2015...2016

   Через кілька годин ми будемо зустрічати новий 2016 рік, а позаду залишимо 2015, але перед тим, мабуть, кожен з нас згадає, що і як було в старому році, що встигли зробити, а що ще попереду.
    Багато, що з 2015 залишиться в пам'яті назавжди, багато забудеться, а ще більше вже забулось) - переважно сірі будні, а от наші мандрівки, подорожі та походи - залишаться з нами надовго.
    Вашій увазі фрагменти з моїх мандрівок 2015 року.

    В 2016 бажаю усім нам, нехай нас перестануть лякати зміни і ми почнемо впевнено робити кроки до наших мрій, а коли мрії почнуть здійснюватись то разом з ними прийде і щастя, а ще звичайно ж усім міцного здоров'я, щоб ми не шморгали носом по дорозі до мрії).
    Щастя Вам і добра в Новому Році).

Фото з походу: Кострич, Шпиці та озеро Несамовите / Photos from the hike: Kostrych, Shpici and Lake Nesamovyte

Україна
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Хребет Кострич
Чорногірський хребет

Ukraine

Ivano-Frankivsk region

Ukrainian Carpathians

The mountain ridge Kostrycha

Chornohora mountain range

Кострич, Шпиці та озеро Несамовите

   Маршрут: Кривопільський перевал - полонина Веснарка - гора Кострича - гора Кострич - полонина Псарівка - село Бистрець - полонина Гаджина - Довбушева криниця - Довбушів стіл - Шпиці - озеро Несамовите - Заросляк.

   Мемуари про літо 2015).

   Ну пішли, чи краще сказати поїхали, на слова першого космонавта не претендую, просто в більшості випадків перед тим, як кудись іти треба трішки, а інколи й так добряче проїхатись, бо отак вийти з дому і йти собі далеко та довго можуть дозволити одиниці, коротше...

   Було це навіть не літо, а останні дні весни, їхали ми нічним потягом в славне місто Івано-Франківськ, вагон був загальний і кімарив я собі сидячи. Здається, вже навіть заснув і щось почалось снитись, коли крізь сон почув голос провідника: "Ходорів, Ходорів!" - натхненно репетував провідник заглядаючи в кожне відділення плацкартного вагону. 

   Спросоння я поглянув на могутню статуру провідника, котрий прямував в кінець вагону продовжуючи сповіщати всіх про місце зупинки, незважаючи на те, що за вікном глупа ніч).

   Хвилин п'ять я помучився в спробах знову примостити голову так щоб вона не баламкалась в такт вагону, а потім кинув ту затію і потопав в тамбур курити, прокручуючи в голові фразу одного героя з відомого серіалу - "Ходор, Ходор", чомусь вигуки і статура провідника викликали такі асоціації).

   До Франківська так і не заснув. В Франківську, поки чекали решту групи, зайшли в кафе перекусити. Їсти вранці мені, майже ніколи, не хочеться, а от каву люблю і випити її можу багато, тому поки народ обирав чим поснідати, я роздивлявся вивіску над кавовим апаратом. Каву завжди обираю просто - дивлюсь тільки на пропонований об'єм, такий вже я гурман, нічого з тим не зробиш).

Карта маршруту Кострич, Шпиці та Озеро Несамовите

   Маршрут: Кривопільський перевал - полонина Веснарка - гора Кострича - гора Кострич - полонина Псарівка - село Бистрець - полонина Гаджина - Довбушева криниця - Довбушів стіл - Шпиці - озеро Несамовите - Заросляк (приблизно 33 кілометри).

Клікніть по зображенню щоб збільшити

Без заголовку)

   Таки встиг до кінця року дописати публікації про Львів, звичайно не всі, а лише ті, що запланував написати ще весною цього року), думав впораюсь за місяць мо два, ну максимум за літо, але щось так важко писалось мені про Львів, що замість запланованого місяця я писав, майже, півроку).
   Але то все таке - зробив та й добре, решта цікавого про Львів буду дописувати пізніше, а тепер, коли за вікном дощі, темніє скоро і навіть, іноді, пролітає кілька сніжинок - вирішив згадати літо).
   Окрім роботи, шукання та писання цікавого про Львів, валяння на дивані - вдалось ще й трішки помандрувати. От поділюсь спогадами про літо з вами, а ще для себе, щоб потім коли прийде старість можна було зайти на сторінки блогу, посміхнутись і сказати: "Ото були часи)".
   Наступні публікації будуть мемуарами про літо-2015.
   І про найголовніше. В ніч перед днем святого Миколая, котрий опікується подорожніми, хочу побажати всім мандрівникам і не тільки, щоб завтра окрім всього, що вам хочеться, ви знайшли щастя, просте таке - звичайне щастя нового дня.
   І ще одне. Ось вам трішки, вже цьогорічного, снігу з Карпатських гір).

   До зустрічі на сторінках блогу і звичайно ж - на стежках та дорогах).