Маршрут: Микуличин - полонина Свинянка - полонина Явірник - гора Горган-Явірницький - полонина Явір - Яремче - водоспад Дівочі Сльози
Гір в Карпатах які носять назву Явірник, можна сказати, безліч), але Горган-Явірник, або Горган-Явірницький безумовно виділяється з-поміж інших.
От до горганського Явірника я й вибрався цього разу.
Все, як завжди) - похід планував давно, але часу не вистачало, а тут пробив собі ногу і дали лікарняне))). Дірка в нозі була невелика, правда трохи болюча, але йти можна, ще 1 лікар казав ходити, а не лежати).
Ну я й пішов, а зі мною ще один знайомий.
Починати маршрут на Явірник надумали з села Микуличин. 21:22, виходимо з поїзда Львів-Рахів, готуємось до підйому в гори, розкладаєм трек-палки, дістаєм з рюкзаків фотоапарати, беру компас, розгортаю карту щоб поглянути куди іти зі станції оп, а карта то не та... замість карти Східних Горган взяв Західні).
Добре, що поряд були ще туристи, котрі ішли до водоспаду Женецький Гук і далі до гори Хом'як та мали карту з регіоном Карпат який нам потрібен.
Народ, якшо колись прочитаєте це), знайте, що ми Вам дуже вдячні!.
Зробили кілька фото потрібної нам частини карти, подякували і почали підйом до полонини Свинянка де планували ночувати.
Дорогою намагався налаштувати різкість на своїй мильниці, бо щось їй зайшло і не хотіла вона фотографувати з більш-менш нормальною чіткістю, зате получилось ось таке фото
з примарною колією яка веде в гори).
Моросів дощ, гори затягло хмарами, під ногами болото, кілька разів зупинялись щоб звіритись з картою на фотоапараті, ще одного разу, на невеликій полонині де було роздоріжжя трішки пошукали в темряві маркер, але таки вийшли туди де планували ночувати - на полонину Свинянка.
На Свинянці є добротна хатина, але вона виявилась зачиненою, хоча ми й не розраховували на те, що тут буде відкрито. Розмістились на ганку перед хатою, дах захищав від дощу, а хатина від вітру, що дув з гір. Тож повечерявши з комфортом), завалились спати.
Вранці до нас навідалась лисиця, але нічого, як було в поході до Пікуя, не встигла - вчасно прокинулись).
Ось фото і хоча на ньому ви не побачите лисиці - повірте вона є))).
Поснідали розглядаючи гірські краєвиди
і в дорогу.
Жовтий маршрут, що розпочався неподалік станції в Микуличині привів нас до синього).
по якому ми вже повинні вийти до полонини Явірник.
Поблизу урочища Полавець ми натрапили на невеличкий мисливський будиночок який не позначений на карті,
але у випадку чогось, розраховувати тут переночувати чи сховатись від негоди не варто - будинок зачинений. Можна лише перепочити неподалік будинку в облаштованому місці.
Практично, від мисливського будиночка і до полонини Явірник дорога весь час іде вверх, тож на нас чекав довгий і нудний підйом), на якому ще деякий час зустрічався жовтий маркер разом з синім,
але, як я вже згадував, тепер нам був потрібен лише синій маршрут, бо жовтий, неподалік гори Круглоявірник зходив вниз до "Медової Долини" де починається дорога до водоспаду Женецький Гук.
Вже неподалік полонини Явір зустріли групу, що спускалась вниз. Спитав чи бува не з Горгану-Явірницького ідуть, відповіли, що ще тільки піднімаються туди). Довелось їх розчарувати, адже, скоріш за все, пропустивши поворот на полонині Явірник на стежку, що веде до Горгану-Явірницького, група почала спуск в Микуличин.
Виходимо на полонину Явірник.
Група яку ми зустріли дорогою сюди зупиняється щоб вирішити - йти далі чи зупинитись на полонині для ночівлі. Ми ж йдемо далі, ще треба поповнити запаси води і знайти стежку до Горгану-Явірницького, адже маркованого маршруту з полонини Явірник до гори немає, але тут в принципі, вже все просто - постійно вверх).
