Львів, цікаві місця. Вулицею Театральною та Катедральною площею до площі Ринок.

   Вулиця Театральна, за свою історію мала мабуть найбільше назв з усіх вулиць Львова. Першою офіційною назвою вулиці була Пекарська (тільки не плутайте з сучасною Пекарською), названа так через цех пекарів, що був на цій вулиці.
   Але окрім офіційних назв були ще й цікаві народні назви частин сучасної вулиці Театральної.
 

 
   Шпитальна - частина вулиці біля площі Івана Мазепи, про яку я згадував в попередній публікації, названа так через шпиталь Святого Духа.

   Францисканська - частина вулиці отримала таку назву через францисканський монастир, котрий на жаль до наших часів не зберігся.

   Є легенда пов'язана з цією частиною вулиці, а точніше з монастирем, що колись тут був. Одна львів'янка закохалася в монаха францисканського монастиря. Три роки жінка шукала шлях до серця монаха та все марно, аж доки ігумен монастиря не довідався про закохану жінку і порадив монаху поговорити з нею. Невідомо про що вони розмовляли, але як розповідає легенда після цієї розмови жінка стала дуже віруючою людиною і покинувши все пішла в монастир.
   Частину вулиці перед Катедрою в народі прозвали Різницькою або За ятками,

через те, що євреї на цій частині вулиці торгували м'ясом. Колись біля Катедри було кладовище обнесене стіною, а під цією стіною стояло 40 м'ясних яток. Влада міста довго не могла перенести цей м'ясний ринок, через те що територія і ятки, що на ній стояли були приватною власністю і передавались в спадок.
   Довга - одна з офіційних назв сучасної вулиці Театральної, вона й справді була найдовшою в той час, адже проходила через усе середмістя від одного кінця оборонних мурів до іншого.
   Сучасну назву вулиця отримала в 1871 році завдяки театру Скарбека - теперішній театр імені Марії Заньковецької.
   І на завершення про цікаве пов'язане з вулицею Театральної - ця вулиця перша в Україні яка була освітлена люмінесцентними лампами.
   А тепер пора оглянути будівлі що збереглись, а також згадати про ті, котрі на жаль не дійшли до нашого часу.
   Театр імені Марії Заньковецької.

   Граф Станіслав Скарбек в 1833 році розпочав будівництво власним коштом. Будівля планувалась не тільки, як театр тут повинні були розміститись крамниці, готель з кімнатами для проживання та ігровими кімнатами, їдальня, кімнати для хворих і навіть кондитерська та пекарня, а пізніше тут ще й розмістили кінотеатр, ресторан і стайню для  36 коней.
   Задум був грандіозний і щоб його втілити Скарбек навіть заклав всі свої маєтки, фінансові труднощі було подолано і в 1842 році Львів отримав третій за розмірами театр в Європі, що займав цілий квартал міста.
   В театрі Скарбека, окрім вистав, організовували ярмарки, світські зустрічі, бали. Розповідають цікаву історію пов'язану з Станіславом Скарбеком, під час одного з балів організованого на честь неаполітанської королеви, Станіслав був настільки вражений красою 15 річної Софії Яблонської, що запросив до першого танцю не королеву, а саме її - в той час це було дуже грубим порушенням правил етикету. Скарбек і Яблонська одружились, але шлюб виявився нетривким.
   Одразу навпроти головного входу в театр розмістився львівський ринок сувенірів "Вернісаж".

   Розпочинався Вернісаж, в "буремні дев'яності"), на розі вулиць Краківської та Вірменської, спочатку тут виставляли на продаж свої роботи художники, але з часом до них почали долучатись інші митці, а в 1992 Вернісаж перемістився на теперішнє його місце. З 2008 року влада чомусь постійно хоче прогнати Вернісаж з його території, можливо потрібне місце під новий готель чи банк, чи забігайлівку, чи ще щось інше - проплачене хабарами, але майстрам творчих ремесел і громадськості Львова вдається відстояти ринок сувенірів бо він вже давно перестав бути просто ринком, а став невід'ємною частиною Львова.
   А тепер про те чого у Львові вже нема - легендарний Низький Замок.

