Похід Петрос - Говерла

   Мій другий соло похід. Знайомство з Чорногорою.

Маршрут: Кваси - гора Петрос- гора Говерла - Заросляк.

   Вже пройдені гори: Висока, Ігровець, СивуляПікуй, Парашка (Параска), Лопата, Великий Верх, Плай, Темнатик. А на найвищій вершині України, горі Говерла ще не побував, тож виправляючи такі справи, беру квиток на потяг і вирушаю...
   15:57 виїжджаю поїздом Львів-Рахів, крім мене в вагоні, з мандрівників, ще сім поляків, які також їдуть відвідати Чорногору. З їхніх розмов (польський знаю недуже) зрозумів, що для них Чорногірський хребет - дикі місця, мало не частина гір куди не ступала нога людини))). Мабуть ця група не була в наших Сколівських бескидах де маркування зроблено - аби було, а зустріти туристичну групу можна тільки на місцях ночівлі і то не завжди. Цікаво, як у них, в Європі, розвинений гірський туризм. 
   Слухаючи музику в плеєрі і роздивляючись неньку Україну, через вікно потягу, вибігаючи перекурити на зупинках, довіряючи охорону рюкзака полякам, інколи кімарячи під стукіт коліс, доїхав до села Кваси. 
   22:39 Виходжу з потяга з надією, що будуть ще мандрівники, та на вокзалі з туристичним рюкзаком тільки я. Ну що ж, дістаю карту ліхтарик і компас, і пробую вийти на маршрут, проблем з цим не виникає, від вокзалу виходжу на трасу, далі п'ятсот метрів по трасі на північ і я уже біля таблички з маркером маршруту. Звірившись з картою іду далі, до місця ночівлі, яке позначене на карті ще йти і йти. Хм, якось незручно іти одному в гори вночі ще й місцями де ти вперше. Та пройшовши менше кілометра доходжу до закинутої будівлі на краю села, по лівій стороні дороги на невеликому підвищенні чути звуки гітари і голоси. Видираюсь верх і бачу ціле наметове містечко. Що ж іти одному вночі не прийдеться). Знаходжу вільне і рівне місце, розкладаю намет, вечеряю і лягаю спати.
   Ранок, погода чудова, наперекір всім сайтам, з надією, що сонячно буде увесь день, складаю намет, випиваю каву, пакую рюкзак і вирушаю до гори Петрос. 
   Недалеко від місця ночівлі КПП Карпатського біосферного заповідника.


   Тут мене зустрічає єгер. Поцікавившись чи є у мене номера телефонів МНС і моїм досвідом походів, виписує квиток та на всякий випадок записує свій номер телефону з іншої сторони квитка, кажучи, що нехай буде, в горах різне буває, бажає щасливої дороги. 

Фото з походу на гору Парашка (Параска) / Photos from the hike to the mountain Parashka (Paraska)

Україна
Львівська область
Сколівський район
Сколівські Бескиди (Українські Карпати)
Гора Парашка 1268 метрів



Ukraine 
Lviv region 
Skole district 
Skole Beskids (Ukrainian Carpathians) 
Mount Parashka 1268 meters




Гора Парашка (Параска)

Похід на гору Парашка

   Після зимового перериву вирішив розімнутись і сходити на Парашку, а за одно протестувати трекінгові палиці, раніше ними ніколи не користувався.
   Отож 7:02 електропоїзд Львів-Мукачево і о 8:37 я уже в Сколе. Хмарно, вершин не видно, та не біда, сайти з погодою казали, що до обіду пройде).
   Побігавши по Сколе в пошуках сигарет, бо в кіоску на вокзалі не продають, десь о 9:00 виходжу на маршрут, що веде на гору Парашка


 і о 9:20 звертаю не туди та збиваюсь з маршруту))). Побродивши лісом о 10:00 натрапляю на такий маркер


   Років два тому, коли ішов цією дорогою, їх ще не було і далі на маршруті вони не зустрічаються. Та зараз від споглядання цього маркеру, після майже години блукань, моїй радості немає меж).
   Що ж традицію підтримав і через кілька метрів виходжу на стару добру дорогу.

Київ. Майдан Незалежності / Євромайдан

   Опишу Вам все що чув і бачив на головній площі країни майдані Незалежності, площі яка вже стала одним з символів боротьби нашого народу. Отож Євромайдан...




