Вперше в документах вулицю Галицьку згадали в 1382 році, з тих далеких часів назва вулиці залишалась незмінною, а це унікальне явище для вулиць Львова).
Та й цілком імовірно, що згадувалась вулиця Галицька, в документах, набагато раніше, просто в пожежі 1381 року згорів весь архів Львова, котрий зберігали в Ратуші, через це, майже всі, найдавніші документи Львова датуються 1382 роком.
Назва вулиці походить від столиці Галицько-Волинського князівства - міста Галич, саме з Галицької починалась дорога зі Львова до Галича.
В XIV столітті в кінці вулиці Галицької починають будувати укріплення. Відомо, що в 1382 році вже існувала Галицька брама.
Галицька брама складалася з двох частин - зовнішньої і внутрішньої, між собою частини були з'єднані кам'яним мостом. За зовнішньою частиною Галицької брами знаходився рів через який переходили по звідному мості.
В 1431 році було завершено будівництво вежі Кравців над Галицькою брамою.
В 1527 році, під час пожежі, Галицька брама була повністю знищена, але за кілька років її повністю відновили, а на початок XVIII століття Галицька брама являла собою складну систему фортифікації з кількома вежами, барбаканом та так званою вилазкою. На брамовій вежі було встановлено кам'яну таблицю на якій викарбувано напис:"Dux Leo mihi fundamenta jecit, posteri nomen dederi Leontopolis", що в перекладі з латинської означає - Князь Лев заклав мені фундамент, нащадки назвали мене містом Лева.
Будівель часів середньовіччя на вулиці Галицькій, до нашого часу, майже не залишилось. Ренесансні будівлі, котрі прийшли на зміну готичним, що згоріли в пожежі 1527 року, були пограбовані і частково знищені під час шведської навали 1704 року.
Переважно, всі кам'яниці, що тепер ми бачимо на Галицькій, були збудовані в XVIIІ столітті на фундаментах зруйнованих старих кам'яниць. Зате за час свого існування ці камяниці майже не зазнали суттєвих змін, отож перед нами, можна сказати, та сама Галацька яку бачили кількасот років тому). Правда ще б прибрати літні майданчики і машини, ну, але шо є, те є.
І хоча дуже древніх кам'яниць на Галицькій не залишилось, але все ж таки кілька цікавих будинків тут є, от до них я зараз й пройдусь.
На вулицю Галицьку виходить тильна сторона каплиці Боїмів, про яку я вже розповідав в одній з попередніх публікацій про цікаві місця міста Львова.
Тепер лише додам, що на стіні котра виходить на Галицьку ви можете побачити портрети Георгія Боїма і його дружини Ядвіги.
Будинок №5.
За деяким з джерел, котрими я користувався готуючись до екскурсії), в цій кам'яниці збудованій в 1787 році, у 1900-х роках минулого сторіччя, на першому поверсі діяла аптека "Під золотим орлом". Правда, більшість джерел говорять, що аптека "Під золотим орлом" хоч і була на вулиці Галицькій, але зовсім в іншому будинку, до якого ми ще дійдемо).
Просто негоже знайти щось цікаве і не поділитись цим), а якщо є різні версії то чому б їх не розповісти. Ми ж прості мандрівники, а не історики))).
Про кам'яницю на якій вмостився лев з двома тулубами я вже також згадував в попередній публікації,
тож йдемо далі.
Будинок №6.
На цій кам'яниці, збудованій в 1883 році, можна побачити зображення Миколи Коперніка та Яна Длугоша, а ще саме тут з листопада 1879 року по березень 1880 року мешкав відомий український письменник і поет, а також перекладач та громадянський діяч - Іван Франко.
На будинку №13,
ви побачите фігурку святого Антонія Падуанського.
Будинок №15,
як еталон незмінності вулиці Галицької - з часу коли його збудували в 1789 році, змінив лише вітрину на першому поверсі).
Кам'яниця "Під лебедем" за адресою Галицька 10.
Первинне зображення лебедя було пошкоджено в 1894, коли реконструювали вікна вітрини, а лебедя якого ви побачите тепер встановили в 1912 році.
