Івано-Франківська область
Українські Карпати
Горгани
Ukraine
Ivano-Frankivsk region
Ukrainian Carpathians
Gorgany
Фото з походу Центральними Горганами / Photos from the hike on central Gorgany
Україна
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Горгани
Івано-Франківська область
Українські Карпати
Горгани
Як все починалось. Центральні Горгани. Мій перший похід, вершинами: Висока, Ігровець, Лопушна, Сивуля плюс бонус - водоспад Салатручіль
Маршрут походу: село Осмолода - гора Висока - гора Ігровець - перевал Боревка - гора Лопушна - гора Велика Сивуля - гора Мала Сивуля - урвище Пекло - полонина Боярин - водоспад Салатручіль - село Бистриця.
Було це літом 2012 року. Знайомий запропонував сходити в гори в справжній похід з безрозмірними рюкзаками, марш кидками на кілька км, посиділками біля вогню і тд і тп. Коротше, повний набір походу в гори, романтику якого вже давно описали в всіх подробицях)
Та вирушаючи в свій перший похід я ще не знав ні про маршрут, ні про назви гір - на які іду, ні про те що маршрути можуть бути марковані, ні про колиби в яких можна переночувати, ні про... Легше сказати, що знав), а знав про те, що для походу в Карпати потрібно намет, спальний мішок, карімат, казанок, хороше взуття і ще дещо прочитавши в Googlі вбивши в пошук: "Що потрібно брати в похід" почав пакувати свій рюкзак, тоді я ще не знав, про круте словосполучення туристичне спорядження - тоді я ще багато чого не знав...
Та вирушаючи в свій перший похід я ще не знав ні про маршрут, ні про назви гір - на які іду, ні про те що маршрути можуть бути марковані, ні про колиби в яких можна переночувати, ні про... Легше сказати, що знав), а знав про те, що для походу в Карпати потрібно намет, спальний мішок, карімат, казанок, хороше взуття і ще дещо прочитавши в Googlі вбивши в пошук: "Що потрібно брати в похід" почав пакувати свій рюкзак, тоді я ще не знав, про круте словосполучення туристичне спорядження - тоді я ще багато чого не знав...
І от запакував я свій старенький рюкзак, який купив ще років вісім назад. Звісно все що так буде необхідно, на мою думку, в поході до нього не помістилось та думаю з цією проблемою стикався кожен хто перший раз збирався в похід).
Підйом заплановано на 4:00. Встав напялив джинси, футболку, взув берци і почуваючись ледь не Індіана Джонсом , взяв рюкзак і попер на зустріч небаченому.
5:00 зустрілись у Львові на Стрийському автовокзалі з тими, з ким повинні штурмувати суворі вершини запакувались в автобус та й поїхали.
Долина, вигружаємось з автобуса. Від знайомих, які чекали нас там, взнаємо що автобус на Осмолоду від'їхав 10хв назад. Наступного чекати - години три, беремо бус.
Бус мчить на зустріч гірським вершинам, нові знайомі діляться історіями про свої попередні походи, вони - на відміну від мене уже мають справжній досвід гірських походів.
Осмолода, про Осмолоду я чув раніше з розповідей колєги, котрий має будиночок в селі Дуба, склалось враження, що в Осмолоді проживають тільки чаклуни і відьми. Це тепер я знаю, що Осмолода одне з найкращих сіл для "зеленого туризму" і пункт через який проходять та звідки починається багато мальовничих маршрутів для пішохідного туризму.
Вигрузивши рюкзаки, робимо останні приготування і починаємо похід.
Підйом заплановано на 4:00. Встав напялив джинси, футболку, взув берци і почуваючись ледь не Індіана Джонсом , взяв рюкзак і попер на зустріч небаченому.
5:00 зустрілись у Львові на Стрийському автовокзалі з тими, з ким повинні штурмувати суворі вершини запакувались в автобус та й поїхали.
Долина, вигружаємось з автобуса. Від знайомих, які чекали нас там, взнаємо що автобус на Осмолоду від'їхав 10хв назад. Наступного чекати - години три, беремо бус.
Бус мчить на зустріч гірським вершинам, нові знайомі діляться історіями про свої попередні походи, вони - на відміну від мене уже мають справжній досвід гірських походів.