панорама Вітвіцького

    На жаль він зберігся лише на малюнках і реконструкціях древнього Львова. Колись Низький Замок займав територію на котрій зараз є театр імені Марії Заньковецької, Вернісаж, Національний музей та ще кілька будинків. Отож якщо ви, як і багато інших, після відвідин Високого Замку де також замку вже немає лише фрагмент стіни, захочете відвідати Низький, на жаль нічого, окрім коротенької вулиці з назвою Низький Замок не знайдете(. Якось так сталось, що колись Львів мав аж два замки, а тепер немає жодного.
   Розповідають, що Низький Замок князь Лев вирішив збодувати після проведеної зими в Високому Замку, хоча Високий Замок й був надійною і недоступною для ворогів твердинею, але в плані зручностей мав багато недоліків. Так в 1270 році Львів отримав ще один замок, названий Низьким на противагу Високому.
   Низький Замок був відгороджений від міста стіною, мав церкву на території, "Великі покої", суд і канцелярію, а також стайню і ще низку різноманітних приміщень. На панорамі Вітвіцького можна розгледіти замковий комплекс на куті міста Лева.
   Після захоплення Львова військами Казимира, Низький Замок став резиденцією королів, а в одній з башт замку обладнали в'язницю для шляхти.

   Як б там не було, а час робив своє, Полтва підмивала мури, пожежі випалювали будівлі, завойовники руйнували вежі. Замок переходив з рук в руки, його кілька разів реконструйовували, але в 1802 році, через брак коштів замок вирішили розібрати на будівельні матеріали(.
   Є цікава історія пов'язана з хроніками бургомістра міста Лева - Зиморовича. Зиморович в своїх хроніках пише, що князя Лева турбували тіні його предків і щоб їх перепросити він вирішив перенести прах короля Данила до Львова, далі Зиморович в деталях описує траурну процесію. Є теорія, що король Данило Галицький був перепохований в Низькому Замку. Правда це чи ще одна з тисяч легенд старого міста вирішувати не мені, але натрапивши на цю історію, я просто не міг її не згадати.
   Ще одна цікава, але вже достовірна історія пов'язана з Низьким Замком. В 1537 році шляхта повстала проти короля Сигизмунда І Старого, повстання прозвали "куряча війна"). Після перемоги шляхти, польський король каявся і просив вибачення саме на площі Низького замку.
   Можливо котрісь з львівських кам'яниць зведені з залишків Низького замку і все таки десь ще залишився його матеріальний слід в стінах будівель, але на жаль куди пішли будівельні матеріали з Низького замку невідомо.
   А тепер ідемо пошукаємо цікаві будинки, що дійшли до наших часів і донині радують своїм виглядом та історіями львів'ян та гостей міста).
   Будинок №22 на вулиці Театральна.

   Нічим особливим зовні не вирізняється, хіба що ви приїхали у Львів щоб подивитись кіно), але саме в цьому будинку у 1918 року була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
   Будинок №18. З цього місця в 1527 році розпочалась пожежа яка знищила весь Львів.

   В 1804 році на цьому місці збудували новий будинок, правда він також згорів в 1848 році під час повстання у Львові, але в 1852 будівлю придбав банкір Гауснер і відновив її, в 1868 граф Володимир Дідушицький викуповує будинок і створює тут музей в ньому було зібрано колекції фауни, етнографічних матеріалів та нумізматики також сюди було перенесено Поторицьку бібліотеку. В 1880 році Дідушицький подарував палац разом з колекціями місту. Тепер тут Державний природознавчий музей Національної академії наук України в музеї зберігалися цікаві, а точніше унікальні експонати мамонта та волохатого носорога. Музей відкритий для відвідувачів у всі дні, крім вівторка та понеділка, з 11:00 до 18:00 (каса працює до 17:30), вартість вхідного квитка: 10 гривень - дорослі; діти, школярі, студенти, пенсіонери - 5 гривень; діти до 6 років - безкоштовно. В останню п'ятницю місяця вхід вільний.
   За адресою вулиця Театральна 17 знаходиться будинок в якому тепер економічний факультет ЛНУ імені Івана Франка,

   а збудували його спочатку ХІХ ст., як зал для балів або редутів, також тут відбувались зустрічі купців з поміщиками для укладання контрактів на постачання продукції. В 1890 році будинок перебудували для Промислової школи, а в 1952 році знову перебудували, для будівельного технікуму. Колись фасад був набагато пишніше оздоблений, але на жаль багато елементів фасаду до нашого часу не збереглись.
   Будинок №15, зараз тут школа, а в середині XIV ст. саме на її місці був монастир від якого ця частина вулиці отримала одну з народних назв.

