Україна
Тернопільська область
Збараж
Показ дописів із міткою Замки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Замки. Показати всі дописи
Збаразький замок
"На Збараж!" - вчув я ту фразу давно, в доволі відомому кіно "Вогнем і мечем". Та й шось засіла вона в моїй макітрі. І от через енну кількість років, я, таки пру на Збараж))).
Блакаром до Тернополя, в Тернополі нас вже двоє і з Тернополя, рейсовим автобусом до Збаража.
В Збаражі похмуро, дощ, але якось не холодно і навіть дощ не псує настрою.
Шукаємо дорогу до замку, добре, шо хоч смуртфон був, бо з моїм "кнопочним", я б ше не скоро "зорієнтувався на місцевості", шось блуджу в містах, аж страх), а народу, через дощ, на вулицях Збаражу було, як кіт наплакав - навіть спитати нема в кого.
Но, завдяки передовим і новітнім технологіям типу гугломапс і жопіес, ми таки прийшли до мурів Збаразького замку.
Кому цікава історія Збаразького замку - зможете ознайомитись з нею ось тут, ну, а для чого я то всьо буду переказувати?) Якшо там так файно все описано. Лише додам, що в Збаразькому замку, іноді проводяться фестивалі та різні цікаві заходи, як от - "Реконструкція битви за Збаразький замок". На жаль, всі ці події не є "хронічними", але за різними цікавими заходами, що повинні відбутися, можна стежити ось тут і відповідно спланувати під них свою поїздку в Збаразький замок.
Хустський замок
Повертаючись з походу Полониною Красна, трясся я на задньому сидінні бусіка, час від часу поправляючи навушники які вилітали з вух і їхав в місто Хуст, де мав пересісти на ще один бусік в Мукачево. Вірніше водій мав подбати про мене і пересадити на бус в Мукачево), я ж не місцевий ше сі заблуджу). Але доїжджаючи вже до Хуста, пальнула мені в голову думка - "в Хусті ж є замок".
Виліз з бусіка, витягнув рюкзак, водій якраз гукнув свого колегу і сказав мені, що вон він відвезе тебе в Мукачево. Не хочу в Мукачево, принаймні вже, хочу в Хустський замок). Тож замість того щоб пересісти з одного буса в інший, спитав в водіїв, як пройти до замку, подякувавши за те, що довезли, подбали щоб я таки добрався в те Мукачево і звісно ж за підказку "як зайти до Хустського замку", вдів на плечі рюкзак і потопав.
Дорогою ще кілька разів розпитував дорогу, кожен розказував щось інше), зліпивше те все докупи, таки вийшов до підніжжя замкової гори. Тут би тре було зупинитись, спитати ще в когось, як краще вийти до замку, але переді мною була стежина вверх і здається хтось навіть в переді ішов, десь поміж гілок кущів). Чого буду ше сі допитував, починаю підйом), за мною вирушили ще народ, які кілька хвилин тому під'їхали до підніжжя. Точно вєрним путьом ідю, во народ в смуртфоні дивиться, куда тре іти і впевнено тапає позаду.
Десь на половині схилу "правильний путь" розділився на ще кілька "путів"). Тре знов вибирати "вєрний". Підійшла купка народу з смуртфоном, виявилось - гаджет тож не в курсі куди далі. Відгалуження стежки вліво, вело вверх, його й обрали "вєрним" бо замок ж зверху. За метрів 50 "вєрний" напрямок виявився завалений деревами і корчами). Народ ще щось пробував продиратись крізь завали, а мені зовсім не було охоти лізти в ті епеня, розвернувся і потопав глянути, що там справа. Стежина спочатку повела вниз, але вже скоро вперлась в доволі стрімкий підйом вверх, по якому якраз до гори вперто пер хлоп тягнучи з собою ровер).
Ну велотуристи з гаджетами, як показує досвід, дружать і користуватися ними вміють, тож навіть не роздумуючи поплентався я тим ж підйомом, що і хлоп з ровером.
На підйомі було, порівняно, людно - одні ішли вверх, інші спускались вниз. Вкінці підйому стежка вивела на дорогу, яка виявляється таки є до Хустського замку).
