Вітаю Вас у блозі про мої подорожі в різні цікаві місця: збережені і зруйновані замки, стародавні капища, скелі котрі служили храмами та фортецями, а також походи в гори і не тільки.
Подорож до одного з номінантів "7 чудес України" Ужгородського замку і не менш чудесного Невицького замку.
Як за одні вихідні відвідати два замки без допомоги турфірм? Легко, йдемо на вокзал, купуємо білет на поїзд і їдемо в Ужгород.
Я так і зробив. Виїхавши зі Львова поїздом Київ-Ужгород о 00:14 в 6:52 був уже в місті над Ужем.
Першою ціллю мандрівки був Невицький замок. Щоб добратись до нього, з вокзалу сідаємо на маршрутку в центр, вийшовши в центрі потрібно пройти близько 300 метрів до автовокзалу "Ужгород-2" або, як ще його називають "Перечинський автовокзал".
Тут сідаємо на найближчий автобус, який проїжджає через Невицьке. Варто спитати водія де краще вийти. Вийшли ми біля моста що веде через ріку Уж, тут встановлено інформаційні щити, на яких позначено маркований маршрут до Невицького замку, тож дійти, чи доїхати(якщо Ви на велосипеді, на щиті можна знайти маршрут для велосипедистів) немає ніяких проблем.
Якщо ідете, як і ми пішки, тоді тримайтесь зеленого маркеру.
15:57 виїжджаю поїздом Львів-Рахів, крім мене в вагоні, з мандрівників, ще сім поляків, які також їдуть відвідати Чорногору. З їхніх розмов (польський знаю недуже) зрозумів, що для них Чорногірський хребет - дикі місця, мало не частина гір куди не ступала нога людини))). Мабуть ця група не була в наших Сколівських бескидах де маркування зроблено - аби було, а зустріти туристичну групу можна тільки на місцях ночівлі і то не завжди. Цікаво, як у них, в Європі, розвинений гірський туризм.
Слухаючи музику в плеєрі і роздивляючись неньку Україну, через вікно потягу, вибігаючи перекурити на зупинках, довіряючи охорону рюкзака полякам, інколи кімарячи під стукіт коліс, доїхав до села Кваси.
22:39 Виходжу з потяга з надією, що будуть ще мандрівники, та на вокзалі з туристичним рюкзаком тільки я. Ну що ж, дістаю карту ліхтарик і компас, і пробую вийти на маршрут, проблем з цим не виникає, від вокзалу виходжу на трасу, далі п'ятсот метрів по трасі на північ і я уже біля таблички з маркером маршруту. Звірившись з картою іду далі, до місця ночівлі, яке позначене на карті ще йти і йти. Хм, якось незручно іти одному в гори вночі ще й місцями де ти вперше. Та пройшовши менше кілометра доходжу до закинутої будівлі на краю села, по лівій стороні дороги на невеликому підвищенні чути звуки гітари і голоси. Видираюсь верх і бачу ціле наметове містечко. Що ж іти одному вночі не прийдеться). Знаходжу вільне і рівне місце, розкладаю намет, вечеряю і лягаю спати.
Ранок, погода чудова, наперекір всім сайтам, з надією, що сонячно буде увесь день, складаю намет, випиваю каву, пакую рюкзак і вирушаю до гори Петрос.
Недалеко від місця ночівлі КПП Карпатського біосферного заповідника.
Тут мене зустрічає єгер. Поцікавившись чи є у мене номера телефонів МНС і моїм досвідом походів, виписує квиток та на всякий випадок записує свій номер телефону з іншої сторони квитка, кажучи, що нехай буде, в горах різне буває, бажає щасливої дороги.
Після зимового перериву вирішив розімнутись і сходити на Парашку, а за одно протестувати трекінгові палиці, раніше ними ніколи не користувався.
Отож 7:02 електропоїзд Львів-Мукачево і о 8:37 я уже в Сколе. Хмарно, вершин не видно, та не біда, сайти з погодою казали, що до обіду пройде).
Побігавши по Сколе в пошуках сигарет, бо в кіоску на вокзалі не продають, десь о 9:00 виходжу на маршрут, що веде на гору Парашка
і о 9:20 звертаю не туди та збиваюсь з маршруту))). Побродивши лісом о 10:00 натрапляю на такий маркер
Років два тому, коли ішов цією дорогою, їх ще не було і далі на маршруті вони не зустрічаються. Та зараз від споглядання цього маркеру, після майже години блукань, моїй радості немає меж).