Осмолода, про Осмолоду я чув раніше з розповідей колєги, котрий має будиночок в селі Дуба, склалось враження, що в Осмолоді проживають тільки чаклуни і відьми. Це тепер я знаю, що Осмолода одне з найкращих сіл для "зеленого туризму" і пункт через який проходять та звідки починається багато мальовничих маршрутів для пішохідного туризму.
Вигрузивши рюкзаки, робимо останні приготування і починаємо похід.
Карта (мапа): Центральні Горгани. Гора Висока, Ігровець, Лопушна, Велика і Мала Сивуля
Маршрут: село Осмолода - гора Висока - гора Ігровець - перевал Боревка - гора Лопушна - гора Велика Сивуля - гора Мала Сивуля - урвище Пекло - полонина Боярин - водоспад Салатручіль - село Бистриця (приблизно 35 кілометрів)
Клікніть по зображенню, щоб збільшити
Славське і прогулянка на Тростян
Славське - місце відоме кожному жителю Львівської області, кожному лижнику, кожному хто любить зелений туризм. Славське, їдучи в це місто, я вперше побачив гори, тоді навіть не здогадувався, як гори змінять моє життя ...
Тростян - перша гора на яку я піднявся, думаю для багатьох вершина гори стала першою куди вони здійснили сходження). Зимовий Тростян відомий своїми стрімкими схилами - котрі так полюбляють лижники, мабуть багато львів'ян і не тільки, тут вперше стали на лижі.
За останній місяць, можливості піти кудись в похід чи поїхати до котрогось з замків не було, а тут колєги запропонували з'їздити в Славське на матрасний відпочинок або по модному зелений туризм).
Проблем з пошуком житла ніяких, вбиваєш в google - "житло Славське" і перед нами ціла купа сайтів з усім чого душа забажає, тут вам і фото кімнат і номери телефонів і можливість замовлення online. Не дивуйтесь моїй реакції на знайдене, в часи коли я останній раз їхав в Славське займатись "зеленим туризмом"), потрібно було обдзвонити всіх знайомих, випитати в них номера телефонів господарів, що здадуть кімнату, уточнити які умови, ціну і тд і тп., а ще більша половина номерів були на стаціонарний телефон і потрібно було застати господарів вдома. Хоча кілька разів їхали так і попередньо не знайшовши житла з надією, що на вокзалі в Славську будуть люди котрі зустрічаючи приїжджих голосно вигукували: "Квартири, кому потрібні квартири". Хто їздив так - той мене зрозуміє).
Знайшовши житло, ціни до речі майже не змінились з тих часів - від 50 гривень і далі, колєги взяли білети, а я на жаль зранку виїхати з усіма, швидким поїздом Львів-Мукачево не зміг, тож добирався електричкою Львів - Лавочне, котра їхала до Славське три з половиною години))), зате вона в Стрию стоїть 10хв - тож є можливість перекурити, хоча вийшовши з вагону поки допоможеш повитягувати бабцям сумки і молодим мамам коляски то на заслужений перекур залишається десь п'ять хвилин чи навіть менше), а ледь не забув, ще їдучи в електричці десь під селом Гребенів побачив з вікна оленя, коротше кажучи були і свої плюси).
17:10 Славське, зідзвонився з колєгами, доповів про прибуття і сказав, що вирушаю до місця поселення, спитали чи потрібно іти за мною на вокзал, будиночок де ми жили був через дорогу, навпроти підйомника на Тростян. Як дійти до Тростяну я ще пам'ятав хоча з того часу коли був там востаннє пройшло уже багато часу, тож сказав, що знайду і покрокував до місця проживання дорогою роздивляючись Славськ, останніх кілька років бачив його лише крізь вікна поїздів котрими їздив в Воловець, Мукачево, Ужгород та ін.
Тростян - перша гора на яку я піднявся, думаю для багатьох вершина гори стала першою куди вони здійснили сходження). Зимовий Тростян відомий своїми стрімкими схилами - котрі так полюбляють лижники, мабуть багато львів'ян і не тільки, тут вперше стали на лижі.
За останній місяць, можливості піти кудись в похід чи поїхати до котрогось з замків не було, а тут колєги запропонували з'їздити в Славське на матрасний відпочинок або по модному зелений туризм).
