Маршрут: Підліснів (Медова Долина) - полонина Бараня - гора Хом'як
Гора Хом'як в Східних Горганах, є легенда, що свою назву гора отримала через схожість з малим гризуном, але скажу вам чесно, як я не приглядався - зовсім вона мені не схожа на хом'яка. Ну от погляньте самі - фото гори Хом'як з різних ракурсів.
Це з Синяка, зі сторони Кукула і з Яваірника.
От до Хом'яка Горганського) я й зібрався цього разу. Якщо комусь цікаво, як добратися до гори Хом'як то знайте - все дуже просто, з Івано-Франківська сідаєте на будь-який автобус, що проїжджає Татарів (попередьте водія, що вам потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький Гук), можна і поїздами чи електричками, але тоді доведеться трішки довго топати зі станції Микуличина або Татарова до початку маршруту.
Топати я не хотів тож сів на автобус зі Львова до Франківська, а далі з Франківська до Татарова. Окрім мене в автобусі їхало ще ціла купа школярів молодшого віку з двома вчителями які цілу дорогу проводили "виховну годину" на тему "Поводження в горах", роздавали кульочки якщо когось тошнило і кожних 5-ть хвилин питали чи ніхто не хоче в туалет. Я ж щоб не заважати навчально-виховному і освітньому процесу примостився на табуретці біля водія і ми з ним проговорили всю дорогу від Франківська, ледь не проїхав потрібну мені зупинку між Микуличином і Татаровом, добре, що водій вже був в курсі моїх планів походу до гори Хом'як і сам зупинив в потрібному мені місці.
Вийшов, виволік рюкзак, одягнув рюкзак, перейшов підвісний міст і от я на старті маршруту на гору Хом'як.
Неподалік КПП на дорозі до водоспаду Женецький Гук починається стара австрійська стежка до вершини гори, яку використовували військові армії "бабці-австрії".
Стежка добре маркована, окрім звичного маркування зустрічається ще таке.
Підйом простий і легкий, тож навіть тим хто вперше в горах піднятись цим маршрутом на гору Хом'як не буде проблемою (лише перед вершиною, можливо, трішки тре буде захекатись ☺). Правда, іти тре буде довго і нудновато), адже майже весь час будете іти лісом.
Мені цікавості підйому на Хом'як додавала погода. Коли вийшов з маршрутки вершини гір були затягнуті хмарами, але десь на 1/3 дороги з неба вляв добрий такий дощ після якого виглянуло сонце.
Я вже втішився, що таки вдасться потрапити на вершину в хорошу погоду. Тішився не довго - за півгодини знову влило і то так, що йти було неможливо, ну можливо, але не охота). Дощовик промок на згинах і в районі лобу, дощівка лила в очі, я стояв під деревом (яке від дощу ну ніяк не допомагало, але рефлекс є рефлекс - падає дощ, значить тра іти під дерево), розтягнув дощовик, щоб зменшити кількість згинів, а ше шоб мешти не намочити. Дощ тривав хвилин 20 і знову засвітило сонце).
Погода стабілізувалась "ясно з прохмаренням". До полонини Бараня я вже повністю висох і повен сил та енергії був готовий до останнього ривка на вершину гори Хом'як. Вказівник маршруту сповістив мене, що залишилось 0,5 км або 20 хвилин ходу.
Вийшов з зони лісу, за цей час погода з отакої
стала отака.
Зате став свідком, як народжуються хмари (ото таке схоже на дим в центрі фото).
Трішки жерепу,
трішки каміння і от вона - вершина гори Хом'як.
Вийшов, скинув рюкзак, заглянув за постамент і побачив дощові хмари, які ніяк не хотіли сьогодні залишити мене в спокої.
"Ну час ще є" - подумав я, закурив і розглядав невеликий проміжок між небом і землею))).
Тим паче, що, як мені здалось, Синяк зможе затримати дощові хмари, адже з обох боків вони вже майже обійшли Хом'як і було добре видно дощову завісу над Явірником
та в районі Буковелю.
Ой як я помилявся))) і щодо часу і щодо того, що хмари лише дощові).