Дорогою розглядаю Хом'як з Синяком,
на Хом'яку я ще не бував, а от, в одному з походів, коли відпочивав поблизу вершини гори Синяк та розглядаючи Горган-Явірник, надумав, що варто там побувати, давно це було, але таки я вже тут, ще трохи і дуже давній задум буде здійснено.
З-за Горган виглядав засніжений Петрос, хоча на дворі давно вже, як початок літа.
Неподалік колиб зустріли ще одну групу, що зібралась піднятись на Горган-Явірник, а ще ось такого охоронця гірських полонин) (таке мале і біле в траві).
Води набрали, пора вверх. На полонині Явірник залишаються дві групи - одні на обід, а другі мо й на вечерю).
Крізь буреломи, з полонини Явірник до Горгану-Явірник веде вузенька стежка,
яка через деякий час виводить нас на горганські камені.
Ще на рахунок маршруту до гори Явірник - маркування до якого ми звикли тут хоч і немає, але на стежці до хребта і на самому хребті зустрічаються пов'язки на деревах,
можливо колись на їхньому місці і з'явиться звичне маркування.
Іти горганським камінням було не дуже зручно - заважала невелика дірка в нозі якраз посередині ступні, кожного разу наступаючи на гострі виступи каменів відчувався біль.
До речі про дірку в нозі яку я отримав в, мабуть, найбруднішому місці поблизу Львова - потрібна була вакцинація від "столбняка" чи то правця, а вакцин в червні 2016 не було в жодній з лікарень Львова та й скоріш за все області, така сама ситуація була й з вакцинами від сказу. Не знаю, як там ситуація тепер, але мандруючи будьте уважні.
Від болю в нозі гарно допомагали карпатські краєвиди
та чудернацькі скульптури з каменю), розглядаючи які забував про тимчасові незручності з пересуванням.
Ще трішки і ціль походу - гора Горган-Явірницький буде досягнута.
Вершина.
З вершини Горгану-Явірницького відкриваються чудові краєвиди Горган, звідси ви зможите побачити Хом'як, Синяк і Малий Горган, Довбушанку до якої я все ніяк не можу дійти), Велику і Малу Сивулі
і звичайно ж з Горгану-Явірника можна добре роздивитись Яремче.
Відпочили, перекусили, коротше, на вершині просиділи добрих дві години, за цей час більше ніхто до Шоргану-Явірник не прийшов, спускаємось в Яремче.
З Явірника в Яремче веде стежина яка починається майже на вершині гори, а на полонині Явір переростає в дорогу. Також, поблизу, полонини Явір вже можна зустріти маркування маршруту,
що веде в Яремче.
Дорогою до Яремче ще вдалось назбирати трішки грибів.
Уже, можна сказати, в Яремче зустріли ось такий знак на лісовій дорозі).
Коли зійшли в Яремче часу в нас ще було "вагон"), тож вирішили таки пройтись до водоспаду Дівочі Сльози, який був запланований в маршруті, але не знав чи вистачить часу на його відвідини.
Згідно інформаційному стенду
до водоспаду Дівочі Сльози 2 км.
Також на стенді вказано марковані маршрути поблизу Яремче.
Два кілометри по розбитій гірській дорозі, місячи болото і ми на місці.
Коли побачили водоспад то одразу придумалась легенда про походження назви) - одна дівчинка довго ішла з Яремче, на дуже високих каблуках по дуже поганій дорозі, щоб побачити цей водоспад і все-таки дійшовши до нього та побачивши заради чого вона здолала нелегкий шлях то довго і гірко ридала). Але якщо ви матрасите в Яремче і вам захотілось урізноманітнити пасивний відпочинок то водоспад Дівочі Сльози буде непоганим варіантом.
Потішила альтанка біля водоспаду, проста така альтанка яких в Карпатах сотні - стіл, лавки і дашок над ними, але на цій альтанці висів аркуш А4 з написом "Відпочинок платний" от тільки проблема, що когось кому б заплатити тут не було, довелось відпочивати на халяву).
Пора повертатись. За, можна сказати, день ми побували на вершині гори до якої я збирався років три), а ще я точно слідкував вказівкам лікаря - старатись багато ходити щоб кров циркулювала і промивати рану. З Микуличина до Горгану-Явірника і звідти до Яремче думаю підійде до "багато ходити").
