Показ дописів із міткою велопохід. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою велопохід. Показати всі дописи

Як я до Бережанського, Поморянського і Золочівського замків їздив, а ще ночував в Раю).

   Замки Львівщини я, здається), провідав вже всі, а от з Тернопільщиною якось все не виходило. Основна проблема поставали в питанні - як доїхати?
   Але ж тепер в мене є ашанівський "вЄздєход"). От на ньому я й вирішив доїхати до Бережанського і Поморянського замків, а ще, як бонус-плюс, відвідати Золочівський замок.
   Здзвонився я з колєгою якого ще не здолали хандра та старість))) і от ми в електричці Львів-Тернопіль їдемо до станції Зборів. Саме з Зборова починається наш маршрут до Бережанського замку. Відстань не мала, але з варіантів, як добратись до Бережанського замку зі Львова, цей маршрут нам здався оптимальним, можна хіба ще спробувати зі сторони Ходорова, але розклад поїздів не зовсім підходив та й звідти не ближче). Ну і ми ж на велосипедах, що нам тих кілька десятків км).
   Неподалік станції Зборів надибали ось такий пам'ятник


   на якому хоч і було написано "першим механізаторам" ми ж то знаємо завдяки Голівуду, шо то пам'ятник першим трансформерам які колись давним-давно відвідали Землю).
   Тепер про: "що нам тих кілька десятків кілометрів" - здох я здається вже на другому, чи мо й на першому підйомі), а підйомів тих було до... ну дуже багато.
   От так я волочачи ровер вверх і спускаючись на ньому вниз - таки дотягнув до Бережан.

Карта велопоходу до Бережанського, Поморянського та Золочівського замків

 


   Свій маршрут до Бережанського, Поморянського та Золочівського замків ми починали з станції Зборів.

Верецький перевал

   Маршрут: Воловець - Верецький перевал - Воловець.

   Розглядаючи карту згадав, що давно вже збирався до Верецького перевалу, але через важкість добирання все відкладав відвідини перевалу. Їхати туди поїздами і автобусами зі Львова якось не дуже, а включати перевал в пішохідний маршрут зовсім не дуже))), ну хіба якщо ідеш Карпатським туристичним шляхом.
   Але в мене ж тепер є ровер типу "ашанбайк", а отже відстані на які я колись дивився, як пішохідний турист, тепер для мене, як велотуриста), стали значно доступніші.
   Зі Львова до Верецького перевалу вирішив добиратись так - поїзд Львів-Мукачево, а далі велосипедом до перевалу, ну а вибиратись вже, як получиться.). Правда пам'ятаючи про дефіцит квитків в літній період на напрямок з Воловця, Славська і Сколе до Львова - квитки на зворотній шлях я таки придбав заздалегідь з надією, що таки встигну повернутись на поїзд.
   Щей квитки я взяв не прості, а в веловагон).
   Зранку, в день мандрівки, щось дуже не хотілось вставати, але в такі моменти головне стягнути дупу з ліжка, а далі вже все буде норм), що я й зробив і от я вже в поїзді до Воловця, в веловагоні))). На спеціальному стелажі для велосипедів мирно хитається в такт вагону мій "вєздєход" який поміж монстрів для downhill'у виглядає наче дистрофічний поні серед табуна мустангів).
   До Воловця добрався майже без оказій, а якби не шкідлива - то доїхав б зовсім без них. Бо потягнуло мене курити, пішов у напрямку туалету і на місці де в вагоні повинен був би бути туалет виявив підсобку в якій зберігалось різне приладдя для прибирання і тому подібне. "Вов, ну чим не курілка" - подумав я, закрив за собою двері і прикурив сигарету. Все б нічого, але коли докурив і зібрався виходити то виявив, що зсередини клямки немає, от так - ззовні є, а тут нема). Клас, погрюкав в двері, та де там - стук коліс гучніший за моє грюкання.
   Сів на перекинуте відро і став думати, як мені звідси вийти). Підважиити язичок замка не вийде бо нич плоского я не знайшов, тре чекати зупинки і знов постукати - мо хтось почує, з телефону толку ніякого, бо кому дзвонити?). Щей задня кришка телефону не влазила між дверима і відкосом.
   На зупинці народ був сильно зайнятий погрузкою і вигрузкою так шо я повернувся до відра, вмостився зручніше і їхав собі розглядаючи краєвиди, ну а шо? В Мукачево думаю випустять, а як ні то у Львові точно).

Карта маршруту до Верецького перевалу

Маршрут: Воловець -Верецький перевал - Воловець (приблизно 32 кілометри).



