Чортові або Чатові скелі

   Як я поїхав на Чортові, а приїхав на Чатові скелі).


   Вийшло так, що замість споглядання гірських вершин полонини Боржава, віддихуючись після підйому на хребет, я лежав на дивані і дивився на стелю). Провалявшись добру годину роздумуючи над несправедливістю і жорстокістю цього світу), а ще подумав, що пора б вже протерти абажур під стелею, я підняв свою дупу і пішов, ні не по ганчірку щоб таки витерти 2 сантиметровий шар пилу, а по велосипед))).
   Взяв велосипед і поїхав до Чортових скель бо хоча вони на відстані менше кілометра, по трасі, від межі Львова, я там ще ніколи не був.
   Дорогою мені зустрівся кам'яний лев, котрого я раніше не помічав їдучи цією дорогою,


   а за метрів 500 після лева і потрібний мені поворот до Чортових скель. Якщо захочете доїхати до скель маршруткою, тоді з автовокзалу на Личаківській сідайте на будь-який автобус, що їде в Винники і виходьте біля ось такої "брами"), 


але краще попередити водія щоб зупинив в потрібному місці.
   Одразу за входом в лісовий заказник починається підйом, злажу з велосипеда і починаю набирати висоту за допомогою ніг, а велосипед тягну збоку). Дорога мокра після кількох днів дощів та талого снігу котрий з приходом весни перетворює ґрунтові дороги в болотяну кашу, місцями по кісточки грузну в болоті, на велосипеді такий підйом я б точно не витягнув.


   Коли відвести погляд від болотистої дороги і озирнутись довкола, то відразу стає якось "фіолетово" на болото під ногами, адже тут неначе десь на низькогір'ї Сколівщини - буковий ліс, стрімкі схили, а до всього цього - весна). Можна навіть забути, що поруч траса, а за кількасот метрів обласний центр. Правда коли піднятись вище то крізь дерева помітні багатоповерхівки одного з спальних районів Львова.


   Дорога до скель добре маркована, тож знайти Чортові скель можна без проблем окрім паперових маркерів, приклеєних до дерев скотчем,


на маршруті можна зустріти такий знайомий з Сколівських бескидів - жовтий маркер).


   А ще дорогою до скель зустрів ось таке дерево


з дивним наростом на стовбурі


   Ось так роздивляючись весняні краєвиди Винниківського лісу і забувши про болото під ногами я піднявся до цілі велопоходу - Чортових скель. 
   З-за повороту появився перший камінь скель,


 за котрим була галявина на якій я залишив свій велосипед і поліз на скелі. З сторони галявини вийти на скелі легко, та коли підніметесь на каміння на вас чекає стрімке урвище південної сторони.


   Спустившись з каміння пішов оглянути галявину та скелі з котрих видно Винники. Коли оглядав одну з скель на котрій невідомий "митець" залишив графіті, до мене підійшов старший чоловік привітався та спитав чи не маю часом топографічної карти Винниківського лісу.  Карта йому потрібна була щоб взнати, як правильно називаються скелі. За однією з легенд Чортові скелі утворились, бо якийсь чортяка хотів зруйнувати храм, але не встиг доволочити камені в потрібне місце до сходу сонця та й так і згорів бідака в променях вранішнього світла, а скелі залишились тут назавжди. 



   А тепер увага, виявляється ніякі то не Чортові, а Чатові скелі і ось вам легенда котру розповів мені новий знайомий, а пізніше підтвердили кілька жителів Винників:
   - Ще за часів Київської Русі на цих скелях стояли чатові і в разі наближення ворогів до Львова, на скелях підпалювали багаття, щось подібне ви могли бачити в фільмі "Володар Перснів"), багаття було видно з Високого Замку у Львові, де побачивши тривожний знак, чатові сповіщали місто і Львів був готовий до оборони задовго до приходу ворога під стіни міста.
   Ось така більш-менш правдива історія скель в Винниківському лісі, а хто і для чого назвав Чатові скелі Чортовими, так і невідомо).
   Також новий знайомий розповів мені про геодезичний знак Центральноєвропейської геодезичної дуги або дуги Струве, що оперізує Європу від Норвегії до України (кому цікаво - детальніше тут)


   Ще трішки поговоривши про мандри з новим знайомим розійшлись, він пішов до траси, щоб сісти на автобус до Львова, а я - далі оглядати, тепер уже, Чатові скелі).
   Походивши поміж скель і пофотографувавши все, що мені здавалось цікаве, перекурив, сів на велосипед і поїхав до дому залишаючи позаду місце давно забутого форпосту Львова.






Немає коментарів:

Дописати коментар