На фото ви побачите площу Ринок в Бережанах та Бережанський замок, а ще Поморянський і Золочівський замки.
Показ дописів із міткою Цікаві місця. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Цікаві місця. Показати всі дописи
Як я до Бережанського, Поморянського і Золочівського замків їздив, а ще ночував в Раю).
Замки Львівщини я, здається), провідав вже всі, а от з Тернопільщиною якось все не виходило. Основна проблема поставали в питанні - як доїхати?
Але ж тепер в мене є ашанівський "вЄздєход"). От на ньому я й вирішив доїхати до Бережанського і Поморянського замків, а ще, як бонус-плюс, відвідати Золочівський замок.
Здзвонився я з колєгою якого ще не здолали хандра та старість))) і от ми в електричці Львів-Тернопіль їдемо до станції Зборів. Саме з Зборова починається наш маршрут до Бережанського замку. Відстань не мала, але з варіантів, як добратись до Бережанського замку зі Львова, цей маршрут нам здався оптимальним, можна хіба ще спробувати зі сторони Ходорова, але розклад поїздів не зовсім підходив та й звідти не ближче). Ну і ми ж на велосипедах, що нам тих кілька десятків км).
Неподалік станції Зборів надибали ось такий пам'ятник
на якому хоч і було написано "першим механізаторам" ми ж то знаємо завдяки Голівуду, шо то пам'ятник першим трансформерам які колись давним-давно відвідали Землю).
Тепер про: "що нам тих кілька десятків кілометрів" - здох я здається вже на другому, чи мо й на першому підйомі), а підйомів тих було до... ну дуже багато.
От так я волочачи ровер вверх і спускаючись на ньому вниз - таки дотягнув до Бережан.
Але ж тепер в мене є ашанівський "вЄздєход"). От на ньому я й вирішив доїхати до Бережанського і Поморянського замків, а ще, як бонус-плюс, відвідати Золочівський замок.
Здзвонився я з колєгою якого ще не здолали хандра та старість))) і от ми в електричці Львів-Тернопіль їдемо до станції Зборів. Саме з Зборова починається наш маршрут до Бережанського замку. Відстань не мала, але з варіантів, як добратись до Бережанського замку зі Львова, цей маршрут нам здався оптимальним, можна хіба ще спробувати зі сторони Ходорова, але розклад поїздів не зовсім підходив та й звідти не ближче). Ну і ми ж на велосипедах, що нам тих кілька десятків км).
Неподалік станції Зборів надибали ось такий пам'ятник
на якому хоч і було написано "першим механізаторам" ми ж то знаємо завдяки Голівуду, шо то пам'ятник першим трансформерам які колись давним-давно відвідали Землю).
Тепер про: "що нам тих кілька десятків кілометрів" - здох я здається вже на другому, чи мо й на першому підйомі), а підйомів тих було до... ну дуже багато.
От так я волочачи ровер вверх і спускаючись на ньому вниз - таки дотягнув до Бережан.
Гора Хом'як
Маршрут: Підліснів (Медова Долина) - полонина Бараня - гора Хом'як
Гора Хом'як в Східних Горганах, є легенда, що свою назву гора отримала через схожість з малим гризуном, але скажу вам чесно, як я не приглядався - зовсім вона мені не схожа на хом'яка. Ну от погляньте самі - фото гори Хом'як з різних ракурсів.
Це з Синяка, зі сторони Кукула і з Яваірника.
От до Хом'яка Горганського) я й зібрався цього разу. Якщо комусь цікаво, як добратися до гори Хом'як то знайте - все дуже просто, з Івано-Франківська сідаєте на будь-який автобус, що проїжджає Татарів (попередьте водія, що вам потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький Гук), можна і поїздами чи електричками, але тоді доведеться трішки довго топати зі станції Микуличина або Татарова до початку маршруту.
Гора Хом'як в Східних Горганах, є легенда, що свою назву гора отримала через схожість з малим гризуном, але скажу вам чесно, як я не приглядався - зовсім вона мені не схожа на хом'яка. Ну от погляньте самі - фото гори Хом'як з різних ракурсів.
Це з Синяка, зі сторони Кукула і з Яваірника.