   Пізніше в приміщенні будинку було відкрито театр, в 1844 тут показали "туманні картини" - це так званий оптичний театр, що був попередником сучасного кіно.
   Колишня Єзуїтська колегія за адресою вулиця Театральна №13.

   Деякі історики вважають, що тут навчався найвідоміший Гетьман Війська Запорізького - Богдан Хмельницький, а точно відомо, що закінчив цей навчальний заклад Ярема Вишневецький - той кого Богдан Хмельгицький вважав лютим ворогом козацтва. Не знаю які там суперечки в істориків на рахунок навчання Богдана Хмельницького в Єзуїтській колегії, а от легенда про Хмельницького і його студентські роки у Львові збереглась. Якось студенти вийшли ввечері пройтись площею, але раптом налетів сильний вітер і закрутився смерч, перелякані студенти порозбігались хто куди. Лише Богдан залишився стояти на місці, смерч на кілька секунд припідняв майбутнього гетьмана над землею і поставив на місце, не завдавши жодною шкоди, перелякані студенти, що це бачили потому переповідали історію про те, як Хмельницький піднісся до небес і пророкували Богдану велике майбутнє.
   Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла або костел Єзуїтів.

   Перший дерев'яний костел, на цьому місці, було зведено ще в 1590 році, а в 1630 уже було збудовано кам'яний храм. Будували костел за зразком церкви Іль Джезу, що знаходиться в Римі. В 1702 році зводять вежу-дзвіницю висотою близько 100 метрів, на той час, найвища будівля у Львові. Кажуть причину такої висоти, єзуїти пояснювали тим, що їхнім покровителем є Христос, а він вищий за решту святих на честь яких названі храми Львова, отже і дзвіниця храму повинна бути найвищою. В 1754 році на вежі встановили годинник, а в 1830 році вежу костелу розібрали з міркувань безпеки, після обвалу ратуші в 1828, дзвіницю храму також віднесли до небезпечних і таких, що може завалитись.
   Окрім будівництва і руйнування дзвіниці, костел Єзуїтів ще кілька разів зазнавав невеликих змін - в 1734 та 1773. В 1734 храм згорів і був відновлений завдяки пожертвам, а в 1773 було ліквідовано орден єзуїтів і костел адаптували під гарнізонний храм австрійської армії. В 1842 костел суттєво оновили і на згадку було встановлено таблицю.

   В результаті Львів отримав храм який й до сьогодні є одним з найбільших в місті. Мав костел Єзуїтів і свій орган, але за часів СРСР металеві труби було втрачено і тепер пошкоджений орган не використовується та потребує реставрації. Звичайно ж, що в часи "совка" був в костелі і склад, правда тільки до 1970 року, далі костел передали бібліотеці імені Стефаника під книгосховище яке пробуло тут до 2011 року і аж в 2011 році, в день Збройних Сил України, костел освятили і відбулось урочисте відкриття гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
   Має костел Єзуїтів і свої легенди та міфічні історії, але вони пов'язані більше з підземеллями храму, вхід в які ви знайдете з південно-західної частини костелу, приблизно, під колишньою дзвіницею, а прочитати про підземелля і дізнатися їхні легенди ви зможете в майбутніх публікаціях про цікаві і легендарні місця та будівлі Львова.
   Будинок під номером 12.

   Одразу навпроти костелу Єзуїтів знаходиться будинок який в порівнянні з іншими нічим цікавим б не вирізнявся, та от тільки в ньому знаходиться вхід в колишній пасаж Андреоллі - найстаріший з торгівельних пасажів Львова.
   Детальніше про пасаж Андреоллі в наступній публікації про площу Ринок бо саме звідти знаходився центральний вхід, а зараз йдемо далі вулицею Театральною.
   Будинок №10.

