Кізі-Увлоги, Розшибеник і Гутин-Томнатик, а також озера Бребенескул та Несамовите

   Маршрут: Урочище Кізі-Увлоги - хребет Розшибеник - гора Мунчел - озеро Бребенескул - гора Гутин-Томнатик - озеро Несамовите - полонина Туркульська

   Чорногірський - один з найпопулярніших і найкрасивіших гірських хребтів Українських Карпат. Окрім, популярних туристичних маршрутів Чорногорою, є ще доволі багато цікавих місцин, куди не ведуть марковані туристичні маршрути і там рідко зустрінеш людей, на відміну від Говерли чи Попівана, де влітку народу, як бджіл в вулику. От до таких місць ми й вибрались цього разу.

   Автобусами добрались зі Львова до Верховини, ще й пощастило втрапити на автобус до села Бистрець і вже десь біля полудня, були ми на початку маршруту.

   Перекус, троха поплескались в ріці та й в дорогу. Вже знайомими місцями, з села Бистрець, йшли до Гаджини, 

   а точніше, до доволі затишної місцини, де й хоч буває багацько народу, але все одно, якось в тому місці затишно, як вдома).

   Дійшли ще засвітла. Правда, дорогою до місця ночівлі було загублено шєпку, тож частина групи повернулась на пошуки. Бо шєпка в поході то є важлива річ, як не крути. Зак одні шукали шєпку, інші розкладали табір, збирали дрова і готували вечерню. Нічо так, інколи, губити шось), зак походив-пошукав, прийшов, а вже всьо готово, лишилось тіко наїстися і спати. 

   Спати, правда пішли не одразу, звичайно ж ще доволі довго сиділи довкола столу, дивились в вечірнє небо і ділились історіями з попередніх походів. 

   А, шєпку таки було знайдено).

Свидовець. Частина друга). Від Усть-Чорна до Драгобрату

   Маршрут: Усть-Чорна - гора Стоги - гора Темпа - гора Унгаряска - гора Трояска - озеро Апшинець - гора Геришаска - озеро Ворожеска - гора Великий Котел - гора Стіг - Драгобрат - Ясіня

   Вже було в мене про Свидовець, ось коли я вперше був в цих краях, а осьо коли вчетверте).

   Ну а тепер - про вдруге.

   Циганським експресом (Львів-Солотвино) добрались в Тячів, вийшли з поїзда, зайшли в приміщення вокзалу, чекаємо ще одного учасника походу.

   На дворі моросить дощ, який інколи переходить в добротну зливу. Небо повністю затягнули сірі хмари і навіть нема натяку на якесь прояснення.

   Чекання вирішили перенести з вокзалу в якусь забігайлівку, що в центрі Тячева і так тра буде з центру вибиратись в Усть-Чорна, а в забігайлівці можна і кави випити.

   Коли вже вся група була в зборі, з неба знову влило. Настрій в частини учасників походу підупав), прогноз погоди на найближчі дні не тішив - все чорно не видно, зливи і вітер(. Вже навіть прозвучала ідея нікуди не йти, але дощ перестав, навіть з'явилось трохи сонця і ми таки спакувались в бус та вирушили в Усть-Чорна. Добратись в Усть-Чорна - справа не легка, але виїхати звідти ще тяжче).

   Згідно вказівнику, туристичних маршрутів з Усть-Чорна ціла купа, але скажу чесно, цікавих, принаймні для мене), тільки два: на  Красну та Свидовець. Більшість так і ходить - спускається з Красна і йде на Свидовець чи навпаки. На Красну мене вже носило, на Свидовець також))), але якось з "видимістю" тоді не склалось, тож тре повторити. А тим часом, наперекір всім сайтам прогнозу погоди, над нами світить сонце).

   Згідно вказівнику, перед початком виходу на Свидовець, попереду чекає 36 кілометрів до Драгобрату.