Вночі вже добрий знайомий поїзд Рахів-Львів забрав нас з Яремче до Львова).
Більше фото з походу тут
Відео тут
Карта (мапа) маршруту тут
От до горганського Явірника я й вибрався цього разу.
Все, як завжди) - похід планував давно, але часу не вистачало, а тут пробив собі ногу і дали лікарняне))). Дірка в нозі була невелика, правда трохи болюча, але йти можна, ще 1 лікар казав ходити, а не лежати).
Ну я й пішов, а зі мною ще один знайомий.
Починати маршрут на Явірник надумали з села Микуличин. 21:22, виходимо з поїзда Львів-Рахів, готуємось до підйому в гори, розкладаєм трек-палки, дістаєм з рюкзаків фотоапарати, беру компас, розгортаю карту щоб поглянути куди іти зі станції оп, а карта то не та... замість карти Східних Горган взяв Західні).
Добре, що поряд були ще туристи, котрі ішли до водоспаду Женецький Гук і далі до гори Хом'як та мали карту з регіоном Карпат який нам потрібен.
Народ, якшо колись прочитаєте це), знайте, що ми Вам дуже вдячні!.
Зробили кілька фото потрібної нам частини карти, подякували і почали підйом до полонини Свинянка де планували ночувати.
Дорогою намагався налаштувати різкість на своїй мильниці, бо щось їй зайшло і не хотіла вона фотографувати з більш-менш нормальною чіткістю, зате получилось ось таке фото
з примарною колією яка веде в гори).
Моросів дощ, гори затягло хмарами, під ногами болото, кілька разів зупинялись щоб звіритись з картою на фотоапараті, ще одного разу, на невеликій полонині де було роздоріжжя трішки пошукали в темряві маркер, але таки вийшли туди де планували ночувати - на полонину Свинянка.
На Свинянці є добротна хатина, але вона виявилась зачиненою, хоча ми й не розраховували на те, що тут буде відкрито. Розмістились на ганку перед хатою, дах захищав від дощу, а хатина від вітру, що дув з гір. Тож повечерявши з комфортом), завалились спати.
Вранці до нас навідалась лисиця, але нічого, як було в поході до Пікуя, не встигла - вчасно прокинулись).
Ось фото і хоча на ньому ви не побачите лисиці - повірте вона є))).
Поснідали розглядаючи гірські краєвиди
і в дорогу.
Жовтий маршрут, що розпочався неподалік станції в Микуличині привів нас до синього).
по якому ми вже повинні вийти до полонини Явірник.
Поблизу урочища Полавець ми натрапили на невеличкий мисливський будиночок який не позначений на карті,
але у випадку чогось, розраховувати тут переночувати чи сховатись від негоди не варто - будинок зачинений. Можна лише перепочити неподалік будинку в облаштованому місці.
Практично, від мисливського будиночка і до полонини Явірник дорога весь час іде вверх, тож на нас чекав довгий і нудний підйом), на якому ще деякий час зустрічався жовтий маркер разом з синім,
але, як я вже згадував, тепер нам був потрібен лише синій маршрут, бо жовтий, неподалік гори Круглоявірник зходив вниз до "Медової Долини" де починається дорога до водоспаду Женецький Гук.
Вже неподалік полонини Явір зустріли групу, що спускалась вниз. Спитав чи бува не з Горгану-Явірницького ідуть, відповіли, що ще тільки піднімаються туди). Довелось їх розчарувати, адже, скоріш за все, пропустивши поворот на полонині Явірник на стежку, що веде до Горгану-Явірницького, група почала спуск в Микуличин.
Виходимо на полонину Явірник.
Група яку ми зустріли дорогою сюди зупиняється щоб вирішити - йти далі чи зупинитись на полонині для ночівлі. Ми ж йдемо далі, ще треба поповнити запаси води і знайти стежку до Горгану-Явірницького, адже маркованого маршруту з полонини Явірник до гори немає, але тут в принципі, вже все просто - постійно вверх).
Дорогою розглядаю Хом'як з Синяком,
на Хом'яку я ще не бував, а от, в одному з походів, коли відпочивав поблизу вершини гори Синяк та розглядаючи Горган-Явірник, надумав, що варто там побувати, давно це було, але таки я вже тут, ще трохи і дуже давній задум буде здійснено.