   Збудований в 1774 році на руїнах двох старих кам'яниць. Замовником будівлі був генерал Роха Вінявський і відповідно до військових вподобань замовника й оформили фасад будинку - на фасаді можна побачити статуї Марса і Венери. В 1908 році тут відкрилась відома на весь Львів і околиці кав'ярня "Штука" з поміж інших кав'ярень Львова її виділяв продуманий до дрібниць і вишуканий інтер'єр.
    Будинок №9 цікавий своїм фасадом - він прикрашений бюстами польських класиків: Міцкевича, Асника, Красінського, Крашевського, Кохановського, Словацького.

   Вибір такого фасаду не випадковий - власниками будинків була сім'я видавців та книготорговців Губриновичів.
   Подивившись на польських літераторів, можна пройти кілька десятків метрів і поглянути на фасад будинку за адресою вулиця Театральна 2, де зображено погруддя польських королів.

   От і ще одна перлина Львова - Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Катедра, або Латинський катедральний собор.

 
   Так достеменно невідомо хто і коли збудував одне з чудес Львова - Латинський катедральний собор, існує кілька версій, судячи з них можна лише приблизно назвати роки - це з 1340-1370. Єдине, що точно відомо Катедра кілька разів перебудовувалась, а вірніше добудовувалась різними прибудовами ось схема

   на якій грубими лініями позначено найдавнішу основу костелу, а тонкими - подальші прибудови. Спочатку це був костел в готичному стилі, лише прості і сурові форми, але з часом після кількох реконструкцій, відбудов і прибудов, Катедра отримала частину від, майже усіх, архітектурних стилів. В Латинському катедральному соборі навіть не зважаючи на всі випробування, що випали на його долю зберігся орган, виготовлений в 1839 році.
   Окрім органу та різних архітектурних стилів є на фасаді Львівської Катедри й унікальні елементи - це ядро.

   В 1672 році гарматне ядро влучило в собор і пробило його стіну, але не вибухнуло - цю подію люди і до сьогодні вважають чудом.
   А ще на одній з стін зображено Ісуса в капелюсі, кажуть автор обрав такий образ через те, що в давні часи капелюх носили майже всі львів'яни.
   Вежу собору не помітити важко, але окрім цієї красуні, має Львівська Катедра й ще одну вежу,

   що також повинна була вирости і стати окрасою храму, але через брак коштів недобудовану вежу просто накрили дахом так і не закінчивши.
   Прибудованих каплиць Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії має аж вісім - це каплиці: Святого Антонія, Святих Дарів, Святого Казимира, Святого Йосифа, Христа Милосердного, Матері божої Ченстоховської, Христа Розп'ятого, Кампіанів. Колись ще була й дев'ята каплиця - Домагаличів, в цій каплиці польський король Ян ІІ Казимир давав обітниці і молився ідучи на війну з шведами.
   Каплиця Кампіанів, її особливо виділяють з поміж усіх решта прибудованих каплиць.