Пройшов браму Хустського замку, вірніше місце, що колись слугувало брамою, а тепер входом в руїни колишнього замку.
Виліз з бусіка, витягнув рюкзак, водій якраз гукнув свого колегу і сказав мені, що вон він відвезе тебе в Мукачево. Не хочу в Мукачево, принаймні вже, хочу в Хустський замок). Тож замість того щоб пересісти з одного буса в інший, спитав в водіїв, як пройти до замку, подякувавши за те, що довезли, подбали щоб я таки добрався в те Мукачево і звісно ж за підказку "як зайти до Хустського замку", вдів на плечі рюкзак і потопав.
Дорогою ще кілька разів розпитував дорогу, кожен розказував щось інше), зліпивше те все докупи, таки вийшов до підніжжя замкової гори. Тут би тре було зупинитись, спитати ще в когось, як краще вийти до замку, але переді мною була стежина вверх і здається хтось навіть в переді ішов, десь поміж гілок кущів). Чого буду ше сі допитував, починаю підйом), за мною вирушили ще народ, які кілька хвилин тому під'їхали до підніжжя. Точно вєрним путьом ідю, во народ в смуртфоні дивиться, куда тре іти і впевнено тапає позаду.
Десь на половині схилу "правильний путь" розділився на ще кілька "путів"). Тре знов вибирати "вєрний". Підійшла купка народу з смуртфоном, виявилось - гаджет тож не в курсі куди далі. Відгалуження стежки вліво, вело вверх, його й обрали "вєрним" бо замок ж зверху. За метрів 50 "вєрний" напрямок виявився завалений деревами і корчами). Народ ще щось пробував продиратись крізь завали, а мені зовсім не було охоти лізти в ті епеня, розвернувся і потопав глянути, що там справа. Стежина спочатку повела вниз, але вже скоро вперлась в доволі стрімкий підйом вверх, по якому якраз до гори вперто пер хлоп тягнучи з собою ровер).
Ну велотуристи з гаджетами, як показує досвід, дружать і користуватися ними вміють, тож навіть не роздумуючи поплентався я тим ж підйомом, що і хлоп з ровером.
На підйомі було, порівняно, людно - одні ішли вверх, інші спускались вниз. Вкінці підйому стежка вивела на дорогу, яка виявляється таки є до Хустського замку).
Пройшов браму Хустського замку, вірніше місце, що колись слугувало брамою, а тепер входом в руїни колишнього замку.
Фото з велопоходу до Бережанського, Поморянського і Золочівського замків
На фото ви побачите площу Ринок в Бережанах та Бережанський замок, а ще Поморянський і Золочівський замки.
Як я до Бережанського, Поморянського і Золочівського замків їздив, а ще ночував в Раю).
Замки Львівщини я, здається), провідав вже всі, а от з Тернопільщиною якось все не виходило. Основна проблема поставали в питанні - як доїхати?
Але ж тепер в мене є ашанівський "вЄздєход"). От на ньому я й вирішив доїхати до Бережанського і Поморянського замків, а ще, як бонус-плюс, відвідати Золочівський замок.
Здзвонився я з колєгою якого ще не здолали хандра та старість))) і от ми в електричці Львів-Тернопіль їдемо до станції Зборів. Саме з Зборова починається наш маршрут до Бережанського замку. Відстань не мала, але з варіантів, як добратись до Бережанського замку зі Львова, цей маршрут нам здався оптимальним, можна хіба ще спробувати зі сторони Ходорова, але розклад поїздів не зовсім підходив та й звідти не ближче). Ну і ми ж на велосипедах, що нам тих кілька десятків км).
Неподалік станції Зборів надибали ось такий пам'ятник
на якому хоч і було написано "першим механізаторам" ми ж то знаємо завдяки Голівуду, шо то пам'ятник першим трансформерам які колись давним-давно відвідали Землю).
Тепер про: "що нам тих кілька десятків кілометрів" - здох я здається вже на другому, чи мо й на першому підйомі), а підйомів тих було до... ну дуже багато.
От так я волочачи ровер вверх і спускаючись на ньому вниз - таки дотягнув до Бережан.
