Замки Львівщини. Олеський і Підгорецький замки.

   Подорож вихідного дня в Олеський і Підгорецький замки.

   Як і у випадку з мандрівкою в Закарпаття - один день два замки. Хоча, якщо в випадку з Ужгородом, для подорожі потрібно багато часу провести в дорозі, то щоб доїхати в Олеськ і Підгірці максимум півтори години. Півтори години і ти вже не в спальному районі міста, а в середньовічному замку.
   Поїхали. Перший пункт призначення Олеський замок. Щоб доїхати зі Львова в Олеськ вирушаємо на автостанцію №2, звідси маршрутні автобуси відправляються в потрібному нам напрямку кожних півгодини. Так як на сьогодні заплановано два замки, а на завтра стандартний або нудний (потрібне підкресліть чи додайте своє) робочий день, то щоб вистачило часу і на повноцінну екскурсію замками, і на відпочинок перед трудовими буднями вирушаємо в подорож з самого ранку.
   На дворі ще ніч, трава покрита інеєм, котрий переливається в світлі ліхтарів, холодно, застібнувши замок куртки до самого верху і накинувши капюшон, іду до місця зустрічі, де після вчорашніх "народних гулянь" мене, замість трьох колєг - учасників подорожі, чекає один, що ж вирушаємо двоє.
   На АС №2 приїхали о сьомій ранку, саме в 7:00 відправляється перший автобус Львів-Броди, котрий проїжджає через Олесько. На платформі знаходимо потрібний нам автобус, питаємо в водія де брати квиток в касі чи в нього, у відповідь чуємо: "Сідайте, поїхали". Сіли, їдемо. Вартість проїзду зі Львова в Олесько 26 гривень. О 8:37 водій зупиняє автобус в Олесько, кажучи: "Хто на замок виходимо" і додає: "Ідете прямо до церкви, перед якою поверніть ліворуч". Подякувавши водію за підказку виходимо. Церква, перед якою потрібно звернути ліворуч, виявилась - костелом Святої Трійці.

   За кілька метрів перед монастирем встановлено знак,

а на стіні монастиря невеличка табличка,

 що вказує напрямок до Олеського замку. Дослухаючись до поради водія і згідно вказівнику звертаємо ліворуч. Ось карта з маршрутом

   Пройшовши метрів сорок, уже можна побачити перлину Олеська, крізь крони дерев з золотистим вбранням осіннього листя, перед нами постає замок-музей - Олеський замок.

   Розглядаючи усю цю красу підходимо до брами, щоб зайти на територію музею-заповідника і тут фейл) - брама зачинена. На інформаційних листах у віконечку каси, що поруч, в графіку роботи пише

 замок відчиняється о 10:00, а в суботу і неділю в 11:00. Сьогодні неділя, зараз на годиннику 9:04 до відкриття ще, майже, дві години.

   Після роздумів, вирішуємо побродити Олеськом. Починаємо з монастиря Капуцинів, що одразу навпроти замку.

   На жаль поки що неможливо зайти всередину монастиря, тож оглянувши скульптури на невеличкому подвір'ї, з зовнішньої сторони монастиря,

спускаємось до костелу Святої Трійці. Колись його оточували могутні мури, та нажаль до наших часів вони не збереглись, про те що святиня колись могла захисти, не тільки духовно, свою паству тепер нагадують лише бійниці на вежі.
   Не знайшовши більше нічого цікавого, час що залишився до відкриття Олеського замку витрачаємо на пошуки банкомату). Кому цікаво банкомат в Олеську знаходиться на території професійного ліцею по вулиці Валова 9.
   Трішки згаявши, а трішки з користю провели ми ці дві години і повернулись до Олеського замку. Сонце уже піднялось вище пробуджуючи природу від, майже, зимової ночі, а разом з природою і ожила площа між замком та монастирем. За цих дві години, що нас не було на площі з'явились лотки з сувенірами, напоями, їжею - звичайним набором краму поблизу визначних місць нашої країни).
   Брама на територію замку відчинена і тепер залишилось лише взяти квиток. До речі ціна на вхід з дорослих 20 гривень, учні 5, а з студентів 10. Можна також замовити екскурсію за 50 гривень або 30 для студентів.
   Одразу за брамою вас зустріне плакат з історією замку.

   Неподалік від плакату стоїть карета на якій вам можуть провести екскурсію по парку Олеського замку. Непогана ідея проїхатись по парку древнього замку на кареті, таке з усіх замків де побував зустрічаю вперше. Хоча не всі замки мають поблизу такий парк, що дозволить роз'їжджати там каретою.

