Показ дописів із міткою вихідні. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою вихідні. Показати всі дописи

Як добратися, доїхати, дійти до гори Хом'як

   Добратися, доїхати, дійти до гори Хом'як доволі просто, в порівнянні з іншими цікавими вершинами Горган. Доїжджаємо в Івано-Франківськ, а там сідаємо на будь-який автобус, що їде до Ворохта, виходимо між селами Микуличин і Татарів на ось такому повороті.


   Варто попередити водія, щоб висадив вас біля повороту - скажіть, що потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький гук, чому водоспад, а не гора?) Бо водоспад Гук більш відомий серед водіїв аніж гора Хом’як.
   Потрібні автобуси з Франківська їздять часто тож доїхати до початку підйому на гору Хом’як, доволі просто. Якщо добираєтесь з сторони Закарпаття, вам потрібні автобуси, що проїжджають через Яремче.

Як добратися, доїхати, дійти до гори Пікуй зі Львова

   Гора Пікуй - найвища вершина Львівської області і одна з найкрасивіших вершин Карпат, недаремно в народі побутує вислі - хто не бачив Пікуя той не бачив ні чого). Отож вирішив описати, як добратися до гори Пікуй.
 

   Отож найпростішим варіантом добратися до гори Пікуй зі Львова буде сісти на автобус Львів-Ужгород і ним доїхати в село Біласовиця, а звідти вже, можна сказати, всі дороги ведуть до вершини гори Пікуй. Автобус-автобусом, але віднедавна, порівняно))), в Україні дуже добре працює така штука, як "блаблакар"). Отож, можна сказати, навіть краще аніж автобус - заходите в блаблакар вводите Льві і Нижні Ворота (Біласовиця може не висвітлюватись), а далі вже вибираєте собі час і водіїв, щойно перевірив, знайшло рейсів певно 10, а мо й більше.
   Їдете поїздом зі Львова в Воловець, в Воловці пересідаєте на автобус в Біласовиця, що відправляється в 11:30 з автостанції в Воловці, або ж в напрямку Щербовця і звідти підніматись на Пікуй. Ось вам розклад руху автобусів з автостанції Воловець (2018 рік).


   Ще можна вибратись з Воловця бусом (стоять відразу біля вокзалу), вартість точно сказати не можу, але літом 2018, від Біласовиці до Воловця, з нас взяли по 20 гривень, але то хлоп просто вертався в Воловець і підібрав нас дорогою.

Гора Хом'як

   Маршрут: Підліснів (Медова Долина) - полонина Бараня - гора Хом'як

   Гора Хом'як в Східних Горганах, є легенда, що свою назву гора отримала через схожість з малим гризуном, але скажу вам чесно, як я не приглядався - зовсім вона мені не схожа на хом'яка. Ну от погляньте самі - фото гори Хом'як з різних ракурсів.




   Це з Синяка, зі сторони Кукула і з Яваірника.
   От до Хом'яка Горганського) я й зібрався цього разу. Якщо комусь цікаво, як добратися до гори Хом'як то знайте - все дуже просто, з Івано-Франківська сідаєте на будь-який автобус, що проїжджає Татарів (попередьте водія, що вам потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький Гук), можна і поїздами чи електричками, але тоді доведеться трішки довго топати зі станції Микуличина або Татарова до початку маршруту.

Горган-Явірник (Явірницький)

Маршрут: Микуличин - полонина Свинянка - полонина Явірник - гора Горган-Явірницький - полонина Явір - Яремче - водоспад Дівочі Сльози