От до Хом'яка Горганського) я й зібрався цього разу. Якщо комусь цікаво, як добратися до гори Хом'як то знайте - все дуже просто, з Івано-Франківська сідаєте на будь-який автобус, що проїжджає Татарів (попередьте водія, що вам потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький Гук), можна і поїздами чи електричками, але тоді доведеться трішки довго топати зі станції Микуличина або Татарова до початку маршруту.
Верецький перевал
Маршрут: Воловець - Верецький перевал - Воловець.
Розглядаючи карту згадав, що давно вже збирався до Верецького перевалу, але через важкість добирання все відкладав відвідини перевалу. Їхати туди поїздами і автобусами зі Львова якось не дуже, а включати перевал в пішохідний маршрут зовсім не дуже))), ну хіба якщо ідеш Карпатським туристичним шляхом.
Але в мене ж тепер є ровер типу "ашанбайк", а отже відстані на які я колись дивився, як пішохідний турист, тепер для мене, як велотуриста), стали значно доступніші.
Зі Львова до Верецького перевалу вирішив добиратись так - поїзд Львів-Мукачево, а далі велосипедом до перевалу, ну а вибиратись вже, як получиться.). Правда пам'ятаючи про дефіцит квитків в літній період на напрямок з Воловця, Славська і Сколе до Львова - квитки на зворотній шлях я таки придбав заздалегідь з надією, що таки встигну повернутись на поїзд.
Щей квитки я взяв не прості, а в веловагон).
Зранку, в день мандрівки, щось дуже не хотілось вставати, але в такі моменти головне стягнути дупу з ліжка, а далі вже все буде норм), що я й зробив і от я вже в поїзді до Воловця, в веловагоні))). На спеціальному стелажі для велосипедів мирно хитається в такт вагону мій "вєздєход" який поміж монстрів для downhill'у виглядає наче дистрофічний поні серед табуна мустангів).
До Воловця добрався майже без оказій, а якби не шкідлива - то доїхав б зовсім без них. Бо потягнуло мене курити, пішов у напрямку туалету і на місці де в вагоні повинен був би бути туалет виявив підсобку в якій зберігалось різне приладдя для прибирання і тому подібне. "Вов, ну чим не курілка" - подумав я, закрив за собою двері і прикурив сигарету. Все б нічого, але коли докурив і зібрався виходити то виявив, що зсередини клямки немає, от так - ззовні є, а тут нема). Клас, погрюкав в двері, та де там - стук коліс гучніший за моє грюкання.
Сів на перекинуте відро і став думати, як мені звідси вийти). Підважиити язичок замка не вийде бо нич плоского я не знайшов, тре чекати зупинки і знов постукати - мо хтось почує, з телефону толку ніякого, бо кому дзвонити?). Щей задня кришка телефону не влазила між дверима і відкосом.
На зупинці народ був сильно зайнятий погрузкою і вигрузкою так шо я повернувся до відра, вмостився зручніше і їхав собі розглядаючи краєвиди, ну а шо? В Мукачево думаю випустять, а як ні то у Львові точно).
Сів на перекинуте відро і став думати, як мені звідси вийти). Підважиити язичок замка не вийде бо нич плоского я не знайшов, тре чекати зупинки і знов постукати - мо хтось почує, з телефону толку ніякого, бо кому дзвонити?). Щей задня кришка телефону не влазила між дверима і відкосом.
На зупинці народ був сильно зайнятий погрузкою і вигрузкою так шо я повернувся до відра, вмостився зручніше і їхав собі розглядаючи краєвиди, ну а шо? В Мукачево думаю випустять, а як ні то у Львові точно).
Цікаві місця поблизу Миколаєва: грот Прийма, австрійський ДОТ, печери Білих Хорватів, Бандерівські скелі.
До гроту Прийма я збирався відколи почув про нього, а це років три, а мо й чотири))) і от, тепер вже в далекому 2016) році, таки вибрався до стоянки неандертальців поблизу Миколаєва, що у Львівській області.
Назбиралось нас в цю мандрівку четверо. Всі, так само, вже давно збирались, але вибратись до Прийми ніяк не могли.
