Полонина Боржава та водоспад Шипіт

   ... або мій перший соло похід

Маршрут: Водоспад Шипіт - гора Гимба - гора Великий Верх - гора Плай - гора Темнатик - Воловець 

   Тут розповім про свій перший соло похід.
Чому для походу обрав саме Полонину Боржава? Причин декілька:
- легко добратись зі Львова
- важко заблукати)
- давно хотів тут побувати
- водоспад Шипіт
І думаю кожен, хто тут був погодиться, що Боржава - це особливий гірський хребет, подібного Ви не знайдете більше ніде в Українських Карпатах.
   Зранку, ледве запхався з рюкзаком в автобус, який їхав на головний вокзал, ще й доводилось на кожній зупинці випускати людей бо далі по салону не пройти, одного разу водій ледь не залишив мене на зупинці). На вокзал приїхав в 7:00 поїзд відправляється в 7:02 доходячи до входу почув: "З другого перону відправляється поїзд Львів-Мукачево", а далі швидкісний забіг з рюкзаком та перешкодами і от вибігаючи на перон заскакую в вагон, таки встиг))).
   Воловець, так тепер ще потрібно добратись до водоспаду Шипіт. За вокзалом стоянка таксі , але так як я сам, то брати машину до Шипота буде недешево, тож іду від вокзалу до траси, що веде з Воловця на Міжгір'я (Т 0718) (коли надумаєте також відвідати водоспад Шипіт і не буде бажання платити від 200 гривнів за таксі, від залізничного вокзалу спускайтесь, вулицею Вокзальною, вниз до траси, тут поверніть праворуч, приблизно через 400 метрів дійдете до роздоріжжя з клумбою посередині, далі по правій стороні буде зупинка).
   Дійшовши до зупинки, на якій вже стояло чоловік сім, спитав чи тут зупиняються автобуси на Подобовець? Тут познайомився з Вікінгом). Він також їхав на водоспад, поговорили про розклад руху автобусів і вартість проїзду, про те як краще добратись, про погоду. Вікінг розповів, що звідси цілком можливо за помірну плату добратись попутками, він тут не вперше, на сезон чорниць приїжджає на Шипіт де живе з колегами в наметах і збирає ягоди, виявляється непоганий заробіток.
   Навпроти зупинки зупинився мікроавтобус, вийшов водій спитав хто до Подобовця за 25 гривень, зголосились тільки я і Вікінг, довелось почекати поки поки назбирається хоча б четверо. Через хвилин десять було вже шестеро, молода подружня пара і пара українських хіпі - які їхали на водоспад де проходить фестиваль "Шипіт". По дорозі підібрали ще пару з Трускавця.
   В Поддобовці, я і туристи з Трускавця попрямували до водоспаду, а Вікінг з хіпі, які виявились його сусідами) (намети стоять недалеко один від одного), залишились в Подобовці.


   Від місця де ми вийшли з автобуса до Шипота, потрібно пройти ще десь два кілометри ґрунтовою дорогою, по дорозі, вже ближче до водоспаду, зустрічається жовтий маркер.


   Дійшовши до магазинчиків з сувенірами, туристи з Трускавця залишились пити чай з трав, а я придбавши магнітик, вирушив на Шипіт продовжуючи свій соло похід. Пройшовши метрів 500 до КПП де заплатив 5 гривень за вхід на територію заказника, попрямував вверх по течії ріки до водоспаду.


   І ось перша ціль походу водоспад Шипіт


   Поки фотографував водоспад здалеку набігла купа туристів матрасного типу) тож тепер щоб підійти ближче потрібно було постояти в черзі), а черга була не маленька.


   Відвідавши Шипіт повертаюсь назад, біля бетонного моста звертаю праворуч, тут починається синій маршрут на гору Гимба. Скажу відразу, краще скористатись підйомником, зекономите і час і сили, вартість підйомника 30 гривень. Витративши годину на нелегкий підйом


 доходжу до верхньої станції підйомника. Тут вирішив відпочити і перекурити, а заодно подивитись на велосипедистів екстремалів, які спускаються з гори Гимба не тільки траверсом, але і напряму під непрацюючим підйомником по дорозі якою я піднімався. 
   Відпочивши продовжую підйом на Гимбу по синьому маршруту.


