Показ дописів із міткою На вихідні. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою На вихідні. Показати всі дописи

Яремче, водоспад Пробій, скелі Довбуша і гора Маковиця

Маршрут: Яремче - водоспад Пробій - скелі Довбуша - гора Маковиця - Яремче

   Зима. Вже більше місяця безвиїзно просидів вдома - ну так сі стало, а глянути на Карпатську зиму, замість роз'їждженої брудної каші під ногами, вже дуже охота. Чєсу кудись вирватись на пару днів -нема(, підходить хандра. Хм, на пару днів - можливості хоч і нема, але день можна вирвати завжди, щоб, як то кажуть "зарядитись") бо шось останнім часом "батарейка" вже не може довго без підзарядки).
   Здзвонився з колєгами - їдемо в Яремче.
   Автобус зі Львова в Франківськ, а далі з Франківська в Яремче. Кілька годин, два автобуси і ми вже далеко від звичної метушні, тепер довкола нас зимовий ліс, засніжені вершини, гірські ріки. Але то довкола), а поряд ще зберігається трохи метушні ну і тої брудної жижі під ногами))), але шо зробиш ми ж в одному з найпопулярніших курортних міст України).


   Але ми тут не надовго. Закупились на обід, поглянули на залізничний міст в Яремче зблизька,


   зара ще пройдемось до водоспаду Пробій та й підемо в гори.
   Довкола водоспаду розкинувся базарчик з автентичною гуцульською продукцією - принаймні такою вона була колись(.
   Але, тепер тут все те, що можна придбати в будь-якому сувенірному кіоску, будь-де в Україні. А ні, є ще здоровенні фото гір в дерев'яних рамках - типу картини, чи шо?) Якось воно все тут "пластмасовим" стало - несправжнім, но народу який приїжджає в Яремче на відпочинок, напевне, подобається, бо народу тут тьма). Збоку чується вигук: "Глинтвейн пойдем пить, туда где всегда?". В голові думка: "то ж скільки ти вже тут сидиш)". До речі, якшо вам набридло сидіти на одному місці в Яремче то ось декілька цікавих місць куди піти.
   Біля водоспаду Пробій також людно, але тут , на щастя, народ затримується ненадовго.

Сколівські Бескиди. Гора Ключ, "справжнє" Мертве Озеро та "справжній" водоспад Сукіль

   Маршрут: водоспад на ріці Кам'янка - меморіал на горі Ключ - Мертве Озеро - водоспад Сукіль - село Кам'янка 

   Сколівські Бескиди, можна сказати - рідні місця), вершини Бескиду були першими гірськими вершинами, що я побачив). А ще, Сколівські Бескиди з маркуванням "часів совка" і такими ж картами поки що залишаються куточком Карпат де замість маркерів ви шукаєте стежки, а частіше напрямки))) до цікавого вам місця. Туристичні маршрути в Сколівських Бескидах, якщо порівнювати з іншими частинами Карпат, промарковано поганенько і все це, що я понаписував вище), робить для мене Бескиди особливими).
   От в Сколівські Бескиди я цього разу й вибрався - буду шукати "справжнє" Мертве Озеро і "справжній" водоспад Сукіль, а ще поглянути на меморіал Січовим Стрільцям поблизу вершини гори Ключ.
   Маршрут наш починається неподалік водоспаду Кам'янка, як доїхати чи дійти до водоспаду - можна прочитати тут.


   Сьогодні тут людно, а якось було так, що окрім мене та кількох продавців в магазинчиках над водоспадом - тут більше нікого не було, ані душі).
   Кілька фото на водоспаді і йдемо далі. Дорогою зустрічаємо ось такий стенд з поганенькою картою частини Сколівських Бескидів

Як доїхати, добратись, дійти до озера Синевир

   Все частіше народ цікавиться, як добратись чи доїхати до озера Синевир, зараз спробую відповісти тут на це запитання.
   Найкращий варіант щоб доїхати до озера Синевир буде такий - зі Львова сідаєте на поїзд Львів-Мукачево (відправлення зі Львова о 7:15) і їдете до станції Воловець,


   в Воловці ідете на автостанцію Воловець 2. Ось карта.

