Фото з походу "Майже до Петроса)"

Україна
Карпати
Кваси
Полонина Менчул
Гора Копиця
Гора Шешул



З Квасів і майже до Петроса)

   Приїхали в Кваси потягом Київ-Рахів. З Квасів починається наш маршрут до Петроса.


   Йдемо. Дорогою в голові "вспливають") спогади, як давним-давно - в 2013), я топав цими місцями, шукав серед ночі початок маршруту, ішов з думкою "скільки б то пройти так, шоб задалеко не було бо ше шось зіст, зак спати буду"))) - я тоді тільки вдруге йшов соло і ше не впевнений в тому, що "я несмачний") і, що можу сміло спати де хочу і коли хочу без страху бути з'їждженим). Та й далеко тоді не зайшов - заночував біля закинутої будівлі яка в проекті мала стати базою відпочинку для космонавтів.
   Є доволі цікава легенда щодо цієї будівлі і місця де її почали будувати. Розповідають, що на місці теперішньої руїни, колись селились "мольфари", "совєтам" місце приглянулось і вирішили вони тут збудувати базу відпочинку, а мольфарів "виселити". Мольфари пішли, але на останок побажали "всього найкращого" майбутній будівлі і "забудовникам". Базу відпочинку так й не добудували, "забудовників" та й тієї "вєлікой дєржави" вже давно немає, а мольфари? А мольфари, кажуть, ще є і ще довго будуть).

Карта маршруту з Квасів до Петроса

   Маршрут: Кваси - полонина Менчул - гора Копиця - гора Шешул - гора Петрос (приблизно 16 кілометрів з Квасів до Петроса)



Клікніть по зображенню щоб збільшити


   Добратись в Кваси немає жодних проблем, тут хороше залізничне і автобусне сполучення.
   Маршрут з Квасів до Петроса починається при трасі з південного краю села. Якщо іти з вокзалу - потрібно вийти на трасу і іти нею в сторону Франківська).

Огляд. Набір посуду Optimus Terra Lite HE Cookset

   Завдяки проекту Банк Спорядження від ПроПоходи потрапив до мене набір посуду Optimus Terra Lite HE Cookset.


   Спакував я його в рюкзак і потопав в сторону Петроса.


   Прийшли ми в колибу біля біостаціонару на полонині Менчул, дістав з рюкзака набір посуду і взявся оглядати) Optimus Terra Lite HE Cookset.

Коротке оповідання "Як я втік з гір)"

   І хоть зарікався я ходити сам в короткий світловий день, і хоть зарікався я ходити сам в погану погоду, і хоть зарікався я ще колись довго і нудно трястись в автобусі Львів-Хуст, але...)
   Зарікатись то одне))), а жІзнь то є жІзнь - потрясся п'ять годин в автобусі Львів-Хуст по нашим чудовим дорогам, вийшов в селі Мислівка,


   на дворі і не мороз, і не сонце, і шось зовсім не "чудєсний день", трохи дує трохи падає, але іноді (ну раз чи два) над головою пробивається клапоть синього неба.


   Топаю собі по болоті і думаю дійду нинька до полонини Мшана чи ні.

Фото. Від Осмолоди до гори Грофа

Україна
Івано-Франківська область
Осмолода-Грофа



Новий рік в Карпатах

   Ура, збулась ще одна мрія), нарешті я таки буду зустрічати Новий рік в горах. Не те щоб ця дата була для мене вже, аж такою значущою, але... стадні інстинкти ще ніхто не відміняв і якщо весь світ встрічає той момент коли стрілки годинників проскочать цифру 12 чи 24, а мо 00 і підуть на новий круг - то тра й мені).
   Зібралось нас менше ніж планувалось, але так є завжди, головне, що люди з якими хотілось зустріти цей Новий рік були поряд. Не всі звичайно ж, але на це я і не розраховував бо тих людей з якими виріс, зимою в похід не витягнеш точно та й літом не всіх і не завжди).
   Їдем). В електричці виспатись не вдалось - будили звуки колядок які лунали з уст, музичних інструментів і навіть динаміків різноманітних фрілансерів, що безупину ходили туди-сюди вагонами, а так хотілось покімарити.
   Зате в автобусі і бусі, що ми взяли з Долини до Осмолоди - виспався гарно, ями на дрозі не заважали, а навіть заколисували, група також не скаржилась - всі звикли вже до наших доріг "в глубінку". Водія троха шкода), але шо зробиш - то є жІзнь))).
   Приїхали. Водій, на запитання чи є в нього бажання забрати нас з Осмолоди через кілька днів відповів, що більше ні за які гроші сюди не поїде).
   Не поїде то не поїде, якось виберемось). Одягнули рюкзаки і вперед, до місць де снігу по коліна і вище, а хмари летять тобі прямо в писок.


   Дорогою згадую, як в далекому 2012), топав тут у свій перший похід))).
   Цікаві тоді були відчуття - щось змішане з ейфорії і "зара здохну").
   Тепер я в курсі, що мене там чекає - все теж саме "зара здохну") і кожного разу нове відчуття ейфорії від того, що я тут, серед вже таких знайомих, але незважаючи на це, кожного разу різних - гір.