Як добратися, доїхати, дійти до гори Хом'як

   Добратися, доїхати, дійти до гори Хом'як доволі просто, в порівнянні з іншими цікавими вершинами Горган. Доїжджаємо в Івано-Франківськ, а там сідаємо на будь-який автобус, що їде до Ворохта, виходимо між селами Микуличин і Татарів на ось такому повороті.

   Варто попередити водія, щоб висадив вас біля повороту - скажіть, що потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький гук, чому водоспад, а не гора?) Бо водоспад Гук більш відомий серед водіїв аніж гора Хом’як.
   Потрібні автобуси з Франківська їздять часто тож доїхати до початку підйому на гору Хом’як, доволі просто. Якщо добираєтесь з сторони Закарпаття, вам потрібні автобуси, що проїжджають через Яремче.

Як добратися, доїхати, дійти до гори Пікуй зі Львова

   Гора Пікуй - найвища вершина Львівської області і одна з найкрасивіших вершин Карпат, недаремно в народі побутує вислі - хто не бачив Пікуя той не бачив ні чого). Отож вирішив описати, як добратися до гори Пікуй.
 

   Отож найпростішим варіантом добратися до гори Пікуй зі Львова буде сісти на автобус Львів-Ужгород і ним доїхати в село Біласовиця, а звідти вже, можна сказати, всі дороги ведуть до вершини гори Пікуй. Автобус-автобусом, але віднедавна, порівняно))), в Україні дуже добре працює така штука, як "блаблакар"). Отож, можна сказати, навіть краще аніж автобус - заходите в блаблакар вводите Льві і Нижні Ворота (Біласовиця може не висвітлюватись), а далі вже вибираєте собі час і водіїв, щойно перевірив, знайшло рейсів певно 10, а мо й більше.
   Їдете поїздом зі Львова в Воловець, в Воловці пересідаєте на автобус в Біласовиця, що відправляється в 11:30 з автостанції в Воловці, або ж в напрямку Щербовця і звідти підніматись на Пікуй. Ось вам розклад руху автобусів з автостанції Воловець (2018 рік).

   Ще можна вибратись з Воловця бусом (стоять відразу біля вокзалу), вартість точно сказати не можу, але літом 2018, від Біласовиці до Воловця, з нас взяли по 20 гривень, але то хлоп просто вертався в Воловець і підібрав нас дорогою.

Фото з походу до Скель Довбуша та гори Маковиця

Україна

Івано-Франківська область

Яремче

Водоспад Пробій

Скелі Довбуша

Гора Маковиця

Яремче, водоспад Пробій, скелі Довбуша і гора Маковиця

Маршрут: Яремче - водоспад Пробій - скелі Довбуша - гора Маковиця - Яремче

   Зима. Вже більше місяця безвиїзно просидів вдома - ну так сі стало, а глянути на Карпатську зиму, замість роз'їждженої брудної каші під ногами, вже дуже охота. Чєсу кудись вирватись на пару днів -нема(, підходить хандра. Хм, на пару днів - можливості хоч і нема, але день можна вирвати завжди, щоб, як то кажуть "зарядитись") бо шось останнім часом "батарейка" вже не може довго без підзарядки).

   Здзвонився з колєгами - їдемо в Яремче.

   Автобус зі Львова в Франківськ, а далі з Франківська в Яремче. Кілька годин, два автобуси і ми вже далеко від звичної метушні, тепер довкола нас зимовий ліс, засніжені вершини, гірські ріки. Але то довкола), а поряд ще зберігається трохи метушні ну і тої брудної жижі під ногами))), але шо зробиш ми ж в одному з найпопулярніших курортних міст України).

   Але ми тут не надовго. Закупились на обід, поглянули на залізничний міст в Яремче зблизька,

   зара ще пройдемось до водоспаду Пробій та й підемо в гори.

   Довкола водоспаду розкинувся базарчик з автентичною гуцульською продукцією - принаймні такою вона була колись(.

   Але, тепер тут все те, що можна придбати в будь-якому сувенірному кіоску, будь-де в Україні. А ні, є ще здоровенні фото гір в дерев'яних рамках - типу картини, чи шо?) Якось воно все тут "пластмасовим" стало - несправжнім, но народу який приїжджає в Яремче на відпочинок, напевне, подобається, бо народу тут тьма). Збоку чується вигук: "Глинтвейн пойдем пить, туда где всегда?". В голові думка: "то ж скільки ти вже тут сидиш)". До речі, якшо вам набридло сидіти на одному місці в Яремче то ось декілька цікавих місць куди піти.

