Вітаю нас, з міжнародним днем туризму

   Нехай останнім часом турист більше асоціюється з пацюкуватим чуваком в руках з іфоном, котрого привезли комфортабельним автобусом і люди, в чиїх жилах тече кров першовідкривачів, все більше називають себе мандрівниками. Та, як б там не було, хай хоч горшком називають, ми залишмось тими ким є, наші безрозмірні, туристичні, рюкзаки в котрих ми носимо наше ліжко, наш дім і тд., залишились символом свободи з яким, ми йдемо. Йдемо разом, йдемо окремо, кожен сам по собі, але знаходимо спільну мову з кожним хто зустрінеться на нашій дорозі. Неважливо куди веде наш шлях - через гірські вершини чи неонові вогні великих міст, та раз в місяць, рік, життя ми спаковуємо свій рюкзак і вирушаємо на зустріч з новому....
   Нас не розуміють мешканці коробок, але такі, як ми вперше дійшли до краю світу, перепливли океан, піднялись на найвищі вершини. Наша дорога не завжди стелиться рушником під ногами, але це не зупиняє нас, бо кожен іде за своїм, за своєю мрією і заблукати нам нереально, тільки не дійти. Тож нехай кожен дійде до своєї мети, до того за чим він вирушив в дорогу, покинувши комфортну буденність на зустріч холодним, голодним, важким, але  таким справжнім, незабутнім, яскравим і незважаючи на все -  своїм стежкам та дорогам.


Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять що завгодно (Данте)

Фото з походу на гору Кукул / Photos from the hike to the mountain Kukul

 Ранок в горах, поблизу села Вороненко / Morning in the mountains near the village Voronenko



Третій соло похід. Гора Кукул.

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

   Третій соло похід. Як і у випадку з мандрівкою в Чернівці і Хотинську фортецю, можливість кудись виїхати за межі Львівської області з'явилась нежданно-негадано.
   Вільного часу майже три дні, вирішую іти в похід. Склалось так, що люди з котрими переважно ходжу, або уже в поході, або не можуть приєднатись.
    Ось і прийшов час для третього соло походу). З переглянутих варіантів маршрутів - обрав іти з Вороненка на гору Кукул і спускатись в Ворохту. Протяжність маршруту приблизно 25 км, в село Вороненко доберусь поїздом Львів-Рахів, з Ворохти до Львова доїхати уже не проблема у час повинен вкластись).
   15:57 відправлення зі Львова, а далі 6 годин в поїзді.
   Поки в тамбурі чекав на зупинку, встиг поговорити з місцевою мешканкою, краще б не говорив). Наслухався історій, про рись, що завелась неподалік села і кілька днів тому з'їла барана, про вовків, котрі, як розповіли чабани, нещодавно перейшли границю, яку з границь - стару чи нову, уточняти не було бажання, вистачало з мене рисі).
   22:30 село Вороненко. Те, що пише в білеті 21:57 - брехня, як сказала місцева мешканка, потяг Львів-Рахів, завжди прибував у Вороненко о 22:20, тепер, правда, приїхав трішки пізніше). Вийшли з потяга, розійшлись. Ввімкнув ліхтарик, іду собі і думаю то про рись то про вовків))), а довкола темно, зорі світла багато не дадуть, місяця зовсім ніде не видно, добре, що хоч замінив батарейки в ліхтарику.
   Поки ішов селом, під гавкіт собак і де не де світла від лампочок на веранді будинків, думки про рисей і вовків були, якісь, веселіші) "от класно було б побачити рись" - думав собі,  та коли дійшов майже до краю села і єдиним джерелом світла залишився мій ліхтарик, котрий освітлював, хоч і прекрасно, але тільки строго туди, куди я дивився, а різні звуки доносились з боків), згадав собі, як колись читав про Карпатську рись, був там розділ про те, як вона полює, коротше, можна і не встигнути побачити рись))), та й нічого доброго, уява, не малювала про зустріч з вовками.
   До запланованого місця ночівлі так і не дійшов, знайшов більш-менш рівну ділянку під намет і зупинився на ніч). Розклав намет, поглянув на небо чи не хмариться і побачив Чумацький Шлях, рисі з вовками зачекають, час подумати про них ще буде коли залізу в спальний мішок і буду прислухатись до звуків навколо намету), а зараз просто стояв і дивився на небо, за три місяці, що не був в горах уже й забув про те, що в небі над Україною можна побачити диво під назвою - Чумацький Шлях, в місті цього не побачиш.
   Заснув швидко, мабуть втома і недосипання - сильніша за диких звірів намальованих уявою).
   Ранок. Вночі мене ніхто не з'їв, тож спакував намет і мабуть ліхтарик разом з ним, бо не міг його ніде знайти, закинув усе в рюкзак та й пішов до цілі походу гори Кукул, хоча мабуть слово "цілі" не зовсім підходить, адже уже давно основною ціллю походу, для мене - є похід.
   Ранковий туман, помаленьку, розганяв вітер