Клікніть по зображенню щоб збільшити карти


   Маршрут до Верецького перевалу починається в Воловці. Зі Львова до Воловця найкраще добиратися поїздом Львів-Мукачеве (відправлення зі Львова о 7:10), ще в цьому поїзді є веловагони, попередьте в касі, що вам потрібен квиток саме в веловагон якщо плануєте їхати до Верецького перевалу велосипедом.
   З Воловця піднімаємось на перевал Менчил.

Цікаві місця поблизу Миколаєва: грот Прийма, австрійський ДОТ, печери Білих Хорватів, Бандерівські скелі.

   До гроту Прийма я збирався відколи почув про нього, а це років три, а мо й чотири))) і от, тепер вже в далекому 2016) році, таки вибрався до стоянки неандертальців поблизу Миколаєва, що у Львівській області.
   Назбиралось нас в цю мандрівку четверо. Всі, так само, вже давно збирались, але вибратись до Прийми ніяк не могли.
   Вибрали варіант велопоходу. До Миколаєва електричкою, а далі вже на велосипедах. Першу електричку до Миколаєва ми пропустили, ну не всі, а тільки я і ще один, бо вирішили підсісти на Скнилові, але, як виявилось - на Скнилові електропоїзд Львів-Трускавець, що відправляється в 6:54 з Приміського, не зупиняється) хот на сайті УЗ зупинка в розкладі є. Постояли, подивились вслід електричці, сіли на велосипеди і поїхали на Приміський, щоб вже точно таки сісти на наступну електричку.
   На наступну сіли). Народ, що чекав нас в Миколаєві вже встиг прокататись по магазинах та закупитись на обід.
   Ну що ж, всі в зборі - відправляємось. Як доїхати до урочища Прийма ніхто поняття не мав), але ж коли розглядали вдома карту то здавалось, що все просто. Та й всі четверо таки вже намотали добрячий кілометраж по лісам, горам і тд.). Що там до тої Прийми доїхати яка ледь не в самому Миколаєві))).
   Їхти вирішили через село Верен. В Google Earth виглядало все просто: з станції Миколаїв-Дністровський, через село Розвадів, їдемо до початку села Верен, там звертаємо ліворуч в поле, трішки польовою дорогою, а далі кілька км лісом і ми вже в урочищі Прийма, ну просто все ж?).
   Карти, компасу з собою не взяли, свого смуртфона який більше використовую, як GPS, аніж телефон також не брав, а нашо? Я ж вже казав шо ми "круті туристи" і шо нам того лісу))).
   Ну до Верену ми доїхали, в поле звернули, в ліс заїхали... оп, а не такі ми вже й круті туристи). Нє, ну спочатку ми впевнено перли лісом орієнтуючись по сонцю, полярних зірках, мохах на деревах, а також за допомогою фраз-заклинань які допомагають знайти правильний шлях, типу: "здається тут наліво" або "давайте може вправо", але коли завдяки нашому великому досвіду та всього переліченого вище ми добрались до місця "хрен зна де ми зараз є" то вирішили виїхати кудись з лісу, а звідти заново вже починати пошуки гроту Прийма).
   Виїхали до хутора, який здається навіть носить однойменну назву з потрібним нам урочищем та гротом - Прийма, але точно не скажу бо точно не знаю).
   Тут навіть було маркування якогось маршруту

Карта маршруту до гроту Прийма, Бандерівських скель, ДОТу та печер поблизу Миколаєва.

Маршрут: станція Миколаїв-Дністровський - село Розвадів - грот Прийма - село Прийма - Бандерівські скелі - закинутий австрійський ДОТ - печери Білих Хорватів на околиці Миколаєва (приблизно 27 км).



Клікніть по зображенню щоб збільшити


   До станції Миколаїв-Дністровський (початок/кінець маршруту) можна добратись будь-якою електричкою, що їде зі Львова в сторону Стрия.
    З Миколаєва їдемо, через село Розвадів, на дорогу яка огинає кар'єр. Можна і через кар'єр, але все ж краще дорогою).

Палац Шенборнів, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош

   Маршрут: станція Карпати - палац Шенборнів - Слов'янське капище - водоспад Скакало - Чинадіївський замок - станція Карпати.

   7:00 Головний вокзал, знімаю переднє колесо з велосипеда і пакуюсь в поїзд Львів-Мукачево.
   Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
   Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
   Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
   Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
   10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
   Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
   Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
   Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.


   Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.