Верецький перевал

   Маршрут: Воловець - Верецький перевал - Воловець.

   Розглядаючи карту згадав, що давно вже збирався до Верецького перевалу, але через важкість добирання все відкладав відвідини перевалу. Їхати туди поїздами і автобусами зі Львова якось не дуже, а включати перевал в пішохідний маршрут зовсім не дуже))), ну хіба якщо ідеш Карпатським туристичним шляхом.
   Але в мене ж тепер є ровер типу "ашанбайк", а отже відстані на які я колись дивився, як пішохідний турист, тепер для мене, як велотуриста), стали значно доступніші.
   Зі Львова до Верецького перевалу вирішив добиратись так - поїзд Львів-Мукачево, а далі велосипедом до перевалу, ну а вибиратись вже, як получиться.). Правда пам'ятаючи про дефіцит квитків в літній період на напрямок з Воловця, Славська і Сколе до Львова - квитки на зворотній шлях я таки придбав заздалегідь з надією, що таки встигну повернутись на поїзд.
   Щей квитки я взяв не прості, а в веловагон).
   Зранку, в день мандрівки, щось дуже не хотілось вставати, але в такі моменти головне стягнути дупу з ліжка, а далі вже все буде норм), що я й зробив і от я вже в поїзді до Воловця, в веловагоні))). На спеціальному стелажі для велосипедів мирно хитається в такт вагону мій "вєздєход" який поміж монстрів для downhill'у виглядає наче дистрофічний поні серед табуна мустангів).
   До Воловця добрався майже без оказій, а якби не шкідлива - то доїхав б зовсім без них. Бо потягнуло мене курити, пішов у напрямку туалету і на місці де в вагоні повинен був би бути туалет виявив підсобку в якій зберігалось різне приладдя для прибирання і тому подібне. "Вов, ну чим не курілка" - подумав я, закрив за собою двері і прикурив сигарету. Все б нічого, але коли докурив і зібрався виходити то виявив, що зсередини клямки немає, от так - ззовні є, а тут нема). Клас, погрюкав в двері, та де там - стук коліс гучніший за моє грюкання.
   Сів на перекинуте відро і став думати, як мені звідси вийти). Підважиити язичок замка не вийде бо нич плоского я не знайшов, тре чекати зупинки і знов постукати - мо хтось почує, з телефону толку ніякого, бо кому дзвонити?). Щей задня кришка телефону не влазила між дверима і відкосом.
   На зупинці народ був сильно зайнятий погрузкою і вигрузкою так шо я повернувся до відра, вмостився зручніше і їхав собі розглядаючи краєвиди, ну а шо? В Мукачево думаю випустять, а як ні то у Львові точно).

Фото з велопоходу до гроту Прийма, Бандерівських скель та печер біля Миколаєва

Україна
Львівська область
Миколаїв та Миколаївський район



Цікаві місця поблизу Миколаєва: грот Прийма, австрійський ДОТ, печери Білих Хорватів, Бандерівські скелі.

