А ще з книжкового ринку важко було не помітити височенну вежу з годинником - це вежа Корнякта і хоча має вежа адресу вулиця Підвальна, але є вона частиною архітектурного ансамблю Успенської церкви, а Успенська церква - це вже вулиця Руська).
Відома вулиці Руська ще з середньовіччя і за всю історію існування вулиці тут мешкали українці, або як їх називали в ті часи русичі чи русини. Правда називалась вона в ті далекі часи вулицею Соляників, а все через те, що більшість українців котрі жили у Львові займались торгівлею солі. Саме з теперішньої вулиці Руської чумаки вирушали по сіль до копалень у Дрогобичі і Долині.
Перша фіксована згадка назви вулиці - Руська, датована 1472 роком, але в ті часи Руська охоплювала значно більшу територію, до неї належала вся площа між сучасними Ставропігійською, Підвальною та Староєврейською - цю частину Львова населяв руський-православний люд, звідки і походження назви вулиці - Руська. Довгий час православним жителям Львова було дозволено будуватись лише на території яка належала середньовічній вулиці Руська і відповідно вулиця Руська довгий час була центром української культури та православ'я у Львові.
Ще кілька цікавих історій про вулицю Руську.
Через відсутність чіткого планування вулиць ділянки на Руській забудовувались стихійно, але існувало дуже цікаве правило - кожен львів'янин міг заборонити забудову сусідньої ділянки якщо нова будівля закриватиме йому вид на архітектуру або на природу.
Кажуть, навіть зберігся судовий документ в якому Марк Лапіша, вимагає від пана Михайла Алвізія замурувати вікно в його кутовому будинку через те, що вікно "дивиться" на його ділянку і ще один цікавий і унікальний в історії Львова випадок пов'язаний з вікном, що зафіксований в документах датованих початком XVI століття. Будинок Павла Русина настільки було "стиснуто" сусідніми будинками, що навіть не було можливості пробити вікно в домі, але Успенське братство допомогло Павлу і дозволило йому пробити вікно на подвір'я Волоської церкви, правда, за однієї умови - після смерті Павла Русина, вікно повинне бути замурованим.
Незважаючи на те, що вулиця Руська багато часу виконувала роль важливої транспортної артерії міста, до 2006 року тут навіть не могли розминутись два трамваї, лише після реконструкції 2006 року трамваї змогли рухатись по різним коліям.
А тепер поглянемо на цікаві архітектурні пам'ятки вулиці Руської.
Навіть не потрібно приглядатись щоб побачити шедевр ренесансної архітектури - архітектурний ансамбль Успенської церкви.
До складу якого входять: Вежа Корнякта, Успенська церква, каплиця Трьох Святителів.
Вежа Корнякта.
Збудували вежу Корнякта, як дзвіниця для Успенської церкви в 1572-1578 роках за кошти купця Костянтина Корнякта - звідси і назва вежі.
Ще до того, як будівництво було закінчене на вежі встановили найбільший в тогочасній Польські державі дзвін, його діаметр був 2 метри, дзвін навіть мав своє ім'я - Кирило. через Кирила навіть почалась суперечка між домініканцями та Львівським Успенським братством. Домініканці, чий монастир був неподалік, скаржились, що гучний звук Кирила заважає їм слухати проповіді у своїй церкві і хоча скаржились вони не тільки в магістрат, а й до короля, Кирила не те що не зняли - згодом дзвін Успенської церкви став головним дзвоном Львова, Кирило сповіщав львів'ян про загрозу нападу ворогів, пожежі, стихійні лиха і смерть визначних мешканців міста. Прослужив Кирило Львову аж до шведської навали.
За свою історію вежа Корнякта зазнавала ушкоджень від пожеж та нападів ворогів. ЇЇ відновлювали, добудовували, реставрували. Зараз висота вежі 65 метрів. Вежа стала одним з символів Львова та зображена на гербі Успенського братства, а ще її вважають однією з найкрасивіших веж в Європі.
Успенська церква.
Теперішня Успенська церква - це вже четвертий храм на цьому місці, а першим тут був, за версіями деяких істориків, храм - зведений ще в часи Галицьких князів, але він був спалений в 1340 році під час нападу польських феодалів на Львів.
Розпочали будівництво Успенської церкви, тієї, що ми бачимо тепер, в 1591, а закінчили в 1629 році. Автором архітектурного проекту був знаменитий львівський зодчий - Павло Римлянин. 26 січня 1631 року відбулось освячення храму, його провів Єремія Тисаровський за Участю Петра Могили.
Внутрішній інтер'єр храму прикрашений пілястрами та різьбленими одвірками. Також в храмі збереглись мистецькі пам'ятки XVII-XVIII століть, а ще в внутрішньому оздоблені храму можна побачити герби жертводавців.
Зовні на стінах Успенської церкви, у полях метопів, розміщено вирізьблені з каменю композиції на біблійну тематику. А ще на стінах храму знаходяться герби воєводи Мирона Бернавського-Могили, царя Федора Івановича та короля Сигізмунда ІІІ Ваза, що також жертвували кошти на будівництво Успенської церкви.
Після реставрації храму в середині XIX століття, Успенську церкву з'єднано з каплицею Трьох Святителів. Тепер вхід в храм з вулиці Руської зачинено і потрапити всередину можна тільки через каплицю.
