Вулиця Ставропігійська.
Веде Ставропігійська від площі Ринок до площі Музейної. За час свого існування, майже, як і всі вулиці старого Львова не раз змінювала свою назву. В XVII столітті сучасну Ставропігійську називали Дорогою до Домініканів, а в XVIII столітті просто Домініканською - все через те, що веде вулиця до Домініканського монастиря про який я розповім згодом.
А зараз про цікаві будинки на Ставропігійській.
Починається вулиця з палацу Бандінеллі та аптеки "Під чорним орлом" про які я вже згадував коли розповідав про площу Ринок.
От тільки, як виявилось з інформації, що я нещодавно надибав - аптеку "Під чорним орлом" засновано не в 1735, а в 1785 році. Львівський історик Володимир Вуйцик стверджує, що засновник аптеки Франц Наторп прибув до Львова в 1772 році, та й будинок де зараз аптека збудували в 1775 році, а дата 1735 рік взялась через механічну помилку - стерту частину цифри 8 от і маємо замість 1785 - 1735 рік.
Що, де і як було насправді з тією аптекою, хто хто, а я точно не знаю), я лише переповідаю вам все те що почув, побачив, прочитав.
Ну що ж, історичну справедливість, маю надію, відновлено - йдемо далі.
Будинок номер 4 на вулиці Ставропігійській.
Кутовий будинок, фасад якого прикрашають досить цікаві барельєфи.
Деякі з них можуть здатись непристойними, завдяки цим барельєфам навіть з'явилась історія, що в цьому будинку був бордель, а самі барельєфи трактували, як зображення легенди про Онана. По цим барельєфам вам можуть розповісти таку історію - Онан займається мастурбацією, а Фамарь за цим спостерігає, сильно обурюється і посилає птаха щоб він покарав Онана. Ну птах і карає Онана - відриваючи йому...
Але то все неправда, люди які розбираються в мистецтві кажуть, що ті барельєфи, навіть близько, не мають відношення до Онана і всяких там неподобств.
Отут Геракл правою рукою тримає палицю, а лівою яблука Гесперід,
а тут зображена Венера,
Лада і лебідь,
Прометей, якому орел вириває печінку.
Ось так - усі барельєфи, присвячені персонажам давньогрецьких міфів, а то понарозказують історій...)
Площа Музейна.
Майже на протязі всієї історії свого існування, площа називалась Домініканською і лише з приходом "совка" почались перейменування площі. Музейною площа стала в 1993 році, назвали її так через Музей історії релігії, що знаходиться на площі в приміщенні колишнього монастиря домініканців.
Порівняно нещодавно, в 2000 році), на площі Музейній встановили пам'ятник художнику Никифорові Дровняку.
Є легенда, що цей пам'ятник може виконувати бажання, для цього потрібно загадати бажання і потерти палець Никифора, але, на жаль, художник виконує лише одне бажання за день, то ж чи виконувати саме ваше бажання - вирішить сам Никифор.
Домініканський собор,
безумовно окраса, не тільки площі Музейної, а й усього Львова. Є версія, що саме на місці сучасного Домініканського собору і монастиря, колись стояв палац короля Лева.
Будівництво теперішнього Домініканського собору розпочалось в 1749 році і в 1764 вже було майже завершене, але через пожежу, що виникла під час фарбування органу і завдала значної шкоди, будівництво храму затягнулось аж до 1778 року. Теперішня дзвіниця була збудована в 1865 році, а в 1895 році перебудували ліхтар на куполі храму.
Храм прикрашають статуї які створили львівські скульптори, а під банею Домініканського собору можна побачити напис латиною:
"Soli Deo honor et gloria", що в перекладі на Українську означає - "Єдиному Богу честь і хвала".
Довкола основної нави Домініканського собору прибудовані кілька каплиць які колись служили усипальницями.
В часи СРСР храм закрили, а в приміщеннях храмового комплексу влаштували склад.
В 90-х Домініканський собор передано УГКЦ, тепер тут Церква Пресвятої Євхаристії.
Домініканський монастир.
В 1559 Домініканський монастир став учасником справжніх бойових дій, а все, як завжди - через гроші і кохання.
Красуня Гальшка Острозька - найбагатша наречена Речі Посполитої, проти своєї волі була обвінчана з воєводою Лука з Гурки, хоча в деяких джерелах зазначено, що до подій 1559 року, Гальшка ще не була заміжньою. Але, як б там не було, а Гальшка не любила Луку і не хотіла бути з ним тому разом з матір'ю тікає у Львів від войовничого Луки, під захист стін Домініканського монастиря.
Лукаш, після недовгих вмовлянь Гальшки про повернення, розпочав облогу монастиря, кажуть навіть з застосуванням артилерії.
В розпал бойових дій, в монастир домініканців, пробирається коханий Гальшки - князь Симеон Слуцький і вони таємно одружуються, чи то вважаючи попередній шлюб Гальшки недійсним, чи таки правда, що не було ніякого шлюбу з Лукашом.
Декілька тижнів тривала облога Домініканського монастиря, під час якої життя у Львові завмерло. Монастир стійко стримував натиск воєводи Луки з Гурки, але коли Лука заручившись підтримкою короля перекрив водогони до монастиря - монастир здався.
Гальшку спочатку було ув'язнено в Високому замку, а далі віддано Лукашу.
