Свидовець. Частина друга). Від Усть-Чорна до Драгобрату

   Маршрут: Усть-Чорна - гора Стоги - гора Темпа - гора Унгаряска - гора Трояска - озеро Апшинець - гора Геришаска - озеро Ворожеска - гора Великий Котел - гора Стіг - Драгобрат - Ясіня

   Вже було в мене про Свидовець, ось коли я вперше був в цих краях, а осьо коли вчетверте).

   Ну а тепер - про вдруге.

   Циганським експресом (Львів-Солотвино) добрались в Тячів, вийшли з поїзда, зайшли в приміщення вокзалу, чекаємо ще одного учасника походу.

   На дворі моросить дощ, який інколи переходить в добротну зливу. Небо повністю затягнули сірі хмари і навіть нема натяку на якесь прояснення.

   Чекання вирішили перенести з вокзалу в якусь забігайлівку, що в центрі Тячева і так тра буде з центру вибиратись в Усть-Чорна, а в забігайлівці можна і кави випити.

   Коли вже вся група була в зборі, з неба знову влило. Настрій в частини учасників походу підупав), прогноз погоди на найближчі дні не тішив - все чорно не видно, зливи і вітер(. Вже навіть прозвучала ідея нікуди не йти, але дощ перестав, навіть з'явилось трохи сонця і ми таки спакувались в бус та вирушили в Усть-Чорна. Добратись в Усть-Чорна - справа не легка, але виїхати звідти ще тяжче).

   Згідно вказівнику, туристичних маршрутів з Усть-Чорна ціла купа, але скажу чесно, цікавих, принаймні для мене), тільки два: на  Красну та Свидовець. Більшість так і ходить - спускається з Красна і йде на Свидовець чи навпаки. На Красну мене вже носило, на Свидовець також))), але якось з "видимістю" тоді не склалось, тож тре повторити. А тим часом, наперекір всім сайтам прогнозу погоди, над нами світить сонце).

   Згідно вказівнику, перед початком виходу на Свидовець, попереду чекає 36 кілометрів до Драгобрату.

Фото з Походу до гір Негровець і Стримба

Україна

Закарпатська область

Міжгірський район

село Колочава

гора Негровець

гора Стримба

Негровець і Стримба

   Маршрут: село Колочава - гора Барвінок - гора Горб - гора Негровець -гора Ясновець - гора Даравайка - село Колочава - гора Стримба

   Якось я вже хотів на Пішконю та Негровець, але дійшов лише до Гропи, бо шось зле підгодувався тоді до "осіннього" походу. Але, якщо вже зібрався то, як не прийти? Нехай навіть з енного разу, як було в мене з Довбушанкою.

   Трішки більше, аніж за півроку, знову іду до Негровця. Ну, не відразу до Негровця, спочатку в Воловець, далі в Міжгір'я, а далі десь на межу сіл Негровець і Колочава і от звідти вже буду пробувати вийти на гору Негровець.

   В Воловець поїздом зі Львова, з Воловця до Міжгір'я мене підібрав бус в якому вже було двоє мандрівників, так що в Міжгір'я доїхав класно - під розповіді про мандри, далекі острови і диких мавп). В Міжгір'ї вийшов за межі автостанції до місця де зупиняються водії, що приватними бусами возять людей.

   Коротше добрався без проблем.

   Добув карту, компас, "розгорнув" трекпалки, прилаштував піджопник на зручне місце і потопав до початку підйому на гору Негровець.

   Ох і "хороші") дороги, що ведуть з села в гори і справа не в ямах, провалах і т.п., а в тому, що отари і стада тут не тримають постійно на полонинах, а кожного дня їх виганяють пастись в верхи, від чого дороги перетворюються в місиво з болота і продуктів життєдіяльності. Обійти все це важкувато, але можливо), лише потрібно вважати на огорожі де використали колючий дріт, бо можна і самому подертися, і спорядження пошкодити.

   Обходячи і переходячи все це, я якось трішки зблудив (ну, як без того), правда не сильно і мало-помалу знов повернувся на маркований маршрут до гори Негровець.