Хто стоїть на майдані Незалежності?

   Говорять про те, що на майдані тільки західна Україна, неправда, зустрів дівчат з Донецька з медичною освітою, що допомагають в операційній Українського дому, хлопців з Луганська - бійців Самооборони, дівчина з Криму -  волонтер на кухні біля нашого намету. А ще Суми, Дніпропетровськ, Харків тож коли ви чуєте: "о кучке бандеровцев, которые захватили Киев" (с) - це брехня, тут справді ВСЯ Україна, просто трішки більше заходу і центру.

Як тут жити?

   На території майдану кілька кухонь тож ніхто тут не голодує, кухня біля пам'ятника козаку Мамаю працює цілодобово. Продукти для приготування їжі привозять з усієї України, наша сотня допомагала розвантажувати буси з продуктами, хліб привіз підприємець з Запоріжжя, гречку, рис і макарони фермер з Волині, також продукти привозять з центрів збору, що діють в регіонах по Україні куди їх приносять прості громадяни. Тож, хто кричить "о американцах которые  все это финансируют" можна відповісти, що вони помиляються.
   Переночувати можна в будинках які зараз під контролем народу, тут є душ, туалети, їдальні все що потрібно. Отож, якщо вам кажуть що люди тут живуть в антисанітарії - це також неправда. Звичайно це не готель і навіть не хостел, спав я на матрасі в Українському домі, та погодьтесь ми їдемо сюди не спати...

Поблеми?

   Звичайно є і проблеми. Алкоголь, іноді дехто перебирає зайвого і відчуває себе героєм, та з таким відразу дають раду патрулі Самооборони. Невеликі розбіжності  в поглядах та проблеми в загонах Самооборони (тих хто побував в армії, чи довгий час прожив в колективі, або навіть бував в походах з великою кількістю людей думаю знайомий з цими проблемами). Та погодьтесь все це дрібниці, якщо завтра влада знову піде в наступ, вони стануть пліч о пліч і прикриють спину один одному тому що у всіх одна ціль...
Зараз все тихо, для чого їхати?
   Коли кажуть, зараз в Києві все мирно і нема чого їхати, не вірте - їхати потрібно.Там завжди потрібні люди. Заступити в патруль, постояти на пропуску до намету, допомогти на кухні чи навіть для масовки побігати з фотоапаратом або побути перед сценою, щоб влада бачила людям не байдужий Майдан, а люди, що на Майдані знали вони не самі - з ними Україна. Побути хто скільки може на Майдані - набагато краще ніж постити патріотичні картинки в соцмережах і міняти аватарки.

Чистота і порядок 

   Так, зараз тут не гламурний блиск вітрин і купа розваг, а барикади, намети і вогні революції, але повірте все чисто і прибрано. І вирішувати Вам, що для Вас більша цінність, що важливіше, вигляд чи суть. Навіть коли клітка золота, все одно - це клітка.

А тепер трішки від себе про Євромайдан

   Тут стоять не за політиків...
Тут стоять за себе, за своїх дітей, батьків, за майбутнє. Якщо ми не переможемо зараз, подумайте, що буде... Тисячі активістів за ґратами чи пропавші безвісти - тисячі людей котрі боролись за Вас, за те, щоб Вас не давили машинами, не били і не гвалтували, не вбивали, не виганяли з домівок, щоб Ви мали достойне життя, зарплату за вашу працю, повагу від влади, котра повинна служити Вам. Щоб Ви мали майбутнє.
   Та на жаль ще не всі в Україні розуміють це, навіть на Майдані коли лунає гімн України - одні стоять поклавши руку на серце, а інші розкладають товар на лотки... Та думаю ще прийде час і отямляться всі Українці.


   Задовго співаємо сумних пісень. Можливо варто відкласти і взяти в руки шаблю. І допоки горітимуть вогні Майдану, стоятимуть барикади, допоки хоч в одного Українця залишатиметься крапля козацької крові - боротьба буде тривати.
... і нехай полум'я повстанських багать розплавить наші кайдани.


Фото з Євромайдану 


Taraka Podaj Rękę Ukrainie. Виступ на Євромайдані.




