Показ дописів із міткою Сім Чудес України. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Сім Чудес України. Показати всі дописи

Львів, цікаві місця. Проспект Свободи та площа Міцкевича. Частина 2.

   В попередній частині поглянув на цікаві місця непарної сторони проспекту Свободи, а також кількох будинків на площі Міцкевича.
   Тепер пора подивитись, що ще цікавого є на площі Міцкевича та парній стороні проспекту Свободи.
   Пам'ятник Адаму Міцкевичу, хоча сам Міцкевич ніякого відношення до Львова не мав, але в 1904 році, завдяки Львівському літературному товариству імені А. Міцкевича, Львів отримав пам'ятник поетові котрий донині вважається одним з найкрасивіших пам'ятників Міцкевичу.


   І все б добре, от тільки місце де стоїть пам'ятник, на час його зведення було уже зайняте, тут стояла статуя Матері Божої, котру перенесли на проспект Свободи, де вона стоїть тепер, до неї ми ще повернемось, а от в зв'язку з перенесенням у Львові довгий час дивлячись на пам'ятник мешканці говорили: "Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде".
   Ще одна невесела історія пов'язана з пам'ятником. В часи "совка" навіть наближатись до пам'ятника Міцкевича було не варто - це могло бути розцінено, як антирадянська пропаганда. Розповідають про польського режисера театру, що поклав квіти до пам'ятника на початку 1980-х, влада оцінила цей жест, як акцію проти радянського "світлого майбутнього" і режисер був змушений покинути Львів.

Замки Львівщини. Олеський і Підгорецький замки.

   Подорож вихідного дня в Олеський і Підгорецький замки.

   Як і у випадку з мандрівкою в Закарпаття - один день два замки. Хоча, якщо в випадку з Ужгородом, для подорожі потрібно багато часу провести в дорозі, то щоб доїхати в Олеськ і Підгірці максимум півтори години. Півтори години і ти вже не в спальному районі міста, а в середньовічному замку.
   Поїхали. Перший пункт призначення Олеський замок. Щоб доїхати зі Львова в Олеськ вирушаємо на автостанцію №2, звідси маршрутні автобуси відправляються в потрібному нам напрямку кожних півгодини. Так як на сьогодні заплановано два замки, а на завтра стандартний або нудний (потрібне підкресліть чи додайте своє) робочий день, то щоб вистачило часу і на повноцінну екскурсію замками, і на відпочинок перед трудовими буднями вирушаємо в подорож з самого ранку.
   На дворі ще ніч, трава покрита інеєм, котрий переливається в світлі ліхтарів, холодно, застібнувши замок куртки до самого верху і накинувши капюшон, іду до місця зустрічі, де після вчорашніх "народних гулянь" мене, замість трьох колєг - учасників подорожі, чекає один, що ж вирушаємо двоє.
   На АС №2 приїхали о сьомій ранку, саме в 7:00 відправляється перший автобус Львів-Броди, котрий проїжджає через Олесько. На платформі знаходимо потрібний нам автобус, питаємо в водія де брати квиток в касі чи в нього, у відповідь чуємо: "Сідайте, поїхали". Сіли, їдемо. Вартість проїзду зі Львова в Олесько 26 гривень. О 8:37 водій зупиняє автобус в Олесько, кажучи: "Хто на замок виходимо" і додає: "Ідете прямо до церкви, перед якою поверніть ліворуч". Подякувавши водію за підказку виходимо. Церква, перед якою потрібно звернути ліворуч, виявилась - костелом Святої Трійці.

Як добратись, доїхати, дійти до Говерли зі Львова.

   Уже отримую на електронну пошту не перший лист з подібним запитанням: "Як доїхати до Говерли зі Львова?".
    Звичайно одне з семи природних чудес України - гора Говерла, манить майже кожного українця та от не всі знають, як до неї добратись. Кілька разів зустрівши в поїздах людей котрі їдуть підніматись на Говерлу, навіть не уявляючи, що і як, та якось, почувши історію про молоду пару котра їхала поїздом Львів-Рахів в Лазещину щоб звідти піднятись на Говерлу, а далі ще погуляти та й поїхати додому. Все впринципі правильно та тільки їхали вони з розрахунком на один день, навіть не подивились коли той поїзд приїжджає в Лазещину і коли почули про час прибуття то були м'яко кажучи в шоці, бо з собою з туристичного спорядження, мали лише карімати і не розраховували про ночівлю десь в приватному секторі чи готелі.
   Спробую відповісти усім й одразу.
    Варіантів добратись до Говерли кілька.
Автомобілем.
   Зі Львова їдемо в Заросляк. Час на те щоб доїхати приблизно 4-5 годин, плюс 4-5 годин на підйом і спуск з Говерли (максимум, по короткому зеленому або синьому маршруту). Повернення до Львова. Одного дня повинно вистачити. Хоча, можливий варіант приїхати в Заросляк переночувати на спортбазі чи в наметах і підніматись на наступний день. В'їзд на територію Карпатського біосферного заповідника платний.
   Ось варіанти маршрутів для поїздки на авто.

