Як добратись до скель Довбуша біля села Бубнище

 Скель Довбуша в Українських Карпатах, доволі таки, багато, але найвідомішими серед них є скелі біля Яремче і скелі біля села Бубнище, хоч кажуть, шо на скелі біля Бубнища, Олекса Довбуш вжитті не заходив, але зараз не про те.

Зараз я розповім вам про те, як добратись до скель Довбуша біля Бубнище зі Львова.

Найпростіше і найкраще, на мою думку, буде приїхати зі Львова в Стрий, а звідти, досить часто їздять автобуси в Труханів.

Яремче, водоспад Пробій, скелі Довбуша і гора Маковиця

Маршрут: Яремче - водоспад Пробій - скелі Довбуша - гора Маковиця - Яремче

   Зима. Вже більше місяця безвиїзно просидів вдома - ну так сі стало, а глянути на Карпатську зиму, замість роз'їждженої брудної каші під ногами, вже дуже охота. Чєсу кудись вирватись на пару днів -нема(, підходить хандра. Хм, на пару днів - можливості хоч і нема, але день можна вирвати завжди, щоб, як то кажуть "зарядитись") бо шось останнім часом "батарейка" вже не може довго без підзарядки).

   Здзвонився з колєгами - їдемо в Яремче.

   Автобус зі Львова в Франківськ, а далі з Франківська в Яремче. Кілька годин, два автобуси і ми вже далеко від звичної метушні, тепер довкола нас зимовий ліс, засніжені вершини, гірські ріки. Але то довкола), а поряд ще зберігається трохи метушні ну і тої брудної жижі під ногами))), але шо зробиш ми ж в одному з найпопулярніших курортних міст України).

   Але ми тут не надовго. Закупились на обід, поглянули на залізничний міст в Яремче зблизька,

   зара ще пройдемось до водоспаду Пробій та й підемо в гори.

   Довкола водоспаду розкинувся базарчик з автентичною гуцульською продукцією - принаймні такою вона була колись(.

   Але, тепер тут все те, що можна придбати в будь-якому сувенірному кіоску, будь-де в Україні. А ні, є ще здоровенні фото гір в дерев'яних рамках - типу картини, чи шо?) Якось воно все тут "пластмасовим" стало - несправжнім, но народу який приїжджає в Яремче на відпочинок, напевне, подобається, бо народу тут тьма). Збоку чується вигук: "Глинтвейн пойдем пить, туда где всегда?". В голові думка: "то ж скільки ти вже тут сидиш)". До речі, якшо вам набридло сидіти на одному місці в Яремче то ось декілька цікавих місць куди піти.

   Біля водоспаду Пробій також людно, але тут , на щастя, народ затримується ненадовго.

Фото з походу від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Україна

Карпати

Угорські скелі

Озеро Марічейка

Попіван

Вухатий Камінь

Від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Маршрут: Верховина - село Плай - полонина Кринта - Угорські Скелі - село Зелене - село Явірник - село Шибене - Піп Іван Чорногірський - Вухатий Камінь - Дзембронський водоспад - Дземброня.

   І так, маршрут який написаний вище, був в мене, як резервний), а збирався я використати ці дні для походу до РЛС "Памір", але - збирався, збирався і не зібрався).

   На дворі зима ще бореться з весною і щоб бути хоч трохи в курсі погоди пишу в пошуку: "погода Верховина", добрі сайти з погодою пропонують мені ще поглянути погоду в Верховині на 10 днів і навіть на місяць, "ага, хоч би до обіду вгадали" - подумав я і позакривав ті всі вікна з яких мені на дні походу була обіцяна похмура, але без дощу і навіть з проясненнями погода.

   Ну що ж, з погодою вияснили, тепер ше тре когось з собою в похід взяти, бо всі люди з якими я переважно ходжу на заплановані мною дні іти не зможуть, а йти самому коли ведмеді тільки прокинулись від сну і певно голодні), а в горах ще, хоч і неймовірно мала, але зберігається небезпека сходження лавин - зовсім не хотілось, бо страшно боюсь лавин і ведмедів))).

   Знову відкриваю "вікна" мережі і пишу оголошення в різних групах та форумах, хоч до походу залишилось кілька днів, але попутника я знайшов.

   Так, тепер ще вирішити, як добратись до Верховини зі Львова. Оптимальних варіанти два: перший автобусами - зі Львова до Івано-Франківська і з Франківська в Верховину, так я вже їздив (доки доволочишся в Верховину то вже нічого не хочеться, а ще, навіть якщо виїхати зі Львова в шостій ранку то в Верховині будеш, орієнтовно в 14:00); варіант другий - поїздом Ковель-Чернівці до Коломиї, а з Коломиї в Верховину автобусом (так я ще не їздив отож вирішив спробувати).

   Другий варіант добирання мені сподобався ще на стадії планування, а після "польових випробувань") - це тепер, мабуть, буде моїм основним варіантом).

