Підсумки року, що минає.

   Старий рік минає і за традицією, під Новий рік прийнято підводити підсумки року, що минає, а раз є така традиція, то підведу і я.
   На початку року усі заплановані подорожі та походи перекреслили, мабуть, відомі вам події і замість походів в місця далекі від цивілізації я, між змінами, їздив в центр столиці...
   Ще з літа 2013 планував в березні 2014 пройтись по водоспадах Криму, бо саме весною вони повноводні та найгарніші, але до цього часу Крим став "НАШ" і людям з львівською пропискою стало важко туди потрапити, а виїхати ще важче).
   Тож замість Криму спочатку березня пройшовся до Параски).


   Це був перший мій похід, точніше назвати похід вихідного дня, у новому році, повернувшись з якого вирішив пора б піти в повноцінний похід, бо від сидіння вдома і перегляду новин уже помаленьку підкрадався стан під назвою "все дістало".
   Зібрав рюкзак, друзів і пішли ми в Горгани


подалі від цивілізації, зв'язку, та всього іншого, бо як б там не було, а жити треба.

Карімат (туристичний килимок, пінка)

   Купити карімат у Львові, мабуть і в інших містах, можна в туристичних магазинах або в спорттоварах, також можна знайти в супермаркетах, але купуючи каремат там, зверніть увагу на якість полімеру з якого він зроблений, переважно в таких магазинах продають дешеві "мочалки" котрі замість того щоб зберігати тепло вбирають в себе вологу і навпаки сприяють холоду. При купівлі килимка спробуйте стиснути матеріал пальцями, чим легше стискається - тим гірший, також щільність полімерного карімату впливає на його довговічність.


   Різноманітність карематів в магазинах велика від звичайних з полімеру до самонадувних.
   Самонадувні килимки хороший варіант для зимових походів, спати на них м'якше і тепліше, товщина таких карематів до 4см, займають менший об'єм в рюкзаку, але через їхню ціну та ненадійність (легко пробити), поки що, не набули популярності.
   Класичні надувні матраци для походів не підійдуть, через їх вагу та габарити, хоча є люди котрі беруть їх в літній похід.
   Карімат з фольгою на одній з сторін, краще ізолює від холодного дна намету, але легко ковзається по всій площі дна, навіть коли намет встановлено під невеликим нахилом (звичайна річ в походах).
   Хороший варіант коврик з XLPE-піни, але в Україні знайти важкувато і ціна на них високувата(. Ще хороші килимки EVAZOTTE або EVA, правда знаю про них лише по відгуках.
   Враховуючи якість, ціну та "неважко знайти і купити" - найкращий варіант для походів в літні Карпати - це звичайний іжевський карімат, для зимових - два))) і купити просто, заходите в будь-який магазин туристичного спорядження зі словами: "продайте іжевський каремат".
 

Казанок для походу

   В похід потрібно брати казанок такого об'єму щоб приготованої в ньому їжі вистачило для всіх учасників походу, а краще два казанки (один великий інший поменше)- можна, поки в одному вариться їжа, інший поставити з водою для чаю.


   Об'єм казана, що беретеся на групу варто розраховувати по мінімум 0,5л на людину і плюс 0,5л на те щоб казан закипів, тобто на 10 людей потрібен 5,5л казан, не плутати з розрахунком "очних капель"), тут усе залежить від групи).
   Купити казанок можна в туристичних магазинах, правда ціна там "кусається", зате ви отримаєте хорошу якість. Для походів в Карпати, підійдуть казанки куплені на ринку чи в магазинах для рибалки і полювання, господарських магазинах, або "саморобні". При виборі туристичного казанка врахуйте вагу та якість, від матеріалу з якого зроблений казанок також буде залежати пригорання їжі.


   Зробити казанок самому неважко, для цього потрібна каструля, бажано алюмінієва, та кусок дроту. Беремо каструлю до ручок примотуємо дріт і маємо казанок для походів. В поході Чорногорою, зустрів туристів котрі, як казан, використовували відро).


   Непоганий варіант військовий казанок, правда вистачить приготованої в ньому їжі на двох, максимум трьох чоловік. Також військовий казанок підійде, як варіант - особистого похідного посуду або "казанка на чай", поки в основному готується їжа, а ще в нього легко можна спакувати ложку, вилку та кружку, ще й залишиться місце. Правда готувати в такому казанку на пальнику не дуже зручно через його форму.
   Для приготування їжі на пальнику, ідеальним буде казанок з теплообмінником, але ціна на нього, на жаль, далеко не ідеальна.
 