   Дійшовши до траверса гори


 звертаю на нього і виходжу на дорогу, що веде на Великий Верх


   Тут мене наздогнали туристи з Трускавця. Поступили вони мудріше, гарно відпочивши на Шипоті, скористались підйомником і ось вони вже тут), поговорили, туристи з Трускавця вирушили далі, їхали на один день і не мали важких рюкзаків та мабуть і не курять), тож вгнатись за ними я і не пробував, одягнувши навушники ішов собі без поспіху насолоджуючись красою полонини Боржава.


   За годину доходжу до хребта між горою Стій і Великий Верх тут встановлений стовп з інформаційними табличками. На хребті маршрут маркований червоним маркером.


   Звертаю праворуч і піднімаюсь на гору Великий Верх, залишивши Стій для наступних походів на полонину Боржава.


   Піднявшись на Великий Верх де перепочив, милуючись неповторною красою Карпат.






   Повернувшись назад до вказівника іду траверсом гори Великий Верх і спускаюсь вниз по чорниці в пошуках води. Зійшовши майже до самої колиби, що стоїть під Великим Верхом, зустрів збирачів чорниць в яких розпитав про те, як дійти до води. 


   Тут поповнив запаси води і відпочив від нелегкого спуску, вирушаю на гору Плай, де розташована однойменна високогірна метеостанція. Менш ніж за годину доходжу до метеостанції "Плай". 


Пам'ятник В'ячеславу Чорноволу на горі Плай

   Попереду спуск на закинуту сироварню (маркований жовтим маркером) і підготовка до ночівлі, а позаду перший день в соло поході. Після цього дня, я вже розумію, що це не останній такий мій похід. Найчастіше мене питають чи не страшно, або чи не скучно іти самому? Ні, не страшно, а скучати в горах ніколи).
   Закинута сироварня, наявність води і багато рівного місця для наметів зробили її улюбленим місцем для ночівель не тільки серед туристів, а й для збирачів ягід, знайомий розказував, що одного разу тут стояло близько 20 наметів.


   Та зараз тут крім мого тільки один намет, тож ставлю його поближче до джерела, вечеряю і іду поглянути чи видно звідси захід сонця.


   Ні, сонце сховалось за Хрестову гору, на неї планую піднятись завтра, а сьогодні викуривши останню сигарету з своїх запасів (брав мало в надії кинути курити) лягаю спати.
   Зранку пройшовши траверс гори Плай підіймаюсь на Темнатик. На вершині стовпець з дороговказами, от тільки дороговказів уже немає, вітер чи хтось, кому вони були вкрай потрібні, їх позривав.


   Пройшовши Темнатик прямую до останньої вершини походу Хрестової гори, саме її Ви можете бачити з залізничного вокзалу Воловця.


   Біля вершини зустрічаю збирачів чорниць, розпитую, як краще спуститись в Воловець.
А далі спуск і недостатня сила волі, тож знову курю, сидячи на лавочці біля магазину. Позаду мій похід і Полонина Боржава. І те, що не передати словами, коли ти один посеред гір - це просто потрібно відчути. 
  



4 коментарі:

  1. От і я спланувала собі такий маршрут. Тепер бачу ще й деталі і що до чого. Дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Нема за що, маршрут не складний і краєвиди супер

      Видалити
  2. Як на вашу думку там можна ровером проїхати?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так.
      От тільки не знаю чи з Хрестової гори є нормальний спуск, сам не перевіряв, але багато знайомих кажуть, що є. Від сироварні до Воловця точно є ґрунтова дорога.
      Якщо починати від водоспаду Шипіт, скористайтесь підйомником, ціна зараз 45 гривень, а далі потрібно буде потягти велосипед на собі до траверсу Гимби або на саму Гимбу, як буде бажання.
      Після підйому на Гимбу до самого Воловця ведуть дороги, можливо ще кілька разів потрібно буде злізти з велосипеда, але ненадовго.

      Видалити