Фото з Хустського замку

Україна

Закарпатська область 

Хуст

Хустський замок

   Повертаючись з походу Полониною Красна, трясся я на задньому сидінні бусіка, час від часу поправляючи навушники які вилітали з вух і їхав в місто Хуст, де мав пересісти на ще один бусік в Мукачево. Вірніше водій мав подбати про мене і пересадити на бус в Мукачево), я ж не місцевий ше сі заблуджу). Але доїжджаючи вже до Хуста, пальнула мені в голову думка - "в Хусті ж є замок".
   Виліз з бусіка, витягнув рюкзак, водій якраз гукнув свого колегу і сказав мені, що вон він відвезе тебе в Мукачево. Не хочу в Мукачево, принаймні вже, хочу в Хустський замок). Тож замість того щоб пересісти з одного буса в інший, спитав в водіїв, як пройти до замку, подякувавши за те, що довезли, подбали щоб я таки добрався в те Мукачево і звісно ж за підказку "як зайти до Хустського замку", вдів на плечі рюкзак і потопав.
   Дорогою ще кілька разів розпитував дорогу, кожен розказував щось інше), зліпивше те все докупи, таки вийшов до підніжжя замкової гори. Тут би тре було зупинитись, спитати ще в когось, як краще вийти до замку, але переді мною була стежина вверх і здається хтось навіть в переді ішов, десь поміж гілок кущів). Чого буду ше сі допитував, починаю підйом), за мною вирушили ще народ, які кілька хвилин тому під'їхали до підніжжя. Точно вєрним путьом ідю, во народ в смуртфоні дивиться, куда тре іти і впевнено тапає позаду.
   Десь на половині схилу "правильний путь" розділився на ще кілька "путів"). Тре знов вибирати "вєрний". Підійшла купка народу з смуртфоном, виявилось - гаджет тож не в курсі куди далі. Відгалуження стежки вліво, вело вверх, його й обрали "вєрним" бо замок ж зверху. За метрів 50 "вєрний" напрямок виявився завалений деревами і корчами). Народ ще щось пробував продиратись крізь завали, а мені зовсім не було охоти лізти в ті епеня, розвернувся і потопав глянути, що там справа. Стежина спочатку повела вниз, але вже скоро вперлась в доволі стрімкий підйом вверх, по якому якраз до гори вперто пер хлоп тягнучи з собою ровер).
   Ну велотуристи з гаджетами, як показує досвід, дружать і користуватися ними вміють, тож навіть не роздумуючи поплентався я тим ж підйомом, що і хлоп з ровером.
   На підйомі було, порівняно, людно - одні ішли вверх, інші спускались вниз. Вкінці підйому стежка вивела на дорогу, яка виявляється таки є до Хустського замку).

   Пройшов браму Хустського замку, вірніше місце, що колись слугувало брамою, а тепер входом в руїни колишнього замку.

Фото з походу до Вільшанського водосховища та Полонини Красна

Україна

Закарпатська область

Вільшанське водосховище (Закарпатське Море)

Полонина Красна (хребет Красна)

Вільшанське водосховище та полонина Красна

Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (Полонина Красна) - село Усть-Чорна

   І такс, Вільшанське водосховище та Полонина Красна.
   Початок травня, перші "майскіе" ну як тут сидіти вдома?) Давно вже хотів поглянути на Вільшанське водосховище, ну і в додачу, від водосховища починається один з маршрутів на Полонину Красна - гірська олінклюзя).
   Доїжджав зі Львова автобусом Львів-Хуст, майже 6 годин. В якомусь селі, між Міжгірям і Хустом), здибаюсь з ще одним учасником походу і ми вирушаємо... в сусіднє село), бо повиходили з автобусів троха не там де тра). Але то таке - глянули карту, спитали людей і ми вже на вірному шляху.

   До речі, якшо збираєтесь добиратись до Вільшанського водосховища автобусами зі Львова то вам потрібно буде виходити біля ГЕС, попередьте водія, думаю він в курсі де та ГЕС.
   Ну а мені навіть на користь трохи розім'яти ноги після довгого сидіння в автобусі, йдучи трасою, перед підйомом в гори). От тільки дрібний дощ, що цяпає і цяпає, вже починає так крепко надоїдати.

З Квасів і майже до Петроса)

   Приїхали в Кваси потягом Київ-Рахів. З Квасів починається наш маршрут до Петроса.

