Фото: Верецький перевал

Україна
Закарпатська область
Верецький перевал



Верецький перевал

   Маршрут: Воловець - Верецький перевал - Воловець.

   Розглядаючи карту згадав, що давно вже збирався до Верецького перевалу, але через важкість добирання все відкладав відвідини перевалу. Їхати туди поїздами і автобусами зі Львова якось не дуже, а включати перевал в пішохідний маршрут зовсім не дуже))), ну хіба якщо ідеш Карпатським туристичним шляхом.
   Але в мене ж тепер є ровер типу "ашанбайк", а отже відстані на які я колись дивився, як пішохідний турист, тепер для мене, як велотуриста), стали значно доступніші.
   Зі Львова до Верецького перевалу вирішив добиратись так - поїзд Львів-Мукачево, а далі велосипедом до перевалу, ну а вибиратись вже, як получиться.). Правда пам'ятаючи про дефіцит квитків в літній період на напрямок з Воловця, Славська і Сколе до Львова - квитки на зворотній шлях я таки придбав заздалегідь з надією, що таки встигну повернутись на поїзд.
   Щей квитки я взяв не прості, а в веловагон).
   Зранку, в день мандрівки, щось дуже не хотілось вставати, але в такі моменти головне стягнути дупу з ліжка, а далі вже все буде норм), що я й зробив і от я вже в поїзді до Воловця, в веловагоні))). На спеціальному стелажі для велосипедів мирно хитається в такт вагону мій "вєздєход" який поміж монстрів для downhill'у виглядає наче дистрофічний поні серед табуна мустангів).
   До Воловця добрався майже без оказій, а якби не шкідлива - то доїхав б зовсім без них. Бо потягнуло мене курити, пішов у напрямку туалету і на місці де в вагоні повинен був би бути туалет виявив підсобку в якій зберігалось різне приладдя для прибирання і тому подібне. "Вов, ну чим не курілка" - подумав я, закрив за собою двері і прикурив сигарету. Все б нічого, але коли докурив і зібрався виходити то виявив, що зсередини клямки немає, от так - ззовні є, а тут нема). Клас, погрюкав в двері, та де там - стук коліс гучніший за моє грюкання.
   Сів на перекинуте відро і став думати, як мені звідси вийти). Підважиити язичок замка не вийде бо нич плоского я не знайшов, тре чекати зупинки і знов постукати - мо хтось почує, з телефону толку ніякого, бо кому дзвонити?). Щей задня кришка телефону не влазила між дверима і відкосом.
   На зупинці народ був сильно зайнятий погрузкою і вигрузкою так шо я повернувся до відра, вмостився зручніше і їхав собі розглядаючи краєвиди, ну а шо? В Мукачево думаю випустять, а як ні то у Львові точно).

Карта маршруту до Верецького перевалу

Маршрут: Воловець -Верецький перевал - Воловець (приблизно 32 кілометри).



Клікніть по зображенню щоб збільшити карти


   Маршрут до Верецького перевалу починається в Воловці. Зі Львова до Воловця найкраще добиратися поїздом Львів-Мукачеве (відправлення зі Львова о 7:10), ще в цьому поїзді є веловагони, попередьте в касі, що вам потрібен квиток саме в веловагон якщо плануєте їхати до Верецького перевалу велосипедом.
   З Воловця піднімаємось на перевал Менчил.

Фото з велопоходу до гроту Прийма, Бандерівських скель та печер біля Миколаєва

Україна
Львівська область
Миколаїв та Миколаївський район



Цікаві місця поблизу Миколаєва: грот Прийма, австрійський ДОТ, печери Білих Хорватів, Бандерівські скелі.

   До гроту Прийма я збирався відколи почув про нього, а це років три, а мо й чотири))) і от, тепер вже в далекому 2016) році, таки вибрався до стоянки неандертальців поблизу Миколаєва, що у Львівській області.
   Назбиралось нас в цю мандрівку четверо. Всі, так само, вже давно збирались, але вибратись до Прийми ніяк не могли.
   Вибрали варіант велопоходу. До Миколаєва електричкою, а далі вже на велосипедах. Першу електричку до Миколаєва ми пропустили, ну не всі, а тільки я і ще один, бо вирішили підсісти на Скнилові, але, як виявилось - на Скнилові електропоїзд Львів-Трускавець, що відправляється в 6:54 з Приміського, не зупиняється) хот на сайті УЗ зупинка в розкладі є. Постояли, подивились вслід електричці, сіли на велосипеди і поїхали на Приміський, щоб вже точно таки сісти на наступну електричку.
   На наступну сіли). Народ, що чекав нас в Миколаєві вже встиг прокататись по магазинах та закупитись на обід.
   Ну що ж, всі в зборі - відправляємось. Як доїхати до урочища Прийма ніхто поняття не мав), але ж коли розглядали вдома карту то здавалось, що все просто. Та й всі четверо таки вже намотали добрячий кілометраж по лісам, горам і тд.). Що там до тої Прийми доїхати яка ледь не в самому Миколаєві))).
   Їхти вирішили через село Верен. В Google Earth виглядало все просто: з станції Миколаїв-Дністровський, через село Розвадів, їдемо до початку села Верен, там звертаємо ліворуч в поле, трішки польовою дорогою, а далі кілька км лісом і ми вже в урочищі Прийма, ну просто все ж?).
   Карти, компасу з собою не взяли, свого смуртфона який більше використовую, як GPS, аніж телефон також не брав, а нашо? Я ж вже казав шо ми "круті туристи" і шо нам того лісу))).
   Ну до Верену ми доїхали, в поле звернули, в ліс заїхали... оп, а не такі ми вже й круті туристи). Нє, ну спочатку ми впевнено перли лісом орієнтуючись по сонцю, полярних зірках, мохах на деревах, а також за допомогою фраз-заклинань які допомагають знайти правильний шлях, типу: "здається тут наліво" або "давайте може вправо", але коли завдяки нашому великому досвіду та всього переліченого вище ми добрались до місця "хрен зна де ми зараз є" то вирішили виїхати кудись з лісу, а звідти заново вже починати пошуки гроту Прийма).
   Виїхали до хутора, який здається навіть носить однойменну назву з потрібним нам урочищем та гротом - Прийма, але точно не скажу бо точно не знаю).
   Тут навіть було маркування якогось маршруту

Карта маршруту до гроту Прийма, Бандерівських скель, ДОТу та печер поблизу Миколаєва.

Маршрут: станція Миколаїв-Дністровський - село Розвадів - грот Прийма - село Прийма - Бандерівські скелі - закинутий австрійський ДОТ - печери Білих Хорватів на околиці Миколаєва (приблизно 27 км).



Клікніть по зображенню щоб збільшити


   До станції Миколаїв-Дністровський (початок/кінець маршруту) можна добратись будь-якою електричкою, що їде зі Львова в сторону Стрия.
    З Миколаєва їдемо, через село Розвадів, на дорогу яка огинає кар'єр. Можна і через кар'єр, але все ж краще дорогою).

Вже традиційний передноворічний пост)

   Завершується 2016, ще один рік мандрів в різні цікаві місця України та походів в Карпати.
   В цьому році вдалось побувати там, куди вже давно збирався, але ноги ніяк не доходили).
   Пройшовся до Вухатого Каменю та озера Марічейка.



   Спробував відшукати "Острів Пасхи" в Сколівських бескидах.