Карта (мапа) маршруту на гору Кукул

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 



Клікніть по зображенню, щоб збільшити


Цікаве чи нудне життя, що обрати?

   ...або, подорожуйте рідним краєм.

   Тільки ми робимо своє життя нудним чи навпаки - цікавим.
   Якось, дивлячись, тупувате, чи то шоу чи то програму, під назвою "Простак за кордоном" почув фразу: "Я не бачив пірамід, але і більшість місцевих їх не бачили", згадав як в фільмі "В диких умовах" головного героя, один з місцевих пропонує підвезти і коли чує куди йому потрібно то відповідає, що прожив в цих місцях вже років шість і ніколи не чув про це місце.
   До чого я це все написав? А от до чого - ми сидимо вдома, дивимось рекламу і передачі про дивні місця у світі, складаючи гроші на банальний тур в якому так само будемо лежати і дивитись на те саме кожен день, тільки в іншій обстановці, зате - це круто, бо так каже ящик).



 
   Принаймні так роблять 99% людей котрих я знаю, іноді їхні мрії про подорож накриваються "мідним тазом" чи правильніше сказати - обставинами: не дали відпустку, змінився курс долара і тд і тп. і знову приходиться лежати перед ящиком та дивитись на дивні місця та жалітись на нудне життя.


   А зробити своє життя цікавішим можна без значних затрат та й чекати відпустки для цього непотрібно. Вистачить вихідних днів, щоб подорожувати рідним краєм. Скільки цікавих місць в Україні, скільки з них на відстані кількох кілометрів від вас, а в скількох ви були?
   Все, що потрібно для того щоб зробити життя цікавим - тільки мандрувати, але коли вже приїхали кудись то ходіть дивіться, а не, до прикладу, приїхавши в гори, сидіти так само в чотирьох стінах, або пити пиво в місцевих забігайлівках - зате в горах).
 

   Декотрі з цікавих місць можна знайти тут, або сплануйте свою подорож самі, головне не сидіти на місці продовжуючи жити нудним життям, а робити крок до нового - цікавого життя.


Туристичне спорядження, або що брати з собою в похід (літній варіант).

   Що таке туристичне спорядження? Все просто беремо рюкзак, пакуємо в нього все, що нам знадобиться в поході і от те, що в нього помістилось та навішали на нього, крім їжі, буде нашим туристичним спорядженням яке ми беремо з собою в похід. Що брати з собою? Щоб визначитись з цим питанням пораджу вам те, що колись прочитав в одній цікавій книзі під назвою  "Нехай тобі присняться гори", беремо всі речі котрі на нашу думку знадобляться нам в поході і складаємо їх на купку, тепер цю купку ділимо на дві купки, в першу купку кладемо речі без котрих реально не обійтись, а на другу речі, що не так уже й необхідні в поході, наприклад: косметика, зарядне до телефону, три пари джинсів, сім футболок, подушка, домашні тапочки, улюблену плюшеву іграшку, усі томи книги "Війна і мир",  далі дивіться самі на купку і вирішуйте, що ви взяли просто так, аби було, а не тому, що ця річ реально необхідна та сміло відкладайте їх на другу купку, бо більше нічого до прикладу придумати не можу). Книга радить повторити цей процес ще раз з першою купкою, але це вже мабуть буде перебір, так можна робити хіба з одягом, що беремо в похід, бо інколи люди з собою наберуть стільки шмаття, що аж смішно, як от я в в своєму першому поході на три дні взяв п'ять футболок, зате не взяв шапки).


   А тепер, розберемось з потрібним спорядженням, щоб не вийшло, як у мене з шапкою). Якраз збираюсь в гори тож будемо паковувати рюкзак разом.