Вдалось вирватись з сірих буднів в казкові, середньовічні і не зовсім, незабутні, вражаючі і просто прекрасні та неповторні місця України - Чернівці і Хотинську фортецю.
Відкладаю на потім свої розповіді-спогади з серії
"Як все починалось", бо на спогади ще буде час, а от на подорожі, щоб було, що згадати, як виявляється
часу може і бракувати(.
Поїзд Одеса - Чернівці, відправлення зі Львова о 3:52, був ще о 1:14 Ковель - Чернівці, та на вирішення куди їхати, обдзвонювання знайомих і все решта - було години дві, тож коли приїхали на вокзал по білети, залишились тільки кілька боковушок на 3:52, звичайно хотілось виїхати раніше щоб було більше часу на екскурсію Чернівцями і поїздку в Хотинську фортецю, але добре і так.
2:00 підйом, таксі і верхня боковушка в плацкарті, заснути ніяк не вдавалось, не поміщались то ноги, то голова і ще, я не дуже люблю верхні полиці в поїзді бо колись вже навернувся з неї))), а ще виявляється ями в Україні бувають навіть на залізній дорозі), принаймні так здалось коли вагоном кілька раз, дорогою, стукало так, неначе він їхав не по рейсах, а трасою з Кам'янки-Бузької до Радехова - котрою ми проїжджали коли їхали в
Луцьк. Але є в верхній полиці і плюс - можна відхилити шторку і під стукіт коліс роздивлятись простори неньки України.
9:26 приїхали в Чернівці, хоча в розкладі на сайті УЗ пише, що поїзд Одеса - Чернівці повинен прибувати о 8:55 та щоб там не писало ми ж знаємо, що наші поїзди - найпоїздатіші поїзди в світі. Спочатку вирішили їхати в Хотин подивитись на замок, а час, що залишиться присвятити Чернівцям. Карти Google показали відстань від Чернівців до Хотина 62км, а от, як туди добратись не сказали. Зайшовш в магазин по сигарети і заодно розпитав, як заїхати в Хотин. Продавщиця сказала, що нам потрібно їхати на автостанцію "Кемпінг" - не знаю чи це народна, чи офіційна назва, а щоб доїхати до "кемпінга" - треба іти від вокзалу до вулиці Головна, на якій розпитати людей де зупиняється тролейбус №4.
Підіймаємось вулицею Гагаріна, дорогою натрапляємо на танк Т-34, подібний до того, що колись бачили в
Кам'янець-Подільському,
а ще дивуємось, кому прийшла "геніальна" ідея зверху по бруківці виложити асфальт), але раз зробили значить так було краще, от тільки не знати краще кому?.
Ще десь 350 метрів, від танка, вверх по дорозі і звертаємо праворуч на вулицю Головна і знову вверх. Ідемо, ідемо - дроти тролейбусних ліній є, а от зупинки немає), помітив, що ноги, за майже за три місяці з останнього візиту в гори, до
Скель Довбуша, трішки відвикли від підйомів, та приблизно за 100 метрів від церкви святої Параскеви Сербської