   До гроту Прийма я збирався відколи почув про нього, а це років три, а мо й чотири))) і от, тепер вже в далекому 2016) році, таки вибрався до стоянки неандертальців поблизу Миколаєва, що у Львівській області.
   Назбиралось нас в цю мандрівку четверо. Всі, так само, вже давно збирались, але вибратись до Прийми ніяк не могли.
   Вибрали варіант велопоходу. До Миколаєва електричкою, а далі вже на велосипедах. Першу електричку до Миколаєва ми пропустили, ну не всі, а тільки я і ще один, бо вирішили підсісти на Скнилові, але, як виявилось - на Скнилові електропоїзд Львів-Трускавець, що відправляється в 6:54 з Приміського, не зупиняється) хот на сайті УЗ зупинка в розкладі є. Постояли, подивились вслід електричці, сіли на велосипеди і поїхали на Приміський, щоб вже точно таки сісти на наступну електричку.
   На наступну сіли). Народ, що чекав нас в Миколаєві вже встиг прокататись по магазинах та закупитись на обід.
   Ну що ж, всі в зборі - відправляємось. Як доїхати до урочища Прийма ніхто поняття не мав), але ж коли розглядали вдома карту то здавалось, що все просто. Та й всі четверо таки вже намотали добрячий кілометраж по лісам, горам і тд.). Що там до тої Прийми доїхати яка ледь не в самому Миколаєві))).
   Їхти вирішили через село Верен. В Google Earth виглядало все просто: з станції Миколаїв-Дністровський, через село Розвадів, їдемо до початку села Верен, там звертаємо ліворуч в поле, трішки польовою дорогою, а далі кілька км лісом і ми вже в урочищі Прийма, ну просто все ж?).
   Карти, компасу з собою не взяли, свого смуртфона який більше використовую, як GPS, аніж телефон також не брав, а нашо? Я ж вже казав шо ми "круті туристи" і шо нам того лісу))).
   Ну до Верену ми доїхали, в поле звернули, в ліс заїхали... оп, а не такі ми вже й круті туристи). Нє, ну спочатку ми впевнено перли лісом орієнтуючись по сонцю, полярних зірках, мохах на деревах, а також за допомогою фраз-заклинань які допомагають знайти правильний шлях, типу: "здається тут наліво" або "давайте може вправо", але коли завдяки нашому великому досвіду та всього переліченого вище ми добрались до місця "хрен зна де ми зараз є" то вирішили виїхати кудись з лісу, а звідти заново вже починати пошуки гроту Прийма).
   Виїхали до хутора, який здається навіть носить однойменну назву з потрібним нам урочищем та гротом - Прийма, але точно не скажу бо точно не знаю).
   Тут навіть було маркування якогось маршруту

Водоспад Кам'янка, озеро Журавлине та скеля Орел

   Маршрут: село Дубина - водоспад на ріці Кам'янка - озеро Журавлине - скеля Орел.

   І так, повертаючись до своїх "мемуарів") про мандри...
   В далекому 2013 я спробував віднайти наш місцевий "Острів Пасхи" в Сколівських бескидах.
   Нич в мене тоді не вийшло і от через три роки) я вирішив повторити спробу.
   Автобус Львів-Сколе, зупинка в селі Дубина (тепер вже та, що треба) і я на маршруті.


   Помітив, що маркування оновили, наскільки чув в той час - "Карпатські Стежки" зайнялись маркуванням маршрутів в Сколівських бескидах, правда це чи ні, я вам точно не скажу.
   Ну, дорогу до водоспаду на ріці Кам'янка й без маркування, думаю, знайде кожен), а як воно далі - побачу. А хоча, дорогою до водоспаду біля мене кілька разів зупинялась машина і народ питав - "Як доїхати до водоспаду Кам'янка?" або "Чи правильно ми їдемо до водоспаду?", "Весь час прямо по дорозі" - відповідав я і топав собі далі, дорогою згадуючи які тут лежали сніги в 2013.
   Зустрів ще одне "Оновлення" на маршруті - табличку з вказівником до мінерального джерела.

Озеро Задорожнє

   Вирвусь трішки з розповідей про Львів і розкажу про Задорожнє куди мене нещодавно занесло, а саме про озеро неподалік Львова, а ще ближче до Миколаєва яке в народі прозвали Байкал.