Вибрали варіант велопоходу. До Миколаєва електричкою, а далі вже на велосипедах. Першу електричку до Миколаєва ми пропустили, ну не всі, а тільки я і ще один, бо вирішили підсісти на Скнилові, але, як виявилось - на Скнилові електропоїзд Львів-Трускавець, що відправляється в 6:54 з Приміського, не зупиняється) хот на сайті УЗ зупинка в розкладі є. Постояли, подивились вслід електричці, сіли на велосипеди і поїхали на Приміський, щоб вже точно таки сісти на наступну електричку.
На наступну сіли). Народ, що чекав нас в Миколаєві вже встиг прокататись по магазинах та закупитись на обід.
Ну що ж, всі в зборі - відправляємось. Як доїхати до урочища Прийма ніхто поняття не мав), але ж коли розглядали вдома карту то здавалось, що все просто. Та й всі четверо таки вже намотали добрячий кілометраж по лісам, горам і тд.). Що там до тої Прийми доїхати яка ледь не в самому Миколаєві))).
Їхти вирішили через село Верен. В Google Earth виглядало все просто: з станції Миколаїв-Дністровський, через село Розвадів, їдемо до початку села Верен, там звертаємо ліворуч в поле, трішки польовою дорогою, а далі кілька км лісом і ми вже в урочищі Прийма, ну просто все ж?).
Карти, компасу з собою не взяли, свого смуртфона який більше використовую, як GPS, аніж телефон також не брав, а нашо? Я ж вже казав шо ми "круті туристи" і шо нам того лісу))).
Ну до Верену ми доїхали, в поле звернули, в ліс заїхали... оп, а не такі ми вже й круті туристи). Нє, ну спочатку ми впевнено перли лісом орієнтуючись по сонцю, полярних зірках, мохах на деревах, а також за допомогою фраз-заклинань які допомагають знайти правильний шлях, типу: "здається тут наліво" або "давайте може вправо", але коли завдяки нашому великому досвіду та всього переліченого вище ми добрались до місця "хрен зна де ми зараз є" то вирішили виїхати кудись з лісу, а звідти заново вже починати пошуки гроту Прийма).
Виїхали до хутора, який здається навіть носить однойменну назву з потрібним нам урочищем та гротом - Прийма, але точно не скажу бо точно не знаю).
Тут навіть було маркування якогось маршруту
Фото з походу від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.
Україна
Карпати
Угорські скелі
Озеро Марічейка
Попіван
Вухатий Камінь
Львів, цікаві місця. Високий замок і Гора Лева.
От ми й добрались до одного з найцікавіших місць Львова - Високого Замку.
Варіантів підйому до Високого Замку є декілька, усі я покажу на картах внизу публікації.
А ми будемо іти вулицею Ужгородською, бо як я вже писав в попередній публікації про цікаві місця Львова, цей підйом до Високого Замку вважається найкращим.
Варіантів підйому до Високого Замку є декілька, усі я покажу на картах внизу публікації.
А ми будемо іти вулицею Ужгородською, бо як я вже писав в попередній публікації про цікаві місця Львова, цей підйом до Високого Замку вважається найкращим.
Львів, цікаві місця. Старе місто, Підзамче і Замарстинів.
В цій публікації ми шпацеруємо дивитись на місця з яких починався Львів, як виявилось місто Левів починає свою історію зовсім не з галасливих і заповнених туристами вулиць теперішнього центру, а з тихого району, що в часи середньовіччя був, лише, передмістям.
Ну що ж, вперед до старого міста Лева).
Почнемо з вулиці Сніжної 2.
Церква Матері Божої Неустанної Помочі, колишній костел Марії Сніжної збудований на пагорбі біля якого колись перетиналися торгові шляхи.
Таким, як ми його бачимо тепер, костел став ще в далекому 1892 році, а до цього його кілька разів відбудовували і відновлювали. Перша згадка про храм, на місці теперішнього костелу Марії Сніжної, датована ще 1344 роком.
В часи середньовіччя костел Марії Сніжної опинився за міськими мурами Львова, а отже для захисту від можливих нападів, храм було оточено муром ширина якого сягала двох метрів, та й стіни самого костелу досягають товщини 2 метри. Навіть після Другої світової війни в храмі ще відправлялись Богослужіння, але в 1951 костел Марії Сніжної закривають і в приміщенні храму влаштовують склад. Частину оздоблення знищують, а частину передають в тогочасний Музей релігії та атеїзму.