Каплиця Трьох Святителів,
довершує цілісність архітектурного архітектурного ансамблю церкви Успення Богородиці.
Будівництво каплиці почалось одразу після завершення вежі Корнякта. Довгий час, поки будували Успенську церкву, каплиця Трьох Святителів виконувала роль храму.
Окрім архітектурного ансамблю Успенської церкви на вулиці Руській є ще декілька цікавих будівель.
Вулиця Руська 20.
Збудований будинок для кредитної спілки "Дністер", а раніше на цьому місці стояв палац Руських митрополитів.
На фасаді будинку можна побачити кілька пам'ятних табличок на честь:
- першого виступу Леся Курбаса;
засновника військово-спортивного товариства "Сокіл-Батько" Василя Нагірного, а також на честь самого товариства;
- президента Західно-Української республіки Костя Левицького.
У будинку №18
Знаходиться центральний диспетчерський пункт львівських трамваїв, можна сказати - тут серце невід'ємної частини Львова - трамваю). А ще в цьому будинку знаходить магазин "Юний технік" який я добре пам'ятаю ще з своїх шкільних часів, бо частенько купував тут різні дрібниці для трудового навчання).
Між будинками 8 і 10 на вулиці Руській, колись був прохід до середньовічного єврейського кварталу.
Так звана "Жидівська брамка" зачинялася на ніч щоб запобігти конфліктам і проникненню небажаних гостей.
На будинку №4
можна побачити напис на старовірменській, хоча до вірменського кварталу звідси далеченько, але в 1610 році цей будинок належав вірменському роду Вартановичів, звідки і напис непритаманний для вулиці Руської.
Будинок №2 на вулиці Руській є одним з найстаріших у Львові.
В XVI столітті мав назву кам'яниця Войнаровського.
Ще з попередньої публікації про цікаві місця Львова залишилось кілька цікавих будинків на вулиці Івана Федорова котра перетинає вулицю Руську.
Так вже склалося, що "суцільною") вулиця Івана Федорова стала лише в 1871 році та й то в ті часи вона була Бляхарською, вулицею Івана Федорова вона стала ще пізніше - в1949 році, а до цього це було кілька вулиць. Дві попередні "самостійні" вулиці Івана Федорова - Домініканську бічну і Руську бічну,
ми прошпацерували в попередній публікації, час від часу зупиняючись щоб поглянути на щось цікаве чи послухати чергову львівську легенду), а тепер нам залишилась лише та частина вулиці Івана Федорова, що в далекі часи звалась Жидівська.
Будинок на вулиці Івана Федорова №20
стоїть на місці кам'яниці, що мала назву "Жидівська наріжна" і біля якої знаходилась дна з брам, що вела в єврейський квартал.
Будинок №27
саме в цьому будинку був вхід в синагогу "Золота Роза". Спроектована видатним львівським архітектором Павлом Римлянином, Золота Роза входила у європейські підручники з архітектури. Свого часу "Золота Роза" була справжньою окрасою єврейського кварталу.
Розповідають цікаву історію пов'язану з входом до синагоги Золота Роза. Через те, що з усіх сторін синагогу оточували будинки потрапити до неї можна було лише через браму будинку Ісака Нахмановича, котрий тепер має адресу вулиця Івана Федорова 27.
Сталось так, що в 1603 році король Зигмунд дарує синагогу Золота Роза ордену єзуїтів., для того щоб ті на місці синагоги збудували костел, але єзуїтський костел так і не постав на місці синагоги.
Існує легенда, що єврейська красуня Роза Нахманова ціною своєї честі викупила синагогу, а після цього вчинила самогубство, але насправді все було зовсім по-іншому...
Тогочасний власник будинку на вулиці Івана Федорова 27 - Мордехай Ісакович, добровільно і без жодного спротиву віддав ключі від синагоги єзуїтам - виконуючи наказ короля, але от через браму свого свого будинку єзуїтів він не пустив. Будинок все ще належав сім'ї Нахмановичів і кого впускати в свій дім, а кого ні - могли вирішувати тільки вони. Почалась судова тяганина, що тривала аж до 1609 року і всі ці роки, поки ішов судовий процес синагога пустувала - євреям вхід в синагогу був заборонений, а єзуїти зайти в Золоту Розу могли, як сказав Ісакович:"хіба що по повітрю".
Суперечку суд вирішив на користь єврейської громади, завдяки цим подіям навіть була написана молитва "Шир Пула", яку читали тільки в Золотій Розі.
На жаль, до нашого часу синагога Золота Роза не збереглась - її було знищено в ІІ Світовій війні.
На одвірку будинку №27 можна зауважити цікаву річ притаманну тільки там будинкам, що належали євреям - подовгаста заглибина. Колись в таких "нішах" зберігалась мезуза - пергамент з молитвою із Вторзаконня, якщо заходячи чи виходячи з дому доторкнутись до мезузи - це дорівнює молитві за благополуччя дому.
На завершення карта, щоб було легше відшукати місця які зацікавили.
Читайте далі: "Площа Коліївщини, вулиця і площа Арсенальна, площа Синагог, вулиця Староєврейська"
Весь Львів тут
Більше фото з вулиці Руської та частини вулиці Івана Федорова тут
Старі фотографії тут
Немає коментарів:
Дописати коментар