https://goo.gl/maps/Au84H
Громадським транспортом
   Варіант перший, їдете поїздом Львів-Рахів в Ворохту, прибуття 21:39 згідно з даними на сайті Укрзалізниці, та ця інформація ненадійна в цьому напрямку, переконався в поході на гору Кукул. В Ворохті ночуєте в приватному секторі або в готелі і на наступний день взявши бус (вартість приблизно 250-300 гривень за восьмимісний бус) їдете в Заросляк звідки підіймаєтесь на Говерлу, спускаєтесь, повертаєтесь в Ворохту і нічним поїздом Рахів-Львів до Львова. Або варіант після ночівлі в Ворохті сісти на маршрутний автобус, доїхати до повороту на Заросляк і там спробувати постопити екскурсійні автобуси, або машини, що їдуть до Заросляка, але якщо не пощастить щось зупинити прийдеться іти 12км.

Фото з подорожі в Хотинську фортецю / Photos from the trip to the Khotyn castle

   Хотинська фортеця - замок на березі ріки Дністер, збудований на місці Хотинського  форту Хст. у XIII-XVIIIст. Одне з семи чудес України. Найвідоміші Хотинські битви відбувались у 1621, 1673, 1788 роках. Зараз на території фортеці діє історико-архітектурний заповідник.

   Khotyn castle - the castle on the bank of the river Dniester, built on the site of the tenth century fort Khotyn in XIII-XVIII century. One of the Seven Wonders of Ukraine. The most famous battle occurred in 1621, 1673, 1788 years.



Чернівці і Хотинська фортеця.

   Вдалось вирватись з сірих буднів в казкові, середньовічні і не зовсім, незабутні, вражаючі і просто прекрасні та неповторні місця України - Чернівці і Хотинську фортецю.
   Відкладаю на потім свої розповіді-спогади з серії "Як все починалось", бо на спогади ще буде час, а от на подорожі, щоб було, що згадати, як виявляється часу може і бракувати(.
   Поїзд Одеса - Чернівці, відправлення зі Львова о 3:52, був ще о 1:14 Ковель - Чернівці, та на вирішення куди їхати, обдзвонювання знайомих і все решта - було години дві, тож коли приїхали на вокзал по білети, залишились тільки кілька боковушок на 3:52, звичайно хотілось виїхати раніше щоб було більше часу на екскурсію Чернівцями і поїздку в Хотинську фортецю, але добре і так.
   2:00 підйом, таксі і верхня боковушка в плацкарті, заснути ніяк не вдавалось, не поміщались то ноги, то голова і ще, я не дуже люблю верхні полиці в поїзді бо колись вже навернувся з неї))), а ще виявляється ями в Україні бувають навіть на  залізній дорозі), принаймні так здалось коли вагоном кілька раз, дорогою, стукало так, неначе він їхав не по рейсах, а трасою з Кам'янки-Бузької до Радехова - котрою ми проїжджали коли їхали в Луцьк. Але є в верхній полиці і плюс - можна відхилити шторку і під стукіт коліс роздивлятись простори неньки України.
   9:26 приїхали в Чернівці, хоча в розкладі на сайті УЗ пише, що поїзд Одеса - Чернівці повинен прибувати  о 8:55 та щоб там не писало ми ж знаємо, що наші поїзди - найпоїздатіші поїзди в світі. Спочатку вирішили їхати в Хотин подивитись на замок, а час, що залишиться присвятити Чернівцям. Карти Google показали відстань від Чернівців до Хотина 62км, а от, як туди добратись не сказали. Зайшовш в магазин по сигарети і заодно розпитав, як заїхати в Хотин. Продавщиця сказала, що нам потрібно їхати на автостанцію "Кемпінг" - не знаю чи це народна, чи офіційна назва, а щоб доїхати до "кемпінга" - треба іти від вокзалу до вулиці Головна, на якій розпитати людей де зупиняється тролейбус №4.
   Підіймаємось вулицею Гагаріна, дорогою натрапляємо на танк Т-34, подібний до того, що колись бачили в Кам'янець-Подільському,