Ну що ж, вперед до старого міста Лева).
Почнемо з вулиці Сніжної 2.
Церква Матері Божої Неустанної Помочі, колишній костел Марії Сніжної збудований на пагорбі біля якого колись перетиналися торгові шляхи.
Таким, як ми його бачимо тепер, костел став ще в далекому 1892 році, а до цього його кілька разів відбудовували і відновлювали. Перша згадка про храм, на місці теперішнього костелу Марії Сніжної, датована ще 1344 роком.
В часи середньовіччя костел Марії Сніжної опинився за міськими мурами Львова, а отже для захисту від можливих нападів, храм було оточено муром ширина якого сягала двох метрів, та й стіни самого костелу досягають товщини 2 метри. Навіть після Другої світової війни в храмі ще відправлялись Богослужіння, але в 1951 костел Марії Сніжної закривають і в приміщенні храму влаштовують склад. Частину оздоблення знищують, а частину передають в тогочасний Музей релігії та атеїзму.
Львів, цікаві місця. Вулиця Підвальна і площа Данила Галицького
Шпацеруємо далі повз цікаві місця Львова).
Вулиця Підвальна.
От, як воно буває - ви так само, як і я раніше, думаєте, що назва вулиці походить від слова підвал?)
Ага, вже))). Виявилось, що ні до якого підвалу, Підвальна відношення не має.
Сформувалась вулиця Підвальна спочатку ХІХ століття на місці східних укріплень Львова.
Спочатку теперішню Підвальну називали "На валу" - саме так її вперше згадують в документах 1801 році. Далі були назви вулиця Збройовні нижча і вища, а також площа Збройовні. В 1821 році верх валів було розрівняно і засаджено деревами, а в 1841 вулицю починають називати Верхні Вали, на противагу одній з колишніх назв сучасного проспекту Свободи - Нижні вали. З часом територія під старим валом починає забудовуватись, а вулиця отримує назву Подвалє, в 1944 польська назва Подвалє стає більш милозвучною для українського вуха) і ми отримуємо Підвальну - вулицю, що проходить під старим оборонним валом.
От так от, ніяким підвалом тут і не пахне).
Зараз по Підвальній їздять авто, трамваї, метушаться люди, групи туристів бігають за своїми екскурсоводами, а в часи середньовіччя на місці вулиці стояли східні захисні споруди Львова які ще й були найбільш укріпленими з усіх решта бо ця сторона вважалась найнебезпечнішою.
А тепер замість вимощеної бруківкою вулиці
Львів, цікаві місця. Вулиця Валова, площа Галицька та площа Соборна
Вулиця Валова вже більше 200 не змінювала своєї назви, а для вулиць Львова - це вже цікавий факт).
Виникла Валова спочатку ХІХ століття на місці оборонних валів довкола Високого муру, власне від цих валів і походить назва вулиці.
Є кілька цікавих історій пов'язаних з Валовою.
Кажуть, що вулицею доволі часто проходили багаті і щедрі люди, тож жебрак, котрий просив тут милостиню за рік міг назбирати грошей за які можна було придбати житло на околиці Львова.
І ще одна історія яка, як розповідають, сталася в середньовічні часи на вулиці Валовій. Одного разу чоловік ідучи додому зустрів двох незнайомців, що запропонували йому купити фіру сіна. Після недовгих торгів чоловік таки купив те сіно, а в додачу, за зовсім мізерні гроші, придбав ще й фіру, на якій було сіно, разом з кіньми. Радісний від такого, можна сказати, подарунку долі він приїхав додому, але коли почав скидати з воза сіно, то побачив під сіном зв'язаного чоловіка з зав'язаним ротом, який виявився справжнім власником воза, коней та сіна.
От така історія, чи сталась вона саме на Валовій та й чи була насправді - зараз вам не скаже ніхто, але історія доволі цікава ще й повчальна, тож варто було про неї згадати).
Коли в 2002 році на розі Валової і Підвальної проводили археологічні дослідження,
Львів, цікаві місця. Вулиця Галицька, Братів Рогатинців, Сербська та Архівна.