Як вибрати туристичний намет для походів

   Коли глянув, як тепер поділяються намети, не за типом конструкції, а за призначенням наприклад: трекінг (походи), альпінізм, кемпінг - то був трішки збитий з пантелику, як тільки не називають - outdoor, profi, геодезичні, експедиційні, екстрім та трекінг серія, "Ластівчине гніздо", кемпінгові і тд і тп., коротше на кожному сайті і в кожному інтернет магазині можна побачити один і той самий намет правда кожного разу з іншої приставкою.
   Більшість з нас ходить в Карпати свій намет я також вибирав для походів в Україні, отже...
   Вибираючи намет для походів в Карпати орієнтуйтесь на:
- вагу
- вітростійкість
- водонепроникність
- розміри і місткість
- матеріал та каркас


   Почнемо з розмірів і місткості від яких напряму залежатиме вага намету.
   Якщо ви плануєте завжди ходити групою і не збираєтесь в соло похід то мабуть найкращим варіантом буде тримісний намет з двома тамбурами, для зимових походів - з сніговою спідницею і трьом в одному наметі, зимою, тепліше. При виборі намету зверніть увагу на розмір тамбурів, бажано щоб в одному з тамбурів, окрім зберігання речей, можна було поставити пальник і приготувати їжу - в погану погоду - це великий плюс. Оптимальна вага тримісного намету від 3,5 до 5,5 кілограм, один несе намет, а все інше групове спорядження і їжу несуть двоє інших. Двомісний намет непоганий варіант для тих хто окрім походів з групою, любить пройтись соло. Оптимальна вага в районі 3 кілограм.

Спальний мішок або спальник - по-народному

   При виборі і купівлі спального мішка, окрім характеристик ваги, якості і ціни, перед вами постане ще й вибір:
 - типу пошиття спальника
 - температурної шкали
 - наповнювачів
   Розібратись в усіх цих премудростях, отак відразу справа не легка. Коли вибирав свій мішок то довго: порівнював, читав, радився і тд і тп., звичайно, бо ж від спального мішка залежить не тільки комфортний сон, але ще здоров'я і можливо життя.
   В своєму виборі не жалкую, спробую поділитись досвідом вибору спальника з вами.
   За типом пошиття спальні мішки поділяються на:
- ковдра
- кокон
   Котрий варіант кращий? Майже всі хто ходить в походи, користуються коконами - краще зберігають тепло, мають капюшон, займає менше місця в рюкзаку, можна спати не в наметі (є багато людей котрі в літні походи не беруть з собою намет) - не задуває в шию). В ковдрі набагато зручніше спати і кажуть легше просушити, але погано зберігається тепло, що є великим недоліком при низьких температурах і перекреслює усі переваги(, правда в ковдру набагато простіше засунути похідне взуття щоб зранку замість черевик ви не знайшли в наметі дві льодові скульптури, через вологу котра ввібралась в взуття за день, а за ніч замерзла.
   В підсумку пораджу таке:
- для весняних, осінніх і зимових, а ще довготривалих походів в Карпати беріть кокон
- кількаденний літній похід Карпатами, фестиваль, поспати в поїзді, відпочинок на природі з ночівлею, рибалка з ночівлею - ковдра.
   Температурна шкала.
   В залежності від того в яких умовах ви плануєте використовувати спальний мішок і підбирайте температурну шкалу.
   Ось так вигляд має температурна шкала, сертифікована відповідно до європейського стандарту EN13537


   Червона шкала над якою пише COMFORT - означає, що до -2°С ви можете спати комфортно в розслабленій позі.
   Жовта LIMIT - в теорії ви повинні спати не прокидаючись, але в "позі ембріона" і якщо ви чоловічої статі - при температурі -8°С, як буде почуватись при цій температурі жінка, на жаль, сертифікована шкала мовчить, тут усе залежить від особистої терморегуляції.
   Синя EXTREME - межа виживання, тут вже не йдеться про сон в спальному мішку.  
   Але пам'ятайте, що ці параметри враховують, що спальний мішок сухий, людина, що спить в мішку здорова, порівняно не стомлена (знесилена), захищена від вітру. Отож ці межі ще не означають, що ви наприклад: стомлений, після пройдених кілометрів, а ще попали під дощ і промочили спальник будете в ньому комфортно спати при -2 °С.

Вибір туристичного рюкзака для походів

   Туристичний рюкзак повинен бути зручним, надійним, містким.
   Пам'ятаю, як після перших своїх походів, задумався про купівлю нового рюкзака, бо мій старенький, котрий я купив давним-давно уже не справлявся з навантаженнями, та і якість його була не дуже. Так почалась епопея з вибором рюкзака для нових походів). Тепер набутим досвідом поділюсь з вами.


   Відразу скажу, купуйте рюкзаки тільки відомих торгових марок і в спеціальних туристичних магазинах - це не гонитва за брендом чи іншими понтами, це надійність перевірена не одним туристом. Куплений на ринку рюкзак, китайського виробництва від фірми "супер-пупер Travel" - це максимум кілька походів або навіть менше, а з плечима і спиною котрі болять, через неякісно пошиті лямки і пояс рюкзака, а також конструкцію каркасу - шукати в корчах уламки фурнітури, що розлетілась на куски від ваги рюкзаки справа невесела, чи пришивати або зашивати по декілька разів на день окремі частина рюкзака. Хоча для поїздок на фестивалі такі рюкзаки непогано підходять, та і якщо ви справді хочете в похід то ніякі неполадки спорядження вас не зупинять, а незручності - справа десята).

