Подорожі і не тільки: Гори

Показ дописів із міткою Гори. Показати всі дописи

Фото з походу на Аршицю

Карпати

Івано-Франківська область

Горгани

Аршиця

Маршрут: село Мислівка - гора Пустошак Малий - гора Пустошак Великий - полонина Німецька - гора Горган Ілемський - озеро Аршиця - гора Нивка - озеро Росохан - село Осмолода

Автобус Львів-Хуст - якщо пам'ять не зраджує, виходимо в селі Мислівка. Звідси й починається наш похід на Аршицю, а точніше - на відомі озера Аршиці: однойменне - Аршиця і Росохан. Ну звісно ж, що дорогою і на Горган Ілемський зайдемо.

Дорогу до початку маркованого маршруту пам'ятаю, ще з того часу, коли злякався снігопаду і втік з гір).

Тепер літо, снігу сіноптіки не прогнозували, отож можна сміло йти).

Неподалік місця, де розходяться маршрути (на Аршицю і Яйко Ілемське), нас зустріли пацєта, не дикі, можна сказати, шо зовсім домашні, як песєта.

Підійшли, обнюхали мешти,

певно після запаху мештів подумали, шо свій і потерлися об ногу,

Кілька фото з Верховинського Вододільного хребта

Карпати

Межа Львівської і Закарпатської областей

Верховинський Вододільний хребет

Свидовець. Частина 3)

Маршрут: Драгобрат - Перемичка - гора Жандарм -гора Близниця Велика - гора Близниця - полонина Стремчеська - полонина Браїлка - Кваси

Поїзд Київ-Рахів привіз нас в Ясіня, а звідти ми і ще кілька груп (лижники, сноубордисти), спакувались в УАЗ "таблєтка", що вивіз весь "різношерстний" народ до Драгобрату.

Дорогою встигли потриндіти про всяке і навіть познайомитись), а в Драгобраті розбрелись, хто куди, шоб можливо, вже й не звидітись більше, а як сі звидимо то певно й не впізнаємо один одного, так буває з випадковими попутниками.

Як вже казав: "Хто куди", а ми на свидовець, стартуємо з Драгобрату і йдем - доки зайдем, там по часу буде видно). Ця частина Свидовця, в порівнянні з моєю попередньою прогулянкою Свидовцем, зручніша простотою добирання і вибирання з гір до "цивілізації".

Гори зустріли нас туманом і снігом, внизу таким добротним, пухнасто-лапатим снігом), а вже ближче до верхів - зернистим, таким, шо троха січе писок.

З Драгобрата піднімались до Перемички під горою Стіг, бувало, що місцями навіть розвиднювалось,

Кізі-Увлоги, Розшибеник і Гутин-Томнатик, а також озера Бребенескул та Несамовите

Маршрут: Урочище Кізі-Увлоги - хребет Розшибеник - гора Мунчел - озеро Бребенескул - гора Гутин-Томнатик - озеро Несамовите - полонина Туркульська

Чорногірський - один з найпопулярніших і найкрасивіших гірських хребтів Українських Карпат. Окрім, популярних туристичних маршрутів Чорногорою, є ще доволі багато цікавих місцин, куди не ведуть марковані туристичні маршрути і там рідко зустрінеш людей, на відміну від Говерли чи Попівана, де влітку народу, як бджіл в вулику. От до таких місць ми й вибрались цього разу.

Автобусами добрались зі Львова до Верховини, ще й пощастило втрапити на автобус до села Бистрець і вже десь біля полудня, були ми на початку маршруту.

Перекус, троха поплескались в ріці та й в дорогу. Вже знайомими місцями, з села Бистрець, йшли до Гаджини,

а точніше, до доволі затишної місцини, де й хоч буває багацько народу, але все одно, якось в тому місці затишно, як вдома).

Дійшли ще засвітла. Правда, дорогою до місця ночівлі було загублено шєпку, тож частина групи повернулась на пошуки. Бо шєпка в поході то є важлива річ, як не крути. Зак одні шукали шєпку, інші розкладали табір, збирали дрова і готували вечерню. Нічо так, інколи, губити шось), зак походив-пошукав, прийшов, а вже всьо готово, лишилось тіко наїстися і спати.