   Йдемо. Дорогою в голові "вспливають") спогади, як давним-давно - в 2013), я топав цими місцями, шукав серед ночі початок маршруту, ішов з думкою "скільки б то пройти так, шоб задалеко не було бо ше шось зіст, зак спати буду"))) - я тоді тільки вдруге йшов соло і ше не впевнений в тому, що "я несмачний") і, що можу сміло спати де хочу і коли хочу без страху бути з'їждженим). Та й далеко тоді не зайшов - заночував біля закинутої будівлі яка в проекті мала стати базою відпочинку для космонавтів.
   Є доволі цікава легенда щодо цієї будівлі і місця де її почали будувати. Розповідають, що на місці теперішньої руїни, колись селились "мольфари", "совєтам" місце приглянулось і вирішили вони тут збудувати базу відпочинку, а мольфарів "виселити". Мольфари пішли, але на останок побажали "всього найкращого" майбутній будівлі і "забудовникам". Базу відпочинку так й не добудували, "забудовників" та й тієї "вєлікой дєржави" вже давно немає, а мольфари? А мольфари, кажуть, ще є і ще довго будуть).

Хребет Пішконя, або як не треба ходити в міжсезоння)

   Маршрут: Терсовата (між селами Синевир і Синевирська Поляна) - Пішконя - Мала Гропа - Велика Гропа - Негровець.

   Спочатку думав написати отакий заголовок - Хребет Пішконя, або як я тупив від початку (пакування рюкзака) і до кінця (виїзд з кінцевої точки маршруту), але якось не гарно бути таким самокритичним) я ж вже трішки "опитний турист"), а хоча... коротше напишу все, як було, а громадськість хай вже собі сама вирішує).
   І так. Збір групи. Кажуть одному в гори ходити не варто (то як кому і як коли), а в час коли Верхи вже присипало снігом і ти далеко не "модний виживальщик" типу Бер Гріллза, то взагалі - не варто), але одним не підходило місце (бо вже були), іншим дні на які я запланував похід. Останній потенційний учасник походу на хребет Пішконя не пішов через прогнозовані дощі і холод. По windguru показали -12. Була пропозиція перенести похід на інші дати, але переносити в мене не дуже й то виходило та й не дуже то хотілось, бо далі вже планувався наступний похід, ну і на Пішконю я хотів вже). Тих -12 мене не дуже лякало, я ж "закальонний", я ж на Водохреща в ополонку якось разок "окунувся"))).
   Пакування рюкзака. Збирався я якось зовсім не на зиму). Бахіли? Ну нах мені ті бахіли? Ну притрусило трохи снігом, во вчора фото з поста на ПІЧ дивився, снігу і нема майже, короч по..й (а, як виявилось, місцями саме стільки снігу й було) на ті бахіли буду я ше зайвий груз таскати. А внутрішній голос зараза мовчав хоча міг б і видати щось типу - тупе ти "созданія" та візьми ти ті бахіли, тож макс плюс 100 грам грузу. От майже все я й спакував по такому принципу - обійдусь, та наш воно мені, якось буде. Та й сам ж іду ніякої ж відповідальності за чуже здоров'я, а за своє я сильно не переймався, хай Приватбанк переживає - в мене там страховка).
   Доїзд. От тут все було чітко і просто, за це дякую людині з туристичного форуму під ніком SLV - доїхав, як по нотам) і вже приблизно в обід я на початку маршруту до хребта Пішконя.

   Пройшовши кілька десятків метрів, зупинився пообідати в альтанці, що встановлена на одному з ДОТів лінії Арпада.

Як доїхати, добратись, дійти до озера Синевир

   Все частіше народ цікавиться, як добратись чи доїхати до озера Синевир, зараз спробую відповісти тут на це запитання.
   Найкращий варіант щоб доїхати до озера Синевир буде такий - зі Львова сідаєте на поїзд Львів-Мукачево (відправлення зі Львова о 7:15) і їдете до станції Воловець,

   в Воловці ідете на автостанцію Воловець 2. Ось карта.

