Подорож до одного з номінантів "7 чудес України" Ужгородського замку і не менш чудесного Невицького замку.
Як за одні вихідні відвідати два замки без допомоги турфірм? Легко, йдемо на вокзал, купуємо білет на поїзд і їдемо в Ужгород.Я так і зробив. Виїхавши зі Львова поїздом Київ-Ужгород о 00:14 в 6:52 був уже в місті над Ужем.
Першою ціллю мандрівки був Невицький замок. Щоб добратись до нього, з вокзалу сідаємо на маршрутку в центр, вийшовши в центрі потрібно пройти близько 300 метрів до автовокзалу "Ужгород-2" або, як ще його називають "Перечинський автовокзал".
Тут сідаємо на найближчий автобус, який проїжджає через Невицьке. Варто спитати водія де краще вийти. Вийшли ми біля моста що веде через ріку Уж, тут встановлено інформаційні щити, на яких позначено маркований маршрут до Невицького замку, тож дійти, чи доїхати(якщо Ви на велосипеді, на щиті можна знайти маршрут для велосипедистів) немає ніяких проблем.
Якщо ідете, як і ми пішки, тоді тримайтесь зеленого маркеру.
Який вивів нас до саду Вагнера заснованого в 1879 році. Зараз тут все якось закинуто, лише з інформаційних щитів можна дізнатись, що це за місце, а ще ведеться будівництво. Фонтан з природним тиском води уже не працює, підозрюю що там зробили собі гніздо змії, коли підійшов роздивитись фонтан ближче, на його камінні грілось три плазуна.
Хто скучив за піонертаборами чи кому подобаються постапокаліптичні картини може завітати в ММЦ "Верховина".
Міст що веде до табору, як і все, що за ним в аварійному стані.
Думаю фанати гри S.T.A.L.K.E.R. будуть в захваті від побаченого, а люди котрі не одне літо провели в подібних місцях відпочинку з ностальгією згадають пісні під гітару біля вогнища, перше кохання, перший поцілунок... колись тут вирувало життя, а тепер, помаленьку подібно, як і в Тараканівському форті, природа забирає своє.
Побродивши покинутим піонертабором вирушаємо в Невицький замок до якого звідси іти метрів сто.
Перед нами постає руїна. Руїна замку, який вважається першим, що був збудований на території сучасної України.
Та навіть ці руїни вражають. Невицький замок, збудований ще у ХІІст. пережив монголо-татарське іго, міжусобні війни та тринадцять століть - залишився місцем, куди варто приїхати щоб побачити і відчути всю велич і могутність творіння людських рук.
За легендою до вапна додавали молоко і яйця для міцності мурів. Багато легенд пов'язані з цим місцем, в них йдеться про Поган-дівча, графа Влада Дракулу, орден Тамплієрів. Декотрі з них ми почули коли гід розповідав їх групі туристів, що приїхали десь за пів години після нас.
Оглянувши Невицький замок, ми спустились до траси і вирушили до наступної цілі подорожі Ужгородського замку.
В центрі Ужгорода Ви знайдете мапу з усіма визначними місцями в центральній частині цього прекрасного міста.
Дорогою до Ужгородського замку проходимо повз величний кафедральний Хрестовоздвиженський собор
Пройшовши ще двісті метрів, перед нами постають оборонні стіни Ужгородського замку
Проходимо замкову браму, тут потрібно придбати квиток для входу в Ужгородський замок.
У дворі виставлені скульптури:
Геркулеса, який душить змія, в народі прозвана "Залізний Іван".
Поряд Гермес
Турул - містичний птах угорського народу
підмурки церкви Св. Юрія, перша згадка про неї датується 1248 роком. На жаль до наших часів збереглись тільки основи.
макет Ужгородського замку
Оглянувши подвір'я, заходимо в палац Ужгородського замку
Тут можна відвідати експозиції, що діють на території палацу, розділені вони на три частини вхід в кожну з них платний, та заплативши 5 гривень Ви побачите:
В експозиції відділу природи географічну характеристику та флору і фауну Закарпатської області
Експозиції на другому поверсі палацу
зброю і обладунки (тут фотографувати заборонено)
Вивідавши каземати, побачимо макети розвитку замку від дерев'яної фортеці
і до теперішнього вигляду, працівниця експозиції щей розповіла нам історію кожного етапу розвитку замку.
В коридорах палацу
Вид на Ужгород і Хрестовоздвиженський собор з палацу Ужгородського замку.
Оглянувши все що можна, виходимо з замку і йдемо в Закарпатський музей народної архітектури та побуту, тут зібрані зразки житла румунів, угорців, бойків, гуцулів.
Красиво і чисто, простота і водночас затишок домівок, це не бетонні коробки, колись ці хатини будували для себе, для своєї сім'ї, вкладаючи в них не тільки свою працю, але і частинку душі. Помічаєш, що люди які метушливо бігали за своїми екскурсоводами, тут, гуляють вуличками села, чи просто відпочивають на лавочці в затінку дерев, адже в наш час небагато людей отак сидять на лавочках біля свого житла, завжди потрібно кудись іти, про щось переживати. Дивлячись на простеньку хатину задумуєшся, чи справді цілі сучасної людини такі важливі, хто щасливіший, колишній господар цієї хати - сидячи вечірніми сутінками в садочку, слухаючи спів пташок і дивлячись на небо, чи ти - в коробці з євроремонтом, втупившись в монітор...
Повертаємось в місто. Ідемо на площу Театральну, а звідти на пішохідний міст.
Ще трішки погулявши Ужгородом збираємось додому. За цей день ми побували в Невицькому та Ужгородському замках, селі-музеї, в старому піонертаборі. Такі різні місця, від зруйнованого і занедбаного до збереженого і відновленого. Що ж, ще одне місце на мапі з позначкою "був", можливо, для когось. Для мене - це не забутні місця, враження, відчуття...
Дякую за змістовну інформацію
ВідповістиВидалити