Спати, правда пішли не одразу, звичайно ж ще доволі довго сиділи довкола столу, дивились в вечірнє небо і ділились історіями з попередніх походів.

А, шєпку таки було знайдено).

Свидовець. Частина друга). Від Усть-Чорна до Драгобрату

Маршрут: Усть-Чорна - гора Стоги - гора Темпа - гора Унгаряска - гора Трояска - озеро Апшинець - гора Геришаска - озеро Ворожеска - гора Великий Котел - гора Стіг - Драгобрат - Ясіня

Вже було в мене про Свидовець, ось коли я вперше був в цих краях, а осьо коли вчетверте).

Ну а тепер - про вдруге.

Циганським експресом (Львів-Солотвино) добрались в Тячів, вийшли з поїзда, зайшли в приміщення вокзалу, чекаємо ще одного учасника походу.

На дворі моросить дощ, який інколи переходить в добротну зливу. Небо повністю затягнули сірі хмари і навіть нема натяку на якесь прояснення.

Чекання вирішили перенести з вокзалу в якусь забігайлівку, що в центрі Тячева і так тра буде з центру вибиратись в Усть-Чорна, а в забігайлівці можна і кави випити.

Коли вже вся група була в зборі, з неба знову влило. Настрій в частини учасників походу підупав), прогноз погоди на найближчі дні не тішив - все чорно не видно, зливи і вітер(. Вже навіть прозвучала ідея нікуди не йти, але дощ перестав, навіть з'явилось трохи сонця і ми таки спакувались в бус та вирушили в Усть-Чорна. Добратись в Усть-Чорна - справа не легка, але виїхати звідти ще тяжче).

Згідно вказівнику, туристичних маршрутів з Усть-Чорна ціла купа, але скажу чесно, цікавих, принаймні для мене), тільки два: на Красну та Свидовець. Більшість так і ходить - спускається з Красна і йде на Свидовець чи навпаки. На Красну мене вже носило, на Свидовець також))), але якось з "видимістю" тоді не склалось, тож тре повторити. А тим часом, наперекір всім сайтам прогнозу погоди, над нами світить сонце).

Згідно вказівнику, перед початком виходу на Свидовець, попереду чекає 36 кілометрів до Драгобрату.

Фото з Походу до гір Негровець і Стримба

Україна

Закарпатська область

Міжгірський район

село Колочава

гора Негровець

гора Стримба

Негровець і Стримба

Маршрут: село Колочава - гора Барвінок - гора Горб - гора Негровець -гора Ясновець - гора Даравайка - село Колочава - гора Стримба

Якось я вже хотів на Пішконю та Негровець, але дійшов лише до Гропи, бо шось зле підгодувався тоді до "осіннього" походу. Але, якщо вже зібрався то, як не прийти? Нехай навіть з енного разу, як було в мене з Довбушанкою.

Трішки більше, аніж за півроку, знову іду до Негровця. Ну, не відразу до Негровця, спочатку в Воловець, далі в Міжгір'я, а далі десь на межу сіл Негровець і Колочава і от звідти вже буду пробувати вийти на гору Негровець.

В Воловець поїздом зі Львова, з Воловця до Міжгір'я мене підібрав бус в якому вже було двоє мандрівників, так що в Міжгір'я доїхав класно - під розповіді про мандри, далекі острови і диких мавп). В Міжгір'ї вийшов за межі автостанції до місця де зупиняються водії, що приватними бусами возять людей.

Коротше добрався без проблем.

Добув карту, компас, "розгорнув" трекпалки, прилаштував піджопник на зручне місце і потопав до початку підйому на гору Негровець.

Ох і "хороші") дороги, що ведуть з села в гори і справа не в ямах, провалах і т.п., а в тому, що отари і стада тут не тримають постійно на полонинах, а кожного дня їх виганяють пастись в верхи, від чого дороги перетворюються в місиво з болота і продуктів життєдіяльності. Обійти все це важкувато, але можливо), лише потрібно вважати на огорожі де використали колючий дріт, бо можна і самому подертися, і спорядження пошкодити.