   Біля водоспаду Пробій також людно, але тут , на щастя, народ затримується ненадовго.

Як я до Бережанського, Поморянського і Золочівського замків їздив, а ще ночував в Раю).

   Замки Львівщини я, здається), провідав вже всі, а от з Тернопільщиною якось все не виходило. Основна проблема поставали в питанні - як доїхати?
   Але ж тепер в мене є ашанівський "вЄздєход"). От на ньому я й вирішив доїхати до Бережанського і Поморянського замків, а ще, як бонус-плюс, відвідати Золочівський замок.
   Здзвонився я з колєгою якого ще не здолали хандра та старість))) і от ми в електричці Львів-Тернопіль їдемо до станції Зборів. Саме з Зборова починається наш маршрут до Бережанського замку. Відстань не мала, але з варіантів, як добратись до Бережанського замку зі Львова, цей маршрут нам здався оптимальним, можна хіба ще спробувати зі сторони Ходорова, але розклад поїздів не зовсім підходив та й звідти не ближче). Ну і ми ж на велосипедах, що нам тих кілька десятків км).
   Неподалік станції Зборів надибали ось такий пам'ятник

   на якому хоч і було написано "першим механізаторам" ми ж то знаємо завдяки Голівуду, шо то пам'ятник першим трансформерам які колись давним-давно відвідали Землю).
   Тепер про: "що нам тих кілька десятків кілометрів" - здох я здається вже на другому, чи мо й на першому підйомі), а підйомів тих було до... ну дуже багато.
   От так я волочачи ровер вверх і спускаючись на ньому вниз - таки дотягнув до Бережан.

Яремче. Куди піти, що відвідати та цікаві місця.

   Яремче - безумовно одне з найпопулярніших міст в Україні для відпочинку і з кожним роком все більше людей приїжджають сюди і тут в них виникають запитання, що відвідати, куди піти та які цікаві місця є в Яремче?
    Відповідаю. З цікавих місць в Яремче можна поглянути на водоспад Пробій,

   що неподалік базарчику де торгують всілякими автентичними речами, а також медом, різними настоянками та травами. Упс про автентичні речі щось я розійшовся - це колись там таке було, тепер тут все більше всілякого барахла, яке просто видають за автентичні речі.
   Варто побачити скелі Довбуша, до них потрібно буде трішки пройтись, але вони того варті. Вхід на територію платний.

Львів, цікаві місця. Високий замок і Гора Лева.

   От ми й добрались до одного з найцікавіших місць Львова - Високого Замку.

   Варіантів підйому до Високого Замку є декілька, усі я покажу на картах внизу публікації.
   А ми будемо іти вулицею Ужгородською, бо як я вже писав в попередній публікації про цікаві місця Львова, цей підйом до Високого Замку вважається найкращим.

Львів, цікаві місця. Старе місто, Підзамче і Замарстинів.

   В цій публікації ми шпацеруємо дивитись на місця з яких починався Львів, як виявилось місто Левів починає свою історію зовсім не з галасливих і заповнених туристами вулиць теперішнього центру, а з тихого району, що в часи середньовіччя був, лише, передмістям.
   Ну що ж, вперед до старого міста Лева).
   Почнемо з вулиці Сніжної 2.

   Церква Матері Божої Неустанної Помочі, колишній костел Марії Сніжної збудований на пагорбі біля якого колись перетиналися торгові шляхи.
   Таким, як ми його бачимо тепер, костел став ще в далекому 1892 році, а до цього його кілька разів відбудовували і відновлювали. Перша згадка про храм, на місці теперішнього костелу Марії Сніжної, датована ще 1344 роком.
   В часи середньовіччя костел Марії Сніжної опинився за міськими мурами Львова, а отже для захисту від можливих нападів, храм було оточено муром ширина якого сягала двох метрів, та й стіни самого костелу досягають товщини 2 метри. Навіть після Другої світової війни в храмі ще відправлялись Богослужіння, але в 1951 костел Марії Сніжної закривають і в приміщенні храму влаштовують склад. Частину оздоблення знищують, а частину передають в тогочасний Музей релігії та атеїзму.

Львів, цікаві місця. Вулиця Підвальна і площа Данила Галицького

   Шпацеруємо далі повз цікаві місця Львова).

   Вулиця Підвальна.

   От, як воно буває - ви так само, як і я раніше, думаєте, що назва вулиці походить від слова підвал?)