Перша блискавка промайнула десь над Синяком, а далі їх було вже багацько, грім не змовкав, а ще здається я бачив горизонтальну блискавку). Спецефекти могутності природної стихії були на висоті. Раніше я такого не бачив і дуже надіюсь більше так близько не побачити).
Я хоч і люблю грозу, але коли ти стоїш і дивишся, як грозова хмара, що закрила собою все - від землі до неба, мчить зі швидкістю японських поїздів прямо на тебе, а поряд з тобою ще й залізний каркас довкола фігури Матері Божої, що на вершині Хом'яка то тут не до любування грозою, тут треба швидко одягати рюкзак і бігти вниз, до зони лісу).
Так я й зробив. Дощ заливав очі, каміння під ногами здригалось від швидких і важких кроків, чи то від грому))), який перейшов в суцільний гул змішавшись зі звуком проливного дощу.
Збігши до дерев, зупинився віддихатись, дістав цигарку яка одразу ж намокла і розвалилась. Віддихатись не вийшло), потопав далі вниз.
Вже після того, як я пройшов полонину Бараня грім почав потроху стихати, а згодом припинився й дощ, а далі - десь над Хом'яком знову засвітило сонце),
а про зливу нагадувала лише мокра земля під ногами.
До станції в Микуличині я прийшов вже коли повністю стемніло, дощ більше не падав. Підійшов до каси - зачинено, вирішив почекати надворі, а заодно й повечеряти.
Коли касу відчинили то виявилось, що поїзд Рахів-Львів хоч і зупиняється в Микуличині, але білетів тут на цей поїзд купити не можна). Спитав чи знають, мо ще будуть якісь автобуси в сторону Яремче - "То вже пізно, вже не буде", ну мені й так не хотілось йти до траси), бо поки чалапав в мокрих мештах - натер си пальці. Вмостився зручніше і став чекати Рахівського поїзда - є ще варіант домовитись з провідником. Домовитись не вийшло - "В нас дуже серйозна перевірка - з Києва". Перевірка то перевірка, ше й з самого Києва), повернувся на вокзал, поклав рюкзак під голову і під спогади про похід до гори Хом'як задрімав).
Вранці мене розбудив шум від народу, що зібрався на електричку, якою я й доїхав до Яремче, а звідти вранішнім автобусом до Львова.
Більше фото з походу тут
Відео тут
Карта маршруту до гори Хом'як тут
Гора Хом'як в Східних Горганах, є легенда, що свою назву гора отримала через схожість з малим гризуном, але скажу вам чесно, як я не приглядався - зовсім вона мені не схожа на хом'яка. Ну от погляньте самі - фото гори Хом'як з різних ракурсів.
Це з Синяка, зі сторони Кукула і з Яваірника.
От до Хом'яка Горганського) я й зібрався цього разу. Якщо комусь цікаво, як добратися до гори Хом'як то знайте - все дуже просто, з Івано-Франківська сідаєте на будь-який автобус, що проїжджає Татарів (попередьте водія, що вам потрібно вийти біля повороту на водоспад Женецький Гук), можна і поїздами чи електричками, але тоді доведеться трішки довго топати зі станції Микуличина або Татарова до початку маршруту.
Топати я не хотів тож сів на автобус зі Львова до Франківська, а далі з Франківська до Татарова. Окрім мене в автобусі їхало ще ціла купа школярів молодшого віку з двома вчителями які цілу дорогу проводили "виховну годину" на тему "Поводження в горах", роздавали кульочки якщо когось тошнило і кожних 5-ть хвилин питали чи ніхто не хоче в туалет. Я ж щоб не заважати навчально-виховному і освітньому процесу примостився на табуретці біля водія і ми з ним проговорили всю дорогу від Франківська, ледь не проїхав потрібну мені зупинку між Микуличином і Татаровом, добре, що водій вже був в курсі моїх планів походу до гори Хом'як і сам зупинив в потрібному мені місці.
Вийшов, виволік рюкзак, одягнув рюкзак, перейшов підвісний міст і от я на старті маршруту на гору Хом'як.
Неподалік КПП на дорозі до водоспаду Женецький Гук починається стара австрійська стежка до вершини гори, яку використовували військові армії "бабці-австрії".
Стежка добре маркована, окрім звичного маркування зустрічається ще таке.