   Піднімаюсь невеличкими сходами на алею, дивлюсь на Олеський замок і помаленьку в пам'яті з'являються спогади з дитинства. Колись давно, десь в третьому класі нас привезли сюди, зі школи, на екскурсію.

   Згадав навіть автобус котрим нас везли - білий "Ікарус" з зеленими смугами). Зараз буде можливість перевірити, що ще залишилось в пам'яті з тієї подорожі, а ще порівняти враження котрі пережив в дитинстві і тепер, від тих самих речей, бо поки що здається, за років двадцять, тут майже нічого не змінилось.
   Територію навколо замку оглянемо пізніше, зараз тут водять дві екскурсії по чоловік двадцять і поки вони не ринулись в середину замку, туди підемо ми.
 

   Велетнів, що зустрічають відвідувачів, Олеського замку я не пригадую, зате добре пам'ятаю вимощену бруківкою доріжку котра веде до брами.

   Зайшли на подвір'я замку, тут усе, як було колись, при вході вас зустрічає гармата, біля якої ми, тоді в дитинстві, використали по такому цінному кадрику плівки на 36), а ще вазони під стінами, цікаво чи це ті самі, що й двадцять років тому і звісно колодязь, зараз він закритий, а колись ми дивились в глибинну, наперебій висуваючи теорії скільки ж метрів до дна).

   От тільки подвір'я, стало неначе меншим). Піднявся на мури. Краса, ніби перенісся в інший світ, неначе в казці, ще вранці навколо були стіни квартири, а вже зараз ти стоїш на мурах замку, розглядаючи навколишні краєвиди, котрі осінь наповнює теплими барвами, а позаду двір середньовічного замку в якому ти згадуєш себе в дитинстві.
   Та пора зайти всередину палацу Олеського замку, бо вже скоро екскурсоводи поведуть свої групи роздивлятись експозиції і тоді щоб на щось подивитись потрібно буде стояти в чергах).
   Скажу чесно, експозицій з першої подорожі я запам'ятав небагато, а ще тоді був ремонт в двох кімнатах, та стіл з картою пам'ятаю добре), правда тоді він стояв посередині кімнати і до нього можна було легко підійти щоб роздивитись, а зараз його поставили скраю і обгородили.

 .
   В наступній кімнаті уже була група туристів, а поки ми чекали щоб вони пішли в іншу кімнату за нами зайшла ще одна туристична група). Ось так ми зупинились між двох груп де екскурсоводи постійно намагались привернути увагу до своєї розповіді, діти намагались залізти на табуретку позаминулого століття, мами нервово ловили їх за капішони обіцяючи, що більше нікуди з ними не поїдуть, а більша половина решти групи, шукала цікаву річ біля якої можна зробити "класну аву" і коли знаходила то біля неї відразу організовувалась черга мінімум з п'яти чоловік. Ось біля такого п'єцу стояло вісім чоловік, спеціально порахував).

   Виявилось екскурсоводи можуть розказати і щось цікаве, окрім: "це ліжко, на ньому колись спали, зараз не сплять, бо воно музейний експонат)" ось наприклад, ця картина,

   навіть б не звернув на неї особливої уваги, якби не слова екскурсовода, що вона не об'ємна, а звичайна намальована на полотні, просто в стилі 3d)

   Таки справді важка професія екскурсовода, ну от, як можна цікаво розказати про табуретку, коли вона весь час просто стояла, десь в кутку палацу, от якби якийсь король колись з неї навернувся, чи королева брала її щоб витерта пилюку з високої шафи тоді зовсім інша справа.
   Обійшли ми туристичні групи аж в кімнаті з картиною битви під Хотином.

   Та, як виявилось - це вже майже кінець експозицій Олеського замку, тож повернувся послухати про битву під Хотином та Хотинську фортецю).
   Вийшли з замку. Прийшов час пройтись садом та поглянути на його знамениті скульптури. Спершу спустились до двох левів, котрі посміхаються). Раніше сфотографувати їх без людей не було ніякої можливості бо черга була більша ніж до п'єцу.

   Левів я пам'ятаю погано, а от альтанка на водою, що за ними, запам'яталась мені добре.

   Альтанка змінилась, хоча ні, не сама альтанка, а те, що під нею, тепер тут замість води і риби на котру ми колись дивились перехилившись через край, невеличкий замулений потічок в якому валяються пусті пляшки(.
   Та все решта, на території парку виглядає доглянутим, тож маю надію, колись таки потічок очистять і туди повернеться риба, замість сміття.
 