   Гір в Карпатах які носять назву Явірник, можна сказати, безліч), але Горган-Явірник, або Горган-Явірницький безумовно виділяється з-поміж інших.
   От до горганського Явірника я й вибрався цього разу.
   Все, як завжди) - похід планував давно, але часу не вистачало, а тут пробив собі ногу і дали лікарняне))). Дірка в нозі була невелика, правда трохи болюча, але йти можна, ще 1 лікар казав ходити, а не лежати).
   Ну я й пішов, а зі мною ще один знайомий.
   Починати маршрут на Явірник надумали з села Микуличин. 21:22, виходимо з поїзда Львів-Рахів, готуємось до підйому в гори, розкладаєм трек-палки, дістаєм з рюкзаків фотоапарати, беру компас, розгортаю карту щоб поглянути куди іти зі станції оп, а карта то не та... замість карти Східних Горган взяв Західні).
   Добре, що поряд були ще туристи, котрі ішли до водоспаду Женецький Гук і далі до гори Хом'як та мали карту з регіоном Карпат який нам потрібен.
   Народ, якшо колись прочитаєте це), знайте, що ми Вам дуже вдячні!.
   Зробили кілька фото потрібної нам частини карти, подякували і почали підйом до полонини Свинянка де планували ночувати.
   Дорогою намагався налаштувати різкість на своїй мильниці, бо щось їй зайшло і не хотіла вона фотографувати з більш-менш нормальною чіткістю, зате получилось ось таке фото

Цікаві місця поблизу Миколаєва: грот Прийма, австрійський ДОТ, печери Білих Хорватів, Бандерівські скелі.

   До гроту Прийма я збирався відколи почув про нього, а це років три, а мо й чотири))) і от, тепер вже в далекому 2016) році, таки вибрався до стоянки неандертальців поблизу Миколаєва, що у Львівській області.
   Назбиралось нас в цю мандрівку четверо. Всі, так само, вже давно збирались, але вибратись до Прийми ніяк не могли.
   Вибрали варіант велопоходу. До Миколаєва електричкою, а далі вже на велосипедах. Першу електричку до Миколаєва ми пропустили, ну не всі, а тільки я і ще один, бо вирішили підсісти на Скнилові, але, як виявилось - на Скнилові електропоїзд Львів-Трускавець, що відправляється в 6:54 з Приміського, не зупиняється) хот на сайті УЗ зупинка в розкладі є. Постояли, подивились вслід електричці, сіли на велосипеди і поїхали на Приміський, щоб вже точно таки сісти на наступну електричку.
   На наступну сіли). Народ, що чекав нас в Миколаєві вже встиг прокататись по магазинах та закупитись на обід.
   Ну що ж, всі в зборі - відправляємось. Як доїхати до урочища Прийма ніхто поняття не мав), але ж коли розглядали вдома карту то здавалось, що все просто. Та й всі четверо таки вже намотали добрячий кілометраж по лісам, горам і тд.). Що там до тої Прийми доїхати яка ледь не в самому Миколаєві))).
   Їхти вирішили через село Верен. В Google Earth виглядало все просто: з станції Миколаїв-Дністровський, через село Розвадів, їдемо до початку села Верен, там звертаємо ліворуч в поле, трішки польовою дорогою, а далі кілька км лісом і ми вже в урочищі Прийма, ну просто все ж?).
   Карти, компасу з собою не взяли, свого смуртфона який більше використовую, як GPS, аніж телефон також не брав, а нашо? Я ж вже казав шо ми "круті туристи" і шо нам того лісу))).
   Ну до Верену ми доїхали, в поле звернули, в ліс заїхали... оп, а не такі ми вже й круті туристи). Нє, ну спочатку ми впевнено перли лісом орієнтуючись по сонцю, полярних зірках, мохах на деревах, а також за допомогою фраз-заклинань які допомагають знайти правильний шлях, типу: "здається тут наліво" або "давайте може вправо", але коли завдяки нашому великому досвіду та всього переліченого вище ми добрались до місця "хрен зна де ми зараз є" то вирішили виїхати кудись з лісу, а звідти заново вже починати пошуки гроту Прийма).
   Виїхали до хутора, який здається навіть носить однойменну назву з потрібним нам урочищем та гротом - Прийма, але точно не скажу бо точно не знаю).
   Тут навіть було маркування якогось маршруту

Палац Шенборнів, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош

   Маршрут: станція Карпати - палац Шенборнів - Слов'янське капище - водоспад Скакало - Чинадіївський замок - станція Карпати.

   7:00 Головний вокзал, знімаю переднє колесо з велосипеда і пакуюсь в поїзд Львів-Мукачево.
   Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
   Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
   Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
   Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
   10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
   Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
   Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
   Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.


   Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.

Захар Беркут та гора Маківка.

   Маршрут: Тухля - гора Захар Беркут (Путище) - гора Маківка - Тухля

   Ще один і заключний пост мемуарів про літо 2015).
   Початок серпня, часу кудись поїхати, хоча б на кілька днів, зовсім немає, але для ПВД - день знайшов.
   Поїзд Львів-Мукачево, люблю цей напрямок і цей поїзд), багато хороших спогадів пов'язано з місцями, що знаходяться по обидві сторони від залізної дороги, їдеш дивишся і згадуєш...
   Отак їхав, дивився, згадував до самої Тухлі, навіть не помітив, як промайнула відстань відь Львова до Тухлі.
    Пора виходити, сьогодні мій маршрут починається звідси - зі станції легендарного села, де відбувалися події описані Іваном Франком в творі "Захар Беркут".


   Тухля. Бував тут вже не раз, вперше прийшов сюди ще коли вчився в школі, ми тоді "матрасно" відпочивали в Славське, а сусіди, що разом з нами винаймали будинок в приватному секторі, запропонували поїхати в Тухлю та поглянути на пам'ятник Захару Беркуту. Маршрутку ми пропустили і пішли пішки, ой яким довгим тоді здавався цей шлях), а ще тоді, ми дізнались, що в Тухлі є два пам'ятника Захару Беркуту - один біля дороги на Славське, а інший на горі Путище, до якого ми власне й прямували.
   Сьогодні я так само розпочав свій похід з відвідин пам'ятника в селі.

Руїни замку, водоспад та стародавній монастир з цілющою водою. Похід до Бухтівецького і Манявського водоспадів та Манявського скиту.

   Маршрут: Надвірна - село Пасічна - Бухтівецький водоспад - гора Бзинковачка - гора Погарчина - Манявський водоспад - Манявський скит.


   Виявляється, якщо в п'ятницю після обіду виїхати зі Львова поїздом Львів-Рахів то за  два вихідні дні можна побачити: руїни замку, два водоспади, стародавній монастир і ще й повернутись до Львова в неділю ввечері. Такий собі ПВД з масою вражень.


   Вокзал, з неба падає якийсь зовсім не весняний дощ, народ шукає свої вагони, таких, як ми бажаючих провести вихідні під дощем, десь подалі від цивілізації небагато, але є))). Звичайно, комфортніше б було зараз десь сісти в приміщенні випити пляшку пива чи дві, а потім вдома переглянути кіно і лягти спати в зручне м'яке ліжко, але то тільки комфортніше, а цікавіше закинути рюкзак на верхню полицю в вагоні, одягти навушники і під музику з перестуком коліс дивитись, як хмари проливають дощі на поля, міста, дороги, машини, людей і плюс до всього цього разу ми йдемо до Манявського водоспаду котрий вважається одним з найгарніших в Україні, а ще заплановано відвідати Бухтівецький водоспад, Пнівський замок і Манявський скит, тож все повинно бути цікавіше за самий крутий голлівудський блокбастер бо відбуватиметься в реалі))).
   Прогноз погоди на вихідні також не радує погожими днями, але маршрут пролягатиме, майже завжди, через населені пункти тож буде де сховатись від дощу та й підійматись високо в гори не будемо, тож хмарність не завадить побачити все, що плануємо.

Чортові або Чатові скелі

   Як я поїхав на Чортові, а приїхав на Чатові скелі).


   Вийшло так, що замість споглядання гірських вершин полонини Боржава, віддихуючись після підйому на хребет, я лежав на дивані і дивився на стелю). Провалявшись добру годину роздумуючи над несправедливістю і жорстокістю цього світу), а ще подумав, що пора б вже протерти абажур під стелею, я підняв свою дупу і пішов, ні не по ганчірку щоб таки витерти 2 сантиметровий шар пилу, а по велосипед))).
   Взяв велосипед і поїхав до Чортових скель бо хоча вони на відстані менше кілометра, по трасі, від межі Львова, я там ще ніколи не був.

Велопохід, село Оброшино - село Годовиця - село Басівка - село Лапаївка.