а ще дивуємось, кому прийшла "геніальна" ідея зверху по бруківці виложити асфальт), але раз зробили значить так було краще, от тільки не знати краще кому?.
    Ще десь 350 метрів, від танка, вверх по дорозі і звертаємо праворуч на вулицю Головна і знову вверх. Ідемо, ідемо - дроти тролейбусних ліній є, а от зупинки немає), помітив, що ноги, за майже за три місяці з останнього візиту в гори, до Скель Довбуша, трішки відвикли від підйомів, та приблизно за 100 метрів від церкви святої Параскеви Сербської

Фото: Луцьк. Луцький замок або замок Любарта / Photo:Lutsk. Lutsk castle or the castle of Lubart

   Замок Любарта - це один з найкраще збережених, а також найбільших і найдавніших замків України. Пам'ятка історії та архітектури національного значення.  На території замку діє єдиний в Україні музей дзвонів. У 2011 році Луцький замок зайняв перше місце в акції "Сім чудес України"

   Castle of Lubart - one of the best preserved and the largest and oldest castles in Ukraine. Historical and architectural monuments of national importance. In the castle is a single museum in Ukraine bells. In 2011 Lutsk castle took first place in the "Seven Wonders of Ukraine"

Україна
Луцьк
Ukraine 
Luck 

Вокзал міста Луцьк / Luck Train Station


Вежі Луцького замку / Tower of Lutsk Castle
В'їзна вежа / Entrance Tower


Луцьк. Луцький замок або замок Любарта

   7:45 АC2 автобус Львів-Луцьк. Їдемо в замок Любарта чи Луцький замок.
   Сонячно, за прогнозом погоди у Луцьку також небо буде безхмарним, хоча, як колись читав повідомлення одного мандрівника (на жаль не пам'ятаю ні імені, ні де читав - здається, десь в ВК): "ніколи не дивлюсь погоду, коли кудись їду" напевно так, та й кажуть в природи нема поганої погоди, а від дощу, в містах, завжди можна десь сховатись, чи просто розкрити парасолю, або одягнути дощовик і продовжувати мандрівку.
   Четвер, людей в автобусі небагато, мабуть займаються тим, чим  і я, половину травня - кумедною справою "обміняй життя на папір", ще навіть не дописав розповідь про мандрівку на Скелі Довбуша.  
  11:00 Луцьк, автостанція, звідси до замку Любарта можна добратись двома варіантами: іти до школи №5 - звідти їде три маршрутки, або до ж/д вокзалу звітам одна. Принаймні так сказав нам GPS. Вибираємо іти на ж/д вокзал - ближче іти, а заодно можна глянути коли поїзд на Львів.
   Дорога веде нас через пішохідний міст з якого гарний краєвид на Луцький вокзал.


   Зробивши кілька фото спускаємось на перон. Уточнивши в котрій годині поїзд на Львів, вирішили повертатись поїздом Ковель-Чернівці відправлення з Луцьку 19:23 у Львові він о 00:45, остання маршрутка Луцьк-Львів в 18:00 (принаймні так було написано на табло автостанції), буде на дві години більше часу щоб походити Луцьком, та й їхати поїздом зручніше.

Фото з походу: Кваси - гора Петрос - гора Говерла - Заросляк / Photos from the hike: Kvasy - Mount Petros -Mount Goverla - Zaroslyak


КПП Карпатського біосферного заповідника / Сontrol checkpoint Carpathian Biosphere Reserve


Дорогою на гору Петрос / On the way to the mountain Petros


Похід Петрос - Говерла

   Мій другий соло похід. Знайомство з Чорногорою.

Маршрут: Кваси - гора Петрос- гора Говерла - Заросляк.

