Тростян - перша гора на яку я піднявся, думаю для багатьох вершина гори стала першою куди вони здійснили сходження). Зимовий Тростян відомий своїми стрімкими схилами - котрі так полюбляють лижники, мабуть багато львів'ян і не тільки, тут вперше стали на лижі.
За останній місяць, можливості піти кудись в похід чи поїхати до котрогось з замків не було, а тут колєги запропонували з'їздити в Славське на матрасний відпочинок або по модному зелений туризм).
Проблем з пошуком житла ніяких, вбиваєш в google - "житло Славське" і перед нами ціла купа сайтів з усім чого душа забажає, тут вам і фото кімнат і номери телефонів і можливість замовлення online. Не дивуйтесь моїй реакції на знайдене, в часи коли я останній раз їхав в Славське займатись "зеленим туризмом"), потрібно було обдзвонити всіх знайомих, випитати в них номера телефонів господарів, що здадуть кімнату, уточнити які умови, ціну і тд і тп., а ще більша половина номерів були на стаціонарний телефон і потрібно було застати господарів вдома. Хоча кілька разів їхали так і попередньо не знайшовши житла з надією, що на вокзалі в Славську будуть люди котрі зустрічаючи приїжджих голосно вигукували: "Квартири, кому потрібні квартири". Хто їздив так - той мене зрозуміє).
Знайшовши житло, ціни до речі майже не змінились з тих часів - від 50 гривень і далі, колєги взяли білети, а я на жаль зранку виїхати з усіма, швидким поїздом Львів-Мукачево не зміг, тож добирався електричкою Львів - Лавочне, котра їхала до Славське три з половиною години))), зате вона в Стрию стоїть 10хв - тож є можливість перекурити, хоча вийшовши з вагону поки допоможеш повитягувати бабцям сумки і молодим мамам коляски то на заслужений перекур залишається десь п'ять хвилин чи навіть менше), а ледь не забув, ще їдучи в електричці десь під селом Гребенів побачив з вікна оленя, коротше кажучи були і свої плюси).
17:10 Славське, зідзвонився з колєгами, доповів про прибуття і сказав, що вирушаю до місця поселення, спитали чи потрібно іти за мною на вокзал, будиночок де ми жили був через дорогу, навпроти підйомника на Тростян. Як дійти до Тростяну я ще пам'ятав хоча з того часу коли був там востаннє пройшло уже багато часу, тож сказав, що знайду і покрокував до місця проживання дорогою роздивляючись Славськ, останніх кілька років бачив його лише крізь вікна поїздів котрими їздив в Воловець, Мукачево, Ужгород та ін.
Мабуть вони, були не впевнені в моїх навичках орієнтування на місцевості чи в пам'яті і один вийшов на зустріч, правда коли ми з ним зустрілись то я вже майже підходив до хатини). Зате зустрілись якраз біля магазину, тож взяли по пиву і неспішно почимчикував до тимчасового дому. Дорогою, спитав як там решта і чи нема бажаючих піти на Тростян. Решта розпалює мангал і на Тростяні вже всі побували). Хм, знаючи колєгу котрий м'яко кажучи не любить, не те що ходити в гори, а й просто кудись далеко йти - справжній професіонал "зеленого туризму"))), спитав: "Невже й тебе витягнули пройтись?", "Ні, ми на підйомнику виїхали" - сказав колєга. Ціна підйомника на Тростян 50 гривень - туди і назад.
Прийшов до хати, переодягнувся, перекусив, а далі досмажився шашлик, Тростян затягнули хмари і я своє сходження на вершину Тростяни, вирішив відкласти на наступний день.
Вранці, після вчорашньої програми відпочинку по матрасному)), бажаючих іти зі мною на Тростян - не знайшлось, тож вирушив сам.
Дорогою до вершини нікого окрім збирачів чорниць не зустрів, а чорниць зараз в горах дійсно багато, не дивно, що цьогорічна їх ціна у Львові набагато нижча в порівнянні з минулим роком. Ішов в "гордом одиночестве" поїдаючи чорницю, що суттєво збільшило час підйому))).
Підходячи до вершини помітив, що Тростян з останнього мого візиту - змінився, починаючи від вишки мобільного зв'язку і до самої вершини понаставлювано будок з усілякими соками, водами, пивом і "покрепче" та закусками, а коли піднявся на саму вершину - не впізнав Тростян, перше враження велика столова під відкритим небом, шум, гам, музика з телефонів і забігайлівок верещить гучніше одна другої, дим мангалів і тд і тп. Змінюється усе, інколи на жаль не в кращу сторону, розумію, що людям потрібно якось заробляти, але можна зробити це якось гарніше, хоча б, як це зробили на водоспаді кам'янка.
Зробив кілька фото з вершини
і почав спускатись вниз. Спускався, по старій добрій традиції, не дорогою, а під одним з підйомників, колись тут траву скошували, а зараз вона повиростала вище пояса, спуск з Тростяна влітку, місцями котрі зимою слугують за лижні траси, справа не легка, а по високій траві котра закриває усі ямки і рівчаки, тим більше, як я не старався все таки прийшлось кілька разів гепнутись на п'яте місце, порізати долоні об траву і роздерта лікоть сам не знаю об що, а ще ненароком зачепити мурашинник з червоними мурахами). Уже вийшовши на стежку, що вела до нижньої станції одного з непрацюючих підйомників зустрів змію мідянку, стежка вузька по боках трава і хто його знає чи не лежать десь там її родичі, потопав ногою - змія лише підняла голову ліниво дивлячись в мою сторону і навіть не думаючи кудись тікати, кілька разів сказав псика))) (бо не знаю якими словами треба проганяти змій) реакції - нуль, я уже майже в селі, тож якщо і вкусить якось дійду до людей, та й мобільний зв'язок тут присутній, вирішив переступити ліниву зміюку, коли переступав, мідянка лише знову підняла голову, навіть не зашипіла, мабуть поглянути, що це закрило її сонечко).
Успішно розминувшись з змією, повернувся до хатини, де колєги уже приготувавши чи то сніданок чи то обід, починали продовжувати виконувати програму "матрасного туризму").
Ось так закінчилась моя прогулянка на Тростян - найвідомішу гору Славське. Не знаю чи ще колись піду на вершину, можливо під час наступних поїздок в Славське, піднімлюсь на підйомнику вверх щоб просто випити пива...
На закінчення ще кілька фото.
Немає коментарів:
Дописати коментар