   З-за хмар виглянуло сонце я дістав з гаражу велосипед і поїхав в кілька цікавих місць поблизу Львова.
   Першою ціллю було село Оброшино де знаходиться палац архієпископів, дендропарк і зоопарк.
   Ось карта всього велопоходу.


   Відстань від Львова до Оброшино приблизно 4,5 кілометри, добратись легко, від кільця об'їзної Львова їдьте в сторону Городка, а біля поста ДАІ поверніть ліворуч, кілька кілометрів трасою через ліс і ви в Оброшино. Якщо їхати громадським транспортом то з приміського вокзалу Львова відправляється маршрутка №187.
   Їхати велосипедом по трасі в Оброшино не дуже зручно, асфальт з проїзної частини вирішив, що йому зручніше буде ближче до узбіччя дороги і утворив напливи котрі чергувалися з ямками, а ще водії, що несуться по трасі так, ніби уже встигли в цьому житті все, що хотіли і спішать побачити інший світ...
   Коротше їхав я більше узбіччям, аніж трасою, болото з узбіччя чіплялось на колеса тож педалі, які і так з непривички було важкувато крутити, з кожним новим шаром болота, ставало крутити все важче, але я вперто їхав дивитись на оленів, котрі згідно інформації з інтернету повинні жити в зоопарку села Оброшино.
   Проїхавши зупинку на котрій ще збереглись залишки фресок часів совдепу, біля ресторану відомого колись на всю Львівську область звернув ліворуч, через метрів 300, перед шлагбаумом з правої сторони звертаю праворуч в дендропарк державного значення.

Замки Львівщини. Свіржський замок та замок в Старому Селі.

   Перша подорож в 2015 році.
   Планував поїхати в Свіржський замок та замок в Старому Селі ще осінню і велосипедом, але велосипед я трішки поламав, а відремонтувати, руки дійшли лише в грудні). В грудні, для велоподорожі, вже не та погода і світловий день. Відстань від Львова до Свірзького замку приблизно 35 кілометрів, потрібен час щоб проїхати їх на велосипеді, плюс заїхати в Старе Село, а ще час для того щоб подивитись на замки та повернутись додому. Від велоподорожі відмовився.
   Переглянув варіанти, як ще доїхати в Старе Село і Свірж. Маршрут обрав такий - їхати в Старе Село електричкою, далі пішки до траси, а звідти маршруткою в Свірж.
   Вранці, погода щось не дуже хотіла підстроюватись під прогнози з сайтів і замість прояснень, небо було вкрите суцільним шаром сірих хмар, дув холодний вітер і падав лапатий сніг. За хвилин 15, поки чекали маршрутку, щоб заїхати на приміський вокзал, я з колєгами стали подібні на сніговиків).
   На приміському, панувала передсвяткова метушня, люди заклопотано тягнули, хто з електричок, а хто в електрички ялинки, дідухи, сумки, кульки, санки), по гучномовцю оголошували про посадку і про відправлення електропоїздів, що сприяло ще більшому пожвавленню на перонах, а ми чекали на свою електричку Львів-Ходорів, котра повинна відвезти нас до найбільшого замку Львівщини.
   В вагоні пахло хвоєю, а за вікном випогоджувалось. В Старе село ми приїхали о 10:12. Одразу з перону видно замок, хоча побачите ви його, ще тільки під'їжджаючи до станції, якщо сядете з правої сторони. Вперше я побачив замок в Старому Селі з вікна потяга, повертаючись до Львова після походу в Горгани.

Замки Львівщини. Олеський і Підгорецький замки.

   Подорож вихідного дня в Олеський і Підгорецький замки.