Термобілизна

   До нас прийшла зима, помаленьку дістаю з шафи термобілизну, бо як б там не було, а тепло ми любимо, такими нас вже зробила природа).
   Тепер в походах термобілизна стане невід'ємною частиною нашого туристичного спорядження, та і не тільки в походах.


   Що таке термобілизна? Простими словами - це такий одяг котрий ми одягаємо на голе тіло і він повинен нас зігрівати, але не все так просто. Хороша термобілизна окрім зігрівання повинна ще й відводити від тіла вологу (піт) і при цьому зберігати тепло та ще й не "пахнути"), а вже як вона буде справлятись з цими функціями залежить від матеріалу з якого її пошили, а також його товщини. Не варто думати що чим товщий матеріал тим білизна краща.
   Шиють термобілизну з штучних і натуральних матеріалів, з яких краща? Тут думки розходяться.
   Я користуюсь з штучного матеріалу, переваги - краще відводить вологу, швидше сохне, менше розтягується, не з'їдять молі), з недоліків - кажуть, гірше гріє коли мокра, швидше починає пахнути - поки що жодного з цих недоліків не помітив. Ледь не забув, ще один плюс термобілизни з синтетичних матеріалів - вона дешевша, а при теперішніх цінах на туристичне спорядження - це непогана перевага).

Фото з походу: "Від Горган до Свидовця" / Photos from the campaign: "From Gorgan to Svydovets"

Україна
Івано-Франківська/Закарпатська область
Українські Карпати
Ukraine
Ivano-Frankivsk/Zakarpatsky region
Ukrainian Carpathians





Від Горган до Свидовця

  Маршрут:  село Бистриця - гора Гропа - гора Велика Братківська - перевал Околе - гора Татарука - гора Трояска - гора Геришаска - хребет Апшинець - гора Крачунєска - гора Стіг - Драгобрат


 
   Нарешті вибрався на Свидовець, поглянути на красу гірських озер про котру не раз чув і читав. Довго роздивлявся карту вибираючи звідки почати похід і все ж вирішив буду іти з Бистриці через Гропу до перевалу Околе, а далі в Драгобрат і звідти в Ясіню.
   Маршруткою Львів - Івано-Франківськ, що відправляється о 7:35 з головного вокзалу Львова доїхав до вокзалу в Франківську, вартість 60 гривень, а з Франківська до Надвірної комфортабельним автобусом за 12 гривень, відправлення о 11:20. Тепер до наступної маршрутки потрібно трішки пройтись, ось карта.


   Правильну дорогу мені підказали на автостанції і навіть трішки провели, за що я щиро вдячний. Автобус з Надвірної в Бистрицю відправляється о 13:00. Дорога скажу вам чесно більше нагадує танковий полігон тому цих 30 кілометрів ми плелись півтори години.
   14:30 ось я і в Бистриці, на зупинці де колись закінчився мій перший похід, а тепер починається новий, уже навіть не знаю який по рахунку.
   Спер рюкзак до плота, прикурив сигарету і поки курив, згадував, як колись прийшли ми сюди мокрі, змучені, але щасливі. Спогади штука хороша, але зараз час творити нові, відправляю недопалок в урну дістаю карту, компас і вперед по спогади, і не тільки).

Карта маршруту: "Від Горган до Сводовця"

   Маршрут: село Бистриця - гора Гропа - гора Велика Братківська - перевал Околе - гора Татарука - гора Трояска - гора Геришаска - хребет Апшинець - гора Крачунєска - гора Стіг - Драгобрат




Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Що нас зупиняє? Обставини).

   Топав в магазин по сигарети і побачив чувака з туристичним рюкзаком за плечима. Біла заздрість почала підступати), добре йому, зараз закине рюкзак в маршрутку та й поїде собі кудись. А я, раб обставин і плюс шкідливої звички), піду в магазин, візьму пачку сигарет і буду курити на балконі, дивлячись, то на ліс, котрий на щастя видно з мого балкону, то на небо, то на котів, котрим здається до лампочки всі обставини)
   А що зупиняє нас робити те що хочемо? Зараз не можу кудись поїхати бо треба на роботу, не можу взяти відгул на роботі бо не вистачає людей, не можу послати роботу бо треба гроші і от тільки здається все уже сплановано, уже все, як має бути і тут знов ... складаються обставини(, і знов не так, як треба.