Але ж тепер в мене є ашанівський "вЄздєход"). От на ньому я й вирішив доїхати до Бережанського і Поморянського замків, а ще, як бонус-плюс, відвідати Золочівський замок.
Здзвонився я з колєгою якого ще не здолали хандра та старість))) і от ми в електричці Львів-Тернопіль їдемо до станції Зборів. Саме з Зборова починається наш маршрут до Бережанського замку. Відстань не мала, але з варіантів, як добратись до Бережанського замку зі Львова, цей маршрут нам здався оптимальним, можна хіба ще спробувати зі сторони Ходорова, але розклад поїздів не зовсім підходив та й звідти не ближче). Ну і ми ж на велосипедах, що нам тих кілька десятків км).
Неподалік станції Зборів надибали ось такий пам'ятник
на якому хоч і було написано "першим механізаторам" ми ж то знаємо завдяки Голівуду, шо то пам'ятник першим трансформерам які колись давним-давно відвідали Землю).
Тепер про: "що нам тих кілька десятків кілометрів" - здох я здається вже на другому, чи мо й на першому підйомі), а підйомів тих було до... ну дуже багато.
От так я волочачи ровер вверх і спускаючись на ньому вниз - таки дотягнув до Бережан.
Карта велопоходу до Бережанського, Поморянського та Золочівського замків
Свій маршрут до Бережанського, Поморянського та Золочівського замків ми починали з станції Зборів.
Фото з мандрівки до палацу Шенборна, водоспаду Скакало та замку Сент-Міклош / Photos from a trip to the palace Schönborn, waterfall Skakalo and castle St. Miklos
Україна
Закарпатська область
Мукачівський район
село Карпати
село Чинадієво
Закарпатська область
Мукачівський район
село Карпати
село Чинадієво
Ukraine
Transcarpathian region
Mukachevo district
village Karpaty
village Chynadiyevo
Палац і сад Шенборна / Schönborn garden and palace
Палац Шенборнів, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош
Маршрут: станція Карпати - палац Шенборнів - Слов'янське капище - водоспад Скакало - Чинадіївський замок - станція Карпати.
7:00 Головний вокзал, знімаю переднє колесо з велосипеда і пакуюсь в поїзд Львів-Мукачево.
Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.
Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.
Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.
Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.
Фото з походу до Бухтівецького і Манявського водоспадів та Манявського скиту / Photos from going to Buhtivetsky and Manyavsky waterfalls and the monastery in the vilage Maniava
Україна
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Ukraine
Ivano-Frankivsk region
Ukrainian Carpathians
Пнівський замок / Pniv castle
Руїни замку, водоспад та стародавній монастир з цілющою водою. Похід до Бухтівецького і Манявського водоспадів та Манявського скиту.
Маршрут: Надвірна - село Пасічна - Бухтівецький водоспад - гора Бзинковачка - гора Погарчина - Манявський водоспад - Манявський скит.
Виявляється, якщо в п'ятницю після обіду виїхати зі Львова поїздом Львів-Рахів то за два вихідні дні можна побачити: руїни замку, два водоспади, стародавній монастир і ще й повернутись до Львова в неділю ввечері. Такий собі ПВД з масою вражень.
Вокзал, з неба падає якийсь зовсім не весняний дощ, народ шукає свої вагони, таких, як ми бажаючих провести вихідні під дощем, десь подалі від цивілізації небагато, але є))). Звичайно, комфортніше б було зараз десь сісти в приміщенні випити пляшку пива чи дві, а потім вдома переглянути кіно і лягти спати в зручне м'яке ліжко, але то тільки комфортніше, а цікавіше закинути рюкзак на верхню полицю в вагоні, одягти навушники і під музику з перестуком коліс дивитись, як хмари проливають дощі на поля, міста, дороги, машини, людей і плюс до всього цього разу ми йдемо до Манявського водоспаду котрий вважається одним з найгарніших в Україні, а ще заплановано відвідати Бухтівецький водоспад, Пнівський замок і Манявський скит, тож все повинно бути цікавіше за самий крутий голлівудський блокбастер бо відбуватиметься в реалі))).
