Храм святих Ольги та Єлизавети, або просто - костел, як його називає майже все населення Львова і прилеглих територій.
Збудований в 1911 році на честь Єлизавети Баварської до тепер вважається найвищою будівлею у Львові, проектував та керував будівництвом відомий архітектор Тальовський Теодор-Мар'ян.
В 1926 році тут встановили один з найбільших органів тогочасної Польщі, до наших днів від органа не залишилось нічого(.
Дісталось костелу і від воєн в 1919 році під час облоги Львова костел постраждав від артилерії, про що свідчить напис на стіні: «Ex obsidione ruthenorum», напису я так і не знайшов))), але от дірки від куль чи то осколків знайти легко.
а в 1939 поблизу розірвалась авіабомба, пошкодивши стіни і шпилі костелу, але в порівнянні з тим, що "геніальна" радянська влада зробила з величної споруди склад і завдяки їй повністю були знищені внутрішні розписи та ікони, ушкодження від воєн - це крапля в морі.
Звичайно готичний костел не міг залишитись без легенд.
Перша з легенд стосується місця де збудовано храм, кажуть це місце було обране спеціально, щоб збудований римо-католицький костел, собою заступив греко-католицький собор св. Юра, коли дивитись з Головного вокзалу Львова.
Ще за однією з легенд, вода з даху костелу стікає в два різних моря. Все завдяки системі водовідведення, дощова вода з однієї половини даху стікає в Чорне море, а з іншої в Балтійське. Як відомо, Львів зведений на в центрі вододілу, тож все можливо).
Звичайно, не обійшлось без кохання, в одній з легенд розповідають про те, що костел названий не на честь Єлизавети Габсбург, а на честь львівської пані з ім'ям Єлизавета в яку закохався Франц Йосиф коли відвідував Львів в 1903 році. Правда тоді йому було 73 роки, тож є дуже великий сумнів про правдивість такого твердження).
Ще можна почути історію про: чи то в'язня, котрий за помилування, чи то сина якогось секретаря компартії з альп. спорядженням - спробував в 1962 році спиляти хрест з центральної вежі церкви, здійснити святотатство планувалось вночі, щоб не спровокувати людей, але хрестоламець переоцінив свої сили, промучився він аж до ранку, а вранці на очах обуреної громади Львова впав донизу, на жаль разом з хрестом.
Усі відомі мені легенди написав, а тепер найцікавіше - в головному шпилі костелу є оглядовий майданчик, відкритий для доступу в будні дні з 12 до 17:30, а в вихідні з 15:00 до 19:00, щоб потрапити на нього потрібно спитати в чергових костелу, тож обов'язково підіть і подивіться на місто з найвищого храму Львова.
Якщо звернете з вулиці Городоцької на вулицю Хотинську і пройдете 50 метрів то побачите єдину діючу синагогу у Львові - Цорі Гільод, що в перекладі означає:"Зцілюючий бальзам"
Зведена в 1925 році пережила німецьку окупацію, а в 1944 стала складом з ініціативи "освободителей". В 1989 році повернута єврейській громаді.
Тепер йдемо постійно прямо і вниз, роздивляючись при цьому телевежу високого замку, бруківку на Городоцькій і звичайно ж фасади кам'яниць.
Краще дивитись на другі і треті поверхи будинків), бо більшість перших поверхів переробили в магазини, банки, аптеки і тому подібне при цьому фасади були пофарбовані абияк, а над дверима понавішувано вивісок котрі "гармонійно вписуються в фасади будинків".
Звичайно, можливо таке фарбування і краще за облуплені стіни,
але виявляється можна зробили ремонт фасаду своїх магазинів, ресторанів, піцерій і тд., так щоб він гармонійно вписувався у загальний вигляд будівлі.
Розглядаючи фасади будинків вулиці Городоцької спускаємось до підніжжя Святоюріївської гори на котрій збудована церква св. Юри.
До неї я ще повернусь в наступних публікаціях, а зараз вашій увазі Львівський державний цирк.