Підйом простий і легкий, тож навіть тим хто вперше в горах піднятись цим маршрутом на гору Хом'як не буде проблемою (лише перед вершиною, можливо, трішки тре буде захекатись ☺). Правда, іти тре буде довго і нудновато), адже майже весь час будете іти лісом.
Мені цікавості підйому на Хом'як додавала погода. Коли вийшов з маршрутки вершини гір були затягнуті хмарами, але десь на 1/3 дороги з неба вляв добрий такий дощ після якого виглянуло сонце.
Я вже втішився, що таки вдасться потрапити на вершину в хорошу погоду. Тішився не довго - за півгодини знову влило і то так, що йти було неможливо, ну можливо, але не охота). Дощовик промок на згинах і в районі лобу, дощівка лила в очі, я стояв під деревом (яке від дощу ну ніяк не допомагало, але рефлекс є рефлекс - падає дощ, значить тра іти під дерево), розтягнув дощовик, щоб зменшити кількість згинів, а ше шоб мешти не намочити. Дощ тривав хвилин 20 і знову засвітило сонце).
Погода стабілізувалась "ясно з прохмаренням". До полонини Бараня я вже повністю висох і повен сил та енергії був готовий до останнього ривка на вершину гори Хом'як. Вказівник маршруту сповістив мене, що залишилось 0,5 км або 20 хвилин ходу.
Вийшов з зони лісу, за цей час погода з отакої
стала отака.
Зате став свідком, як народжуються хмари (ото таке схоже на дим в центрі фото).
Трішки жерепу,
трішки каміння і от вона - вершина гори Хом'як.
Вийшов, скинув рюкзак, заглянув за постамент і побачив дощові хмари, які ніяк не хотіли сьогодні залишити мене в спокої.
"Ну час ще є" - подумав я, закурив і розглядав невеликий проміжок між небом і землею))).
Тим паче, що, як мені здалось, Синяк зможе затримати дощові хмари, адже з обох боків вони вже майже обійшли Хом'як і було добре видно дощову завісу над Явірником
та в районі Буковелю.
Ой як я помилявся))) і щодо часу і щодо того, що хмари лише дощові).
Перша блискавка промайнула десь над Синяком, а далі їх було вже багацько, грім не змовкав, а ще здається я бачив горизонтальну блискавку). Спецефекти могутності природної стихії були на висоті. Раніше я такого не бачив і дуже надіюсь більше так близько не побачити).
 |
| фото зроблене до того, як мене затягло грозою), тоді вже самі розумієте було не до фотосесії))) |
Так я й зробив. Дощ заливав очі, каміння під ногами здригалось від швидких і важких кроків, чи то від грому))), який перейшов в суцільний гул змішавшись зі звуком проливного дощу.
Збігши до дерев, зупинився віддихатись, дістав цигарку яка одразу ж намокла і розвалилась. Віддихатись не вийшло), потопав далі вниз.
Вже після того, як я пройшов полонину Бараня грім почав потроху стихати, а згодом припинився й дощ, а далі - десь над Хом'яком знову засвітило сонце),
а про зливу нагадувала лише мокра земля під ногами.
До станції в Микуличині я прийшов вже коли повністю стемніло, дощ більше не падав. Підійшов до каси - зачинено, вирішив почекати надворі, а заодно й повечеряти.
Коли касу відчинили то виявилось, що поїзд Рахів-Львів хоч і зупиняється в Микуличині, але білетів тут на цей поїзд купити не можна). Спитав чи знають, мо ще будуть якісь автобуси в сторону Яремче - "То вже пізно, вже не буде", ну мені й так не хотілось йти до траси), бо поки чалапав в мокрих мештах - натер си пальці. Вмостився зручніше і став чекати Рахівського поїзда - є ще варіант домовитись з провідником. Домовитись не вийшло - "В нас дуже серйозна перевірка - з Києва". Перевірка то перевірка, ше й з самого Києва), повернувся на вокзал, поклав рюкзак під голову і під спогади про похід до гори Хом'як задрімав).
Вранці мене розбудив шум від народу, що зібрався на електричку, якою я й доїхав до Яремче, а звідти вранішнім автобусом до Львова.
Більше фото з походу тут
Відео тут
Карта маршруту до гори Хом'як тут
Немає коментарів:
Дописати коментар