Фото з походу: Лумшори і полонина Руна в міжнародний день гір / Photos from the hike: Lumshory and Runa mountain valley in the International Mountain Day

Україна 
Закарпатська область 
Лумшори
озеро Велика Трусця
полонина Руна

Ukraine 

Transcarpathian region 

Lumshory

Lake  Vel. Trustsya

Runa mountain valley

Лумшори і полонина Руна (Рівна) в міжнародний день гір

   Маршрут: Лумшори - озеро Велика Трусця - полонина Руна - Липовець

   В 2015 вдалось таки провести міжнародний день гір в горах, а не на роботі).
   00:16 зі Львова до Ужгорода відправляється поїзд Київ-Ужгород, а разом з ним і ми. 6:23 Ужгород, сідаємо на маршрутний автобус в центр міста, а звідти кількасот метрів пішки до автостанції Ужгород 2 або, як її ще називають Перечинський автовокзал, дорогу до автостанції, на диво, пам'ятаю добре хоча з останнього мого візиту сюди пройшло майже три роки, але що там пам'ятати ту дорогу - весь час прямо))).
   Перечинський автовокзал, взяли квитки, чекаємо автобус в Лумшори, думав потрапимо на автостанцію в притик до відправлення автобуса, але ні - часу, в запасі, залишилось ще багацько. В приміщенні автостанції є невелике кафе з хорошою і порівняно з Львівськими цінами, дешевою кавою. Якраз допив каву та перекурив коли приїхав наш автобус. Пакуємось і їдемо в Лумшори, саме з Лумшорів запланував іти на полонину Руну, до якої не дійшов влітку. Нічого, не дійшов літом - дійдемо зимою, головне бажання.
   Спав, майже, всю дорогу в Лумшори, прокинувся лише один раз в Перечині, коли до нас приєднався третій учасник походу. Люблю я поспати в маршрутках, що тут зробиш?).
   Лумшори,

   навіть не скажеш, що на дворі 11 грудня - хмарно, часом моросить дрібний дощ, така собі осінь, але зовсім не зима.
   Останні приготування перед тим, як почати похід. Розкрутив трекінгові палки, перекурив, одягнув рукавиці і вперед...

Фото з мандрівки до палацу Шенборна, водоспаду Скакало та замку Сент-Міклош / Photos from a trip to the palace Schönborn, waterfall Skakalo and castle St. Miklos

Україна
Закарпатська область
Мукачівський район
село Карпати
село Чинадієво

Ukraine

Transcarpathian region

Mukachevo district

 village Karpaty

village Chynadiyevo

Палац і сад Шенборна / Schönborn garden and palace 

Палац Шенборнів, водоспад Скакало та замок Сент-Міклош

   Маршрут: станція Карпати - палац Шенборнів - Слов'янське капище - водоспад Скакало - Чинадіївський замок - станція Карпати.

   7:00 Головний вокзал, знімаю переднє колесо з велосипеда і пакуюсь в поїзд Львів-Мукачево.
   Вдалось вирватись на день з буденної суєти, отож вирішив за цей день побачити максимум цікавого. На сьогодні запланував подивитись на палац Шенборна, Слов'янське капище, водоспад Скакало і замок Сент-Міклош в Чинадійово.
   Усі ці місця, порівняно, близько одне від одного, але все одно кілометрів 15 шляху, ато й більше, назбирається. Повертатись планую в 16:56 тим самим 827 поїздом, котрим в 10:57 приїду на станцію Карпати, а значить на чотири цікавих місця в мене 5 годин і в ці 5 годин ще й треба вписати тих 15 кілометрів - тому й обрав формат велопоходу.
   Ровер в тамбурі, я в кріслі вагону, а поїзд, постукуючи колесами, мчить до Карпатських гір - ляпота).
   Хоча на календарі середина осені, вранці гори вже вкриті інеєм - такі картинки за вікном навівають "різдвяний" настрій).
   10:57 станція Карпати. Витягую з тамбура велосипед, прикручую на місце переднє колесо, дивлюсь в телефонному GPS, як доїхати до палацу Шенборнів, який дехто називає замком, сідаю на велосипед і вперед.
   Де вхід в парк Шенборна я поняття зеленого не мав, але поглянув на карту, що світилась на екрані телефону, то все просто - якщо вийти зі станції до траси, а далі кількасот метрів по ній в сторону Мукачево і звернути з траси вправо та піднятись вверх то зайду на територію санаторію "Карпати", а там вже й замок Шенборна знайти не проблема.
   Так і зробив, проїхав, звернув, от тільки перед в'їздом в парк було КПП і шлагбаум біля якого стояв хлоп. Спитав я в того хлопа, як доїхати до палацу Шенборна, "Та прямо вверх по дорозі, але в нас вхід платний" - такою була відповідь. За вхід я дав десятку, а яка точно ціна сказати не можу бо білет мені не дали), по білет (зі слів чергового КПП) тре було вертатись назад до станції, десь поряд з нею є парадний хід в парк Шенборна і каса.
   Спитав, про всяк випадок, чи часом не потрібно буде ще комусь давати "десятку"? "Ні" - відповів хлоп і я з чистою совістю сів на велосипед та поїхав, по бруківці, в сторону палацу Шенборна.