    Таки правда те що написано на картинці, майже на всі обставини в нашому житті впливаємо ми самі, бо ми самі обираємо не ту роботу, не тих людей, не той відпочинок і в результаті отримуємо не те життя. Ми в силах не підлаштовуватись під них, але щось завжди нас зупиняє(  і ще відчуваєш, як під впливом обставин в тобі помирає космонавт, поет, мандрівник ..., але все одно важко взяти і кинути все зразу бо... обставини).
   Поки я курив, коти грілися в промінні сонця, що все рідше, останнім часом, показується з за хмар, ліс в далині скидав останні жовті листочки, небо то звільнялось, то знову затягувалось хмарами - природа жила своїм життям і її все одно на наші обставини. А я викинув недопалок, подумав коли вже і я, зможу сказати, що в мене життя, а не череда обставин.
   Ех поки що залишається мріяти про те, що скоро і я спакую свій рюкзак та й кудись піду, нехай на день, два чи тиждень - пошлю далеко обставини і хоч на короткий час відчую себе вільним.

Про відео і фото)

   Повернувся з походу сиджу перед монітором переглядаю фото і відео. І якось воно все ніби те, але не те), звичайно від своєї мильнички я і не сподівався шедеврів, та і фотограф я на рівні -знаю яку кнопку натиснути і де батарейки змінити, та все ж навіть коли дивлюсь на фото знайомих місць в горах, котрі зробили професіональні фотографи, все одно не передає фото всього того, що бачиш на власні очі, стоячи на вершині.

фото з походу Східними Горганами
    Колись читав статтю про ефект Гранд-Каньйону, зараз не можу її знайти щоб детальніше розповісти про всі тонкощі, але суть така -  як б не фотографували, все одно не вдається в фотографіях передати усю красу, правда, кажуть google своїм крутим фотоапаратом, що фотографує на 360 градусів таки спромігся зробити класні фото. Та, як передати на фото весняне сонце котре після довгої зими зігріває краще за будь-яке UFO), як передати вітер, що старається зірвати капюшон, як показати сніг в середині кросівок бо ти забув бахіли і як показати це все одночасно, на одному фото?) Ніяк, бо фото не може передати відчуття(. Зате той хто зробив це фото може в будь-який момент поглянути на нього і згадати усе, що відчував))).
    Відео може показати трішки більше, але не все, ми чуємо вітер, бачимо як падає дощ, але сухі і не змерзлі.
   Мабуть таки добре, що техніка ще не дійшла до відео в форматі 100500D, що фотошоп може все, але тільки в рамках фотографії), бо тоді б таких, як ми зовсім перестали розуміти). Зараз, багато хороших людей дивляться на тебе здивованими очима, питають "для чого ти ходиш в гори?" Або, коли кажеш, що їдеш в замок відповідають - "Ааа, та я його вчора по телевізору бачив"...



Мрія

   Що таке мрія? Щось нездійсненне, далеке, що не дає нам заснути? Та ні, мрія - це скоріш за все те, що завжди поруч з нами, що дає наснаги жити і боротись, що приходить до нас у снах.
   Мрії в житті сучасної людини, на мою думку, відіграють важливу роль, вони допомагають нам відволіктись від суєти і перенестись туди, де ми справді хочемо бути і хоча б в уяві побачити те, що справді хочемо.


   Та дивно, як життя змінює наші мрії. Згадайте, якщо зможете, свої дитячі мрії і порівняйте їх з теперішніми. Наскільки вони змінились? Мабуть кардинально). В дитинстві ми мріяли про щось світле, духовне, чому немає ціни, а зараз? Про телевізор з діагоналлю 52.

Фото. Олеський замок / Photo. Oleskiy Castle

Україна
Львівська область
Буський район
Олесько
Ukraine
 Lviv region
 Busk district 
Olesko



Фото. Підгорецький замок / Photo. Podgoretsky Castle

Україна
Львівська область
Бродівський район
Підгірці
Ukraine 
Lviv region 
Brody district 
Pidgirtsi



Замки Львівщини. Олеський і Підгорецький замки.

   Подорож вихідного дня в Олеський і Підгорецький замки.

   Як і у випадку з мандрівкою в Закарпаття - один день два замки. Хоча, якщо в випадку з Ужгородом, для подорожі потрібно багато часу провести в дорозі, то щоб доїхати в Олеськ і Підгірці максимум півтори години. Півтори години і ти вже не в спальному районі міста, а в середньовічному замку.
   Поїхали. Перший пункт призначення Олеський замок. Щоб доїхати зі Львова в Олеськ вирушаємо на автостанцію №2, звідси маршрутні автобуси відправляються в потрібному нам напрямку кожних півгодини. Так як на сьогодні заплановано два замки, а на завтра стандартний або нудний (потрібне підкресліть чи додайте своє) робочий день, то щоб вистачило часу і на повноцінну екскурсію замками, і на відпочинок перед трудовими буднями вирушаємо в подорож з самого ранку.
   На дворі ще ніч, трава покрита інеєм, котрий переливається в світлі ліхтарів, холодно, застібнувши замок куртки до самого верху і накинувши капюшон, іду до місця зустрічі, де після вчорашніх "народних гулянь" мене, замість трьох колєг - учасників подорожі, чекає один, що ж вирушаємо двоє.
   На АС №2 приїхали о сьомій ранку, саме в 7:00 відправляється перший автобус Львів-Броди, котрий проїжджає через Олесько. На платформі знаходимо потрібний нам автобус, питаємо в водія де брати квиток в касі чи в нього, у відповідь чуємо: "Сідайте, поїхали". Сіли, їдемо. Вартість проїзду зі Львова в Олесько 26 гривень. О 8:37 водій зупиняє автобус в Олесько, кажучи: "Хто на замок виходимо" і додає: "Ідете прямо до церкви, перед якою поверніть ліворуч". Подякувавши водію за підказку виходимо. Церква, перед якою потрібно звернути ліворуч, виявилась - костелом Святої Трійці.