   Спустились до ось такої скульптури.

   Асоціації з нею виникають різні, можна подумати, що хлопець з дівчиною ідуть кудись в корчі, подалі від стін замку), або просто покидають рідний дім на зустріч новому, беручи з собою тільки те, що насправді потрібно - один одного.
   Проходячи повз скульптури, яку дехто називає сфінксом, дехто по-іншому...)

   Згадав собі, як уявляє відпочинок багато з моїх знайомих), залишилось перед статуєю якусь коробочку поставити і все скульптура "як я проводжу вільний час" готова.
   Обійшовши замок по кругу знаходимо ось такий монумент.

      Чомусь, ось такі монументи мені подобаються найбільше, далеко від звичних маршрутів, порослі мохом і травою, серед хащів і дерев, неначе загублені, натрапляючи на них почуваєшся, що набрів на якусь таємницю, от підійдеш торкнешся сірого, потрісканого від століть каменю і перед тобою відкриється прохід кудись, що приведе тебе до чогось нового ще небаченого, або якийсь привид з'явиться перед тобою та розповість тобі щось цікаве. Хм, можливо це якийсь синдром Індіани Джонса, через перегляд усіх частин фільму, котрий я відчув вперше вирушаючи в свій перший похід, або можливо через те, що колись бавився в онлайн забавку де біля подібних монументів можна було взяти якийсь цікавий квест і вирушити на зустріч пригодам).
   Обійшовши весь парк Олеського замку ідемо на площу де продають сувеніри потрібно придбати магнітик). Взяв три в одному - на одному магніті фото Олеського, Підгорецького та Золочівського замків. З Олеського щойно вийшов, збираюсь ще сьогодні в Підгорецький, а в Золочівському я в студентські роки кілька днів прожив в наметах, приїхали туди волонтерами).
   Ідемо на зупинку автобусів, чекали на потрібну нам маршрутку хвилин двадцять, приблизно о 14:00 приїхав автобус Львів-Броди в який ми сіли і поїхали до села Підгірці.

   Спитали в водія де нам краще вийти, щоб було ближче до Підгорецького замку і про вартість проїзду, водій відповів що скаже нам де виходити, а коштує дорога з Олесько до Підгірців 3 гривні.

   В автобусі з нами їхали ще декілька школярів з класним керівником, від них я і почув вигуки: "А що то за вежі?" - це були вежі Підгорецького замку, які видно з траси Київ-Чоп, отже скоро нам виходити. Водій зупинив на зупинці з назвою Підгірці і підказав дорогу до замку.
   Ішли ми польовою дорогою, добре, що давно не було дощу, бо як я дізнався, з опису подорожей в Підгорецький замок, після кількох днів дощу, польова дорога перетворюється в непрохідне болото і тоді потрібно їхати далі маршруткою і іти більше. А ще з польової дороги весь час видно замок.

   Дійшовши до села спитали дорогу, як краще дійти в замок. Потрібно йти весь час прямо до роздоріжжя де є пам'ятник борцям за волю України

тут звернути ліворуч і йти доки не буде розвилки, асфальтована дорога звертає ліворуч, а нам потрібно йти прямо ґрунтовою,

далі дорога перейде в стежину,

піднімайтесь нею доки не побачите стежку котра звертає ліворуч і веде вверх, таких стежок буде кілька, обирайте яка сподобалась і сміло йдіть нею, усе одно вийдете до Підгорецького замку.
   Ось карта

   Червоним позначена дорога якою ішли ми, а зеленим варіант добирання після дощів, також по зеленому маршруту можна доїхати в Підгорецький замок з сторони Бродів і Олесько.
   Проходимо через розвалини в зовнішніх стінах і ось перед нами Підгорецький замок.

   Перше враження - це найгарніший з замків які я бачив. Палац поєднаний з бастіонними укріпленнями вважався одним з найкращих в тогочасній Європі. Замок більше схожий на палац ніж на фортецю, та коли підходиш до стін то розумієш, що вони могли захистити мешканців від ворогів та загарбників.

   Коли збирався в подорож здавалось, що Підгорецький замок глухе, забуте місце, та виявляється тут привозять багато туристичних груп, котрі розтягнулись по головній алеї від замку до костелу святого Йосипа

звичайно ж, адже Підгорецький замок входить в туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини", як я міг забути? Але тоді питання чому ж замок в такому поганому стані, таке враження, що за ним ніхто не доглядає, він просто покинутий, зачинений, забутий.
   Оглянувши фасад заходимо всередину, за брамою нас зустрічає мужчина питаючи білети, таки не забутий). Дивлюсь на нього великими очима), "а ви напевне знизу прийшли?" - питає він, кажу "так", навіть не подумав про те, що тут потрібні квитки, та й каси ніде не бачив. Каса виявляється стоїть біля входу в зі сторони костелу святого Йосипа. Вирушаємо туди, проходячи повз могутні дерева, недалеко від брами замку.