   Вже пройдені гори: Висока, Ігровець, СивуляПікуй, Парашка (Параска), Лопата, Великий Верх, Плай, Темнатик. А на найвищій вершині України, горі Говерла ще не побував, тож виправляючи такі справи, беру квиток на потяг і вирушаю...
   15:57 виїжджаю поїздом Львів-Рахів, крім мене в вагоні, з мандрівників, ще сім поляків, які також їдуть відвідати Чорногору. З їхніх розмов (польський знаю недуже) зрозумів, що для них Чорногірський хребет - дикі місця, мало не частина гір куди не ступала нога людини))). Мабуть ця група не була в наших Сколівських бескидах де маркування зроблено - аби було, а зустріти туристичну групу можна тільки на місцях ночівлі і то не завжди. Цікаво, як у них, в Європі, розвинений гірський туризм. 
   Слухаючи музику в плеєрі і роздивляючись неньку Україну, через вікно потягу, вибігаючи перекурити на зупинках, довіряючи охорону рюкзака полякам, інколи кімарячи під стукіт коліс, доїхав до села Кваси. 
   22:39 Виходжу з потяга з надією, що будуть ще мандрівники, та на вокзалі з туристичним рюкзаком тільки я. Ну що ж, дістаю карту ліхтарик і компас, і пробую вийти на маршрут, проблем з цим не виникає, від вокзалу виходжу на трасу, далі п'ятсот метрів по трасі на північ і я уже біля таблички з маркером маршруту. Звірившись з картою іду далі, до місця ночівлі, яке позначене на карті ще йти і йти. Хм, якось незручно іти одному в гори вночі ще й місцями де ти вперше. Та пройшовши менше кілометра доходжу до закинутої будівлі на краю села, по лівій стороні дороги на невеликому підвищенні чути звуки гітари і голоси. Видираюсь верх і бачу ціле наметове містечко. Що ж іти одному вночі не прийдеться). Знаходжу вільне і рівне місце, розкладаю намет, вечеряю і лягаю спати.
   Ранок, погода чудова, наперекір всім сайтам, з надією, що сонячно буде увесь день, складаю намет, випиваю каву, пакую рюкзак і вирушаю до гори Петрос. 
   Недалеко від місця ночівлі КПП Карпатського біосферного заповідника.


   Тут мене зустрічає єгер. Поцікавившись чи є у мене номера телефонів МНС і моїм досвідом походів, виписує квиток та на всякий випадок записує свій номер телефону з іншої сторони квитка, кажучи, що нехай буде, в горах різне буває, бажає щасливої дороги. 

Полонина Боржава та водоспад Шипіт

   ... або мій перший соло похід

Маршрут: Водоспад Шипіт - гора Гимба - гора Великий Верх - гора Плай - гора Темнатик - Воловець 

   Тут розповім про свій перший соло похід.
Чому для походу обрав саме Полонину Боржава? Причин декілька:
- легко добратись зі Львова
- важко заблукати)
- давно хотів тут побувати
- водоспад Шипіт
І думаю кожен, хто тут був погодиться, що Боржава - це особливий гірський хребет, подібного Ви не знайдете більше ніде в Українських Карпатах.
   Зранку, ледве запхався з рюкзаком в автобус, який їхав на головний вокзал, ще й доводилось на кожній зупинці випускати людей бо далі по салону не пройти, одного разу водій ледь не залишив мене на зупинці). На вокзал приїхав в 7:00 поїзд відправляється в 7:02 доходячи до входу почув: "З другого перону відправляється поїзд Львів-Мукачево", а далі швидкісний забіг з рюкзаком та перешкодами і от вибігаючи на перон заскакую в вагон, таки встиг))).
   Воловець, так тепер ще потрібно добратись до водоспаду Шипіт. За вокзалом стоянка таксі , але так як я сам, то брати машину до Шипота буде недешево, тож іду від вокзалу до траси, що веде з Воловця на Міжгір'я (Т 0718) (коли надумаєте також відвідати водоспад Шипіт і не буде бажання платити від 200 гривнів за таксі, від залізничного вокзалу спускайтесь, вулицею Вокзальною, вниз до траси, тут поверніть праворуч, приблизно через 400 метрів дійдете до роздоріжжя з клумбою посередині, далі по правій стороні буде зупинка).
   Дійшовши до зупинки, на якій вже стояло чоловік сім, спитав чи тут зупиняються автобуси на Подобовець? Тут познайомився з Вікінгом). Він також їхав на водоспад, поговорили про розклад руху автобусів і вартість проїзду, про те як краще добратись, про погоду. Вікінг розповів, що звідси цілком можливо за помірну плату добратись попутками, він тут не вперше, на сезон чорниць приїжджає на Шипіт де живе з колегами в наметах і збирає ягоди, виявляється непоганий заробіток.
   Навпроти зупинки зупинився мікроавтобус, вийшов водій спитав хто до Подобовця за 25 гривень, зголосились тільки я і Вікінг, довелось почекати поки поки назбирається хоча б четверо. Через хвилин десять було вже шестеро, молода подружня пара і пара українських хіпі - які їхали на водоспад де проходить фестиваль "Шипіт". По дорозі підібрали ще пару з Трускавця.
   В Поддобовці, я і туристи з Трускавця попрямували до водоспаду, а Вікінг з хіпі, які виявились його сусідами) (намети стоять недалеко один від одного), залишились в Подобовці.