Краса рідного краю, яка врятує від нудьги)

   Нудьга - штука, яка приходить до всіх без розбору).
   Осінню і так день стає коротшим, а до цього ще й годинники перевели назад. Тепер повертаєшся з роботи темно, прийшов додому ввімкнув лампу натиснув кнопку на системнику і під гудіння коробочки сидиш перед монітором і думаєш чим себе зайняти до часу коли захочеться спати.
   Перевірив пошту, відписав віртуальним друзям, передзвонив реальним - дружно вирішили, що всі вже стомлені щоб кудись іти, передивився новини від віртуальних, пішов на кухню, перекусив, подивився кіно чи врятував, кілька разів, світ борючись з чисельно переважаючим тебе злом, в якісь забавці, знову безцільно побродив просторами мережі і через три чотири дні розумієш - ось він, твій варіант кінострічки "День бабака", а з розумінням приходить - нудьга.  
   Набридло читати пости якими народ: описує світ, скаржиться на інших, пускає рожеві соплі, займається спортом, змінює країну, обурюється, пояснює, що правильно, а що ні - не встаючи з крісел і все тими самими статусами в соцмережах, котрі читав ще рік тому.
   Закриваю все це, відкриваю папку в якій зберігаю фотографії з моїх подорожей та переглядаю фото і відео, яких назбиралось уже більше 30гб. І нудьга відступає, уже замість безцільного перегляду сторінок, планую нову подорож, а вже найближчими вихідними візьму свій потертий рюкзак і вирушу кудись, щоб наповнити життя новими враженнями.


   Звичайно зірватись з місця і вирушити на інший кінець світу, щоб наповнити життя - життям, важкувато принаймні мені, принаймні зараз, та знаю, що є люди котрі з легкістю, коли розуміють, що життя перетворюється на існування, кидають нудне і вирушають на зустріч новому і щоб зважитись на це, їм не потрібно навіть цілого дня). Та краса рідного краю рятує від нудьги не гірше від заморських берегів). А для подорожі до одного з красивих місць іноді вистачає одного дня.


Корисні рослини Карпат: Ісландський мох

   Вперше з Ісландським мохом, а точніше лишайником, як пише Вікіпедія, я зустрівся неподалік вершини Смотрича в поході Чорногорою, хоча ні, впевнений, що зустрічався з ним і раніше правда навіть не здогадувався, що за чудодійна рослина в мене під ногами.
   Було це так. Досвідчений мандрівник почувши, як я кашляю, а своїм кашлем я запросто розлякую усіх звірів на відстані кількох кілометрів, корисний скіл в соло походах), показав мені на непримітну рослинку, сказавши: "Добре допомагає від бронхіту".
 

   Ісландський мох неважкий і назбирав я його тоді цілий кульок. Приїхав до дому і давай гуглити. Виявилось, що сохне в мене на кухні, не тільки інгредієнт чаю з трав для профілактики бронхіту, а мало не панацея від багатьох хвороб.


   Основне, що лікують Ісландським мохом в народній медицині - це легені і шлунково-кишечний тракт. Є багато рецептів приготування відварів від багатьох недуг, кому цікаво, погляньте в Google не пожалкуєте, я його вживаю просто, як чай - допомагає. З усіх корисних властивостей, в похідних умовах, мабуть найкраще, використовувати Ісландський мох, як протизапальний засіб і допомога нашому імунітету та засіб для відновлення сил після фізичних навантажень. Змокли, змерзли, стомились - воду в казанок, казанок на вогонь додамо трішки моху, закип'ятили, дали вистигнути і п'ємо. Смак, скажу відразу - специфічний, зате провівши профілактику простудних захворювань і вірусних інфекцій, можна сміливо продовжувати похід чи просто сидіти біля вогнища насолоджуючись зоряним небом.
   Ще Ісландським мохом лікують опіки і загноєння на шкірі, але ця властивість, уже більше згодиться "виживальщикам", котрі крім неї знайдуть для себе, ще багато методів використання цього лікувального чуда природи.


Навіщо ми йдемо в гори?

   Дуже часто знайомі котрі бачили гори лише по телевізору (є такі люди - це не фантастика) запитують в мене: "А для чого ти ходиш в гори?". Не хочу нікого образити, але ось картинка.