   Добратися до озера Задорожнє зі Львова зовсім просто, сідаєте в будь яку електричку з приміського вокзалу, що проїжджає станцію Задоріжна і приблизно через 40-45 хвилин виходите на станції Задоріжна, а звідти, метрів 100 ну мо 120, дорогою, зараз намалюю карту)))


і ви вже на озері. Зараз більша частина пляжів (ті що ближче до станції) на озері "Байкал" взяті в оренду і за вхід потрібно заплатити, зате на пляжах чисто і навіть є мінімальний сервіс))). Залишились ще і пляжі з вільним доступом (позначив на карті), тут можна розкласти намети і відпочивати скільки завгодно, от тільки врахуйте, що на вихідних і в хорошу погоду відпочиваючих дуже багато на всіх пляжах. Нехай вас не вводить в оману фото на якому зовсім немає людей бо зроблено воно приблизно о 5 ранку коли ті що з палатками - ще спали, а ті що без - ще не приїхали).
   Ще розклад електричок, але пам'ятайте, що немає нічого постійного і навіть розклад поїздів може змінюватись).

Захар Беркут та гора Маківка.

   Маршрут: Тухля - гора Захар Беркут (Путище) - гора Маківка - Тухля

   Ще один і заключний пост мемуарів про літо 2015).
   Початок серпня, часу кудись поїхати, хоча б на кілька днів, зовсім немає, але для ПВД - день знайшов.
   Поїзд Львів-Мукачево, люблю цей напрямок і цей поїзд), багато хороших спогадів пов'язано з місцями, що знаходяться по обидві сторони від залізної дороги, їдеш дивишся і згадуєш...
   Отак їхав, дивився, згадував до самої Тухлі, навіть не помітив, як промайнула відстань відь Львова до Тухлі.
    Пора виходити, сьогодні мій маршрут починається звідси - зі станції легендарного села, де відбувалися події описані Іваном Франком в творі "Захар Беркут".


   Тухля. Бував тут вже не раз, вперше прийшов сюди ще коли вчився в школі, ми тоді "матрасно" відпочивали в Славське, а сусіди, що разом з нами винаймали будинок в приватному секторі, запропонували поїхати в Тухлю та поглянути на пам'ятник Захару Беркуту. Маршрутку ми пропустили і пішли пішки, ой яким довгим тоді здавався цей шлях), а ще тоді, ми дізнались, що в Тухлі є два пам'ятника Захару Беркуту - один біля дороги на Славське, а інший на горі Путище, до якого ми власне й прямували.
   Сьогодні я так само розпочав свій похід з відвідин пам'ятника в селі.

Львів, цікаві місця. Вулицею Городоцькою в центр Львова.

   Поглянувши на Львівський головний вокзал та на цікаві місця поблизу, виходимо на вулицю Городоцьку, котрою підемо в центр Львова, але дорогою ще побачимо кілька цікавих місць.


   Храм святих Ольги та Єлизавети, або просто - костел, як його називає майже все населення Львова і прилеглих територій.


   Збудований в 1911 році на честь Єлизавети Баварської до тепер вважається найвищою будівлею у Львові, проектував та керував будівництвом відомий архітектор Тальовський Теодор-Мар'ян.
   В 1926 році тут встановили один з найбільших органів тогочасної Польщі, до наших днів від органа не залишилось нічого(.
   Дісталось костелу і від воєн в 1919 році під час облоги Львова костел постраждав від артилерії, про що свідчить напис на стіні: «Ex obsidione ruthenorum», напису я так і не знайшов))), але от дірки від куль чи то осколків знайти легко.

Велосипед + вільний час = Палац, озеро і стародавній костел

   Треба було мені з'їздити в місто Пустомити. Часу на поїздку було вдосталь, тож взяв я велосипед і покрутив педалі в сторону потрібного населеного пункту.
   На справи, що привели мене в райцентр найбільшого району області витратив години дві, а попереду ще залишалось купу вільного часу, вирішив витратити його з користю і поїхав дивитись цікаві місця в Пустомитах та поблизу.
   Палац, чесно кажучи палац в Пустомитах варто подивитись тільки тоді, коли ви вже і так в місті та маєте вільний час.


   Будівля - типовий зразок класицизму (взято з вікіпедії), збудована десь спочатку XXст. (точних даних немає).
   Зараз в преміщенні знаходяться різні конторки. Фасад палацу досить гарно відремонтовано і мабуть проводяться ще якісь роботи бо частина подвіря відгороджена будівельним парканом. Та все одно не вражає, от якби замість конторок, був музей з цікавими експонатами, тоді можливо, а так...