З-за Горган виглядав засніжений Петрос, хоча на дворі давно вже, як початок літа.
Неподалік колиб зустріли ще одну групу, що зібралась піднятись на Горган-Явірник, а ще ось такого охоронця гірських полонин) (таке мале і біле в траві).
Води набрали, пора вверх. На полонині Явірник залишаються дві групи - одні на обід, а другі мо й на вечерю).
Крізь буреломи, з полонини Явірник до Горгану-Явірник веде вузенька стежка,
яка через деякий час виводить нас на горганські камені.
Ще на рахунок маршруту до гори Явірник - маркування до якого ми звикли тут хоч і немає, але на стежці до хребта і на самому хребті зустрічаються пов'язки на деревах,
можливо колись на їхньому місці і з'явиться звичне маркування.
Іти горганським камінням було не дуже зручно - заважала невелика дірка в нозі якраз посередині ступні, кожного разу наступаючи на гострі виступи каменів відчувався біль.
До речі про дірку в нозі яку я отримав в, мабуть, найбруднішому місці поблизу Львова - потрібна була вакцинація від "столбняка" чи то правця, а вакцин в червні 2016 не було в жодній з лікарень Львова та й скоріш за все області, така сама ситуація була й з вакцинами від сказу. Не знаю, як там ситуація тепер, але мандруючи будьте уважні.
Від болю в нозі гарно допомагали карпатські краєвиди
та чудернацькі скульптури з каменю), розглядаючи які забував про тимчасові незручності з пересуванням.
Ще трішки і ціль походу - гора Горган-Явірницький буде досягнута.
Вершина.
З вершини Горгану-Явірницького відкриваються чудові краєвиди Горган, звідси ви зможите побачити Хом'як, Синяк і Малий Горган, Довбушанку до якої я все ніяк не можу дійти), Велику і Малу Сивулі
і звичайно ж з Горгану-Явірника можна добре роздивитись Яремче.
Відпочили, перекусили, коротше, на вершині просиділи добрих дві години, за цей час більше ніхто до Шоргану-Явірник не прийшов, спускаємось в Яремче.
З Явірника в Яремче веде стежина яка починається майже на вершині гори, а на полонині Явір переростає в дорогу. Також, поблизу, полонини Явір вже можна зустріти маркування маршруту,
що веде в Яремче.
Дорогою до Яремче ще вдалось назбирати трішки грибів.
Уже, можна сказати, в Яремче зустріли ось такий знак на лісовій дорозі).
Коли зійшли в Яремче часу в нас ще було "вагон"), тож вирішили таки пройтись до водоспаду Дівочі Сльози, який був запланований в маршруті, але не знав чи вистачить часу на його відвідини.
Згідно інформаційному стенду
до водоспаду Дівочі Сльози 2 км.
Також на стенді вказано марковані маршрути поблизу Яремче.
Два кілометри по розбитій гірській дорозі, місячи болото і ми на місці.
Коли побачили водоспад то одразу придумалась легенда про походження назви) - одна дівчинка довго ішла з Яремче, на дуже високих каблуках по дуже поганій дорозі, щоб побачити цей водоспад і все-таки дійшовши до нього та побачивши заради чого вона здолала нелегкий шлях то довго і гірко ридала). Але якщо ви матрасите в Яремче і вам захотілось урізноманітнити пасивний відпочинок то водоспад Дівочі Сльози буде непоганим варіантом.
Потішила альтанка біля водоспаду, проста така альтанка яких в Карпатах сотні - стіл, лавки і дашок над ними, але на цій альтанці висів аркуш А4 з написом "Відпочинок платний" от тільки проблема, що когось кому б заплатити тут не було, довелось відпочивати на халяву).
Пора повертатись. За, можна сказати, день ми побували на вершині гори до якої я збирався років три), а ще я точно слідкував вказівкам лікаря - старатись багато ходити щоб кров циркулювала і промивати рану. З Микуличина до Горгану-Явірника і звідти до Яремче думаю підійде до "багато ходити").
Вночі вже добрий знайомий поїзд Рахів-Львів забрав нас з Яремче до Львова).
Більше фото з походу тут
Відео тут
Карта (мапа) маршруту тут
Немає коментарів:
Дописати коментар