   Як можна пояснити людям в котрих зовсім інші цінності - матеріальні, коли вони роблять щось тільки для того щоб заробити гроші, коли їм сняться залізяки на колесах, коли вони не можуть спати бо сусід крутіше поштукатурив хату, коли всі їхні думки зайняті папером за котрий по теорії можна купити щастя, чи замінити...
    А що приносимо з гір ми? З матеріального хіба що грибів назбираємо чи трав).
   Скільки над цим не думав, не можу дати однозначної відповіді. Чого, для чого, навіщо брати важкий рюкзак і йти з ним подалі від тепла, стін, комфорту, розміреного життя до якого ми звикли? Хм, можливо в запитанні і є частина відповіді).


   А ще, можливо тому ми йдемо в гори, що хочемо жити кілометрами, а не квадратними метрами, хочемо побачити світ в якому живемо, а не закриватись в своїх маленьких комірках, хочемо з висоти поглянути на красу цього світу, хочемо хоч на мить уявити, як виглядає світ очима птахів, котрі літають в небесах, хочемо свободи, волі, хочемо жити по-справжньому, а не існувати по розпорядках дня, тижня, року, життя, котрі придумали не ми. Хочемо хоч на тиждень, день, місяць, хвилину стати вільними.

Відпочинок, яким він може бути?

   Відпочинок - класна штука тут зі мною погодиться кожен, а ще є така штука, як лінь - вміння відпочивати до того, як втомився). Є в мене колєга котрого якось кликав з собою в похід відпочити, отут мабуть дехто посміхнувся згадуючи круті підйоми на вершину).


   Сказав він мені, що - це не відпочинок, відпочинок -  це коли лежиш і нічого тебе не колише (в основному робота), хочеш поїв, хочеш поспав. Тоді не став з ним сперечатись, у кожного своє уявлення про те, як відпочивати: хтось спить, хтось їсть, хтось лежить на пляжі, хтось стрибає з парашутом, хтось катається на велосипеді, хтось сидить перед ящиком, хтось іде по 20-30 кілометрів в день з рюкзаком).

Фото з походу Чорногорою. Від Смотрича до Несамовитого через Піп Іван / Photo from a hike Chornogora. From Smotrych to Nesamovyte through Pip Ivan

Україна
Івано-Франківська/Закарпатська область
Українські Карпати
Ukraine
Ivano-Frankivsk/Zakarpatsky region
Ukrainian Carpathians


Похід по Чорногорі. Від Смотрича через Піп Іван до Несамовитого

   Маршрут: село Дземброня - гора Смотрич - гора Піп Іван Чорногірський - гора Дземброня - гора Мунчел - гора Бербенескул - гора Ребра - озеро Несамовите - Заросляк.

   Пропоную Вашій увазі опис походу по найвищому хребті Українських Карпат - Чорногірському. 
   

   З часу походу минув уже майже рік, отож продовжуючи серію спогадів, правда  - це вже не "Як все починалось", бо коли ішов Чорногорою позаду був уже добрий десяток походів Українськими Карпатами.
   Давно збирався пройтись від Піп Івана до Петроса, ще літом 2013, та через брак вільних днів, вибрався в цей похід тільки під кінець осені і то тільки від гори ПІЧ до озера Несамовите, хоча, на Петросі і Говерлі встиг побувати влітку, тож можна сказати все задумане виконав).
   Старт маршруту запланував з села Дземброня. Добратись в Дземброню виявилось не так легко, заїхали ми спочатку в Верховину, де виявилось, що автобус на Дземброню буде тільки через годину, а людей на нього уже назбиралось на два автобуси). Вирішили повертатись в Ільці, котрі ще півгодини тому проїхали, а звідти уже добиратись в Дземброню. Зате побували в, як писав Франко, "Гуцульській столиці".


   З Ільців ми вирушили пішки, дорогою, котра повторюючи всі згини Чорного Черемошу,

Карта маршруту: від Смотрича через Піп Іван до озера Несамовите

 Маршрут: село Дземброня - гора Смотрич - гора Піп Іван Чорногірський - гора Дземброня - гора Мунчел - гора Бербенескул - гора Ребра - озеро Несамовите - Заросляк.



Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Як добратись, доїхати, дійти до Говерли зі Львова.