Руїни замку, водоспад та стародавній монастир з цілющою водою. Похід до Бухтівецького і Манявського водоспадів та Манявського скиту.

   Маршрут: Надвірна - село Пасічна - Бухтівецький водоспад - гора Бзинковачка - гора Погарчина - Манявський водоспад - Манявський скит.


   Виявляється, якщо в п'ятницю після обіду виїхати зі Львова поїздом Львів-Рахів то за  два вихідні дні можна побачити: руїни замку, два водоспади, стародавній монастир і ще й повернутись до Львова в неділю ввечері. Такий собі ПВД з масою вражень.


   Вокзал, з неба падає якийсь зовсім не весняний дощ, народ шукає свої вагони, таких, як ми бажаючих провести вихідні під дощем, десь подалі від цивілізації небагато, але є))). Звичайно, комфортніше б було зараз десь сісти в приміщенні випити пляшку пива чи дві, а потім вдома переглянути кіно і лягти спати в зручне м'яке ліжко, але то тільки комфортніше, а цікавіше закинути рюкзак на верхню полицю в вагоні, одягти навушники і під музику з перестуком коліс дивитись, як хмари проливають дощі на поля, міста, дороги, машини, людей і плюс до всього цього разу ми йдемо до Манявського водоспаду котрий вважається одним з найгарніших в Україні, а ще заплановано відвідати Бухтівецький водоспад, Пнівський замок і Манявський скит, тож все повинно бути цікавіше за самий крутий голлівудський блокбастер бо відбуватиметься в реалі))).
   Прогноз погоди на вихідні також не радує погожими днями, але маршрут пролягатиме, майже завжди, через населені пункти тож буде де сховатись від дощу та й підійматись високо в гори не будемо, тож хмарність не завадить побачити все, що плануємо.

Замки Львівщини. Свіржський замок та замок в Старому Селі.

   Перша подорож в 2015 році.
   Планував поїхати в Свіржський замок та замок в Старому Селі ще осінню і велосипедом, але велосипед я трішки поламав, а відремонтувати, руки дійшли лише в грудні). В грудні, для велоподорожі, вже не та погода і світловий день. Відстань від Львова до Свірзького замку приблизно 35 кілометрів, потрібен час щоб проїхати їх на велосипеді, плюс заїхати в Старе Село, а ще час для того щоб подивитись на замки та повернутись додому. Від велоподорожі відмовився.
   Переглянув варіанти, як ще доїхати в Старе Село і Свірж. Маршрут обрав такий - їхати в Старе Село електричкою, далі пішки до траси, а звідти маршруткою в Свірж.
   Вранці, погода щось не дуже хотіла підстроюватись під прогнози з сайтів і замість прояснень, небо було вкрите суцільним шаром сірих хмар, дув холодний вітер і падав лапатий сніг. За хвилин 15, поки чекали маршрутку, щоб заїхати на приміський вокзал, я з колєгами стали подібні на сніговиків).
   На приміському, панувала передсвяткова метушня, люди заклопотано тягнули, хто з електричок, а хто в електрички ялинки, дідухи, сумки, кульки, санки), по гучномовцю оголошували про посадку і про відправлення електропоїздів, що сприяло ще більшому пожвавленню на перонах, а ми чекали на свою електричку Львів-Ходорів, котра повинна відвезти нас до найбільшого замку Львівщини.
   В вагоні пахло хвоєю, а за вікном випогоджувалось. В Старе село ми приїхали о 10:12. Одразу з перону видно замок, хоча побачите ви його, ще тільки під'їжджаючи до станції, якщо сядете з правої сторони. Вперше я побачив замок в Старому Селі з вікна потяга, повертаючись до Львова після походу в Горгани.

Як все починалось. Похід до витоків рік Стрий і Опір. Бескиди, гора Явірник.

   Маршрут: село Бескид - перевал Бескид - гора Явірник - витоки рік Стрий і Опір - Лавочне.