Вулиця Галицька - це ще одна частина середньовічних кварталів Львова.
Вперше в документах вулицю Галицьку згадали в 1382 році, з тих далеких часів назва вулиці залишалась незмінною, а це унікальне явище для вулиць Львова).
Та й цілком імовірно, що згадувалась вулиця Галицька, в документах, набагато раніше, просто в пожежі 1381 року згорів весь архів Львова, котрий зберігали в Ратуші, через це, майже всі, найдавніші документи Львова датуються 1382 роком.
Назва вулиці походить від столиці Галицько-Волинського князівства - міста Галич, саме з Галицької починалась дорога зі Львова до Галича.
В XIV столітті в кінці вулиці Галицької починають будувати укріплення. Відомо, що в 1382 році вже існувала Галицька брама.
Галицька брама складалася з двох частин - зовнішньої і внутрішньої, між собою частини були з'єднані кам'яним мостом. За зовнішньою частиною Галицької брами знаходився рів через який переходили по звідному мості.
Вперше в документах вулицю Галицьку згадали в 1382 році, з тих далеких часів назва вулиці залишалась незмінною, а це унікальне явище для вулиць Львова).
Та й цілком імовірно, що згадувалась вулиця Галицька, в документах, набагато раніше, просто в пожежі 1381 року згорів весь архів Львова, котрий зберігали в Ратуші, через це, майже всі, найдавніші документи Львова датуються 1382 роком.
Назва вулиці походить від столиці Галицько-Волинського князівства - міста Галич, саме з Галицької починалась дорога зі Львова до Галича.
В XIV столітті в кінці вулиці Галицької починають будувати укріплення. Відомо, що в 1382 році вже існувала Галицька брама.
Галицька брама складалася з двох частин - зовнішньої і внутрішньої, між собою частини були з'єднані кам'яним мостом. За зовнішньою частиною Галицької брами знаходився рів через який переходили по звідному мості.
Львів, цікаві місця. Площа Коліївщини, вулиця і площа Арсенальна, площа Синагог, вулиця Староєврейська.
В попередній публікації ми дійшли до кінця вулиці Івана Федорова і вперлись) в площу Коліївщини.
За деякими з джерел, площа Коліївщини вважається найменшою міською площею в Україні, її розміри 30 на 23 метри.
Утворилась площа на місці де колись стояла Коркесовська кам'яниця та невеликої пустки. До площі Коліївщини відноситься тільки один будиок.
До ХХ століття тут була криниця з якої набирали воду для своїх потреб усі жителі єврейського кварталу.
В XVIII столітті сучасна площа Коліївщини носила назву - Міняйлів, через те, що майже весь простір площі був зайнятий... міняйлами). Спочатку XIX століття площа отримала назву Жидівська, а далі її перейменовують на Векслярську, а вже з 1944 в площу Коліївщини.
Зараз піду погляну на Дім Легенд, площу Синагог та Міський арсенал, а вже після цього пройдусь рештою вулиці Староєврейської.
Дім Легенд.
За деякими з джерел, площа Коліївщини вважається найменшою міською площею в Україні, її розміри 30 на 23 метри.
Утворилась площа на місці де колись стояла Коркесовська кам'яниця та невеликої пустки. До площі Коліївщини відноситься тільки один будиок.
До ХХ століття тут була криниця з якої набирали воду для своїх потреб усі жителі єврейського кварталу.
В XVIII столітті сучасна площа Коліївщини носила назву - Міняйлів, через те, що майже весь простір площі був зайнятий... міняйлами). Спочатку XIX століття площа отримала назву Жидівська, а далі її перейменовують на Векслярську, а вже з 1944 в площу Коліївщини.
Зараз піду погляну на Дім Легенд, площу Синагог та Міський арсенал, а вже після цього пройдусь рештою вулиці Староєврейської.
Дім Легенд.
Львів, цікаві місця. Вулиця Руська та частина вулиці Івана Федорова.
В попередній публікації ми зупинились на площі Музейній і оглянули книжковий ринок біля пам'ятника Федорова та кілька цікавих будівель поруч.
