Фото з Хустського замку

Україна
Закарпатська область 
Хуст



Хустський замок

   Повертаючись з походу Полониною Красна, трясся я на задньому сидінні бусіка, час від часу поправляючи навушники які вилітали з вух і їхав в місто Хуст, де мав пересісти на ще один бусік в Мукачево. Вірніше водій мав подбати про мене і пересадити на бус в Мукачево), я ж не місцевий ше сі заблуджу). Але доїжджаючи вже до Хуста, пальнула мені в голову думка - "в Хусті ж є замок".
   Виліз з бусіка, витягнув рюкзак, водій якраз гукнув свого колегу і сказав мені, що вон він відвезе тебе в Мукачево. Не хочу в Мукачево, принаймні вже, хочу в Хустський замок). Тож замість того щоб пересісти з одного буса в інший, спитав в водіїв, як пройти до замку, подякувавши за те, що довезли, подбали щоб я таки добрався в те Мукачево і звісно ж за підказку "як зайти до Хустського замку", вдів на плечі рюкзак і потопав.
   Дорогою ще кілька разів розпитував дорогу, кожен розказував щось інше), зліпивше те все докупи, таки вийшов до підніжжя замкової гори. Тут би тре було зупинитись, спитати ще в когось, як краще вийти до замку, але переді мною була стежина вверх і здається хтось навіть в переді ішов, десь поміж гілок кущів). Чого буду ше сі допитував, починаю підйом), за мною вирушили ще народ, які кілька хвилин тому під'їхали до підніжжя. Точно вєрним путьом ідю, во народ в смуртфоні дивиться, куда тре іти і впевнено тапає позаду.
   Десь на половині схилу "правильний путь" розділився на ще кілька "путів"). Тре знов вибирати "вєрний". Підійшла купка народу з смуртфоном, виявилось - гаджет тож не в курсі куди далі. Відгалуження стежки вліво, вело вверх, його й обрали "вєрним" бо замок ж зверху. За метрів 50 "вєрний" напрямок виявився завалений деревами і корчами). Народ ще щось пробував продиратись крізь завали, а мені зовсім не було охоти лізти в ті епеня, розвернувся і потопав глянути, що там справа. Стежина спочатку повела вниз, але вже скоро вперлась в доволі стрімкий підйом вверх, по якому якраз до гори вперто пер хлоп тягнучи з собою ровер).
   Ну велотуристи з гаджетами, як показує досвід, дружать і користуватися ними вміють, тож навіть не роздумуючи поплентався я тим ж підйомом, що і хлоп з ровером.
   На підйомі було, порівняно, людно - одні ішли вверх, інші спускались вниз. Вкінці підйому стежка вивела на дорогу, яка виявляється таки є до Хустського замку).


   Пройшов браму Хустського замку, вірніше місце, що колись слугувало брамою, а тепер входом в руїни колишнього замку.

Як добратися, доїхати, дійти до гори Пікуй зі Львова

   Гора Пікуй - найвища вершина Львівської області і одна з найкрасивіших вершин Карпат, недаремно в народі побутує вислі - хто не бачив Пікуя той не бачив ні чого). Отож вирішив описати, як добратися до гори Пікуй.
 

   Отож найпростішим варіантом добратися до гори Пікуй зі Львова буде сісти на автобус Львів-Ужгород і ним доїхати в село Біласовиця, а звідти вже, можна сказати, всі дороги ведуть до вершини гори Пікуй. Автобус-автобусом, але віднедавна, порівняно))), в Україні дуже добре працює така штука, як "блаблакар"). Отож, можна сказати, навіть краще аніж автобус - заходите в блаблакар вводите Льві і Нижні Ворота (Біласовиця може не висвітлюватись), а далі вже вибираєте собі час і водіїв, щойно перевірив, знайшло рейсів певно 10, а мо й більше.
   Їдете поїздом зі Львова в Воловець, в Воловці пересідаєте на автобус в Біласовиця, що відправляється в 11:30 з автостанції в Воловці, або ж в напрямку Щербовця і звідти підніматись на Пікуй. Ось вам розклад руху автобусів з автостанції Воловець (2018 рік).


   Ще можна вибратись з Воловця бусом (стоять відразу біля вокзалу), вартість точно сказати не можу, але літом 2018, від Біласовиці до Воловця, з нас взяли по 20 гривень, але то хлоп просто вертався в Воловець і підібрав нас дорогою.

Фото з походу до Вільшанського водосховища та Полонини Красна

Україна
Закарпатська область
Вільшанське водосховище (Закарпатське Море)
Полонина Красна (хребет Красна)



Вільшанське водосховище та полонина Красна

Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (Полонина Красна) - село Усть-Чорна


   І такс, Вільшанське водосховище та Полонина Красна.
   Початок травня, перші "майскіе" ну як тут сидіти вдома?) Давно вже хотів поглянути на Вільшанське водосховище, ну і в додачу, від водосховища починається один з маршрутів на Полонину Красна - гірська олінклюзя).
   Доїжджав зі Львова автобусом Львів-Хуст, майже 6 годин. В якомусь селі, між Міжгірям і Хустом), здибаюсь з ще одним учасником походу і ми вирушаємо... в сусіднє село), бо повиходили з автобусів троха не там де тра). Але то таке - глянули карту, спитали людей і ми вже на вірному шляху.


   До речі, якшо збираєтесь добиратись до Вільшанського водосховища автобусами зі Львова то вам потрібно буде виходити біля ГЕС, попередьте водія, думаю він в курсі де та ГЕС.
   Ну а мені навіть на користь трохи розім'яти ноги після довгого сидіння в автобусі, йдучи трасою, перед підйомом в гори). От тільки дрібний дощ, що цяпає і цяпає, вже починає так крепко надоїдати.

Карта маршруту Вільшанське водосховище та Полонина Красна

   Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (полонина Красна) - село Усть-Чорна (приблизно 46 кілометрів)



Клікніть по зображенню щоб збільшити


   Починається маршрут на початку села Противень (якщо їхати з Міжгір'я), неподалік монастиря Успіння Пресвятої Богородиці. Чому саме звітам? Бо якщо добиратись зі Львова - це, на мою думку, найкращий варіант щоб потрапити до Вільшанського водосховища, звичайно є й інші можливості, але тут все просто, без пересадок і тому подібного, правда потрібно трішки пройтись, але ж і так збираєтесь в похід).

Час)

   І знову про час, а точніше, як його бракує.


   Вже вдруге, за цей рік, не встигаю шось накалякати про свої походи, навіть раз в місяць, як колись собі запланував - аби часом не забулось.
   Більше року минуло з походу на полонину Красна, а шем так нічо і не занотував.


   А скільки, ще походів було після цього і все помаленьку стирається. Ні загальні спогади звичайно залишаться, але...
   Час є час, щоб не робив, а він обов'язково все зітре.
   Пора засідати за мемуари, бо ото прихватить скліроз і всьо, навіть не буду знав, шо вже був на Красній, а разом з "мемуарами" і пробувати описувати, щось зі "свіжого" якщо таке буде і якщо на це все буде час...