   Повернувшись з походу на гору Параска, думав, що найближчим часом буду лише валятись на дивані, таки не зовсім простий маршрут я обрав, один з учасників походу, котрий ішов в гори перший раз, сказав, що тепер підійматись буде тільки на пік диван). Та пройшло два дні і я уже в пошуках нових маршрутів штурмую сайти мандрівників).
   Тепер, знаючи уже, що навіть невисокі гори бувають важкодоступні, маю на меті знайти, щось дійсно легеньке, типу прогулянки в парку, але в горах))), без великих перепадів висот, щоб весь час іти по дорозі і не блукати, тоді я ще навіть не здогадувався, що трішки заблукати стане майже традицією моїх походів))), не блукаю, поки що, тільки в соло походах.
   Переглянувши купу маршрутів, знаходжу те що потрібно - похід вихідного дня, протяжністю 16 кілометрів, для новачків, маршрут пролягає з села Бескид до однойменного перевалу, а звідти на гору Явірник, далі до витоків рік Стрий, Опір і спуск в село звідки потрібно дійти до станції в Лавочному.
   Маршрут який розрахований на один день, я розбив на два з ночівлею біля витоків Стрия та Опору, спакував рюкзак, зібрав знайомих і вирушили ми в похід.
   Тією ж електричкою Львів-Лавочне, якою ми їхали до села Верхнє Синьовиднє коли ішли на Параску, тепер добирались до станції Бескид, до речі станція Бескид знаходиться найвище над рівнем моря в Україні. Хоч їхати довго, навіть встигли перекусити по дорозі,  зате за вікном мальовничі краєвиди.

Скільки коштує екскурсія, подорож в цікаві місця України?

   Уже порівнював ціни на похід в гори, а нещодавно мені в соцмережі прийшло запрошення на екскурсію в Чернівці з вказаними цінами та послугами, та в Чернівцях я уже побував, а заодно відвідав Хотинську фортецю і тепер є можливість порівняти - скільки коштувала моя мандрівка з ціною котру пропонує мені туроператор.
   Ось Вашій увазі розпорядок) екскурсії і ціна, що мені пропонують.

Запрошуємо оглянути всесвітньовідомий чернівецький університет та відвідати батьківщину Івасюка та Миколайчука

1 день: Львів (виїзд 08:00) – Чернівці (екскурсія університетом, обід, екскурсія містом та вільний
час) – Мамаївці (поселення в готель о 21:00 та вечеря).

2 день: Мамаївці (сніданок і виїзд 08:00) – Біла Криниця (огляд храмів) – Банчени (екскурсія по лаврі) – Чернівці (обід) – Лужани (огляд церкви) – Чортория (екскурсія в музей І.Миколайчука, огляд палацу Манеску-Рутковського) – Львів (повернення о 22:30).

Вартість туру: 345 грн.

У вартість ВХОДИТЬ: проїзд комфортабельним автобусом єврокласу, проживання, супровід гіда-екскурсовода, екскурсійне обслуговування в музеях, страхування на час подорожі.

У вартість екскурсії НЕ ВХОДЯТЬ і додатково оплачуються: вхідні квитки в музеях і харчування.
Вартість вхідних квитків:
 - Чернівецький університет (загальний, студентський - 20 грн./ особа, учнівський – 5 грн./особа); 
- музей-садиба І.Миколайчука
(добровільна пожертва).