Фото з походу до Вільшанського водосховища та Полонини Красна

Україна

Закарпатська область

Вільшанське водосховище (Закарпатське Море)

Полонина Красна (хребет Красна)

Вільшанське водосховище та полонина Красна

Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (Полонина Красна) - село Усть-Чорна

   І такс, Вільшанське водосховище та Полонина Красна.
   Початок травня, перші "майскіе" ну як тут сидіти вдома?) Давно вже хотів поглянути на Вільшанське водосховище, ну і в додачу, від водосховища починається один з маршрутів на Полонину Красна - гірська олінклюзя).
   Доїжджав зі Львова автобусом Львів-Хуст, майже 6 годин. В якомусь селі, між Міжгірям і Хустом), здибаюсь з ще одним учасником походу і ми вирушаємо... в сусіднє село), бо повиходили з автобусів троха не там де тра). Але то таке - глянули карту, спитали людей і ми вже на вірному шляху.

   До речі, якшо збираєтесь добиратись до Вільшанського водосховища автобусами зі Львова то вам потрібно буде виходити біля ГЕС, попередьте водія, думаю він в курсі де та ГЕС.
   Ну а мені навіть на користь трохи розім'яти ноги після довгого сидіння в автобусі, йдучи трасою, перед підйомом в гори). От тільки дрібний дощ, що цяпає і цяпає, вже починає так крепко надоїдати.

Хребет Пішконя, або як не треба ходити в міжсезоння)

   Маршрут: Терсовата (між селами Синевир і Синевирська Поляна) - Пішконя - Мала Гропа - Велика Гропа - Негровець.

   Спочатку думав написати отакий заголовок - Хребет Пішконя, або як я тупив від початку (пакування рюкзака) і до кінця (виїзд з кінцевої точки маршруту), але якось не гарно бути таким самокритичним) я ж вже трішки "опитний турист"), а хоча... коротше напишу все, як було, а громадськість хай вже собі сама вирішує).
   І так. Збір групи. Кажуть одному в гори ходити не варто (то як кому і як коли), а в час коли Верхи вже присипало снігом і ти далеко не "модний виживальщик" типу Бер Гріллза, то взагалі - не варто), але одним не підходило місце (бо вже були), іншим дні на які я запланував похід. Останній потенційний учасник походу на хребет Пішконя не пішов через прогнозовані дощі і холод. По windguru показали -12. Була пропозиція перенести похід на інші дати, але переносити в мене не дуже й то виходило та й не дуже то хотілось, бо далі вже планувався наступний похід, ну і на Пішконю я хотів вже). Тих -12 мене не дуже лякало, я ж "закальонний", я ж на Водохреща в ополонку якось разок "окунувся"))).
   Пакування рюкзака. Збирався я якось зовсім не на зиму). Бахіли? Ну нах мені ті бахіли? Ну притрусило трохи снігом, во вчора фото з поста на ПІЧ дивився, снігу і нема майже, короч по..й (а, як виявилось, місцями саме стільки снігу й було) на ті бахіли буду я ше зайвий груз таскати. А внутрішній голос зараза мовчав хоча міг б і видати щось типу - тупе ти "созданія" та візьми ти ті бахіли, тож макс плюс 100 грам грузу. От майже все я й спакував по такому принципу - обійдусь, та наш воно мені, якось буде. Та й сам ж іду ніякої ж відповідальності за чуже здоров'я, а за своє я сильно не переймався, хай Приватбанк переживає - в мене там страховка).
   Доїзд. От тут все було чітко і просто, за це дякую людині з туристичного форуму під ніком SLV - доїхав, як по нотам) і вже приблизно в обід я на початку маршруту до хребта Пішконя.

   Пройшовши кілька десятків метрів, зупинився пообідати в альтанці, що встановлена на одному з ДОТів лінії Арпада.

Як доїхати, добратись, дійти до озера Синевир

   Все частіше народ цікавиться, як добратись чи доїхати до озера Синевир, зараз спробую відповісти тут на це запитання.
   Найкращий варіант щоб доїхати до озера Синевир буде такий - зі Львова сідаєте на поїзд Львів-Мукачево (відправлення зі Львова о 7:15) і їдете до станції Воловець,

   в Воловці ідете на автостанцію Воловець 2. Ось карта.

Фото з походу від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Україна

Карпати

Угорські скелі

Озеро Марічейка

Попіван

Вухатий Камінь

Від Верховини, через Угорські Скелі та Піп Іван, до Вухатого Каменю.

Маршрут: Верховина - село Плай - полонина Кринта - Угорські Скелі - село Зелене - село Явірник - село Шибене - Піп Іван Чорногірський - Вухатий Камінь - Дзембронський водоспад - Дземброня.

