Показ дописів із міткою Зима. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Зима. Показати всі дописи

Свидовець. Частина 3)

    Маршрут: Драгобрат - Перемичка - гора Жандарм -гора Близниця Велика - гора Близниця - полонина Стремчеська - полонина Браїлка - Кваси

   Поїзд Київ-Рахів привіз нас в Ясіня, а звідти ми і ще кілька груп (лижники, сноубордисти), спакувались в УАЗ "таблєтка", що вивіз весь "різношерстний" народ до Драгобрату.
   Дорогою встигли потриндіти про всяке і навіть познайомитись), а в Драгобраті розбрелись, хто куди, шоб можливо, вже й не звидітись більше, а як сі звидимо то певно й не впізнаємо один одного, так буває з випадковими попутниками.
   Як вже казав: "Хто куди", а ми на свидовець, стартуємо з Драгобрату і йдем - доки зайдем, там по часу буде видно). Ця частина Свидовця, в порівнянні з моєю попередньою прогулянкою Свидовцем, зручніша простотою добирання і вибирання з гір до "цивілізації".
   Гори зустріли нас туманом і снігом, внизу таким добротним, пухнасто-лапатим снігом), а вже ближче до верхів - зернистим, таким, шо троха січе писок.


   З Драгобрата піднімались до Перемички під горою Стіг, бувало, що місцями навіть розвиднювалось,

Свидовець. Частина четверта)

   Чому четверта? Бо моя епопея походів на Свидовець розпочалась ще з походу в 2014 - це була перша). Літом і восени 2017 я ще двічі ходив на Свидовець, але все ніяк не вдавалось пройти його всього - то час, то погода, то погода й час. Навіть після четвертої вилазки ще залишилось кілька вершин на цьому хребті до яких мене не донесло.
   Про "другий" і "третій" похід ще щось накалякаю шоб було собі "на пам'ять", коли засяду) за "мемуари", а зара - про "четвертий".
   Приїхали ми в Рахів пообіді, докупили продуктів і пігнали до гори по синьому маршруту.


   "Пігнали" то сильно сказано), ну, як я можу гнати вверх з своєю дурноватою залежністю від дзигарів?) Але, то вже таке ...
   Розглядаючи віддалений закуток міста, місячи болото дороги, слухаючи відгомін машин і поїздів внизу, шукаючи маркер маршруту на перехрестях вулиць. Помалу-помалу і піднялись над Раховом.


   Вже доводилось в одному з походів дивитись на Рахів зверху, правда то було вночі і якщо бути точнішим, бачили ми тоді лише вогні Рахова. Тепер ж місто присипане снігом, правда зовсім мало, оно дахи вже без снігу та й на дорогах багнюку. Ну, як не як, а скоро закінчиться перший місяць весни. Народ в соцмережах вже крокусів хоче))), а де їх взяти? В горах ще сніги, хоча й тут вони помалу відступають перед весняним сонцем.

Коротке оповідання "Як я втік з гір)"

   І хоть зарікався я ходити сам в короткий світловий день, і хоть зарікався я ходити сам в погану погоду, і хоть зарікався я ще колись довго і нудно трястись в автобусі Львів-Хуст, але...)
   Зарікатись то одне))), а жІзнь то є жІзнь - потрясся п'ять годин в автобусі Львів-Хуст по нашим чудовим дорогам, вийшов в селі Мислівка,


   на дворі і не мороз, і не сонце, і шось зовсім не "чудєсний день", трохи дує трохи падає, але іноді (ну раз чи два) над головою пробивається клапоть синього неба.


   Топаю собі по болоті і думаю дійду нинька до полонини Мшана чи ні.

Яремче, водоспад Пробій, скелі Довбуша і гора Маковиця

Маршрут: Яремче - водоспад Пробій - скелі Довбуша - гора Маковиця - Яремче

   Зима. Вже більше місяця безвиїзно просидів вдома - ну так сі стало, а глянути на Карпатську зиму, замість роз'їждженої брудної каші під ногами, вже дуже охота. Чєсу кудись вирватись на пару днів -нема(, підходить хандра. Хм, на пару днів - можливості хоч і нема, але день можна вирвати завжди, щоб, як то кажуть "зарядитись") бо шось останнім часом "батарейка" вже не може довго без підзарядки).
   Здзвонився з колєгами - їдемо в Яремче.
   Автобус зі Львова в Франківськ, а далі з Франківська в Яремче. Кілька годин, два автобуси і ми вже далеко від звичної метушні, тепер довкола нас зимовий ліс, засніжені вершини, гірські ріки. Але то довкола), а поряд ще зберігається трохи метушні ну і тої брудної жижі під ногами))), але шо зробиш ми ж в одному з найпопулярніших курортних міст України).


   Але ми тут не надовго. Закупились на обід, поглянули на залізничний міст в Яремче зблизька,


   зара ще пройдемось до водоспаду Пробій та й підемо в гори.
   Довкола водоспаду розкинувся базарчик з автентичною гуцульською продукцією - принаймні такою вона була колись(.
   Але, тепер тут все те, що можна придбати в будь-якому сувенірному кіоску, будь-де в Україні. А ні, є ще здоровенні фото гір в дерев'яних рамках - типу картини, чи шо?) Якось воно все тут "пластмасовим" стало - несправжнім, но народу який приїжджає в Яремче на відпочинок, напевне, подобається, бо народу тут тьма). Збоку чується вигук: "Глинтвейн пойдем пить, туда где всегда?". В голові думка: "то ж скільки ти вже тут сидиш)". До речі, якшо вам набридло сидіти на одному місці в Яремче то ось декілька цікавих місць куди піти.
   Біля водоспаду Пробій також людно, але тут , на щастя, народ затримується ненадовго.