   Уже отримую на електронну пошту не перший лист з подібним запитанням: "Як доїхати до Говерли зі Львова?".
    Звичайно одне з семи природних чудес України - гора Говерла, манить майже кожного українця та от не всі знають, як до неї добратись. Кілька разів зустрівши в поїздах людей котрі їдуть підніматись на Говерлу, навіть не уявляючи, що і як, та якось, почувши історію про молоду пару котра їхала поїздом Львів-Рахів в Лазещину щоб звідти піднятись на Говерлу, а далі ще погуляти та й поїхати додому. Все впринципі правильно та тільки їхали вони з розрахунком на один день, навіть не подивились коли той поїзд приїжджає в Лазещину і коли почули про час прибуття то були м'яко кажучи в шоці, бо з собою з туристичного спорядження, мали лише карімати і не розраховували про ночівлю десь в приватному секторі чи готелі.
   Спробую відповісти усім й одразу.
    Варіантів добратись до Говерли кілька.
Автомобілем.
   Зі Львова їдемо в Заросляк. Час на те щоб доїхати приблизно 4-5 годин, плюс 4-5 годин на підйом і спуск з Говерли (максимум, по короткому зеленому або синьому маршруту). Повернення до Львова. Одного дня повинно вистачити. Хоча, можливий варіант приїхати в Заросляк переночувати на спортбазі чи в наметах і підніматись на наступний день. В'їзд на територію Карпатського біосферного заповідника платний.
   Ось варіанти маршрутів для поїздки на авто.

https://goo.gl/maps/Au84H
Громадським транспортом
   Варіант перший, їдете поїздом Львів-Рахів в Ворохту, прибуття 21:39 згідно з даними на сайті Укрзалізниці, та ця інформація ненадійна в цьому напрямку, переконався в поході на гору Кукул. В Ворохті ночуєте в приватному секторі або в готелі і на наступний день взявши бус (вартість приблизно 250-300 гривень за восьмимісний бус) їдете в Заросляк звідки підіймаєтесь на Говерлу, спускаєтесь, повертаєтесь в Ворохту і нічним поїздом Рахів-Львів до Львова. Або варіант після ночівлі в Ворохті сісти на маршрутний автобус, доїхати до повороту на Заросляк і там спробувати постопити екскурсійні автобуси, або машини, що їдуть до Заросляка, але якщо не пощастить щось зупинити прийдеться іти 12км.

Осінь, пора дощів і застуд?

   Осінь чомусь у більшості людей асоціюється з чимось сумним, можливо, адже дні стають коротші, небо переважно затягнуте хмарами, ллється дрібний дощ, традиційна простуда, а попереду нас чекає зима. Вже зовсім скоро прийдеться іти на роботу затемна і повертатись також коли уже темно, а позаду залишилось літо на котре було стільки надій і чомусь, як завжди, не всі плани котрі так довго складали на літо, вдалось втілити в життя.
   Та чи все так погано? Ні, осінь буває різною, осінь - не тільки повернення з роботи в темряві під моросящий дощ, шморгаючи носом. Недарма осінь називають - різнобарвною, сотні барв навколо, просто потрібно зупинитись та поглянути і лише на одному дереві ми побачимо зелений, червоний, жовтий та ще десятки відтінків цих кольорів.
   Ось такою, може бути осінь на Чорногорі


або такою в Олеському замку,


а ось яка осінь в горах поблизу озера Синевир

Вітаю нас, з міжнародним днем туризму

   Нехай останнім часом турист більше асоціюється з пацюкуватим чуваком в руках з іфоном, котрого привезли комфортабельним автобусом і люди, в чиїх жилах тече кров першовідкривачів, все більше називають себе мандрівниками. Та, як б там не було, хай хоч горшком називають, ми залишмось тими ким є, наші безрозмірні, туристичні, рюкзаки в котрих ми носимо наше ліжко, наш дім і тд., залишились символом свободи з яким, ми йдемо. Йдемо разом, йдемо окремо, кожен сам по собі, але знаходимо спільну мову з кожним хто зустрінеться на нашій дорозі. Неважливо куди веде наш шлях - через гірські вершини чи неонові вогні великих міст, та раз в місяць, рік, життя ми спаковуємо свій рюкзак і вирушаємо на зустріч з новому....
   Нас не розуміють мешканці коробок, але такі, як ми вперше дійшли до краю світу, перепливли океан, піднялись на найвищі вершини. Наша дорога не завжди стелиться рушником під ногами, але це не зупиняє нас, бо кожен іде за своїм, за своєю мрією і заблукати нам нереально, тільки не дійти. Тож нехай кожен дійде до своєї мети, до того за чим він вирушив в дорогу, покинувши комфортну буденність на зустріч холодним, голодним, важким, але  таким справжнім, незабутнім, яскравим і незважаючи на все -  своїм стежкам та дорогам.


Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять що завгодно (Данте)

Фото з походу на гору Кукул / Photos from the hike to the mountain Kukul

 Ранок в горах, поблизу села Вороненко / Morning in the mountains near the village Voronenko



Третій соло похід. Гора Кукул.