Відома вулиці Руська ще з середньовіччя і за всю історію існування вулиці тут мешкали українці, або як їх називали в ті часи русичі чи русини. Правда називалась вона в ті далекі часи вулицею Соляників, а все через те, що більшість українців котрі жили у Львові займались торгівлею солі. Саме з теперішньої вулиці Руської чумаки вирушали по сіль до копалень у Дрогобичі і Долині.
Перша фіксована згадка назви вулиці - Руська, датована 1472 роком, але в ті часи Руська охоплювала значно більшу територію, до неї належала вся площа між сучасними Ставропігійською, Підвальною та Староєврейською - цю частину Львова населяв руський-православний люд, звідки і походження назви вулиці - Руська. Довгий час православним жителям Львова було дозволено будуватись лише на території яка належала середньовічній вулиці Руська і відповідно вулиця Руська довгий час була центром української культури та православ'я у Львові.
А ще з книжкового ринку важко було не помітити височенну вежу з годинником - це вежа Корнякта і хоча має вежа адресу вулиця Підвальна, але є вона частиною архітектурного ансамблю Успенської церкви, а Успенська церква - це вже вулиця Руська).
Відома вулиці Руська ще з середньовіччя і за всю історію існування вулиці тут мешкали українці, або як їх називали в ті часи русичі чи русини. Правда називалась вона в ті далекі часи вулицею Соляників, а все через те, що більшість українців котрі жили у Львові займались торгівлею солі. Саме з теперішньої вулиці Руської чумаки вирушали по сіль до копалень у Дрогобичі і Долині.
Перша фіксована згадка назви вулиці - Руська, датована 1472 роком, але в ті часи Руська охоплювала значно більшу територію, до неї належала вся площа між сучасними Ставропігійською, Підвальною та Староєврейською - цю частину Львова населяв руський-православний люд, звідки і походження назви вулиці - Руська. Довгий час православним жителям Львова було дозволено будуватись лише на території яка належала середньовічній вулиці Руська і відповідно вулиця Руська довгий час була центром української культури та православ'я у Львові.
Львів, цікаві місця. Вулиця Ставропігійська, площа Музейна, трішки вулиці Івана Федорова і кавалок Підвальної.
Продовжую свою екскурсію цікавими місцями Львова.
Вулиця Ставропігійська.
Веде Ставропігійська від площі Ринок до площі Музейної. За час свого існування, майже, як і всі вулиці старого Львова не раз змінювала свою назву. В XVII столітті сучасну Ставропігійську називали Дорогою до Домініканів, а в XVIII столітті просто Домініканською - все через те, що веде вулиця до Домініканського монастиря про який я розповім згодом.
А зараз про цікаві будинки на Ставропігійській.
Починається вулиця з палацу Бандінеллі та аптеки "Під чорним орлом" про які я вже згадував коли розповідав про площу Ринок.
От тільки, як виявилось з інформації, що я нещодавно надибав - аптеку "Під чорним орлом" засновано не в 1735, а в 1785 році. Львівський історик Володимир Вуйцик стверджує, що засновник аптеки Франц Наторп прибув до Львова в 1772 році, та й будинок де зараз аптека збудували в 1775 році, а дата 1735 рік взялась через механічну помилку - стерту частину цифри 8 от і маємо замість 1785 - 1735 рік.
Що, де і як було насправді з тією аптекою, хто хто, а я точно не знаю), я лише переповідаю вам все те що почув, побачив, прочитав.
Ну що ж, історичну справедливість, маю надію, відновлено - йдемо далі.
Будинок номер 4 на вулиці Ставропігійській.
Вулиця Ставропігійська.
Веде Ставропігійська від площі Ринок до площі Музейної. За час свого існування, майже, як і всі вулиці старого Львова не раз змінювала свою назву. В XVII столітті сучасну Ставропігійську називали Дорогою до Домініканів, а в XVIII столітті просто Домініканською - все через те, що веде вулиця до Домініканського монастиря про який я розповім згодом.
А зараз про цікаві будинки на Ставропігійській.
Починається вулиця з палацу Бандінеллі та аптеки "Під чорним орлом" про які я вже згадував коли розповідав про площу Ринок.