Прогноз погоди на вихідні також не радує погожими днями, але маршрут пролягатиме, майже завжди, через населені пункти тож буде де сховатись від дощу та й підійматись високо в гори не будемо, тож хмарність не завадить побачити все, що плануємо.
Прогноз погоди на вихідні також не радує погожими днями, але маршрут пролягатиме, майже завжди, через населені пункти тож буде де сховатись від дощу та й підійматись високо в гори не будемо, тож хмарність не завадить побачити все, що плануємо.
Карта маршруту до Бухтівецького і Манявського водоспадів та Манявськоий скит
Маршрут: Надвірна - село Пасічна - Бухтівецький водоспад - гора Бзинковачка - гора Погарчина - Манявський водоспад - Манявський скит.
Клікніть по зображенню щоб збільшити
Фото. Свірзький замок / Photo. Svirzh Castle
Україна
Львівська область
Перемишлянський район
Свірж
Львівська область
Перемишлянський район
Свірж
Ukraine
Lviv region
Peremyshlyany area
Svirzh
Фото. Замок в Старому Селі. / Photo. Castle in the Stare Selo
Україна
Львівська область
Пустомитівський район
Старе Село
Львівська область
Пустомитівський район
Старе Село
Ukraine
Lviv region
Pustomytivsky area
Stare Selo
Замки Львівщини. Свіржський замок та замок в Старому Селі.
Перша подорож в 2015 році.
Планував поїхати в Свіржський замок та замок в Старому Селі ще осінню і велосипедом, але велосипед я трішки поламав, а відремонтувати, руки дійшли лише в грудні). В грудні, для велоподорожі, вже не та погода і світловий день. Відстань від Львова до Свірзького замку приблизно 35 кілометрів, потрібен час щоб проїхати їх на велосипеді, плюс заїхати в Старе Село, а ще час для того щоб подивитись на замки та повернутись додому. Від велоподорожі відмовився.
Переглянув варіанти, як ще доїхати в Старе Село і Свірж. Маршрут обрав такий - їхати в Старе Село електричкою, далі пішки до траси, а звідти маршруткою в Свірж.
Вранці, погода щось не дуже хотіла підстроюватись під прогнози з сайтів і замість прояснень, небо було вкрите суцільним шаром сірих хмар, дув холодний вітер і падав лапатий сніг. За хвилин 15, поки чекали маршрутку, щоб заїхати на приміський вокзал, я з колєгами стали подібні на сніговиків).
На приміському, панувала передсвяткова метушня, люди заклопотано тягнули, хто з електричок, а хто в електрички ялинки, дідухи, сумки, кульки, санки), по гучномовцю оголошували про посадку і про відправлення електропоїздів, що сприяло ще більшому пожвавленню на перонах, а ми чекали на свою електричку Львів-Ходорів, котра повинна відвезти нас до найбільшого замку Львівщини.
В вагоні пахло хвоєю, а за вікном випогоджувалось. В Старе село ми приїхали о 10:12. Одразу з перону видно замок, хоча побачите ви його, ще тільки під'їжджаючи до станції, якщо сядете з правої сторони. Вперше я побачив замок в Старому Селі з вікна потяга, повертаючись до Львова після походу в Горгани.
Планував поїхати в Свіржський замок та замок в Старому Селі ще осінню і велосипедом, але велосипед я трішки поламав, а відремонтувати, руки дійшли лише в грудні). В грудні, для велоподорожі, вже не та погода і світловий день. Відстань від Львова до Свірзького замку приблизно 35 кілометрів, потрібен час щоб проїхати їх на велосипеді, плюс заїхати в Старе Село, а ще час для того щоб подивитись на замки та повернутись додому. Від велоподорожі відмовився.
Переглянув варіанти, як ще доїхати в Старе Село і Свірж. Маршрут обрав такий - їхати в Старе Село електричкою, далі пішки до траси, а звідти маршруткою в Свірж.
Вранці, погода щось не дуже хотіла підстроюватись під прогнози з сайтів і замість прояснень, небо було вкрите суцільним шаром сірих хмар, дув холодний вітер і падав лапатий сніг. За хвилин 15, поки чекали маршрутку, щоб заїхати на приміський вокзал, я з колєгами стали подібні на сніговиків).