   І так, маршрут який написаний вище, був в мене, як резервний), а збирався я використати ці дні для походу до РЛС "Памір", але - збирався, збирався і не зібрався).

   На дворі зима ще бореться з весною і щоб бути хоч трохи в курсі погоди пишу в пошуку: "погода Верховина", добрі сайти з погодою пропонують мені ще поглянути погоду в Верховині на 10 днів і навіть на місяць, "ага, хоч би до обіду вгадали" - подумав я і позакривав ті всі вікна з яких мені на дні походу була обіцяна похмура, але без дощу і навіть з проясненнями погода.

   Ну що ж, з погодою вияснили, тепер ше тре когось з собою в похід взяти, бо всі люди з якими я переважно ходжу на заплановані мною дні іти не зможуть, а йти самому коли ведмеді тільки прокинулись від сну і певно голодні), а в горах ще, хоч і неймовірно мала, але зберігається небезпека сходження лавин - зовсім не хотілось, бо страшно боюсь лавин і ведмедів))).

   Знову відкриваю "вікна" мережі і пишу оголошення в різних групах та форумах, хоч до походу залишилось кілька днів, але попутника я знайшов.

   Так, тепер ще вирішити, як добратись до Верховини зі Львова. Оптимальних варіанти два: перший автобусами - зі Львова до Івано-Франківська і з Франківська в Верховину, так я вже їздив (доки доволочишся в Верховину то вже нічого не хочеться, а ще, навіть якщо виїхати зі Львова в шостій ранку то в Верховині будеш, орієнтовно в 14:00); варіант другий - поїздом Ковель-Чернівці до Коломиї, а з Коломиї в Верховину автобусом (так я ще не їздив отож вирішив спробувати).

   Другий варіант добирання мені сподобався ще на стадії планування, а після "польових випробувань") - це тепер, мабуть, буде моїм основним варіантом).

   Судіть самі - поїзд Ковель-Чернівці вирушає зі Львова о 1:20, а в 5:55 ви вже в Коломиї, плюс є добрих чотири години щоб подрімати. В Коломиї, з вокзалу сідаєте в маршрутку на автовокзал, а з автовокзалу Коломиї орієнтовно в 7:40 є автобус в Верховину і приблизно в 10:00 ви в Верховині.

   Ось так, як описано вище, ми й потрапили в Гуцульську Столицю. Зробив кілька фото з розкладами автобусів на автостанції Верховини (фото з розкладами автобусів викладу в картах до походу), випили кави, дістав карту і пішли ми по Верховині шукати перші орієнтири - Жаб'євський потік і музей "Тіні забутих предків".

Озеро Задорожнє

   Вирвусь трішки з розповідей про Львів і розкажу про Задорожнє куди мене нещодавно занесло, а саме про озеро неподалік Львова, а ще ближче до Миколаєва яке в народі прозвали Байкал.

   Добратися до озера Задорожнє зі Львова зовсім просто, сідаєте в будь яку електричку з приміського вокзалу, що проїжджає станцію Задоріжна і приблизно через 40-45 хвилин виходите на станції Задоріжна, а звідти, метрів 100 ну мо 120, дорогою, зараз намалюю карту)))

і ви вже на озері. Зараз більша частина пляжів (ті що ближче до станції) на озері "Байкал" взяті в оренду і за вхід потрібно заплатити, зате на пляжах чисто і навіть є мінімальний сервіс))). Залишились ще і пляжі з вільним доступом (позначив на карті), тут можна розкласти намети і відпочивати скільки завгодно, от тільки врахуйте, що на вихідних і в хорошу погоду відпочиваючих дуже багато на всіх пляжах. Нехай вас не вводить в оману фото на якому зовсім немає людей бо зроблено воно приблизно о 5 ранку коли ті що з палатками - ще спали, а ті що без - ще не приїхали).
   Ще розклад електричок, але пам'ятайте, що немає нічого постійного і навіть розклад поїздів може змінюватись).

Кострич, Шпиці та озеро Несамовите

   Маршрут: Кривопільський перевал - полонина Веснарка - гора Кострича - гора Кострич - полонина Псарівка - село Бистрець - полонина Гаджина - Довбушева криниця - Довбушів стіл - Шпиці - озеро Несамовите - Заросляк.