З фото ви вже зрозуміли, що з Головним цирком нашої держави він не має нічого спільного та й вхід сюди набагато простіший, вистави в ньому набагато цікавіші і після них настрій обов'язково тільки покращується, хм можливо і головний цирк України переобладнати під виступи професіональних клоунів та інших майстрів циркового мистецтва, а то від тих виступів дилетантів не те, що настрій, а навіть життя все гірше і гірше))).
А ще, колись Львівський цирк за сумісництвом був головною естрадною сценою, та рингом Львова.
Поруч з цирком є невеликий парк,
тут можна перепочити на лавочках, а ще підключитись до безкоштовного WIFI.
До речі поблизу цирку за адресою вул. Городоцька 50 у 1928-1937 роках мешкав український поет Богдан-Ігор Антонич. На його честь тут встановлена меморіальна дошка.
та будинок під № 40, що побудували в 1839 році, тут були казарми названі на честь імператора Австрії - Фердинанда.
Йдемо далі. Будинок 38, зараз довкола нього зроблене дорожнє кільце, щоб хоч трішки звільнити Городоцьку від автомобільних пробок,
а ще кілька років тому на місці дороги був шкільний дворик, до речі школа в цьому будинку була скільки його пам'ятають львів'яни. 1894 - Вища школа імені Маркіяна Шашкевича, далі до 1939 - польська приватна гімназія імені Юліуша Словацького, після війни - залізнична середня школа №2, пізніше школа стала - спеціалізованою середньою школою з поглибленим вивченням англійської мови. Тепер тут центр дитячої та юнацької творчості.
Впритул до будинку 38 стоїть будинок 36 - це театр ім. Лесі Українки.
Коли в 1908 році його будували, то за задумом він повинен був стати центром пропаганди католицизму у Львові, в приміщенні якого було б місце для молитви, а ще клуб і театр, але не склалося.
Якщо будете шукати у Львові адресу Городоцька 34 знайте - її не існує.
Ось так розглядаючи військові, освітні заклади та театр прийшли ми до костелу св. Анни.
Такого вигляду церква набула лише в 1927 році, спочатку на цьому місці в 1504-1507 (за різними даними) збудували дерев'яну каплицю, на згадку про кравецьких підмайстрів, що загинули в сутичках з міською вартою.
За легендою, в 1491 році кравецькі підмайстри не витримавши важких умов праці спробували утекти зі Львова, перебравшись вночі через міські мури, але, в тому місці де зараз стоїть церква Анни, міська варта наздогнала їх, під час сутички кілька підмайстрів загинуло, на місці загибелі було встановлено хрест, а пізніше збудовано невеликий костел, що став цеховим костьолом кравців.
Трішки далі, за адресою Городоцька 45, стоїть будинок який належав найзаможнішому домовласнику Галичини. В дворі будинку до 1939 року знаходилась синагога котру облаштував Шпрехер.
Розповідають, що хоча Йона Шпрехер і був одним з найбагатших львів'ян, але поряд з тим надзвичайно скупою людиною. Завжди в лахмітті, харчується лише картоплею з олією і шкодує 25 грошів на трамвай - таким запам'ятали його мешканці міста. Хоча, хто його знає, можливо - це не скупість, а просто в нього був такий стиль життя.
Майже навпроти, можна побачити велику, червону будівлю - це Львівська правнича гімназія, а збудували будинок в 1884 році, для школи Святої Анни, будівництво коштувало 114 тисяч злотих.
Будівля поруч - це збудовані в 1903 році казарми для міської поліції, тепер тут Львівський державний університет внутрішніх справ.
Далі по вулиці, з цієї ж сторони, похмура будівля колишнього жіночого монастиря св. Бригіди, збудована в 1614 році. Тепер тут в'язниці яка вважається найстарішою в Україні.
В 1914 році значну частину в'язниці відведено для політв'язнів, більшість з яких були Українці. На фасаді будівлі встановлено монумент - три орли які рвуться крізь грати. Орли символізують політв'язнів Ярослава Гайваса, Петра Башука і Петра Канюка, члени ОУН котрі 16 червня 1939 року втекли з в'язниці "Бригідки".
Навпроти колишнього монастиря є будинок під номером 33 з яким пов'язана легенда про львівських Ромео і Джульєтту.