Проживання: комфортний готель с.
Мамаївці, 2-х і 3-х місні номери

   Отож ціна 345 гривень, а тепер порівняємо з витратами на подорож без допомоги турфірм.
   Ціна квитка на потяг зі Львова до Чернівців: 25 гривень - загальний вагон, 53 - плацкарт, 90 - купе. Ціна разом в обидві сторони: від 50 до 180 гривень.
   До Хотина з Чернівців ми їхали приватним бусом - 30 гривень з людини, а з Хотина, назад, в Чернівці, як пишуть вище - комфортабельним автобусом за 27 гривнь, разом 57 гривень, відстань від Чернівців до Хотина набагато більша від відстаней до сіл вказаних в екскурсійному турі, тож ціни на доїзд в ці села не будуть перевищувати ціну на переїзд з Чернівців в Хотин.  Звичайно є один недолік коли ви їдете самі то проблем з переїздом з одного місця в інше більше ніж коли їдете комфортабельним автобусом))), але коли ви самі сплануєте свою подорож то звичайно і самі оберете куди вам хочеться поїхати, а куди ні.
   Так, хочеться побачити все, але скажу чесно Хотиньска фортеця виглядає привабливіше за запропоновані місця в турі. Вхід на територію фортеці 20 гривень, та до загальної суми це не включаємо бо вхід до всіх музеїв, заповідників і тп. ви оплачуєте самі, також самі оплачуєте харчування, от тільки в самостійній подорожі ви самі вирішуєте коли вам прокидатись і коли снідати, обідати, вечеряти, а не "сніданок і виїзд 08:00)" та і вільний час у вас - завжди, а не по розпорядку дня))), хочете ідете в музей, а хочете просто сидите в парку. Ціна проживання в Чернівцях: хостели від 90 гривень і готелі до ... гривень, тут також ви обираєте все самі. Хоча я за одинь день відвідав Чернівці і Хотин тож місце для ночівлі не було потрібне.
   В підсумку у нас вийшло: проїзд економ варіант максимум 150 гривень плюс 90 гривень ночівля, разом 240 гривень і максимальний, а тут вже, як самі забажаєте).
   І не забувайте, що з самостійної подорожі у вас залишиться набагато більше вражень, спогадів, цікавих історій. А ще, ви самі вирішите коли і куди вам їхати плюс самотійна подорож виключає варіант, що екскурсія відміняється бо не вистачило людей щоб напакувати комфортабельний автобус).
   І невеличка, суб'єктивна думка, чомусь, ось такі екскурсії в автобусах асоціюються в мене з перевезенням кота в такій спеціальній корзинці -  запакували, привезли, випустили погуляти, нагодували, запакували відвезли, а він на протязі усієї поїздки дивиться на світ крізь прорізи, а на прогулянках не відходить далеко від того, хто його привіз. Хоча коти, вони домашні тварини і мабуть звикли до такого, але коли уже мандруєш, то потрібно покидати звичні кімнатки і вирушати на зустріч пригодам.
   Що і скільки коштує ми уже знаємо, тепер залишилось тільки вирішити куди ми хочемо їхати на екскурсію чи в подорож). Як спланувати подорож, можна дізнатись тут, а якщо виникнуть запитання - буду радий відповісти.


Фото з подорожі в Хотинську фортецю / Photos from the trip to the Khotyn castle

   Хотинська фортеця - замок на березі ріки Дністер, збудований на місці Хотинського  форту Хст. у XIII-XVIIIст. Одне з семи чудес України. Найвідоміші Хотинські битви відбувались у 1621, 1673, 1788 роках. Зараз на території фортеці діє історико-архітектурний заповідник.

   Khotyn castle - the castle on the bank of the river Dniester, built on the site of the tenth century fort Khotyn in XIII-XVIII century. One of the Seven Wonders of Ukraine. The most famous battle occurred in 1621, 1673, 1788 years.



Фото з подорожі в Чернівці / Photo from a trip to Chernivtsi

   Чернівці - вперше письмово згадуються в грамоті Александра (Олександра Доброго) 8 жовтня 1408 року, та перші поселення на місці сучасних Чернівців виникли задовго до вказаної дати. В передмістях та околицях Чернівці виявлено поселення трипільської культури. 

   Chernivtsi, first mentioned in writing - literacy Alexander (Alexander the Good) 8 October 1408, but the first settlement on the site of modern Chernivtsi emerged long before that date. In the suburbs and outskirts Chernivtsi found settlement Tripoli culture.