   Від місця де ми вийшли з автобуса до Шипота, потрібно пройти ще десь два кілометри ґрунтовою дорогою, по дорозі, вже ближче до водоспаду, зустрічається жовтий маркер.

Похід на озеро Синевир

   Маршрут: Міжгір'я - хребет Кичера - Синевирський перевал - гора Кам'янка - гора Озерна - озеро Синевир

   Синевир - одне з найкрасивіших і найбільше озеро Українських Карпат. Про мій похід, до одного з семи природних чудес України, я розповім Вам цього разу.
   Всім відомо, що найкращі подорожі спонтанні, от з походом на Синевир вийшло саме так. Випало кілька вихідних днів, відкрив Google Earth, подивився які місця відмічені позначкою - "ще не був", а далі: вибір маршруту, перегляд розкладу руху автобусів, пакування рюкзака, дзвінки по знайомим. Назбиралось нас, за дванадцять годин, аж двоє).
   От ми і в Міжгір'ї, звідки починається наш похід на Синевир, пробуємо вийти на хребет Кичера. Походивши, попитавши: "А як нам вийти на ту гору де вишка стоїть?"), таки вийшли на хребет. Частина нашого маршруту, що проходить по Кичері, маркована червоним маркером.


   Йти легко, немає великих перепадів висот, ідеш весь час по польовій дорозі. А внизу, оперізуючи хребет, розкинулось Міжгір'я. 

Фото/Photo: Похід на озеро Синевир / Trekking to Lake Synevyr

 Синеви́р (інші назви — Синєви́р, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир»

Synevyr (other names - Sea Eye) - the largest lake in the Ukrainian Carpathians. Located in the  Transcarpathian region, massif Internal Gorgan. Included in the National Park "Synevyr"

Україна
Закарпатська область
Міжгірський район

Ukraine
Transcarpathian region
Mizhgirya area


На хребті Кичера / On the ridge Kichera



Кам’янець-Подільський «Квітка на камені»


Кам'янець-Подільський

"Квітка на камені"


   Доброго часу доби)
   Першу розповідь, вирішив написати про місце де, я впевнений, мріє побувати кожен Українець, який хоч раз про нього чув.
   Якщо набридло сидіти в знайомій коробці, тоді вибирайте місце, де ви ще не були, і вперед…
   А якщо немає часу, чи можливості, то вимощуйтесь зручніше і читайте.
Спробую передати буквами на моніторі ті враження і відчуття, від мандрівки в Камянець-Подільський, Вам.
   Добратись зі Львова в Камянець-Подільський, залізницею, справа не легка. Немає прямого потягу, а чекати пересадку в Хмельницьку потрібно досить довго. Хоча якщо Ви не проти прогулятись нічним містом, то можна попередньо глянути в Інтернеті, які цікаві місця є в Хмельницьку, недалеко від вокзалу і за час, що чекаєте на потяг в Кам'янець-Подільський, відвідати їх.
   І ось, після не легкої дороги, Ви таки потрапляєте в омріяний пункт призначення.
Всі проблеми дороги забуваються відразу, як тільки, з Новопланівського Моста, Ви побачите старе місто.


   Ось воно, повстале неначе з роману про середньовіччя, оспіване в піснях і описане в творах. Вежі оборонних укріплень і дзвіниці храмів здіймаються над старовинними будинками, між якими, на вуличках, почуваєш себе немов у казці.
   Все що вам потрібно - це перейти міст який розділяє теперішнє і минуле, і Ви вже частина казки. Казки, в якій ще є в світі благородні лицарі, а всі дівчата обов'язково дочекаються свого принца.

Фото: Зимовий Кам'янець-подільський "Квітка на камені" Kamenetz-Podolsk in winter "Flower on a stone"


Фото: Зимовий Кам'янець-Подільський

"Квітка на камені"

           Kamenetz-Podolsk in winter

"Flower on a stone"

(Ukraine
Khmelnytsky region
Kamenetz-Podolsk district)


Новопланівський міст (Novoplanivskyy bridge)
Смотрицький каньйон (Smotrytsky Canyon)