   Гарний час мені випав для відвідин парку. Тепло, сонячно, а ще - незрівнянні барви осені.

Фото з походу: Ялинський водоспад та Піп Іван Мармароський / Photos from the campaign: Yalynskiy waterfall and Pip Ivan Marmarosy

Україна
Закарпатська область
Українські Карпати
Мармароси

Ukraine

Zakarpattia region

Ukrainian Carpathians

Marmarosy

Ялинський водоспад та Піп Іван Мармароський

   Маршрут: село Ділове - водоспад Ялинський - гора Щевора - полонина Щевора - полонина Латундур - полонина Квасний - Піп Іван Мармароський - полонина Лисича - потік Білий - Ділове.

   Мармароси, як давно я хотів пройтись в цих горах та все ніяк і от відпустка, а отже можна наперед знати коли зможеш піти в похід та заздалегідь подати заявку на перебування в прикордонній зоні, як цього вимагає закон, а ще зібрати групу, коротше - нормально підготуватись до походу, бо переважно в мене виходить так - зранку взнаю, що є можливість кудись поїхати зі Львова, до обіду купляю білет та продукти і пакую рюкзак, а після обіду вже їду в поїзді чи автобусі до початку маршруту).
   Маршрут Мармаросами я запланував аж на 120 кілометрів, правда в планах було пройти не тільки Мармароси, а ще одне цікаве місце в Українських Карпатах, але погода, кількість снігу і ще деякі обставини не дали втілити заплановане, та про все по порядку...
   Склалось так, що за тиждень до запланованої дати початку походу мене відправили в відрядження, тож закінчував підготовку знайомий з яким ми колись ходили Чорногорою, він і спланував добиратись в Ділове зі Львова, не поїздом Львів - Рахів, як хотів я та як їздили мої знайомі, а поїздом Львів - Солотвино і цей варіант набагато кращий бо Рахівський приїздить в Рахів пізно вночі і потрібно чекати ранку щоб пересісти на автобус та їхати в Ділове, правда Солотвинський їде довше, зате - завалився на полку в вагоні і спиш всю дорогу плюс не потрібно вночі шукати місце де б поблизу вокзалу поставити намет.
   9:05 виходимо на вокзалі в Солотвино, за кілька кроків від потягу до нас підходить мужчина та питає чи потрібен бус, спитали за скільки відвезе в Ділове, у відповідь чуємо:"20", якось невірячи в ціну, переживаю легенький шок, бо навіть не сподівався за таку ціну їхати приватним бусом з Солотвино в Ділове і мабуть від шоку ляпаю: "з кожного?" відповідь добиває: "та ні за всіх", тут шок переживає вже вся група, один таки оговтавшись перепитує: "20 гривень?", тепер шок вже був в хлопа, правда він справився з ним за секунду і відповів:"ні 20 євро", ми чемно подякували і пішли на автостанцію, по дорозі порадивши одному з групи зняти його гамераканського капелюха бо зараз ше в рейсовому автобусі будемо за валюту їхати).

   Від вокзалу до автостанції іти недовго, ось карта.