Чернівецький національний університет / Chernivtsi National University



Славське і прогулянка на Тростян

   Славське - місце відоме кожному жителю Львівської області, кожному лижнику, кожному хто любить зелений туризм. Славське, їдучи в це місто, я вперше побачив гори, тоді навіть не здогадувався, як гори змінять моє життя ...
   Тростян - перша гора на яку я піднявся, думаю для багатьох вершина гори стала першою куди вони здійснили сходження). Зимовий Тростян відомий своїми стрімкими схилами - котрі так полюбляють лижники, мабуть багато львів'ян і не тільки, тут вперше стали на лижі.
   За останній місяць, можливості піти кудись в похід чи поїхати до котрогось з замків не було, а тут колєги запропонували з'їздити в Славське на матрасний відпочинок або по модному зелений туризм).
    Проблем з пошуком житла ніяких, вбиваєш в google - "житло Славське" і перед нами ціла купа сайтів з усім чого душа забажає, тут вам і фото кімнат і номери телефонів і можливість замовлення online. Не дивуйтесь моїй реакції на знайдене, в часи коли я останній раз їхав в Славське займатись "зеленим туризмом"), потрібно було обдзвонити всіх знайомих, випитати в них номера телефонів господарів, що здадуть кімнату, уточнити які умови, ціну і тд і тп., а ще більша половина номерів були на стаціонарний телефон і потрібно було застати господарів вдома. Хоча кілька разів їхали так і попередньо не знайшовши житла з надією, що на вокзалі в Славську будуть люди котрі зустрічаючи приїжджих голосно вигукували: "Квартири, кому потрібні квартири". Хто їздив так - той мене зрозуміє).
   Знайшовши житло, ціни до речі майже не змінились з тих часів - від 50 гривень і далі, колєги взяли білети, а я на жаль зранку виїхати з усіма, швидким поїздом Львів-Мукачево не зміг, тож добирався електричкою Львів - Лавочне, котра їхала до Славське три з половиною години))), зате вона в Стрию стоїть 10хв - тож є можливість перекурити, хоча вийшовши з вагону поки допоможеш повитягувати бабцям сумки і молодим мамам коляски то на заслужений перекур залишається десь п'ять хвилин чи навіть менше), а ледь не забув, ще їдучи в електричці десь під селом Гребенів побачив з вікна оленя, коротше кажучи були і свої плюси).
   17:10 Славське, зідзвонився з колєгами, доповів про прибуття і сказав, що вирушаю до місця поселення, спитали чи потрібно іти за мною на вокзал, будиночок де ми жили був через дорогу, навпроти підйомника на Тростян. Як дійти до Тростяну я ще пам'ятав хоча з того часу коли був там востаннє пройшло уже багато часу, тож сказав, що знайду і покрокував до місця проживання дорогою роздивляючись Славськ, останніх кілька років бачив його лише крізь вікна поїздів котрими їздив в Воловець, Мукачево, Ужгород та ін.

Фото з подорожі в Стільське городище / Photos from travel to ancient settlement Stilsko

   Стільське городище  існувало в IX-XIст. за деякими з версій - середньовічна столиця білих хорватів. Знаходилось на території сіл: Стільсько, Ілів, Дуброва - загальною площею приблизно 250 га, для порівняння Київ в Xст. займав площу приблизно 9,8 га. Більше інформації про Стільске городище можна дізнатись прочитавши працю Ореста Корчинського "РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО НА ВЕРХНЬОМУ ДНІСТРІ"

   Stilsko ancient settlement existed in the IX-XIst. for some of the versions - the medieval capital of the White Croats. Was located in the villages: Stilsko, Iliv, Dubrova - total area of ​​approximately 250 hectares, for comparing Kyiv in Xst. occupied an area of ​​approximately 9.8 hectares. More information about Stilske ancient settlement can be found by reading the work of Orestes Korchynskyi "Medieval bridge on the upper Dniester"

Україна
Львівська область
Миколаївський район
Ukraine
Lviv region
Mykolaiv region


Дорогою до Стільського городища / Road to Stilsko ancient settlement