Маршрут: Міжгір'я - хребет Кичера - Синевирський перевал - гора Кам'янка - гора Озерна - озеро Синевир
Синевир - одне з найкрасивіших і найбільше озеро Українських Карпат. Про мій похід, до одного з семи природних чудес України, я розповім Вам цього разу.Всім відомо, що найкращі подорожі спонтанні, от з походом на Синевир вийшло саме так. Випало кілька вихідних днів, відкрив Google Earth, подивився які місця відмічені позначкою - "ще не був", а далі: вибір маршруту, перегляд розкладу руху автобусів, пакування рюкзака, дзвінки по знайомим. Назбиралось нас, за дванадцять годин, аж двоє).
От ми і в Міжгір'ї, звідки починається наш похід на Синевир, пробуємо вийти на хребет Кичера. Походивши, попитавши: "А як нам вийти на ту гору де вишка стоїть?"), таки вийшли на хребет. Частина нашого маршруту, що проходить по Кичері, маркована червоним маркером.
Йти легко, немає великих перепадів висот, ідеш весь час по польовій дорозі. А внизу, оперізуючи хребет, розкинулось Міжгір'я.
Сайти з погодою не помилились хмарно і поки що без опадів, місцями, навіть проглядає синє небо.
Приблизно посередині хребта є колиби пастухів, тут можна набрати води. Самих хазяїв немає, на дворі вересень і отари вже зігнані в долину, тепер колиби пустуватимуть до наступного виходу на полонини, час від часу надаючи прихисток мандрівникам.
Тут ми зупинились пообідати і поповнити запаси води. По воду потрібно спуститись в сторону колиб. Коли спуститесь, трішки лівіше буде джерело.
Пообідавши і відпочивши, вирушили далі. Чистого неба над головою все більше і це радує)
Маркування на хребті Кичера зустрічається нечасто, та в цьому і немає великої необхідності, тут просто потрібно йти весь час по дорозі на схід до Синевирського перевалу. В кінці хребта
буде роздоріжжя, Карпатський туристичний шлях повертає праворуч, а ми йдемо ліворуч і виходимо на перевал де встановлені щити з туристичною інформацією.
Далі йдемо приблизно півкілометра по трасі до входу в національний природний парк "Синевир". Тут починається маршрут до озера Синевир через хребет Кам'янка і гору Озерна, маркований зеленим кольором.
Починає накрапати дощ, на годиннику 17:00, далі по маршруту підйом на хребет і до найближчого місця ночівлі кілометрів п'ять, в кінці вересня темніє скоро тож вирішуємо тут і заночувати.
Ранок зустрів нас чудовою погодою. Поснідавши і спакувавши рюкзаки вирушили далі по зеленому маршруту. Попереду підйом на хребет.
Піднімаємось на хребет гарно маркованою дорогою, яка переходить в добре протоптану стежку, усі повалені дерева порізані і не заважають ходьбі, по бокам стежини росте багато грибів.
Вийшовши на хребет опиняємось в вузькому прошарку між землею і хмарами)
Десь там, внизу, залишились суєта і буденність, метушня, переживання через дрібниці. Тут, тільки велич і спокій природи. Можливо - це ще одна причина, чому ми ходимо в гори. Заспокоює... і ти вже знаєш, що навіть не прочитавши мудрих трактатів про те, як правильно і щасливо жити чи послухавши філософських роздумів - ти трішки змінюєшся і вже завтра по іншому поглянеш на проблеми, та і чи будуть вчорашні проблеми завтра для тебе важливими?).
Спускаємось, позаду неначе вартовий бастіон здіймається над хребтом гора Кам'янка, а нам далі на північ, попереду підйом на гору Озерна і спуск до озера Синевир.
Піднявшись на хребет, що веде до гори Озерна збились з маршруту. Частину лісу тут вирубано, а з ним і маркування.
Поблукавши, таки вийшли на стежку, що веде серединою хребта. Зате назбирали грибів), найбільший заважив 1,7 кг.
Блукання і збирання грибів таки вплинули на швидкість), до спуску на озеро Синевир ми вийшли о 16:00
Дійшли до колиб. Тут можна поповнити запаси води. Від колиб вниз ведуть дві дороги, щоб вийти до озера Синевир потрібно, спускаючись, триматись лівої сторони поляни в кінці якої вийдете на дорогу з зеленим маркером, якщо вийти на дорогу з правої сторони і спуститись нею, то потрапите в село Синевирська Поляна.
Хвилин тридцять по дорозі вниз і перед нами Синь і Вир, а за ними і ціль нашого походу - озеро Синєвир.
Далі було важке добирання до Межигір'я і Львова, не так легко вибратись з Синевиру осінню, після шостої вечора, хоча сюди веде більш-менш нормальна, по українським міркам, дорога котрою можна під'їхати під саме озеро. Але це вже зовсім інша історія...)
Немає коментарів:
Дописати коментар