Славське і прогулянка на Тростян

   Славське - місце відоме кожному жителю Львівської області, кожному лижнику, кожному хто любить зелений туризм. Славське, їдучи в це місто, я вперше побачив гори, тоді навіть не здогадувався, як гори змінять моє життя ...
   Тростян - перша гора на яку я піднявся, думаю для багатьох вершина гори стала першою куди вони здійснили сходження). Зимовий Тростян відомий своїми стрімкими схилами - котрі так полюбляють лижники, мабуть багато львів'ян і не тільки, тут вперше стали на лижі.
   За останній місяць, можливості піти кудись в похід чи поїхати до котрогось з замків не було, а тут колєги запропонували з'їздити в Славське на матрасний відпочинок або по модному зелений туризм).
    Проблем з пошуком житла ніяких, вбиваєш в google - "житло Славське" і перед нами ціла купа сайтів з усім чого душа забажає, тут вам і фото кімнат і номери телефонів і можливість замовлення online. Не дивуйтесь моїй реакції на знайдене, в часи коли я останній раз їхав в Славське займатись "зеленим туризмом"), потрібно було обдзвонити всіх знайомих, випитати в них номера телефонів господарів, що здадуть кімнату, уточнити які умови, ціну і тд і тп., а ще більша половина номерів були на стаціонарний телефон і потрібно було застати господарів вдома. Хоча кілька разів їхали так і попередньо не знайшовши житла з надією, що на вокзалі в Славську будуть люди котрі зустрічаючи приїжджих голосно вигукували: "Квартири, кому потрібні квартири". Хто їздив так - той мене зрозуміє).
   Знайшовши житло, ціни до речі майже не змінились з тих часів - від 50 гривень і далі, колєги взяли білети, а я на жаль зранку виїхати з усіма, швидким поїздом Львів-Мукачево не зміг, тож добирався електричкою Львів - Лавочне, котра їхала до Славське три з половиною години))), зате вона в Стрию стоїть 10хв - тож є можливість перекурити, хоча вийшовши з вагону поки допоможеш повитягувати бабцям сумки і молодим мамам коляски то на заслужений перекур залишається десь п'ять хвилин чи навіть менше), а ледь не забув, ще їдучи в електричці десь під селом Гребенів побачив з вікна оленя, коротше кажучи були і свої плюси).
   17:10 Славське, зідзвонився з колєгами, доповів про прибуття і сказав, що вирушаю до місця поселення, спитали чи потрібно іти за мною на вокзал, будиночок де ми жили був через дорогу, навпроти підйомника на Тростян. Як дійти до Тростяну я ще пам'ятав хоча з того часу коли був там востаннє пройшло уже багато часу, тож сказав, що знайду і покрокував до місця проживання дорогою роздивляючись Славськ, останніх кілька років бачив його лише крізь вікна поїздів котрими їздив в Воловець, Мукачево, Ужгород та ін.