   Вхід на територію замку коштує 10 гривень для дорослих і 5 гривень для дітей, вартість екскурсії 30 гривень. Виявляється є тут і графік роботи - понеділок вихідний, з вівторка до суботи 10:00-17:00 в неділю з 12:00 до 17:00, каса працює у всі дні крім понеділка до 16:00.
   Взяли квитки, та раз ми вже тут то оглянемо костел святого Йосипа, що через дорогу від каси, а вже потім повернемось в замок.

   Зараз купол костелу на реставрації, маю надію, що колись дійде черга і до Підгорецького замку.
   Повертаємось в замок, показавши квитки зайшли на подвір'я. Враження не дуже, в кутку залишили бетономішалку та інші знаряддя праці, можливо таки починають реставрацію?. Та більше схоже на те, що це для невеличких косметичних ремонтів - тут підклеїти, там підмазати, щоб не розвалився, стан подвір'я бажає кращого так само і фасад палацу, з якого помаленьку облітає штукатурка, оголюючи цеглу, здалеку все виглядало набагато краще.

   Головний вхід в палац зачинений, як і всі решта входів, за добротними дверима входу видніються двері пофарбовані білою масляною фарбою,  з табличкою "Зачинено", ці білі двері мабуть не фарбувались з часів коли тут була лікарня. "Геніальна ідея" зробити лікарню з визначної пам'ятки архітектури відомої на всю Східну Європу прийшла в голови совковим чиновника і нехай б лікарня для дітей чи оздоровчий пансіонат, так ні - туберкульозний диспансер в якому, переважно лікувались в'язні, а на завершення історії ця лікарня ще й загорілась і згоріло тоді все внутрішнє оздоблення  палацу, яке не підлягає відновленню. Можливо, в ось таких спадках совкової влади є частина відповіді чому Західна Україна так не любить усе совдепівське, а за що їм дякувати? За спалені пам'ятки, за склади замість храмів, за колгоспи на місці господарств в які було вкладено працю і любов...?
   Та, як би там не було з колишньою владою, а те, що дотепер Підгорецький замок з середини нагадує будову чи якусь закинуту будівлю, де почався косметичний ремонт, але знайшлись більш важливі завдання, мабуть, вже заслуга теперішніх керівників. І ще одне геніальне рішення прожектор на бастіоні, освітлення це звичайно добре і гарно, але можна ж якось зробити, щоб воно хоч трішки вписувалось в композицію, а не приліпити каструлю і пустити до неї кабель обмотавши ним все що можна.

   Ще в підземеллі замку відкрито кілька кімнат для відвідування, вхід оплачується окремо, вартість 8 гривень, складається враження, що відкрили це підземелля не для того, щоб зацікавити чимось відвідувачів, чи якось розповісти історію замку, а просто для збору коштів(.
   Звичайно не шкода заплатити 10 гривень за вхід не шкода б було і 20 та тільки щоб ці кошти пішли на користь замку, на відновлення однієї з перлин нашої спадщини. В більшості розповідей про подорож в Підгорецький замок читав, що він викликає гнітюче враження, коли підходиш ближче і він нависає над тобою. Відверто кажучи в мене також виникло якесь невеселе відчуття коли підійшов ближче, та викликане воно не легендами пов'язаними з замком і не привидом котрий за однією з цих легенд тут мешкає, а звичайним недбальством людей до цього величного палацу. Є речі на котрі варто дивитись з відстані, бо коли підійдеш ближче, то безліч недоліків зруйнують картину яку ти бачив поки їх не помічав і на мою думку Підгорецький замок поки що в цьому списку. Та надіюсь, що рано чи пізно його таки відреставрують і зроблять це грамотні люди, а вони в нас є бо хтось таки відремонтував Мукачівський замок і не зробив з нього хату з євроремонтом, а зберіг шарм середньовіччя.

   Виходимо за браму, обійшли стіни і спускаємось до стежки, котрою прийшли сюди, а позаду залишається Підгорецький замок, який викликає такі різні відчуття краси і занепаду...

Більше фото з:
Олеського замку
Підгорецького замку

Відео з:
Олеського замку
Підгорецького замку