Якщо точніше, то легенда пов'язана не з будинком, а з місцем на якому він стоїть. За легендою в 1594 році у Львові під час епідемія чуми на цьому місці було кладовище де поховали львів'янку в яку безтямно був закоханий італієць Мікеліні. Не витримавши втрати Мікеліні помер через кілька місяців, після коханої, перед смертю замовивши два однакових надгробки з написом: "Смерть не розлучила того, що зв'язала любов". На жаль надгробки не дійшли до наших часів.
На місці будинку за адресою Городоцька 27
стояв, будинок лихваря Шаффля. За легендою в підвалах будинку лихвар тримав людей котрі не змогли вчасно повернути борг. Через це, довгий час у Львові навіть побутував вислів: "Сидіти у Шаффля", що означав бути в боргах.
Наближаємось, мабуть, до найвужчої частини вулиці Городоцької, тут завжди повно машин, пробки, сигнали машин, шум, значно спокійніше в ввечері коли потік машин спадає, або з самого ранку.
За цим коротким відрізком, на нас чекають ще два цікавих будинки, збудовані майже поруч, в майже один час, з майже однаковою історією - це Магнус
та готель Асторія.
Торговий дім Магнус збудовано в 1913 році, залізобетонний скелет заповнений склом, великі вітрини за так званим "Чикагським склом" - все це тоді було не притаманне архітектурі Львова, але проект був сміливим і прогресивним, він значно випереджував свій час, а те що будівля дотепер є великим магазином, як запланував її автор проекту, свідчить, що з своїм завданням він справився на всі 100. Найстаріший Львівський супермаркет в часи "совка" називався просто - ЦУМ, донині багато хто памятає його, як "Старий ЦУМ". В 2003, "Старий ЦУМ" відреставровано і повернуто історичну назву.
Готель Асторія збудований в 1913, також протягом своєї історії не змінював свого призначення, як збудували готелем так і залишився він готелем до наших днів. В часи совка його перейменували на готель "Київ". Довгий час, він стояв, майже, руїною поки в 2013 його не відреставрували, і не відкрили для гостей міста, також була відновлена історична назва - Асторія. Ціни на проживання в готелі кусаються, але завдяки власникам, Львів замість "майже руїни" отримав відновлену пам'ятку.
Ще кілька метрів Городоцькою і ми вже біля проспекту Свободи, перед тим, як з захопленням розглядати Оперний, погляньте ще на будівлю під номером 2
це Торговий будинок, цікавих історій пов'язаних з ним я не знайшов, але фасад будівлі вартий уваги).
Пройшли Городоцьку, побачили все цікаве, тепер пора звертати на проспект Свободи,
але перед тим, ще трішки історій про найдовшу вулицю Львова.
На Гродоцькій 165 левів, довжина вулиці майже 7,5 кілометрів, тут їздив перший трамвай у Львові, у 1879 році - кінний, а в 1908 уже електричний. Найстаріша частина - від площі торгової до вулиці Шевченка. Колись бруківкою була вистелена дорога від початку Городоцької аж до міста Городок (за деякими з джерел до Кракова). Під час археологічних досліджень вулиці виявлено дерев'яний настил, що слугував дорожнім покриттям Городоцької ще в XVII столітті. Протягом всього існування вулиця була найважливішою артерією міста.
Колись на місці Приміського вокзалу був Чернівецький вокзал та на жаль до наших часів він не зберігся.
 |
| Фото взято з Вікіпедії, більше про Чернівецький вокзал читайте тут |
- Мистецька галерея Гері Боумена. Тут можна побачити виставки фотографів, художників, скульпторів - початківців і майстрів своєї справи, України та світу. Працює з 12:00 до 19:00 вівторок-неділя (понеділок - вихідний).
- Кав'ярня-галерея "Штука", кава дорогувата, але атмосфера неповторна, а ще немає натовпу крикливих туристів котрих недавно вигрузили з автобусів.
- І звичайно потрібно після прогулянки Городоцькою перепочити на лавочках біля фонтану Закоханих, що є одночасно пам'ятником львівським Ромео і Джульєтті, легенду про яких я написав вище.
На завершення кілька карт, де що знаходиться.
Немає коментарів:
Дописати коментар