Фото: Київ. Майдан Незалежності. Євромайдан / Photo: Kyiv. Maydan Nezalezhnosti. Euromaydan




























Полонина Боржава та водоспад Шипіт

   ... або мій перший соло похід

Маршрут: Водоспад Шипіт - гора Гимба - гора Великий Верх - гора Плай - гора Темнатик - Воловець 

   Тут розповім про свій перший соло похід.
Чому для походу обрав саме Полонину Боржава? Причин декілька:
- легко добратись зі Львова
- важко заблукати)
- давно хотів тут побувати
- водоспад Шипіт
І думаю кожен, хто тут був погодиться, що Боржава - це особливий гірський хребет, подібного Ви не знайдете більше ніде в Українських Карпатах.
   Зранку, ледве запхався з рюкзаком в автобус, який їхав на головний вокзал, ще й доводилось на кожній зупинці випускати людей бо далі по салону не пройти, одного разу водій ледь не залишив мене на зупинці). На вокзал приїхав в 7:00 поїзд відправляється в 7:02 доходячи до входу почув: "З другого перону відправляється поїзд Львів-Мукачево", а далі швидкісний забіг з рюкзаком та перешкодами і от вибігаючи на перон заскакую в вагон, таки встиг))).
   Воловець, так тепер ще потрібно добратись до водоспаду Шипіт. За вокзалом стоянка таксі , але так як я сам, то брати машину до Шипота буде недешево, тож іду від вокзалу до траси, що веде з Воловця на Міжгір'я (Т 0718) (коли надумаєте також відвідати водоспад Шипіт і не буде бажання платити від 200 гривнів за таксі, від залізничного вокзалу спускайтесь, вулицею Вокзальною, вниз до траси, тут поверніть праворуч, приблизно через 400 метрів дійдете до роздоріжжя з клумбою посередині, далі по правій стороні буде зупинка).
   Дійшовши до зупинки, на якій вже стояло чоловік сім, спитав чи тут зупиняються автобуси на Подобовець? Тут познайомився з Вікінгом). Він також їхав на водоспад, поговорили про розклад руху автобусів і вартість проїзду, про те як краще добратись, про погоду. Вікінг розповів, що звідси цілком можливо за помірну плату добратись попутками, він тут не вперше, на сезон чорниць приїжджає на Шипіт де живе з колегами в наметах і збирає ягоди, виявляється непоганий заробіток.
   Навпроти зупинки зупинився мікроавтобус, вийшов водій спитав хто до Подобовця за 25 гривень, зголосились тільки я і Вікінг, довелось почекати поки поки назбирається хоча б четверо. Через хвилин десять було вже шестеро, молода подружня пара і пара українських хіпі - які їхали на водоспад де проходить фестиваль "Шипіт". По дорозі підібрали ще пару з Трускавця.
   В Поддобовці, я і туристи з Трускавця попрямували до водоспаду, а Вікінг з хіпі, які виявились його сусідами) (намети стоять недалеко один від одного), залишились в Подобовці.


   Від місця де ми вийшли з автобуса до Шипота, потрібно пройти ще десь два кілометри ґрунтовою дорогою, по дорозі, вже ближче до водоспаду, зустрічається жовтий маркер.

Похід на озеро Синевир

   Маршрут: Міжгір'я - хребет Кичера - Синевирський перевал - гора Кам'янка - гора Озерна - озеро Синевир

   Синевир - одне з найкрасивіших і найбільше озеро Українських Карпат. Про мій похід, до одного з семи природних чудес України, я розповім Вам цього разу.
   Всім відомо, що найкращі подорожі спонтанні, от з походом на Синевир вийшло саме так. Випало кілька вихідних днів, відкрив Google Earth, подивився які місця відмічені позначкою - "ще не був", а далі: вибір маршруту, перегляд розкладу руху автобусів, пакування рюкзака, дзвінки по знайомим. Назбиралось нас, за дванадцять годин, аж двоє).
   От ми і в Міжгір'ї, звідки починається наш похід на Синевир, пробуємо вийти на хребет Кичера. Походивши, попитавши: "А як нам вийти на ту гору де вишка стоїть?"), таки вийшли на хребет. Частина нашого маршруту, що проходить по Кичері, маркована червоним маркером.


   Йти легко, немає великих перепадів висот, ідеш весь час по польовій дорозі. А внизу, оперізуючи хребет, розкинулось Міжгір'я.