   Ага, вже))). Виявилось, що ні до якого підвалу, Підвальна відношення не має.

   Сформувалась вулиця Підвальна спочатку ХІХ століття на місці східних укріплень Львова.

   Спочатку теперішню Підвальну називали "На валу" - саме так її вперше згадують в документах 1801 році. Далі були назви вулиця Збройовні нижча і вища, а також площа Збройовні. В 1821 році верх валів було розрівняно і засаджено деревами, а в 1841 вулицю починають називати Верхні Вали, на противагу одній з колишніх назв сучасного проспекту Свободи - Нижні вали. З часом територія під старим валом починає забудовуватись, а вулиця отримує назву Подвалє, в 1944 польська назва Подвалє стає більш милозвучною для українського вуха) і ми отримуємо Підвальну - вулицю, що проходить під старим оборонним валом.

   От так от, ніяким підвалом тут і не пахне).

   Зараз по Підвальній їздять авто, трамваї, метушаться люди, групи туристів бігають за своїми екскурсоводами, а в часи середньовіччя на місці вулиці стояли східні захисні споруди Львова які ще й були найбільш укріпленими з усіх решта бо ця сторона вважалась найнебезпечнішою.

   А тепер замість вимощеної бруківкою вулиці

Львів, цікаві місця. Вулиця Валова, площа Галицька та площа Соборна

   Вулиця Валова вже більше 200 не змінювала своєї назви, а для вулиць Львова - це вже цікавий факт).

   Виникла Валова спочатку ХІХ століття на місці оборонних валів довкола Високого муру, власне від цих валів і походить назва вулиці.

   Є кілька цікавих історій пов'язаних з Валовою.

   Кажуть, що вулицею доволі часто проходили багаті і щедрі люди, тож жебрак, котрий просив тут милостиню за рік міг назбирати грошей за які можна було придбати житло на околиці Львова.

   І ще одна історія яка, як розповідають, сталася в середньовічні часи на вулиці Валовій. Одного разу чоловік ідучи додому зустрів двох незнайомців, що запропонували йому купити фіру сіна. Після недовгих торгів чоловік таки купив те сіно, а в додачу, за зовсім мізерні гроші, придбав ще й фіру, на якій було сіно, разом з кіньми. Радісний від такого, можна сказати, подарунку долі він приїхав додому, але коли почав скидати з воза сіно, то побачив під сіном зв'язаного чоловіка з зав'язаним ротом, який виявився справжнім власником воза, коней та сіна.

   От така історія, чи сталась вона саме на Валовій та й чи була насправді - зараз вам не скаже ніхто, але історія доволі цікава ще й повчальна, тож варто було про неї згадати).

   Коли в 2002 році на розі Валової і Підвальної проводили археологічні дослідження,

Львів, цікаві місця. Вулиця Галицька, Братів Рогатинців, Сербська та Архівна.

   Вулиця Галицька - це ще одна частина середньовічних кварталів Львова.

   Вперше в документах вулицю Галицьку згадали в 1382 році, з тих далеких часів назва вулиці залишалась незмінною, а це унікальне явище для вулиць Львова).
   Та й цілком імовірно, що згадувалась вулиця Галицька, в документах, набагато раніше, просто в пожежі 1381 року згорів весь архів Львова, котрий зберігали в Ратуші, через це, майже всі, найдавніші документи Львова датуються 1382 роком.
   Назва вулиці походить від столиці Галицько-Волинського князівства - міста Галич, саме з Галицької починалась дорога зі Львова до Галича.
   В XIV столітті в кінці вулиці Галицької починають будувати укріплення. Відомо, що в 1382 році вже існувала Галицька брама.
   Галицька брама складалася з двох частин - зовнішньої і внутрішньої, між собою частини були з'єднані кам'яним мостом. За зовнішньою частиною Галицької брами знаходився рів через який переходили по звідному мості.

Львів, цікаві місця. Площа Коліївщини, вулиця і площа Арсенальна, площа Синагог, вулиця Староєврейська.

   В попередній публікації ми дійшли до кінця вулиці Івана Федорова і вперлись) в площу Коліївщини.