Не витримавши випробувань, що випали на її долю, Гальшка збожеволіла і через деякий час померла. Спадок Гальшки так і не дістався Лукашу, бо згідно тогочасних законів, якщо в пари не було дітей то вся спадщина переходила до родичів померлого.
Саме під час цих подій костел при Домініканському монастирі сильно постраждав і був розібраний, а на його місці збудували собор який ми бачимо тепер.
Усе цінне, що збереглось від зруйнованого костелу тепер знаходиться в Домініканському соборі.
У 1970 році в Домініканському монастирі відкривають музей релігії та атеїзму, а під куполом собору встановлюють маятник Фуко, що підтверджує своїм рухом обертання Землі. В Музеї релігії та атеїзму читали лекції та показували фільми на атеїстичну тематику. Тепер це - Львівський музей історії релігії.
В Львівському музеї історії релігії є дев'ять тематичних відділів:
- Релігії стародавнього світу
- Юдаїзм
- Раннє Християнство
- Вірменська церква
- Історія Римо-Католицької церкви
- Українська Греко-Католицька церква
- Православ'я
- Протестантизм
- Східні релігії
А ще в музеї відбуваються концерти органної музики.
Також можна відвідати підземелля Домініканського монастиря, які вважаються одними з найстаріших підземель Львова. Є припущення, що ці підземелля це - залишки палацу короля Лева.
Прогулювався площею Музейною перед Пасхою і натрапив на ось таку виставку писанок.
Неподалік площі Музейної, за адресою вулиця Івана Федорова 9, можна побачити друкарню Ставропігійського інституту.
Свого часу це була одна з найбільших друкарень України, а ще саме тут, Іваном Федоровим були видруковані перші книги, про ці події повідомляє пам'ятна дошка на фасаді будівлі.
А тепер пройдемо кілька кроків до Підвальної, а саме до пам'ятника Івану Федорову.
Відкрили пам'ятник українському першодрукареві в 1977 році до 400-річчя книгодрукарства в Україні.
Є цікава історія пов'язана з пам'ятником Федорова. Розповідають, що скульпторам була вказівка з Москви - за два місяці створити пам'ятник. Звичайно ж за такий короткий час зробити це було нереально, але скульптори знайшли вихід. Взявши типовий макет пам'ятнику солдата, пам'ятники такого типу встановлювали в ті часи ледь не в кожному містечку, змінили голову з суровим обличчям воїна і каску на голову першодрукаря з шевелюрою і бородою, з шинелі зробили фартух, а замість автомата дали в руки книгу.
Отак і стоїть Федоров в кирзових чоботях на львівські бруківці тримаючи в лівій руці книгу - джерело знань, а правою розсіває ці знання, наче зерно, на благодатний ґрунт львівських вулиць.
Правдива чи ні історія про виготовлення пам'ятника Федорову вирішуйте самі, а от задум скульпторів з символічним розташуванням рук першодрукаря таки відповідає дійсності бо тільки "Апостол" в 1574 році було видано тиражем 1000 примірників.
Довкола пам'ятника Федорову розкинувся ринок старих книг.
Тут можна відшукати багато цікавого і ціни приємно здивують, головне не забувати торгуватись і тоді легко можна придбати книгу яка вам сподобалась в кілька разів дешевше від тої ціни, що вам спочатку назве продавець.
Львівський книжковий ринок біля Федорова влада вже кілька разів намагалась закрити і перенести, але люди завжди відстоювали це місце. Воно й добре бо книжковий базар в центрі міста, здається, вже став невід'ємною частиною Львова.
А ще, окрім книжкового ринку, неподалік пам'ятника Федорову можна побачити залишки Низького і Високого оборонних мурів середньовічного Львова.
І ледь не забув, коли встановлювали пам'ятник Федорову то знайшли залишки вежі Мулярів, але на жаль побачити їх нам не вдасться бо на її місці збудовану будинок з адресою Підвальна 1.
Королівський арсенал має тепер адресу Підвальна 13.
Збудований в 1640 році, на місці так званого Малого арсеналу. Дві третини коштів на будівництво виділив король Владислав IV, що готувався до війни з Туреччиною.
Королівський арсенал прибудували до Високого муру і він був частиною системи укріплень Львова. Завдяки внутрішній системі двору Королівського арсеналу, якщо ворог вривався у двір то потрапляв у пастку - ворогів було легко розстрілювати, з внутрішніх вікон.добре прострілювалась кожна частина двору.
При Королівському арсеналі працювали ливарня і майстерня зброї.
Королівський арсенал використовували для зберігання і ремонту зброї аж до 1927 року, за іншими даними до 1939 року. Тепер тут міститься обласний архів.
Колись внутрішній портал арсеналу прикрашала скульптурна група: "Архангел Михаїл вражає сатану", але після кількох пошкоджень і перенесень - тепер цю скульптурну групу можна побачити відвідавши Музей зброї в Міському арсеналі.
На цьому завершу свою прогулянку вулицями Львова, решту вулиці Івана Федорова, а ще вулицю Руську прошпацерую в наступній публікації присвяченій цікавим місцям Львова.
Читайте далі про вулицю Руську та решту вулиці Івана Федорова
Весь Львів тут
Більше фото з вулиці Ставропігійської, площі Музейної, трішки вулиці Івана Федорова і кавалку Підвальної тут
Старі фотографії тут
Немає коментарів:
Дописати коментар