Велосипед + вільний час = Палац, озеро і стародавній костел

   Треба було мені з'їздити в місто Пустомити. Часу на поїздку було вдосталь, тож взяв я велосипед і покрутив педалі в сторону потрібного населеного пункту.
   На справи, що привели мене в райцентр найбільшого району області витратив години дві, а попереду ще залишалось купу вільного часу, вирішив витратити його з користю і поїхав дивитись цікаві місця в Пустомитах та поблизу.
   Палац, чесно кажучи палац в Пустомитах варто подивитись тільки тоді, коли ви вже і так в місті та маєте вільний час.


   Будівля - типовий зразок класицизму (взято з вікіпедії), збудована десь спочатку XXст. (точних даних немає).
   Зараз в преміщенні знаходяться різні конторки. Фасад палацу досить гарно відремонтовано і мабуть проводяться ще якісь роботи бо частина подвіря відгороджена будівельним парканом. Та все одно не вражає, от якби замість конторок, був музей з цікавими експонатами, тоді можливо, а так...

Карта (мапа) велопоїздки в Пустомити

   Маршрут: Пустомити (палац) - Глинна-Наварія (костел, озеро)



   Два варіанти доїзду в Пустомити з початком біля магазину Метро на вулиці Городоцькій (червоний) і від Ашану (зелений).
   Якщо є вільний день, цей маршрут краще об'єднати з ось цим.

Фото Чатових скель / Photo. Сhotovi rocks

Україна
Львівська область,
Личаківський район (м. Львів)
Ukraine
Lviv region,
Lychakivskiy area (Lviv)



Чортові або Чатові скелі

   Як я поїхав на Чортові, а приїхав на Чатові скелі).


   Вийшло так, що замість споглядання гірських вершин полонини Боржава, віддихуючись після підйому на хребет, я лежав на дивані і дивився на стелю). Провалявшись добру годину роздумуючи над несправедливістю і жорстокістю цього світу), а ще подумав, що пора б вже протерти абажур під стелею, я підняв свою дупу і пішов, ні не по ганчірку щоб таки витерти 2 сантиметровий шар пилу, а по велосипед))).
   Взяв велосипед і поїхав до Чортових скель бо хоча вони на відстані менше кілометра, по трасі, від межі Львова, я там ще ніколи не був.

Велопохід, село Оброшино - село Годовиця - село Басівка - село Лапаївка.

   З-за хмар виглянуло сонце я дістав з гаражу велосипед і поїхав в кілька цікавих місць поблизу Львова.
   Першою ціллю було село Оброшино де знаходиться палац архієпископів, дендропарк і зоопарк.
   Ось карта всього велопоходу.


   Відстань від Львова до Оброшино приблизно 4,5 кілометри, добратись легко, від кільця об'їзної Львова їдьте в сторону Городка, а біля поста ДАІ поверніть ліворуч, кілька кілометрів трасою через ліс і ви в Оброшино. Якщо їхати громадським транспортом то з приміського вокзалу Львова відправляється маршрутка №187.
   Їхати велосипедом по трасі в Оброшино не дуже зручно, асфальт з проїзної частини вирішив, що йому зручніше буде ближче до узбіччя дороги і утворив напливи котрі чергувалися з ямками, а ще водії, що несуться по трасі так, ніби уже встигли в цьому житті все, що хотіли і спішать побачити інший світ...
   Коротше їхав я більше узбіччям, аніж трасою, болото з узбіччя чіплялось на колеса тож педалі, які і так з непривички було важкувато крутити, з кожним новим шаром болота, ставало крутити все важче, але я вперто їхав дивитись на оленів, котрі згідно інформації з інтернету повинні жити в зоопарку села Оброшино.
   Проїхавши зупинку на котрій ще збереглись залишки фресок часів совдепу, біля ресторану відомого колись на всю Львівську область звернув ліворуч, через метрів 300, перед шлагбаумом з правої сторони звертаю праворуч в дендропарк державного значення.

Карта (мапа) велопоходу: село Оброшино - село Годовиця - село Басівка - село Лапаївка.

   Маршрут: село Оброшино (палац архієпископів, дендропарк, зоопарк) - село Годовиця (зруйнований костел) - село Басівка (криївка) - село Лапаївка (озеро).



   Початок маршруту вирішив позначити від кільця об'їзної дороги Львова в кінці вулиці Городоцької.


   Від кільця їдемо в сторону Городка до поста ДАІ тут повертаємо ліворуч і попереду приблизно 4 кілометри до села Оброшино. В селі Оброшино їдемо аж доки не побачимо з лівої сторони муровану зупинку за котрою на першому повороті потрібно повернути наліво.