   Судіть самі - поїзд Ковель-Чернівці вирушає зі Львова о 1:20, а в 5:55 ви вже в Коломиї, плюс є добрих чотири години щоб подрімати. В Коломиї, з вокзалу сідаєте в маршрутку на автовокзал, а з автовокзалу Коломиї орієнтовно в 7:40 є автобус в Верховину і приблизно в 10:00 ви в Верховині.

   Ось так, як описано вище, ми й потрапили в Гуцульську Столицю. Зробив кілька фото з розкладами автобусів на автостанції Верховини (фото з розкладами автобусів викладу в картах до походу), випили кави, дістав карту і пішли ми по Верховині шукати перші орієнтири - Жаб'євський потік і музей "Тіні забутих предків".

Водоспад Кам'янка, озеро Журавлине та скеля Орел

   Маршрут: село Дубина - водоспад на ріці Кам'янка - озеро Журавлине - скеля Орел.

   І так, повертаючись до своїх "мемуарів") про мандри...

   В далекому 2013 я спробував віднайти наш місцевий "Острів Пасхи" в Сколівських бескидах.

   Нич в мене тоді не вийшло і от через три роки) я вирішив повторити спробу.

   Автобус Львів-Сколе, зупинка в селі Дубина (тепер вже та, що треба) і я на маршруті.

   Помітив, що маркування оновили, наскільки чув в той час - "Карпатські Стежки" зайнялись маркуванням маршрутів в Сколівських бескидах, правда це чи ні, я вам точно не скажу.

   Ну, дорогу до водоспаду на ріці Кам'янка й без маркування, думаю, знайде кожен), а як воно далі - побачу. А хоча, дорогою до водоспаду біля мене кілька разів зупинялась машина і народ питав - "Як доїхати до водоспаду Кам'янка?" або "Чи правильно ми їдемо до водоспаду?", "Весь час прямо по дорозі" - відповідав я і топав собі далі, дорогою згадуючи які тут лежали сніги в 2013.

   Зустрів ще одне "Оновлення" на маршруті - табличку з вказівником до мінерального джерела.

Кострич, Шпиці та озеро Несамовите

   Маршрут: Кривопільський перевал - полонина Веснарка - гора Кострича - гора Кострич - полонина Псарівка - село Бистрець - полонина Гаджина - Довбушева криниця - Довбушів стіл - Шпиці - озеро Несамовите - Заросляк.

   Мемуари про літо 2015).

   Ну пішли, чи краще сказати поїхали, на слова першого космонавта не претендую, просто в більшості випадків перед тим, як кудись іти треба трішки, а інколи й так добряче проїхатись, бо отак вийти з дому і йти собі далеко та довго можуть дозволити одиниці, коротше...

   Було це навіть не літо, а останні дні весни, їхали ми нічним потягом в славне місто Івано-Франківськ, вагон був загальний і кімарив я собі сидячи. Здається, вже навіть заснув і щось почалось снитись, коли крізь сон почув голос провідника: "Ходорів, Ходорів!" - натхненно репетував провідник заглядаючи в кожне відділення плацкартного вагону. 

   Спросоння я поглянув на могутню статуру провідника, котрий прямував в кінець вагону продовжуючи сповіщати всіх про місце зупинки, незважаючи на те, що за вікном глупа ніч).

   Хвилин п'ять я помучився в спробах знову примостити голову так щоб вона не баламкалась в такт вагону, а потім кинув ту затію і потопав в тамбур курити, прокручуючи в голові фразу одного героя з відомого серіалу - "Ходор, Ходор", чомусь вигуки і статура провідника викликали такі асоціації).

   До Франківська так і не заснув. В Франківську, поки чекали решту групи, зайшли в кафе перекусити. Їсти вранці мені, майже ніколи, не хочеться, а от каву люблю і випити її можу багато, тому поки народ обирав чим поснідати, я роздивлявся вивіску над кавовим апаратом. Каву завжди обираю просто - дивлюсь тільки на пропонований об'єм, такий вже я гурман, нічого з тим не зробиш).

Фото Чатових скель / Photo. Сhotovi rocks

Україна
Львівська область,
Личаківський район (м. Львів)

Ukraine

Lviv region,

Lychakivskiy area (Lviv)

Чортові або Чатові скелі

   Як я поїхав на Чортові, а приїхав на Чатові скелі).

   Вийшло так, що замість споглядання гірських вершин полонини Боржава, віддихуючись після підйому на хребет, я лежав на дивані і дивився на стелю). Провалявшись добру годину роздумуючи над несправедливістю і жорстокістю цього світу), а ще подумав, що пора б вже протерти абажур під стелею, я підняв свою дупу і пішов, ні не по ганчірку щоб таки витерти 2 сантиметровий шар пилу, а по велосипед))).
   Взяв велосипед і поїхав до Чортових скель бо хоча вони на відстані менше кілометра, по трасі, від межі Львова, я там ще ніколи не був.