Обходячи і переходячи все це, я якось трішки зблудив (ну, як без того), правда не сильно і мало-помалу знов повернувся на маркований маршрут до гори Негровець.

Карта маршруту до гір Негровець і Стримба

Маршрут: село Колочава - гора Барвінок - гора Горб - гора Негровець -гора Ясновець - гора Даравайка - село Колочава - гора Стримба (приблизно 42 кілометри)

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Добратись до початку маршруту до гори Негровець, в село Колочава, набагато простіше, аніж я думав) - їдете в Міжгір'я (можна глянути тут один з варіантів), а в Міжгір'ї, на виїзді з автостанції, доволі часто курсують приватні буси в Колочаву. Водії, переважно місцеві, тож в них можна спитати де вам краще вийти, щоб було недалеко до початку маршруту на Негровець.

Фото з походу до РЛС "Памір"

Україна

Чернівецька область

Путильський район

Село Шепіт

РЛС "Памір"

РЛС "Памір" на горі Томнатик

Маршрут: село Шепіт - перевал Семенчук - гора Томнатик - село Верхній Яловець - перевал Джогул - село Шепіт

Закинута РЛС "Памір" - доволі цікава місцина в Українських Карпатах, але враховуючи добирання до цього місці, зі Львова, в нашому випадку, разом з цікавістю і доволі "важкодоступна".

Але, як б там не було, весною 2017, ми таки вибрались в ці "важкодоступні" місця.

Багато годин в дорозі, сон на автостанції, потім знову години в дорозі і ми в Путилі... автобус, далі не їде, а мав би їхати в Шепіт))). До Шепоту ще кілометрів 30, а мо й троха більше, наступний автобус в 17:15 і то кажуть люди, що його може не бути бо нинька свєто).

Посиділи, подумали і пішли перекусити, дорога ж не близька та й обід вже на носі).

Є в Путилі, неподалік автостанції, забігайлівка в підвальчику, куди тілько на зайшли, так "сталкерською") й назвали і не тільки через те, що вона в підвалі - на "вітрині" з товарів були лише крепкі напої, пиво, консерви і чіпси з сухариками. Взяли пива, а консерви в нас свої є). Заодно й розпитали в барменші чи можна якось заїхати в той Шепіт з Путили. Барменша кудись подзвонила, прийшов якийсь хлоп і скозав, шо за 600 грн відвезе, ми чемно подякували та відповіли, що за 600 грн ми ше й самі годні тих 30, чи мо троха більше, км пройти).
Багато йти не прийшлось, вже на виході з Путили нас підібрало авто і за 20 грн з хлопа, нас відвезли до Селятина, а це вже дуже добрий клапоть дороги. Посиділи ще в Селятині, роздивляючись місцевий "колорит") і знову в дорогу, і знову йшли не довго), через кілька хвилин нас підібрав бус і за 50 грн "за всіх" відвіз в Шепіт, якщо бути точнішим, то десь на початок села Шепіт.

Фото з походу до Вільшанського водосховища та Полонини Красна

Україна

Закарпатська область

Вільшанське водосховище (Закарпатське Море)

Полонина Красна (хребет Красна)

Вільшанське водосховище та полонина Красна

Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (Полонина Красна) - село Усть-Чорна

І такс, Вільшанське водосховище та Полонина Красна.
Початок травня, перші "майскіе" ну як тут сидіти вдома?) Давно вже хотів поглянути на Вільшанське водосховище, ну і в додачу, від водосховища починається один з маршрутів на Полонину Красна - гірська олінклюзя).
Доїжджав зі Львова автобусом Львів-Хуст, майже 6 годин. В якомусь селі, між Міжгірям і Хустом), здибаюсь з ще одним учасником походу і ми вирушаємо... в сусіднє село), бо повиходили з автобусів троха не там де тра). Але то таке - глянули карту, спитали людей і ми вже на вірному шляху.

