Як підготуватися до походу в гори?

 Гірські походи можуть бути надзвичайно приголомшливими та захоплюючими, але вони також можуть бути досить небезпечними, якщо ви не підготуєтеся належним чином. Якщо ви плануєте здійснити похід в гори, необхідно взяти до уваги кілька важливих аспектів, щоб підготуватися належним чином та забезпечити безпеку під час подорожі.

 Планування маршруту

Перш за все, необхідно ретельно спланувати свій маршрут. Ви повинні знати, який маршрут ви хочете пройти, яка його тривалість, складність та висота. Не варто занадто ризикувати і обирати маршрути, які перевищують ваш рівень підготовки та досвід. Не забувайте про погодні умови та час сходу/заходу сонця, оскільки у горах погода може змінюватися дуже швидко.

Фізична підготовка

Підготовка до гірських походів включає фізичну підготовку. Необхідно займатися спортом та фізичними вправами не менше ніж два-три рази на тиждень, щоб зберегти свою стійкість та міцність м'язів. Якщо ви плануєте високогірні походи, то рекомендується тренуватися на висоті, щоб ваш організм звик до змін в атмосферному тиску.

Походи в гори

 Писав не я, але вроді таке нічо)

Походи в гори - це завжди неймовірні пригоди, які залишають незабутні враження на все життя. Кожен похід - це нові місця, нові люди, нові відкриття і незабутні емоції.

Пам'ятаю свій перший похід в гори. Я відчував себе маленьким поруч із величезними гірськими вершинами, які здавалися непохитними. Але разом з цим в мені прокидався дивовижний відчуття свободи, яке дарує природа. З кожним кроком я відчував себе все більш зв'язаним з навколишнім світом, забуваючи про звичні проблеми і турботи.

І, звичайно ж, найбільша насолода від походу - це природа. Насичені кольори квітучих полонин, свіже повітря, розгойдані вітром верхівки дерев і смак води, що живиться з гірських джерел. Кожна мить в горах - це нове відкриття, новий куточок природи, який ніколи не перестає дивувати.

А ще в горах можна знайти найцінніше - справжнє спілкування з людьми. У поході ти не просто співпрацюєш зі своїми товаришами, ти взаємодієш з ними, ділишся своїми думками, відкриваєшся і отримуєш нові знання. Іноді з незнайомцями в горах можна знайти спільну мову, яку не знайшов би ніколи в звичайному житті.

І, звичайно ж, в горах є завжди щось, що заставляє зробити творчий вчинок. Це може бути фотографія, малюнок або навіть поезія, адже краса гір завжди надихає...

Фото з походу на Пнів'є, Чивчин і Чорногору

 Маршрут: Шибене - полонина Луковиці - полонина Озірний - полонина Масний Присліп - урочище Штефулец - урочище Альбин - полонина Мількова - гора Чивчин - кордон - полонина Радул - полонина Щівник - гора Вихід - гора Васкул - гора Піп Іван Чорногірський - гора Вухатий Камінь - гора Смотрич - Дзямброня

Хребет Пнів'є, Чивчин, троха кордону і до Чорногори

 Не близько отой Чивчин і Гринявські гори від рідного села, але то всьо в порівнянні і вже від того, як та з чим порівнюєш, то може вийти так, що нема нічого далекого, чи близького.

До Ворохти потягом, з Ворохти автобусом в Верховину, а з Верховини в Шибене... хм, якось навіть не пасує отой легендарний транспорт "автобусом" називати, але ото ним ми й приїхали в Шибене.

Прийшли на заставу, там дівка в формі глянула наші паспорти, кинула оком на роздруковану заявку про дозвіл з маршрутом, та й сказала, шо можемо йти.

Дозволу ніякого нам не видали, ну крім усного, але як можемо то можемо, паспорти в нас ж при собі, а вільне пересування Україною, ще ніхто не відміняв. Тож йдемо і совість а ні ні.

Наш маршрут до гори Чивчин починається одразу від прикордонної застави в Шибеному. Маркування немає, лише на карті є штрих-пунктирна лінія нанесена поверх позначок доріг через Гринявські гори, а далі в урвища Штефулец та Альбин і звідти вже на Чивчин. Отой "штрих-пунктирний" маршрут, ще зіграє з нами "веселий" жарт, але то буде потім, а поким...

... а поким, ми підіймались до полонини Луковиці добротною дорогою, час від часу відпочиваючи в затінку дерев, бо спека була аж страх і збирали гриби.

Добре, шо тільки збирали, а не жерли, бо гриби виявились отруйними. Хоч на вигляд такі нічо і грибом пахне, але коли їх розламати, одразу синіють, а основа ніжки червонувата.

Чортів гриб, певно, ото був. Повикидали їх кібенумать.

Карта походу: хребет Пнів'є, гора Чивчин, трохи кордону, Піп Іван Чорногірський, Вухатий Камінь і Смотрич

 Маршрут: Шибене - полонина Луковиці - полонина Озірний - полонина Масний Присліп - урочище Штефулец - урочище Альбин - полонина Мількова - гора Чивчин - кордон - полонина Радул - полонина Щівник - гора Вихід - гора Васкул - гора Піп Іван Чорногірський - гора Вухатий Камінь - гора Смотрич - Дзямброня (орієнтовно 75 кілометрів)

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Маршрут починається в Шибеному, одразу від прикордонної застави веде дорога до хребта Пнів'є, йдучи яким, проходимо полонини: Луковиці, Озірний, Масний Присліп. Вирушаючи на маршрут не забуваємо взяти дозвіл в прикордонників, адже більша частини маршруту проходить поблизу і по самому кордону.

Фото з походу на гору Овул

 Карпати

Горгани

Овул

Гора Овул

 Маршрут: Осмолода - Різарня - Дарів - гора Овул

Овул, або - і нахрена я туда поліз?)

А діло було так - якось тиняючись безкрайніми просторами інтєрнєтів, надибав я замітку одного вредного хлопа про гору Овул. Мол, во на яку гору круті хлопи ходять, а самі круті хлопи, ходять туди зимою.

Стало цікаво, шо ж то за гора така, бо раніше навіть не те, що не видів, а й не чув про Овул.

Зачав я гуглити, вбив в пошуку "Овул" і дядько гугл видав мені купу інформації про людський організм. Пунятно, змінив запит - "гора Овул". О, то вже інша справа.

Почитав, як люди туди ходять. Виявляється, не тільки "круті", а й звичайні хлопи та баби, ходять на той Овул і навіть зимою).

Переглянув фото, глянув розташування - Горгани, ше й від Осмолоди недалеко. Добув паперову карту, подивився - та, вроді нич складного.

А коли випало клапоть вільного часу, то шось вирішив пройтись на той Овул. Спакував торбу, проспав маршрутку, але таки доїхав в Осмолоду, хоч і під вечір.

Літо, темніє пізно, часу до того зак сі смеркне, ше троха є. Правда, до званія "самий крутий хлоп", згідно рейтингу вредного старого, не дотягну, хіба до зими тут сидіти).

Закинув торбу на плечі, йду.

Перейшов міст за селом, дотопав до роздоріжжя, а там все аж чорно. Чорні калабані на дорозі, між якими перетікає чорна вода, чорна трава при дорозі, люди з чорними руками в яких тримають чорні відра. Нє, гуму ніхто там не палив - прийомка чорниць.

Пройшов те все та й потопав далі в сторону Різарні.