   Білет до Ділового обійшовся в 17 гривень, правда в касі брати не рекомендую, бо коли приїхав автобус то водій добродушно назвав нас антонімом до слова "мудрі" хлопці, "мудрі" хлопці не могли знати, що за ранковий рейс водій заробив менше ніж хотів, тож без докорів сумління закинули рюкзаки в автобус і поїхали вздовж Українсько-Ромунського кордону в Ділове.

Фото з походу до витоків річок Стрий і Опір / Photos from a hike to the sources of rivers Striy and Opir

Україна

Львівська / Закарпатська області

Вододільний хребет

Карпати

Ukraine 

Lviv / Transcarpathian region 

Dividing Range

Carpathians

Як все починалось. Похід до витоків рік Стрий і Опір. Бескиди, гора Явірник.

   Маршрут: село Бескид - перевал Бескид - гора Явірник - витоки рік Стрий і Опір - Лавочне.

   Повернувшись з походу на гору Параска, думав, що найближчим часом буду лише валятись на дивані, таки не зовсім простий маршрут я обрав, один з учасників походу, котрий ішов в гори перший раз, сказав, що тепер підійматись буде тільки на пік диван). Та пройшло два дні і я уже в пошуках нових маршрутів штурмую сайти мандрівників).
   Тепер, знаючи уже, що навіть невисокі гори бувають важкодоступні, маю на меті знайти, щось дійсно легеньке, типу прогулянки в парку, але в горах))), без великих перепадів висот, щоб весь час іти по дорозі і не блукати, тоді я ще навіть не здогадувався, що трішки заблукати стане майже традицією моїх походів))), не блукаю, поки що, тільки в соло походах.
   Переглянувши купу маршрутів, знаходжу те що потрібно - похід вихідного дня, протяжністю 16 кілометрів, для новачків, маршрут пролягає з села Бескид до однойменного перевалу, а звідти на гору Явірник, далі до витоків рік Стрий, Опір і спуск в село звідки потрібно дійти до станції в Лавочному.
   Маршрут який розрахований на один день, я розбив на два з ночівлею біля витоків Стрия та Опору, спакував рюкзак, зібрав знайомих і вирушили ми в похід.
   Тією ж електричкою Львів-Лавочне, якою ми їхали до села Верхнє Синьовиднє коли ішли на Параску, тепер добирались до станції Бескид, до речі станція Бескид знаходиться найвище над рівнем моря в Україні. Хоч їхати довго, навіть встигли перекусити по дорозі,  зате за вікном мальовничі краєвиди.

Фото:Замки Закарпаття - Мукачівський замок "Паланок" / Photo: Castles of Transcarpathia - Mukachevo castle "Palanok"

   Замок Паланок / Мукачівський замок - замок у місті Мукачево, середньовічна фортифікаційна споруда, що збудована на вершині згаслого вулкану. Перша згадка про замок датується ХІ ст.

   Palanok Castle / Mukachevo Castle - Castle in Mukachevo, medieval fortifications that was built on top of an extinct volcano. The first mention of the castle dates from the XI century.

Мукачівський замок "Паланок" / Mukachevo castle "Palanok"

Замки Закарпаття: Мукачівський замок "Паланок"

   Подорож вихідного дня до одного з номінантів "7 чудес України" - Мукачівського замку "Паланок"

   7:02 з Головного вокзалу відправляється електропоїзд Львів-Мукачево і в 11:03 ми уже в Мукачево. Їдемо на один день, повертатись плануємо цим же поїздом, що відправляється до Львова о 16:40.

   Дорогою до Мукачево після станції Лавочне, по можливості, краще сісти по лівій стороні тоді Ви зможете у всій красі побачити залізничний віадук в селі Опорець, що між станціями Лавочне і Бескид.

Залізничний віадук в селі Опорець

   Декілька слів про дорогу на Закарпаття. Після станції Бескид, яка знаходиться найвище над рівнем моря, в Україні, Вас чекає другий за довжиною тунель в Україні - протяжністю 1750 метрів (Бескидський тунель). 

   Уявіть, тільки їдучи в Мукачево, скільки унікальних місць ви вже побачите, а попереду ще й на Вас чекає Мукачівський замок "Паланок"

   От ми і в Мукачево. Відразу йдемо у Мукачівський замок. Та трішки не туди звернувши, виходимо під міст де облаштований майданчик для пейнтболу))).