   Мемуари про літо 2015).

   Ну пішли, чи краще сказати поїхали, на слова першого космонавта не претендую, просто в більшості випадків перед тим, як кудись іти треба трішки, а інколи й так добряче проїхатись, бо отак вийти з дому і йти собі далеко та довго можуть дозволити одиниці, коротше...

   Було це навіть не літо, а останні дні весни, їхали ми нічним потягом в славне місто Івано-Франківськ, вагон був загальний і кімарив я собі сидячи. Здається, вже навіть заснув і щось почалось снитись, коли крізь сон почув голос провідника: "Ходорів, Ходорів!" - натхненно репетував провідник заглядаючи в кожне відділення плацкартного вагону. 

   Спросоння я поглянув на могутню статуру провідника, котрий прямував в кінець вагону продовжуючи сповіщати всіх про місце зупинки, незважаючи на те, що за вікном глупа ніч).

   Хвилин п'ять я помучився в спробах знову примостити голову так щоб вона не баламкалась в такт вагону, а потім кинув ту затію і потопав в тамбур курити, прокручуючи в голові фразу одного героя з відомого серіалу - "Ходор, Ходор", чомусь вигуки і статура провідника викликали такі асоціації).

   До Франківська так і не заснув. В Франківську, поки чекали решту групи, зайшли в кафе перекусити. Їсти вранці мені, майже ніколи, не хочеться, а от каву люблю і випити її можу багато, тому поки народ обирав чим поснідати, я роздивлявся вивіску над кавовим апаратом. Каву завжди обираю просто - дивлюсь тільки на пропонований об'єм, такий вже я гурман, нічого з тим не зробиш).

Велосипед + вільний час = Палац, озеро і стародавній костел

   Треба було мені з'їздити в місто Пустомити. Часу на поїздку було вдосталь, тож взяв я велосипед і покрутив педалі в сторону потрібного населеного пункту.
   На справи, що привели мене в райцентр найбільшого району області витратив години дві, а попереду ще залишалось купу вільного часу, вирішив витратити його з користю і поїхав дивитись цікаві місця в Пустомитах та поблизу.
   Палац, чесно кажучи палац в Пустомитах варто подивитись тільки тоді, коли ви вже і так в місті та маєте вільний час.

   Будівля - типовий зразок класицизму (взято з вікіпедії), збудована десь спочатку XXст. (точних даних немає).
   Зараз в преміщенні знаходяться різні конторки. Фасад палацу досить гарно відремонтовано і мабуть проводяться ще якісь роботи бо частина подвіря відгороджена будівельним парканом. Та все одно не вражає, от якби замість конторок, був музей з цікавими експонатами, тоді можливо, а так...

Похід по Чорногорі. Від Смотрича через Піп Іван до Несамовитого

   Маршрут: село Дземброня - гора Смотрич - гора Піп Іван Чорногірський - гора Дземброня - гора Мунчел - гора Бербенескул - гора Ребра - озеро Несамовите - Заросляк.

   Пропоную Вашій увазі опис походу по найвищому хребті Українських Карпат - Чорногірському. 

   

   З часу походу минув уже майже рік, отож продовжуючи серію спогадів, правда  - це вже не "Як все починалось", бо коли ішов Чорногорою позаду був уже добрий десяток походів Українськими Карпатами.
   Давно збирався пройтись від Піп Івана до Петроса, ще літом 2013, та через брак вільних днів, вибрався в цей похід тільки під кінець осені і то тільки від гори ПІЧ до озера Несамовите, хоча, на Петросі і Говерлі встиг побувати влітку, тож можна сказати все задумане виконав).
   Старт маршруту запланував з села Дземброня. Добратись в Дземброню виявилось не так легко, заїхали ми спочатку в Верховину, де виявилось, що автобус на Дземброню буде тільки через годину, а людей на нього уже назбиралось на два автобуси). Вирішили повертатись в Ільці, котрі ще півгодини тому проїхали, а звідти уже добиратись в Дземброню. Зате побували в, як писав Франко, "Гуцульській столиці".

   З Ільців ми вирушили пішки, дорогою, котра повторюючи всі згини Чорного Черемошу,