Повернувся з
походу сиджу перед монітором переглядаю фото і відео. І якось воно все ніби те, але не те), звичайно від своєї мильнички я і не сподівався шедеврів, та і фотограф я на рівні -знаю яку кнопку натиснути і де батарейки змінити, та все ж навіть коли дивлюсь на фото знайомих місць в горах, котрі зробили професіональні фотографи, все одно не передає фото всього того, що бачиш на власні очі, стоячи на вершині.
Колись читав статтю про ефект Гранд-Каньйону, зараз не можу її знайти щоб детальніше розповісти про всі тонкощі, але суть така - як б не фотографували, все одно не вдається в фотографіях передати усю красу, правда, кажуть google своїм крутим фотоапаратом, що фотографує на 360 градусів таки спромігся зробити класні фото. Та, як передати на фото весняне сонце котре після довгої зими зігріває краще за будь-яке UFO), як передати вітер, що старається зірвати капюшон, як показати сніг в середині кросівок бо ти забув бахіли і як показати це все одночасно, на одному фото?) Ніяк, бо фото не може передати відчуття(. Зате той хто зробив це фото може в будь-який момент поглянути на нього і згадати усе, що відчував))).
Відео може показати трішки більше, але не все, ми чуємо вітер, бачимо як падає дощ, але сухі і не змерзлі.
Мабуть таки добре, що техніка ще не дійшла до відео в форматі 100500D, що фотошоп може все, але тільки
в рамках фотографії), бо тоді б таких, як ми зовсім перестали розуміти). Зараз, багато хороших людей дивляться на тебе здивованими очима, питають
"для чого ти ходиш в гори?" Або, коли кажеш, що їдеш в замок відповідають - "Ааа, та я його вчора по телевізору бачив"...