На приміському, панувала передсвяткова метушня, люди заклопотано тягнули, хто з електричок, а хто в електрички ялинки, дідухи, сумки, кульки, санки), по гучномовцю оголошували про посадку і про відправлення електропоїздів, що сприяло ще більшому пожвавленню на перонах, а ми чекали на свою електричку Львів-Ходорів, котра повинна відвезти нас до найбільшого замку Львівщини.
В вагоні пахло хвоєю, а за вікном випогоджувалось. В Старе село ми приїхали о 10:12. Одразу з перону видно замок, хоча побачите ви його, ще тільки під'їжджаючи до станції, якщо сядете з правої сторони. Вперше я побачив замок в Старому Селі з вікна потяга, повертаючись до Львова після походу в Горгани.
Фото. Олеський замок / Photo. Oleskiy Castle
Україна
Львівська область
Буський район
Олесько
Львівська область
Буський район
Олесько
Ukraine
Lviv region
Busk district
Olesko
Фото. Підгорецький замок / Photo. Podgoretsky Castle
Україна
Львівська область
Бродівський район
Підгірці
Львівська область
Бродівський район
Підгірці
Ukraine
Lviv region
Brody district
Pidgirtsi
Замки Львівщини. Олеський і Підгорецький замки.
Подорож вихідного дня в Олеський і Підгорецький замки.
Як і у випадку з мандрівкою в Закарпаття - один день два замки. Хоча, якщо в випадку з Ужгородом, для подорожі потрібно багато часу провести в дорозі, то щоб доїхати в Олеськ і Підгірці максимум півтори години. Півтори години і ти вже не в спальному районі міста, а в середньовічному замку.Поїхали. Перший пункт призначення Олеський замок. Щоб доїхати зі Львова в Олеськ вирушаємо на автостанцію №2, звідси маршрутні автобуси відправляються в потрібному нам напрямку кожних півгодини. Так як на сьогодні заплановано два замки, а на завтра стандартний або нудний (потрібне підкресліть чи додайте своє) робочий день, то щоб вистачило часу і на повноцінну екскурсію замками, і на відпочинок перед трудовими буднями вирушаємо в подорож з самого ранку.
На дворі ще ніч, трава покрита інеєм, котрий переливається в світлі ліхтарів, холодно, застібнувши замок куртки до самого верху і накинувши капюшон, іду до місця зустрічі, де після вчорашніх "народних гулянь" мене, замість трьох колєг - учасників подорожі, чекає один, що ж вирушаємо двоє.
На АС №2 приїхали о сьомій ранку, саме в 7:00 відправляється перший автобус Львів-Броди, котрий проїжджає через Олесько. На платформі знаходимо потрібний нам автобус, питаємо в водія де брати квиток в касі чи в нього, у відповідь чуємо: "Сідайте, поїхали". Сіли, їдемо. Вартість проїзду зі Львова в Олесько 26 гривень. О 8:37 водій зупиняє автобус в Олесько, кажучи: "Хто на замок виходимо" і додає: "Ідете прямо до церкви, перед якою поверніть ліворуч". Подякувавши водію за підказку виходимо. Церква, перед якою потрібно звернути ліворуч, виявилась - костелом Святої Трійці.
Краса рідного краю, яка врятує від нудьги)
Нудьга - штука, яка приходить до всіх без розбору).
Осінню і так день стає коротшим, а до цього ще й годинники перевели назад. Тепер повертаєшся з роботи темно, прийшов додому ввімкнув лампу натиснув кнопку на системнику і під гудіння коробочки сидиш перед монітором і думаєш чим себе зайняти до часу коли захочеться спати.
Перевірив пошту, відписав віртуальним друзям, передзвонив реальним - дружно вирішили, що всі вже стомлені щоб кудись іти, передивився новини від віртуальних, пішов на кухню, перекусив, подивився кіно чи врятував, кілька разів, світ борючись з чисельно переважаючим тебе злом, в якісь забавці, знову безцільно побродив просторами мережі і через три чотири дні розумієш - ось він, твій варіант кінострічки "День бабака", а з розумінням приходить - нудьга.