   За деякими з джерел, площа Коліївщини вважається найменшою міською площею в Україні, її розміри 30 на 23 метри.
   Утворилась площа на місці де колись стояла Коркесовська кам'яниця та невеликої пустки. До площі Коліївщини відноситься тільки один будиок.
   До ХХ століття тут була криниця з якої набирали воду для своїх потреб усі жителі єврейського кварталу.
   В XVIII столітті сучасна площа Коліївщини носила назву - Міняйлів, через те, що майже весь простір площі був зайнятий... міняйлами). Спочатку XIX століття площа отримала назву Жидівська, а далі її перейменовують на Векслярську, а вже з 1944 в площу Коліївщини.
   Зараз піду погляну на Дім Легенд, площу Синагог та Міський арсенал, а вже після цього пройдусь рештою вулиці Староєврейської.
   Дім Легенд.

Львів, цікаві місця. Вулиця Руська та частина вулиці Івана Федорова.

   В попередній публікації ми зупинились на площі Музейній і оглянули книжковий ринок біля пам'ятника Федорова та кілька цікавих будівель поруч.

   А ще з книжкового ринку важко було не помітити височенну вежу з годинником - це вежа Корнякта і хоча має вежа адресу вулиця Підвальна, але є вона частиною архітектурного ансамблю Успенської церкви, а Успенська церква - це вже вулиця Руська).

   Відома вулиці Руська ще з середньовіччя і за всю історію існування вулиці тут мешкали українці, або як їх називали в ті часи русичі чи русини. Правда називалась вона в ті далекі часи вулицею Соляників, а все через те, що більшість українців котрі жили у Львові займались торгівлею солі. Саме з теперішньої вулиці Руської чумаки вирушали по сіль до копалень у Дрогобичі і Долині.
   Перша фіксована згадка назви вулиці - Руська, датована 1472 роком, але в ті часи Руська охоплювала значно більшу територію, до неї належала вся площа між сучасними Ставропігійською, Підвальною та Староєврейською - цю частину Львова населяв руський-православний люд, звідки і походження назви вулиці - Руська. Довгий час православним жителям Львова було дозволено будуватись лише на території яка належала середньовічній вулиці Руська і відповідно вулиця Руська довгий час була центром української культури та православ'я у Львові.

Львів, цікаві місця. Вулиця Ставропігійська, площа Музейна, трішки вулиці Івана Федорова і кавалок Підвальної.

   Продовжую свою екскурсію цікавими місцями Львова.
   Вулиця Ставропігійська.

   Веде Ставропігійська від площі Ринок до площі Музейної. За час свого існування, майже, як і всі вулиці старого Львова не раз змінювала свою назву. В XVII столітті сучасну Ставропігійську називали Дорогою до Домініканів, а в XVIII столітті просто Домініканською - все через те, що веде вулиця до Домініканського монастиря про який я розповім згодом.
   А зараз про цікаві будинки на Ставропігійській.
   Починається вулиця з палацу Бандінеллі та аптеки "Під чорним орлом" про які я вже згадував коли розповідав про площу Ринок.
   От тільки, як виявилось з інформації, що я нещодавно надибав - аптеку "Під чорним орлом" засновано не в 1735, а в 1785 році. Львівський історик Володимир Вуйцик стверджує, що засновник аптеки Франц Наторп прибув до Львова в 1772 році, та й будинок де зараз аптека збудували в 1775 році, а дата 1735 рік взялась через механічну помилку - стерту частину цифри 8 от і маємо замість 1785 - 1735 рік.
   Що, де і як було насправді з тією аптекою, хто хто, а я точно не знаю), я лише переповідаю вам все те що почув, побачив, прочитав.
   Ну що ж, історичну справедливість, маю надію, відновлено - йдемо далі.
   Будинок номер 4 на вулиці Ставропігійській.

Львів, цікаві місця. Вулиці Вірменська і Друкарська.

   Є у Львові своєрідне місце, подібного до нього ви, мабуть, не знайдете в жодному іншому місті України - вулиця Вірменська.

   Сучасна Вірменська простягнулась від проспекту Свободи до Домініканського монастиря, колись це було кілька вуличок древнього міста які в 1871 році об'єднали в одну. Правда, після цього Вірменську ще кілька разів знову роз'єднували і перейменовували, а почалась історія вулиці приблизно в XIII столітті, коли вірмени почали селитись у Львові.
   Вірмени мали рівні права з руським населенням Львова, у вірмен була своя рада старійшин, суд, шпиталь, бібліотека. З наданням Львову магдебурзького права почалась розбудова вірменського кварталу, котрий в ті часи був одним з найкрасивіших у Львові, у XV столітті в вірменському кварталі вже були водопостачання і каналізація, а територія сучасної вулиці Вірменської була вкрита кам'яним бруком.

   Вулиця Вірменська вважалась центром тогочасного вірменського кварталу, який в ті часи був середмістям середньовічного Львова.