До речі, якшо збираєтесь добиратись до Вільшанського водосховища автобусами зі Львова то вам потрібно буде виходити біля ГЕС, попередьте водія, думаю він в курсі де та ГЕС.
Ну а мені навіть на користь трохи розім'яти ноги після довгого сидіння в автобусі, йдучи трасою, перед підйомом в гори). От тільки дрібний дощ, що цяпає і цяпає, вже починає так крепко надоїдати.

Фото з походу на Свидовець "Четверта частина")

Україна

Карпати

Свидовець

Від Рахова до села Білин

Свидовець. Частина четверта)

Чому четверта? Бо моя епопея походів на Свидовець розпочалась ще з походу в 2014 - це була перша). Літом і восени 2017 я ще двічі ходив на Свидовець, але все ніяк не вдавалось пройти його всього - то час, то погода, то погода й час. Навіть після четвертої вилазки ще залишилось кілька вершин на цьому хребті до яких мене не донесло.
Про "другий" і "третій" похід ще щось накалякаю шоб було собі "на пам'ять", коли засяду) за "мемуари", а зара - про "четвертий".
Приїхали ми в Рахів пообіді, докупили продуктів і пігнали до гори по синьому маршруту.

"Пігнали" то сильно сказано), ну, як я можу гнати вверх з своєю дурноватою залежністю від дзигарів?) Але, то вже таке ...
Розглядаючи віддалений закуток міста, місячи болото дороги, слухаючи відгомін машин і поїздів внизу, шукаючи маркер маршруту на перехрестях вулиць. Помалу-помалу і піднялись над Раховом.

Вже доводилось в одному з походів дивитись на Рахів зверху, правда то було вночі і якщо бути точнішим, бачили ми тоді лише вогні Рахова. Тепер ж місто присипане снігом, правда зовсім мало, оно дахи вже без снігу та й на дорогах багнюку. Ну, як не як, а скоро закінчиться перший місяць весни. Народ в соцмережах вже крокусів хоче))), а де їх взяти? В горах ще сніги, хоча й тут вони помалу відступають перед весняним сонцем.

З Квасів і майже до Петроса)

Приїхали в Кваси потягом Київ-Рахів. З Квасів починається наш маршрут до Петроса.

Йдемо. Дорогою в голові "вспливають") спогади, як давним-давно - в 2013), я топав цими місцями, шукав серед ночі початок маршруту, ішов з думкою "скільки б то пройти так, шоб задалеко не було бо ше шось зіст, зак спати буду"))) - я тоді тільки вдруге йшов соло і ше не впевнений в тому, що "я несмачний") і, що можу сміло спати де хочу і коли хочу без страху бути з'їждженим). Та й далеко тоді не зайшов - заночував біля закинутої будівлі яка в проекті мала стати базою відпочинку для космонавтів.
Є доволі цікава легенда щодо цієї будівлі і місця де її почали будувати. Розповідають, що на місці теперішньої руїни, колись селились "мольфари", "совєтам" місце приглянулось і вирішили вони тут збудувати базу відпочинку, а мольфарів "виселити". Мольфари пішли, але на останок побажали "всього найкращого" майбутній будівлі і "забудовникам". Базу відпочинку так й не добудували, "забудовників" та й тієї "вєлікой дєржави" вже давно немає, а мольфари? А мольфари, кажуть, ще є і ще довго будуть).

Коротке оповідання "Як я втік з гір)"

І хоть зарікався я ходити сам в короткий світловий день, і хоть зарікався я ходити сам в погану погоду, і хоть зарікався я ще колись довго і нудно трястись в автобусі Львів-Хуст, але...)
Зарікатись то одне))), а жІзнь то є жІзнь - потрясся п'ять годин в автобусі Львів-Хуст по нашим чудовим дорогам, вийшов в селі Мислівка,

на дворі і не мороз, і не сонце, і шось зовсім не "чудєсний день", трохи дує трохи падає, але іноді (ну раз чи два) над головою пробивається клапоть синього неба.