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

   Третій соло похід. Як і у випадку з мандрівкою в Чернівці і Хотинську фортецю, можливість кудись виїхати за межі Львівської області з'явилась нежданно-негадано.
   Вільного часу майже три дні, вирішую іти в похід. Склалось так, що люди з котрими переважно ходжу, або уже в поході, або не можуть приєднатись.
    Ось і прийшов час для третього соло походу). З переглянутих варіантів маршрутів - обрав іти з Вороненка на гору Кукул і спускатись в Ворохту. Протяжність маршруту приблизно 25 км, в село Вороненко доберусь поїздом Львів-Рахів, з Ворохти до Львова доїхати уже не проблема у час повинен вкластись).
   15:57 відправлення зі Львова, а далі 6 годин в поїзді.
   Поки в тамбурі чекав на зупинку, встиг поговорити з місцевою мешканкою, краще б не говорив). Наслухався історій, про рись, що завелась неподалік села і кілька днів тому з'їла барана, про вовків, котрі, як розповіли чабани, нещодавно перейшли границю, яку з границь - стару чи нову, уточняти не було бажання, вистачало з мене рисі).
   22:30 село Вороненко. Те, що пише в білеті 21:57 - брехня, як сказала місцева мешканка, потяг Львів-Рахів, завжди прибував у Вороненко о 22:20, тепер, правда, приїхав трішки пізніше). Вийшли з потяга, розійшлись. Ввімкнув ліхтарик, іду собі і думаю то про рись то про вовків))), а довкола темно, зорі світла багато не дадуть, місяця зовсім ніде не видно, добре, що хоч замінив батарейки в ліхтарику.
   Поки ішов селом, під гавкіт собак і де не де світла від лампочок на веранді будинків, думки про рисей і вовків були, якісь, веселіші) "от класно було б побачити рись" - думав собі,  та коли дійшов майже до краю села і єдиним джерелом світла залишився мій ліхтарик, котрий освітлював, хоч і прекрасно, але тільки строго туди, куди я дивився, а різні звуки доносились з боків), згадав собі, як колись читав про Карпатську рись, був там розділ про те, як вона полює, коротше, можна і не встигнути побачити рись))), та й нічого доброго, уява, не малювала про зустріч з вовками.
   До запланованого місця ночівлі так і не дійшов, знайшов більш-менш рівну ділянку під намет і зупинився на ніч). Розклав намет, поглянув на небо чи не хмариться і побачив Чумацький Шлях, рисі з вовками зачекають, час подумати про них ще буде коли залізу в спальний мішок і буду прислухатись до звуків навколо намету), а зараз просто стояв і дивився на небо, за три місяці, що не був в горах уже й забув про те, що в небі над Україною можна побачити диво під назвою - Чумацький Шлях, в місті цього не побачиш.
   Заснув швидко, мабуть втома і недосипання - сильніша за диких звірів намальованих уявою).
   Ранок. Вночі мене ніхто не з'їв, тож спакував намет і мабуть ліхтарик разом з ним, бо не міг його ніде знайти, закинув усе в рюкзак та й пішов до цілі походу гори Кукул, хоча мабуть слово "цілі" не зовсім підходить, адже уже давно основною ціллю походу, для мене - є похід.
   Ранковий туман, помаленьку, розганяв вітер


Карта (мапа) маршруту на гору Кукул

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 



Клікніть по зображенню, щоб збільшити


Цікаве чи нудне життя, що обрати?

   ...або, подорожуйте рідним краєм.

   Тільки ми робимо своє життя нудним чи навпаки - цікавим.
   Якось, дивлячись, тупувате, чи то шоу чи то програму, під назвою "Простак за кордоном" почув фразу: "Я не бачив пірамід, але і більшість місцевих їх не бачили", згадав як в фільмі "В диких умовах" головного героя, один з місцевих пропонує підвезти і коли чує куди йому потрібно то відповідає, що прожив в цих місцях вже років шість і ніколи не чув про це місце.
   До чого я це все написав? А от до чого - ми сидимо вдома, дивимось рекламу і передачі про дивні місця у світі, складаючи гроші на банальний тур в якому так само будемо лежати і дивитись на те саме кожен день, тільки в іншій обстановці, зате - це круто, бо так каже ящик).



 
   Принаймні так роблять 99% людей котрих я знаю, іноді їхні мрії про подорож накриваються "мідним тазом" чи правильніше сказати - обставинами: не дали відпустку, змінився курс долара і тд і тп. і знову приходиться лежати перед ящиком та дивитись на дивні місця та жалітись на нудне життя.


   А зробити своє життя цікавішим можна без значних затрат та й чекати відпустки для цього непотрібно. Вистачить вихідних днів, щоб подорожувати рідним краєм. Скільки цікавих місць в Україні, скільки з них на відстані кількох кілометрів від вас, а в скількох ви були?
   Все, що потрібно для того щоб зробити життя цікавим - тільки мандрувати, але коли вже приїхали кудись то ходіть дивіться, а не, до прикладу, приїхавши в гори, сидіти так само в чотирьох стінах, або пити пиво в місцевих забігайлівках - зате в горах).
 

   Декотрі з цікавих місць можна знайти тут, або сплануйте свою подорож самі, головне не сидіти на місці продовжуючи жити нудним життям, а робити крок до нового - цікавого життя.