Стільське городище

   Щось засидівся вдома, а часу кудись поїхати бракує, сиджу перед монітором переглядаю Google Earth в пошуку цікавих місць (як я планую свої подорожі можна прочитати тут) недалеко від Львова. Відомі туристичні об'єкти відкинув відразу до них ще дійде черга, зараз хочеться чогось маловідомого і незвичного. Приблизно через півгодини пошуків таки знаходжу. 

   Вашій увазі подорож в Стільське городище.

   Не люблю писати речі котрі можна знайти в вікіпедії, але... Стільльське городище знаходилось на території сучасних сіл: Стільсько, Дуброва, Ілів і займало площу 250га. Першим хто досліджував був Орест Корчинський з його робіт Ви зможете дізнатись більше про історію Стільського городища. 

   Добиратись вирішили через Миколаїв, до Миколаєва електричкою Львів-Лавочне, що відправляється зі Львова о 8:50, а звідти, як повезе, або маршруткою або пішки. Розкладу маршруток з миколаєва в село Стільсько я на жаль не знайшов. Якщо любите подорожувати ровером Стільське городище на мою думку буде непоганим варіантом веломандрівки.

   9:53 виходимо з електрички від вокзалу до самого Миколаєва ще потрібно пройтись приблизно два кілометри, зайшовши в Миколаїв ідемо вулицею Андрія Шептицького з якої звертаємо ліворуч на вулицю Львівську. Якось так сталось, що навіть не подивився де в Миколаєві зупиняться маршрутки котрі їдуть в Стільсько. Тож продовжуємо іти вулицею Львівська до кінця Миколаєва, а там мо щось і зупинимо. Дійшовши вже майже до виїзду з міста побачили великий павільйон поблизу якого було припарковано штук п'ять фур, колись на форумі мандрівників читав, що коли хочете перекусити по дорозі то варто харчуватись там де зупиняються далекобійники - смачно і недорого. Вирішили перекусити, а заодно перевірити пораду прочитану на форумі. Заходимо в павільйон - звичайна палатка від пива "Львівське", правда десь в чотири рази більша від стандартних, всередині чисто, прохолодно на відміну від спеки, що панує знадвору. На стіні чи правильніше буде сказати тенті, над входом величезний плазмовий телевізор. Все набагато краще ніж ми могли подумати. Підходимо до барної стійки, беремо по хот-догу і квас. Квас як всюди, хот-дог невеликий зате смачний, ціни також як всюди квас 5 хот-дог 9. В порівнянні з іншими придорожніми барами, кафе і т.п.,  а тим більше з заправками - непогано. Поїли, виходимо до дороги і бачимо, як маршрутка з написом:
 МИКОЛАЇВ
Стільсько
Дуброва
Ілів
на боковому склі проїжджає за метра три від нас). Це було приблизно о 12:00, подумали, що наступного автобуса з таким написом прийдеться чекати довго тож  вирішили іти пішки).

   Вийшовши за Миколаїв, обабіч дороги побачили пагорби Львівського Опілля,

пам'ятаю, як їхав до Скель Довбуша, а їхали ми тоді дуже довго і я собі дрімаючи почув радісний дитячий крик: "О гори, нарешті гори", та прокинувшись побачив пагорби перед Миколаєвом).

Скелі Довбуша поблизу Бубнище, скельний монастир в Розгірче та водоспад Сукіль

   Розглядаючи карту в Google Earth, вирішив поїхати до Скель Довбуша, що поблизу села Бубнище, а звідти спуститись до водоспаду на ріці Сукіль і по горах дійти до скельного монастиря в селі Розгірче.
   Вдома на кріслі, розглядаючи карту, це все виглядало неважко, а що з цього вийшло читайте далі.
   Старт маршруту заплановано з села Труханів. Як доїхати в Труханів? Маршрутні автобуси до Труханова відправляються з приміського вокзалу у Львові о 8:10, 11:10, 15:10, білетів на цю маршрутку не продають, тож щоб не стояти цілу дорогу від Львова до Труханова, варто прийти за хвилин сорок до відправлення і зайняти місця в автобусі.
   Так ми і зробили, а враховуючи, що на дворі травневі вихідні і народ зі Львова масово мігрує в гори, то прийшли навіть на годину раніше, та окрім нас з рюкзаками були тільки подружня пара скелелазів і ще двоє хлопців, але до відправлення автобуса усі місця були зайняті.
   До Стрия ми їхали десь дві години, чи то через блокпости (котрі окрім створення пробок на дорогах інших функцій не виконували), чи то через вихідні, та такої пробки, на трасі від Миколаєва до Стрия, я ще не бачив.
   Після Стрия процес пішов швидше і десь через годину ми уже звернули в Труханів, дорогою підібравши молоду сімейну пару туристів.
   Ще кілька кілометрів по селі і ми виходимо на кінцевій зупинці в Труханові. Місцеві розійшлись по своїм справам, а ми та решта мандрівників, діставши з автобуса рюкзаки, почали готуватись до походу.