Що ж традицію підтримав і через кілька метрів виходжу на стару добру дорогу.
Опишу Вам все що чув і бачив на головній площі країни майдані Незалежності, площі яка вже стала одним з символів боротьби нашого народу. Отож Євромайдан...
Хто стоїть на майдані Незалежності?
Говорять про те, що на майдані тільки західна Україна, неправда, зустрів дівчат з Донецька з медичною освітою, що допомагають в операційній Українського дому, хлопців з Луганська - бійців Самооборони, дівчина з Криму - волонтер на кухні біля нашого намету. А ще Суми, Дніпропетровськ, Харків тож коли ви чуєте: "о кучке бандеровцев, которые захватили Киев" (с) - це брехня, тут справді ВСЯ Україна, просто трішки більше заходу і центру.
Як тут жити?
На території майдану кілька кухонь тож ніхто тут не голодує, кухня біля пам'ятника козаку Мамаю працює цілодобово. Продукти для приготування їжі привозять з усієї України, наша сотня допомагала розвантажувати буси з продуктами, хліб привіз підприємець з Запоріжжя, гречку, рис і макарони фермер з Волині, також продукти привозять з центрів збору, що діють в регіонах по Україні куди їх приносять прості громадяни. Тож, хто кричить "о американцах которые все это финансируют" можна відповісти, що вони помиляються.
Переночувати можна в будинках які зараз під контролем народу, тут є душ, туалети, їдальні все що потрібно. Отож, якщо вам кажуть що люди тут живуть в антисанітарії - це також неправда. Звичайно це не готель і навіть не хостел, спав я на матрасі в Українському домі, та погодьтесь ми їдемо сюди не спати...
Поблеми?
Звичайно є і проблеми. Алкоголь, іноді дехто перебирає зайвого і відчуває себе героєм, та з таким відразу дають раду патрулі Самооборони. Невеликі розбіжності в поглядах та проблеми в загонах Самооборони (тих хто побував в армії, чи довгий час прожив в колективі, або навіть бував в походах з великою кількістю людей думаю знайомий з цими проблемами). Та погодьтесь все це дрібниці, якщо завтра влада знову піде в наступ, вони стануть пліч о пліч і прикриють спину один одному тому що у всіх одна ціль...
Зараз все тихо, для чого їхати?
Коли кажуть, зараз в Києві все мирно і нема чого їхати, не вірте - їхати потрібно.Там завжди потрібні люди. Заступити в патруль, постояти на пропуску до намету, допомогти на кухні чи навіть для масовки побігати з фотоапаратом або побути перед сценою, щоб влада бачила людям не байдужий Майдан, а люди, що на Майдані знали вони не самі - з ними Україна. Побути хто скільки може на Майдані - набагато краще ніж постити патріотичні картинки в соцмережах і міняти аватарки.
Чистота і порядок
Так, зараз тут не гламурний блиск вітрин і купа розваг, а барикади, намети і вогні революції, але повірте все чисто і прибрано. І вирішувати Вам, що для Вас більша цінність, що важливіше, вигляд чи суть. Навіть коли клітка золота, все одно - це клітка.
А тепер трішки від себе про Євромайдан
Тут стоять не за політиків...
Тут стоять за себе, за своїх дітей, батьків, за майбутнє. Якщо ми не переможемо зараз, подумайте, що буде... Тисячі активістів за ґратами чи пропавші безвісти - тисячі людей котрі боролись за Вас, за те, щоб Вас не давили машинами, не били і не гвалтували, не вбивали, не виганяли з домівок, щоб Ви мали достойне життя, зарплату за вашу працю, повагу від влади, котра повинна служити Вам. Щоб Ви мали майбутнє.
Та на жаль ще не всі в Україні розуміють це, навіть на Майдані коли лунає гімн України - одні стоять поклавши руку на серце, а інші розкладають товар на лотки... Та думаю ще прийде час і отямляться всі Українці.
Задовго співаємо сумних пісень. Можливо варто відкласти і взяти в руки шаблю. І допоки горітимуть вогні Майдану, стоятимуть барикади, допоки хоч в одного Українця залишатиметься крапля козацької крові - боротьба буде тривати.
... і нехай полум'я повстанських багать розплавить наші кайдани.