   Як і у випадку з мандрівкою в Закарпаття - один день два замки. Хоча, якщо в випадку з Ужгородом, для подорожі потрібно багато часу провести в дорозі, то щоб доїхати в Олеськ і Підгірці максимум півтори години. Півтори години і ти вже не в спальному районі міста, а в середньовічному замку.
   Поїхали. Перший пункт призначення Олеський замок. Щоб доїхати зі Львова в Олеськ вирушаємо на автостанцію №2, звідси маршрутні автобуси відправляються в потрібному нам напрямку кожних півгодини. Так як на сьогодні заплановано два замки, а на завтра стандартний або нудний (потрібне підкресліть чи додайте своє) робочий день, то щоб вистачило часу і на повноцінну екскурсію замками, і на відпочинок перед трудовими буднями вирушаємо в подорож з самого ранку.
   На дворі ще ніч, трава покрита інеєм, котрий переливається в світлі ліхтарів, холодно, застібнувши замок куртки до самого верху і накинувши капюшон, іду до місця зустрічі, де після вчорашніх "народних гулянь" мене, замість трьох колєг - учасників подорожі, чекає один, що ж вирушаємо двоє.
   На АС №2 приїхали о сьомій ранку, саме в 7:00 відправляється перший автобус Львів-Броди, котрий проїжджає через Олесько. На платформі знаходимо потрібний нам автобус, питаємо в водія де брати квиток в касі чи в нього, у відповідь чуємо: "Сідайте, поїхали". Сіли, їдемо. Вартість проїзду зі Львова в Олесько 26 гривень. О 8:37 водій зупиняє автобус в Олесько, кажучи: "Хто на замок виходимо" і додає: "Ідете прямо до церкви, перед якою поверніть ліворуч". Подякувавши водію за підказку виходимо. Церква, перед якою потрібно звернути ліворуч, виявилась - костелом Святої Трійці.

Як добратись, доїхати, дійти до Говерли зі Львова.

   Уже отримую на електронну пошту не перший лист з подібним запитанням: "Як доїхати до Говерли зі Львова?".
    Звичайно одне з семи природних чудес України - гора Говерла, манить майже кожного українця та от не всі знають, як до неї добратись. Кілька разів зустрівши в поїздах людей котрі їдуть підніматись на Говерлу, навіть не уявляючи, що і як, та якось, почувши історію про молоду пару котра їхала поїздом Львів-Рахів в Лазещину щоб звідти піднятись на Говерлу, а далі ще погуляти та й поїхати додому. Все впринципі правильно та тільки їхали вони з розрахунком на один день, навіть не подивились коли той поїзд приїжджає в Лазещину і коли почули про час прибуття то були м'яко кажучи в шоці, бо з собою з туристичного спорядження, мали лише карімати і не розраховували про ночівлю десь в приватному секторі чи готелі.
   Спробую відповісти усім й одразу.
    Варіантів добратись до Говерли кілька.
Автомобілем.
   Зі Львова їдемо в Заросляк. Час на те щоб доїхати приблизно 4-5 годин, плюс 4-5 годин на підйом і спуск з Говерли (максимум, по короткому зеленому або синьому маршруту). Повернення до Львова. Одного дня повинно вистачити. Хоча, можливий варіант приїхати в Заросляк переночувати на спортбазі чи в наметах і підніматись на наступний день. В'їзд на територію Карпатського біосферного заповідника платний.
   Ось варіанти маршрутів для поїздки на авто.

https://goo.gl/maps/Au84H
Громадським транспортом
   Варіант перший, їдете поїздом Львів-Рахів в Ворохту, прибуття 21:39 згідно з даними на сайті Укрзалізниці, та ця інформація ненадійна в цьому напрямку, переконався в поході на гору Кукул. В Ворохті ночуєте в приватному секторі або в готелі і на наступний день взявши бус (вартість приблизно 250-300 гривень за восьмимісний бус) їдете в Заросляк звідки підіймаєтесь на Говерлу, спускаєтесь, повертаєтесь в Ворохту і нічним поїздом Рахів-Львів до Львова. Або варіант після ночівлі в Ворохті сісти на маршрутний автобус, доїхати до повороту на Заросляк і там спробувати постопити екскурсійні автобуси, або машини, що їдуть до Заросляка, але якщо не пощастить щось зупинити прийдеться іти 12км.

Як спланувати подорож?