Львів, цікаві місця. Вулиці Краківська і Лесі Українки.

   До Львова прийшла весна, я якраз встиг дописати свої "мемуари" з мандрів), а тепер вирушаю далі розглядати все цікаве, що є у Львові.
   Отож, після зимової перерви, Вашій увазі вулиця Краківська.

   Вперше про вулицю Краківську, в документах, згадували ще в 1382 році, але тоді вона ще була Татарською, а ще Поганською і Сарацинською - такі назви вулиця отримала завдяки татарам, які в ті часи тут жили.
   Вперше сучасна назва вулиці згадується в 1441 році, саме з теперішньої Краківської починався шлях до міста Краків, скоріш за все, від цього вулиця й отримала свою сучасну назву.
   В 1386 році в кінці вулиці збудували браму, котра спочатку називалась Татарською, а далі разом з вулицею стала Краківською - це було одне з найкращих укріплень тогочасного Львова. Брама закривалась подвійними кованими воротами та мала звідний міст. В 1404 році, для підсилення Краківської брами збудували вежу котрою опікувавсь цех кушнірів і відповідно вежа отримала назву - Кушнірська.

Палац Шенборнів, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош

   Маршрут: станція Карпати - палац Шенборнів - Слов'янське капище - водоспад Скакало - Чинадіївський замок - станція Карпати.

   7:00 Головний вокзал, знімаю переднє колесо з велосипеда і пакуюсь в поїзд Львів-Мукачево.
   Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
   Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
   Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
   Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
   10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
   Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
   Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
   Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.

   Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.

Львів, цікаві місця. Вулицею Театральною та Катедральною площею до площі Ринок.

   Вулиця Театральна, за свою історію мала мабуть найбільше назв з усіх вулиць Львова. Першою офіційною назвою вулиці була Пекарська (тільки не плутайте з сучасною Пекарською), названа так через цех пекарів, що був на цій вулиці.
   Але окрім офіційних назв були ще й цікаві народні назви частин сучасної вулиці Театральної.
 

 
   Шпитальна - частина вулиці біля площі Івана Мазепи, про яку я згадував в попередній публікації, названа так через шпиталь Святого Духа.

   Францисканська - частина вулиці отримала таку назву через францисканський монастир, котрий на жаль до наших часів не зберігся.

Львів, цікаві місця. Проспект Свободи та площа Міцкевича. Частина 2.

   В попередній частині поглянув на цікаві місця непарної сторони проспекту Свободи, а також кількох будинків на площі Міцкевича.
   Тепер пора подивитись, що ще цікавого є на площі Міцкевича та парній стороні проспекту Свободи.
   Пам'ятник Адаму Міцкевичу, хоча сам Міцкевич ніякого відношення до Львова не мав, але в 1904 році, завдяки Львівському літературному товариству імені А. Міцкевича, Львів отримав пам'ятник поетові котрий донині вважається одним з найкрасивіших пам'ятників Міцкевичу.

   І все б добре, от тільки місце де стоїть пам'ятник, на час його зведення було уже зайняте, тут стояла статуя Матері Божої, котру перенесли на проспект Свободи, де вона стоїть тепер, до неї ми ще повернемось, а от в зв'язку з перенесенням у Львові довгий час дивлячись на пам'ятник мешканці говорили: "Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде".
   Ще одна невесела історія пов'язана з пам'ятником. В часи "совка" навіть наближатись до пам'ятника Міцкевича було не варто - це могло бути розцінено, як антирадянська пропаганда. Розповідають про польського режисера театру, що поклав квіти до пам'ятника на початку 1980-х, влада оцінила цей жест, як акцію проти радянського "світлого майбутнього" і режисер був змушений покинути Львів.

Львів, цікаві місця. Проспект Свободи та площа Міцкевича. Частина 1.

   От ми і в "Центрі". Центр у Львові поняття широке, відносне та охоплює кілька десятків вулиць, площ, проспектів - все через те, що за історію міста "Центрів" у Львові було аж три. В "Центрі" напевно найбільша густота пам'яток та цікавих місць на 1км квадратний не тільки у Львові, а мабуть в Україні.

   Перед тим, як почати розглядати проспект Свободи, трішки цікавого про його історію. Центром, проспект Свободи став аж в часи "бабці Австрії", а до цього часу тут було велике болото, скраю якого текла ріка Полтва за якою височіли міські мури Львова. Кілька метрів цих мурів збереглось до наших часів, але про них згодом...