Проблем з пошуком житла ніяких, вбиваєш в google - "житло Славське" і перед нами ціла купа сайтів з усім чого душа забажає, тут вам і фото кімнат і номери телефонів і можливість замовлення online. Не дивуйтесь моїй реакції на знайдене, в часи коли я останній раз їхав в Славське займатись "зеленим туризмом"), потрібно було обдзвонити всіх знайомих, випитати в них номера телефонів господарів, що здадуть кімнату, уточнити які умови, ціну і тд і тп., а ще більша половина номерів були на стаціонарний телефон і потрібно було застати господарів вдома. Хоча кілька разів їхали так і попередньо не знайшовши житла з надією, що на вокзалі в Славську будуть люди котрі зустрічаючи приїжджих голосно вигукували: "Квартири, кому потрібні квартири". Хто їздив так - той мене зрозуміє).
Знайшовши житло, ціни до речі майже не змінились з тих часів - від 50 гривень і далі, колєги взяли білети, а я на жаль зранку виїхати з усіма, швидким поїздом Львів-Мукачево не зміг, тож добирався електричкою Львів - Лавочне, котра їхала до Славське три з половиною години))), зате вона в Стрию стоїть 10хв - тож є можливість перекурити, хоча вийшовши з вагону поки допоможеш повитягувати бабцям сумки і молодим мамам коляски то на заслужений перекур залишається десь п'ять хвилин чи навіть менше), а ледь не забув, ще їдучи в електричці десь під селом Гребенів побачив з вікна оленя, коротше кажучи були і свої плюси).
17:10 Славське, зідзвонився з колєгами, доповів про прибуття і сказав, що вирушаю до місця поселення, спитали чи потрібно іти за мною на вокзал, будиночок де ми жили був через дорогу, навпроти підйомника на Тростян. Як дійти до Тростяну я ще пам'ятав хоча з того часу коли був там востаннє пройшло уже багато часу, тож сказав, що знайду і покрокував до місця проживання дорогою роздивляючись Славськ, останніх кілька років бачив його лише крізь вікна поїздів котрими їздив в Воловець, Мукачево, Ужгород та ін.
Час пік або коли бракує часу на шлях до мрії.
Навіть не задумувався раніше, скільки часу витрачаю щоб добратись на роботу і додому, доки не забракло часу на улюблену справу - подорожі. Справді, зараз з роботою та ще деякими справами уже більше місяця безвилазно просидів вдома, з білою заздрістю дивлячись на людей з рюкзаками, коли проїжджав повз вокзал.
Якось їдучи на роботу подумав цікаво а скільки нас таких зараз - людей, котрим бракує часу? Часу на улюблене заняття, що томляться в години пік добираючись туди, куди зовсім не хочеться, котрим ночами сняться гори і прокинувшись вранці під звуки будильника, змушених з певних причин іти не за мрією а деінде... Хтось скаже, що ніхто нам в цьому не винуватий і кожен сам обирає шлях яким піде піднявшись з ліжка на початку нового дня і буде правий на 100%, але думаю він погодиться зі мною, коли я скажу, що не так вже й легко відкинути все, що нав'язується з дитинства, навіть - коли вирушаєш за своєю мрією.
Та все одно, нехай не відразу нехай з багажем непотрібних стереотипів успіху і щастя, ми - все ще залишаючись частиною цієї чудернацької системи, котра заставляє людей замість того щоб насолоджуватись кожним світанком, кожним початком нового дня, зливатись в масу невиспаних, злих, дратівливих, метушливих людей. Ми робимо маленькі кроки на зустріч мрії, помаленьку викидаючи непотрібне з свого життя і наповнюючи його новим тим, що вже обрали ми самі.
А поки ми ще частина, вранішньої не виспаної юрби котра прямує не туди куди хочеться, а куди "потрібно" - впізнати один одного в цій юрбі важко. Та інколи можна помітити, як в час пік хтось на мить закриває очі і на його устах з'являється посмішка, можливо це тому, що хоч зараз ми і в метушливому місті та в наших очах назавжди залишились відблиски гірських вершин...
Ось такі думки бувають коли десь стоїш в години час пік, а в житті той період - коли бракує часу...)
Підписатися на:
Дописи (Atom)