От тільки, як виявилось з інформації, що я нещодавно надибав - аптеку "Під чорним орлом" засновано не в 1735, а в 1785 році. Львівський історик Володимир Вуйцик стверджує, що засновник аптеки Франц Наторп прибув до Львова в 1772 році, та й будинок де зараз аптека збудували в 1775 році, а дата 1735 рік взялась через механічну помилку - стерту частину цифри 8 от і маємо замість 1785 - 1735 рік.
Що, де і як було насправді з тією аптекою, хто хто, а я точно не знаю), я лише переповідаю вам все те що почув, побачив, прочитав.
Ну що ж, історичну справедливість, маю надію, відновлено - йдемо далі.
Будинок номер 4 на вулиці Ставропігійській.
Львів, цікаві місця. Вулиці Вірменська і Друкарська.
Є у Львові своєрідне місце, подібного до нього ви, мабуть, не знайдете в жодному іншому місті України - вулиця Вірменська.
Сучасна Вірменська простягнулась від проспекту Свободи до Домініканського монастиря, колись це було кілька вуличок древнього міста які в 1871 році об'єднали в одну. Правда, після цього Вірменську ще кілька разів знову роз'єднували і перейменовували, а почалась історія вулиці приблизно в XIII столітті, коли вірмени почали селитись у Львові.
Вірмени мали рівні права з руським населенням Львова, у вірмен була своя рада старійшин, суд, шпиталь, бібліотека. З наданням Львову магдебурзького права почалась розбудова вірменського кварталу, котрий в ті часи був одним з найкрасивіших у Львові, у XV столітті в вірменському кварталі вже були водопостачання і каналізація, а територія сучасної вулиці Вірменської була вкрита кам'яним бруком.
Вулиця Вірменська вважалась центром тогочасного вірменського кварталу, який в ті часи був середмістям середньовічного Львова.
Сучасна Вірменська простягнулась від проспекту Свободи до Домініканського монастиря, колись це було кілька вуличок древнього міста які в 1871 році об'єднали в одну. Правда, після цього Вірменську ще кілька разів знову роз'єднували і перейменовували, а почалась історія вулиці приблизно в XIII столітті, коли вірмени почали селитись у Львові.
Вірмени мали рівні права з руським населенням Львова, у вірмен була своя рада старійшин, суд, шпиталь, бібліотека. З наданням Львову магдебурзького права почалась розбудова вірменського кварталу, котрий в ті часи був одним з найкрасивіших у Львові, у XV столітті в вірменському кварталі вже були водопостачання і каналізація, а територія сучасної вулиці Вірменської була вкрита кам'яним бруком.
Вулиця Вірменська вважалась центром тогочасного вірменського кварталу, який в ті часи був середмістям середньовічного Львова.
Нові і старі фотографії вулиць Краківська та Лесі Українки / New and old photos of streets Krakivs'ka and Lesya Ukrainka
Україна
Львів
Вулиця Краківська
Вулиця Лесі Українки
Львів
Вулиця Краківська
Вулиця Лесі Українки
Ukraine
Lviv
Krakivs'ka st
Lesya Ukrainka st
Львів, цікаві місця. Вулиці Краківська і Лесі Українки.
До Львова прийшла весна, я якраз встиг дописати свої "мемуари" з мандрів), а тепер вирушаю далі розглядати все цікаве, що є у Львові.
Отож, після зимової перерви, Вашій увазі вулиця Краківська.
Вперше про вулицю Краківську, в документах, згадували ще в 1382 році, але тоді вона ще була Татарською, а ще Поганською і Сарацинською - такі назви вулиця отримала завдяки татарам, які в ті часи тут жили.
Вперше сучасна назва вулиці згадується в 1441 році, саме з теперішньої Краківської починався шлях до міста Краків, скоріш за все, від цього вулиця й отримала свою сучасну назву.
В 1386 році в кінці вулиці збудували браму, котра спочатку називалась Татарською, а далі разом з вулицею стала Краківською - це було одне з найкращих укріплень тогочасного Львова. Брама закривалась подвійними кованими воротами та мала звідний міст. В 1404 році, для підсилення Краківської брами збудували вежу котрою опікувавсь цех кушнірів і відповідно вежа отримала назву - Кушнірська.
Отож, після зимової перерви, Вашій увазі вулиця Краківська.