Набридло читати пости якими народ: описує світ, скаржиться на інших, пускає рожеві соплі, займається спортом, змінює країну, обурюється, пояснює, що правильно, а що ні - не встаючи з крісел і все тими самими статусами в соцмережах, котрі читав ще рік тому.
Закриваю все це, відкриваю папку в якій зберігаю фотографії з моїх подорожей та переглядаю фото і відео, яких назбиралось уже більше 30гб. І нудьга відступає, уже замість безцільного перегляду сторінок, планую нову подорож, а вже найближчими вихідними візьму свій потертий рюкзак і вирушу кудись, щоб наповнити життя новими враженнями.
Звичайно зірватись з місця і вирушити на інший кінець світу, щоб наповнити життя - життям, важкувато принаймні мені, принаймні зараз, та знаю, що є люди котрі з легкістю, коли розуміють, що життя перетворюється на існування, кидають нудне і вирушають на зустріч новому і щоб зважитись на це, їм не потрібно навіть цілого дня). Та краса рідного краю рятує від нудьги не гірше від заморських берегів). А для подорожі до одного з красивих місць іноді вистачає одного дня.
Осінню і так день стає коротшим, а до цього ще й годинники перевели назад. Тепер повертаєшся з роботи темно, прийшов додому ввімкнув лампу натиснув кнопку на системнику і під гудіння коробочки сидиш перед монітором і думаєш чим себе зайняти до часу коли захочеться спати.
Перевірив пошту, відписав віртуальним друзям, передзвонив реальним - дружно вирішили, що всі вже стомлені щоб кудись іти, передивився новини від віртуальних, пішов на кухню, перекусив, подивився кіно чи врятував, кілька разів, світ борючись з чисельно переважаючим тебе злом, в якісь забавці, знову безцільно побродив просторами мережі і через три чотири дні розумієш - ось він, твій варіант кінострічки "День бабака", а з розумінням приходить - нудьга.
Набридло читати пости якими народ: описує світ, скаржиться на інших, пускає рожеві соплі, займається спортом, змінює країну, обурюється, пояснює, що правильно, а що ні - не встаючи з крісел і все тими самими статусами в соцмережах, котрі читав ще рік тому.
Закриваю все це, відкриваю папку в якій зберігаю фотографії з моїх подорожей та переглядаю фото і відео, яких назбиралось уже більше 30гб. І нудьга відступає, уже замість безцільного перегляду сторінок, планую нову подорож, а вже найближчими вихідними візьму свій потертий рюкзак і вирушу кудись, щоб наповнити життя новими враженнями.
Звичайно зірватись з місця і вирушити на інший кінець світу, щоб наповнити життя - життям, важкувато принаймні мені, принаймні зараз, та знаю, що є люди котрі з легкістю, коли розуміють, що життя перетворюється на існування, кидають нудне і вирушають на зустріч новому і щоб зважитись на це, їм не потрібно навіть цілого дня). Та краса рідного краю рятує від нудьги не гірше від заморських берегів). А для подорожі до одного з красивих місць іноді вистачає одного дня.
Фото з подорожі в Хотинську фортецю / Photos from the trip to the Khotyn castle
Хотинська фортеця - замок на березі ріки Дністер, збудований на місці Хотинського форту Хст. у XIII-XVIIIст. Одне з семи чудес України. Найвідоміші Хотинські битви відбувались у 1621, 1673, 1788 роках. Зараз на території фортеці діє історико-архітектурний заповідник.
Khotyn castle - the castle on the bank of the river Dniester, built on the site of the tenth century fort Khotyn in XIII-XVIII century. One of the Seven Wonders of Ukraine. The most famous battle occurred in 1621, 1673, 1788 years.
Khotyn castle - the castle on the bank of the river Dniester, built on the site of the tenth century fort Khotyn in XIII-XVIII century. One of the Seven Wonders of Ukraine. The most famous battle occurred in 1621, 1673, 1788 years.
Підписатися на:
Дописи (Atom)