   Спланувати подорож досить просто, я роблю це так - відкриваю Google і в пошуку пишу ТОП 10 найцікавіших місць Львівської, Тернопільської, Закарпатської і т. д. області, або України, все залежить від часу який планую присвятити подорожі.
   Вибираю місце яке сподобалось - це вже зроблено перший і в принципі основний пункт в плануванні подорожі).
   Далі відкриваю Google Earth і дивлюсь точне місце розташування, а заодно чи не має поблизу ще якихось цікавих місць, для цього використовую опцію, що показує фотографії в Google Earth

 
   І переглядаю найбільше скупчення фото поблизу місця в котре збираюсь їхати. Буває, що знаходжу поблизу ще щось цікаве, саме так сталось під час планування подорожі в Ужгород.


   Тепер потрібно знайти інформацію про те, як добратись в місце яке обрали. Тут нам допоможуть карти Google, або той самий Google Earth.
   Заходимо в карти Google в верхньому лівому куті вибираємо МАРШРУТИ

Похід на гору Лопата

Маршрут: Сколе - хребет Зелем'янка - гора Лопата - село Кам'янка - водоспад Кам'янка - Сколе

   Йдемо на гору Лопата з міста Сколе. Передивився варіанти підйому на Лопату і вибрав підійматись з Сколе, далі спуститись в село Кам'янка, а звідти іти до водоспаду.
   Та не все так легко і просто склалось, як планувалось).
   Роздрукував опис маршруту, карти і взявши колєгу, приїхали ми в Сколе. День чудовий, яскраве сонце, безхмарне небо, співають пташки, розквітають дерева - весна)
   Перейшовши міст через ріку Опір,


 ідемо вздовж Павлового потоку на якому зроблено штучний водоспад.


Далі проходимо відпочинкову базу "Гоцулка"

Куди поїхати на вихідні зі Львова

   Обійшли всі музеї та інші визначні місця міста Львова, побували у всіх парках, а екскурсії зі Львова за допомогою турфірм дорогуваті і не завжди в дні які Вам підходять? І якщо згадати останній місяць то окрім дороги на роботу і додому та посиденьок в забігайлівках нічого нового, ще й аватарка в соціальних мережах уже не мінялась давно))), а що робити коли відпустка раз на рік, а так хочеться подорожувати, мандрувати, бачити і дізнаватись щось нове, нових вражень? Спробую Вам допомогти.


   Ось перелік місць куди можна з'їздити на екскурсію, або піти в похід зі Львова за вихідні. Один-два дні, можливо, плюс дорога і Ви вже дивитесь на щось нове і цікаве.

На мандрівку потрібно: 


- Один день


Тараканівський форт і Дубенський замок 

Мукачівський замок

Скельний монастир в селі Розгірче

Скелі Довбуша поблизу села Бубнище

Водоспад Кам'янка 

Гора Парашка (Параска) - похід

Луцький замок

Стільське городище

Олеський і Підгорецький замки

Свірзький замок та замок в Старому Селі

Чатові скелі

Захар Беркут та гора Маківка - похід

Палац Шенборна, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош - велопохід

Озеро Задорожнє - матрасний відпочинок)

Водоспад Кам'янка, озеро Журавлине та скеля Орел - похід

Грот Прийма, австрійський ДОТ, печери Білих Хорватів, Бандерівські скелі - велопохід

Верецький перевал - велопохід

Збаразький замок

- Два дні


Ужгородський і Невицький замки

Полонина Боржава та водоспад Шипіт - похід

Камянець-Подільський

Гора Пікуй - похід

Гора Лопата - похід

На гору Парашка (Параска) через водоспад Гуркало - похід

Чернівці і Хотинська фортеця

Вододільним хребтом до витоків річок Стрий та Опір - похід

Гора Кукул - похід

Лумшори і полонина Руна - похід

Мармароси - похід

Горган-Явірник - похід

Гора Хом'як - похід

Бережанський, Поморянський і Золочівський замки - велопохід

Меморіал на горі Ключ, Мертве Озеро, Сукільський водоспад - похід

Хребет Пішконя - похід

   Думаю ніщо не заважає Вам на день чи два змінити звичний диван на сидіння в поїзді чи автобусі, що прямує до нових вражень.
   Якщо виникли запитання по якійсь з мандрівок - питайте.