   Так вона вирізняється з поміж інших і дійсно заслуговує статусу однієї з найкращих пам'яток скульптури та архітектури. Людина завдяки якій збудована ця каплиця - це мабуть один з символів незламної сили і волі, колишній кріпак, що утік з неволі, а через роки став бургомістром Львова. Правда гроші і влада зіпсували його і в пам'яті львів'ян він залишився, як мстива і зла людина(.
   Зараз зайти в Катедру можна лише через бічні двері. Розповідають, що так львів'яни виявили свій протест проти окупації Львова в 1772 році військами Австрійської імперії.
   Ще одна цікава історія пов'язана з Львівською Катедрою. Після пожежі 1527 року від дерев'яного, готичного Львова залишилось тільки згарище, кажуть жителі міста вже навіть вирішили відбудовувати Львів на новому місці, але через Катедру котра зазнавши незначних руйнувань вистояла проти вогняної стихії, залишились і відбудували місто на старому місці.
   Історично задокументований факт - Папа Римський Сікст IV в 1472 році звільнив від посту всіх хто допомагав будувати Львівську Катедру.
   Розповідають легенду про майстра-ліпника Юзефа, що просив милостиню біля Катедри, а довела до такого життя, колишнього майстра, любов до азартних ігор. Юзеф був умілим ліпником і заробляв добрі гроші, але разом з тим страшно любив лотерею. Витрачаючи на лотерейні квитки великі гроші і майже нічого не виграючи, Юзеф вирішив раз і назавжди покінчити з лотереями, але зробити це в оригінальний спосіб. Купив лотерейний білет і приліпив його до дверей свого дому, як згадку про останній придбаний лотерейний квиток в своєму житті. Та спокійно дивитись на цей квиток він не міг і про всяк випадок пішов перевірити виграшні цифри. Цифри на квитку приклеєному до його дверей були виграшні, Юзеф швидко побіг до дому і спробував відклеїти білет, але марно, знову повернувшись в контору почав просити представників лотереї піти з ним до його дому і засвідчити факт виграшу. Клерки відмовились від такої пропозиції і тоді Юзеф знімає двері, наймає екіпаж і везе їх в контору. Спочатку там відмовлялись прийняти білет в такій формі та все ж Юзеф впросив невблаганних клерків, але... коли білет перевіряли виявилось, що цифри не сходяться, Юзеф помилився звіряючи цифри(. Розчаруванню Юзефа не було меж, пригнічений він пішов до дому, де виявив, що поки його, а разом з ним і вхідних дверей не було, його дім обікрали. Вкрали все, навіть меблі. Єдине, що залишилось Юзефу іти просити милостиню під стінами Катедри(.
   Навіть в радянські часи в Львівській Катедрі відбувались літургії. Вважається, що дякувати за те, що храм не перетворили в склад, як більшість храмів Львова потрібно Рафалу Владиславу Керницькому.
   В черні 2001, Латинську Катедру відвідав Папа Римський Іван-Павло ІІ.
   Колись біля костелу стояли ще шість каплиць, до наших днів збереглась одна - каплиця Боїмів. Збудована в 1609-1615 році.

   Каплицю Боїмів вважають неповторним і унікальним пам'ятником архітектури. Фасад каплиці виконано в формі іконостасу. Повністю все в каплиці - зовнішній фасад і внутрішнє оздоблення вирізано з каменю. Купол каплиці вінчає унікальна фігура Скорботного Христа.
   Існує легенда про підземний хід від каплиці до дому Боїмів, але багато досліджень спростовують цю історію. Підземний хід і справді був поблизу каплиці, але про те, що він вів до дому де жили Боїми не має жодного доказу, хоча хто його знає, як воно було насправді, історики й до нині сперечаються про місцезнаходження будівлі де жили Боїми.
   Розповідають історію про зображення "Таємної вечері", на ній з-під крісла Юди визирає нечистий. Через цього нечистого архієпископ відмовлявся освятити каплицю.
   Дехто заходячи в каплицю відчуває в ній цікаву енергетику, з цією енергетикою пов'язана легенда. Якось працівниця музею залишила в каплиці кошик з яблуками і забула про них, аж на довгих півтора року, а коли ненароком наштовхнулась на них то виявила, що яблука за цей час не втратили ні смакових, ні ароматичних якостей - залишились такими, як і в той день коли про них забули.
   Деякі дослідження доводять, що чорний фасад каплиці колись був розфарбований так сам, як скульптури всередині каплиці. Зараз Фонд збереження історико-архітектурної спадщини Львова планує підсвітити каплицю так щоб вночі вона знову ставала ніби розфарбованою, але поки що - це тільки плани.
   Відвідати каплицю Боїмів можна з вівторка і до понеділка з 11:00 до 18:00 (зимою до 16:00) неділя з 12:00 до 17:00, понеділок - вихідний. Каплиця тепер вважається музеєм, вхід платний.
   Попереду площа Ринок - серце древнього Львова, з Катедральної площі ми вже бачимо ратушу у всій красі, туди і попрямуємо...

   На завершення кілька карт з цікавими місцями вулиці Театральної та Катедральної площі.

Читайте далі: "Площа Ринок"

Весь Львів тут

Більше фото з вулиці Театральної та Катедральної площі

Старі фотографії