Вперше про вулицю Краківську, в документах, згадували ще в 1382 році, але тоді вона ще була Татарською, а ще Поганською і Сарацинською - такі назви вулиця отримала завдяки татарам, які в ті часи тут жили.
Вперше сучасна назва вулиці згадується в 1441 році, саме з теперішньої Краківської починався шлях до міста Краків, скоріш за все, від цього вулиця й отримала свою сучасну назву.
В 1386 році в кінці вулиці збудували браму, котра спочатку називалась Татарською, а далі разом з вулицею стала Краківською - це було одне з найкращих укріплень тогочасного Львова. Брама закривалась подвійними кованими воротами та мала звідний міст. В 1404 році, для підсилення Краківської брами збудували вежу котрою опікувавсь цех кушнірів і відповідно вежа отримала назву - Кушнірська.
Львів, цікаві місця. Площа Ринок.
Площа Ринок - це безумовно історичне серце Львова, тут 44 будинки кожен з яких можна вважати витвором мистецтва і звичайно ж міська Ратуша, як обов'язковий атрибут середньовічного міста.
Виникла теперішня площа Ринок ще за часів князювання лева Даниловича і достеменно відомо, що з XIV століття вона не змінювала своєї назви, а ще з XIV ст. бере початок закон "трьох вікон" - фасад будинку, що виходить на площу Ринок повинен був мати не більше трьох вікон. Правда це правило не діяло на шляхту та духівництво в результаті чого Львів отримав палац Корняка, про який детальніше я розповім далі. Придивіться до вікон в кам'яницях площі, майже в кожній ви помітите закономірність - два вікна одне біля одного, а третє трішки осторонь, зумовлене таке розміщення схожістю внутрішнього планування кам'яниць, де два вікна припадало світлиці, а третє господарському приміщенні. Закон діяв до XVIII ст.
Раніше кам'яниці площі Ринок не мали номерів, кожна мала власну назву, їх називали в честь власника, або завдяки якомусь з елементів фасаду.
В середньовіччя усі будинки були пофарбовані в різні кольори, але за "бабці Австрії" всі будинки площі стали сірими, як так сталось розповідають цікаву, а хоча ні - не цікаву історію), а звичайну історію пов'язану з владою міста та підприємцями. В XIX цементні фірми підкупили архітектурні та оголосили, що цемент - це назавжди, його додавали до розчинів для покриття фасадів і стали кольорові будинки площі Ринок - сірими. Лише, приблизно з 80х років минулого сторіччя, кам'яниці почали відновлювати свої кольори.
Виникла теперішня площа Ринок ще за часів князювання лева Даниловича і достеменно відомо, що з XIV століття вона не змінювала своєї назви, а ще з XIV ст. бере початок закон "трьох вікон" - фасад будинку, що виходить на площу Ринок повинен був мати не більше трьох вікон. Правда це правило не діяло на шляхту та духівництво в результаті чого Львів отримав палац Корняка, про який детальніше я розповім далі. Придивіться до вікон в кам'яницях площі, майже в кожній ви помітите закономірність - два вікна одне біля одного, а третє трішки осторонь, зумовлене таке розміщення схожістю внутрішнього планування кам'яниць, де два вікна припадало світлиці, а третє господарському приміщенні. Закон діяв до XVIII ст.
Раніше кам'яниці площі Ринок не мали номерів, кожна мала власну назву, їх називали в честь власника, або завдяки якомусь з елементів фасаду.
В середньовіччя усі будинки були пофарбовані в різні кольори, але за "бабці Австрії" всі будинки площі стали сірими, як так сталось розповідають цікаву, а хоча ні - не цікаву історію), а звичайну історію пов'язану з владою міста та підприємцями. В XIX цементні фірми підкупили архітектурні та оголосили, що цемент - це назавжди, його додавали до розчинів для покриття фасадів і стали кольорові будинки площі Ринок - сірими. Лише, приблизно з 80х років минулого сторіччя, кам'яниці почали відновлювати свої кольори.
Фото. Вулиця Театральна та Катедральна площа / Photos. Street Teatralna and Cathedral Square
Україна
Львів
Вулиця Театральна
Катедральна площа
Львів
Вулиця Театральна
Катедральна площа
Ukraine
Lviv
Street Teatralna
Cathedral Square
Підписатися на:
Дописи (Atom)