Також, в кінці ХІХ століття в кам'яниці "Під лебедем" була відома кав'ярня Адольфа Маньковського, в якій полюбляли збиратись представники тогочасної мистецької еліти.
Перехрестя вулиць Галицької і Братів Рогатинців,
саме тут починались укріплення Галицької брами, котру розібрали в 1784 році. На місці Галицької брами збудували кілька кам'яниць.
Там де зараз будинки 16 і 18 з парної сторони Галицької,
а також 19 і 21 з непарної сторони, стояли колись одні з укріплених воріт середньовічного Львова.
Будинок №19.
От якраз тут і була аптека "Під золотим орлом". Ну, принаймні, так каже більшість))), а ще над входом в будинок ви побачите зображення богині здоров'я - Гігії.
Будинок 21,
Збудований в 1910 році, вважається одним з найкращих зразків модерну у Львові.
На фасаді будинку можна побачити рельєфи на честь "Праці" і "Торгівлі". Також, в цьому будинку, у 1920 році, був штаб Асоціації Захисників Львова, про це можна, якщо постаратись, прочитати на майже затертій і завішаній ліхтарем) табличці.
І завершує мою екскурсію вулицею Галицькою будинок з номером 20.
Кам'яницю, яку ви бачите було збудовано в 1805 році після того, як з невідомих причин власниця вирішила зруйнувати попередній будинок.
Цей будинок, як і його попередник, збудовано на місці рову, що колись проходив вздовж всіх оборонних мурів Львова. На фасаді будинку можна побачити фігурку Архангела Михаїла.
Вулиця Братів Рогатинців.
Вулиця Братів Рогатинців утворилась в кінці XVIII століття на місці міських укріплень. Приблизно, вздовж сучасної вулиці колись стояв Високий мур над яким височіли вежі: Кожум'яків, Золотарів, Гончарів, Котлярів, Порожня, Жидівська та Шевська.
А на місці теперішніх будинків з парною нумерацією знаходився Низький мур Львова.
Після того, як австрійська влада розібрала укріплення Львова, місця де знаходились стіни та вежі були виставлені на продаж і з часом забудовані - так в 1795 році у Львові з'явилась вулиця Нова, що після кількох перейменувань, на протязі свого існування, в 1991 році отримала назву Братів Рогатинців на честь братів Юрія та Івана котрі в свій час зробили немало для української громади Львова.
Цікавих будівель, на вулиці Братів Рогатинців, я знайшов зовсім небагато, зате дізнався місця де колись стояли вежі Високого муру. Отож якщо уявити, що ідемо не по сучасній вулиці, а по оборонній стіні середньовічного міста, то вийде досить цікава прогулянка).
Будинок №3.
Саме біля цього будинку, в давнину, стояли вежі Кожум'яків та Золотарів, котрими опікувались цехи кожум'як та золотарів відповідно, а у випадку нападу на Львів - тримали оборону довірених їм веж та частин Високого муру.
Будинок №10, тут не було веж,
але завдяки одному з його власників Львівський фольклор поповнився ще одним неповторним висловом. Пан Курковський тримав тут похоронне бюро, завдяки цьому у Львові з'явився вислів - "піти до Курковського", що означав покинути цей світ і піти туди де краще, а мо гірше - хто його знає?). Вислів був в широкому вжитку аж до 1960 року.
До Курковського нам ще дуже рано, тож йдемо далі).
Будинок №12.
Біля цієї кам'яниці стояла вежа якою опікувався цех гончарів. А ще стоячи тут, можна помилуватися фасадом цікавим фасадом, який прикрашено багатим декором.
Ще одна кам'яниця біля якої варто зупинитись щоб порозглядати фасад знаходиться за адресою Братів Рогатинців 14.
Тут можна побачити барельєфи, на яких зображено фантастичних тварин.
Будинок №18.
На місці цієї кам'яниці, яку збудували в ХІХ столітті, раніше стояла вежа Котлярів.
Кам'яниця, що тепер має адресу Братів Рогатинців №37,
була збудована в 1633 році - це один з найстаріших будинків вулиці.
Біля будинку №24,
над Високим муром, в давнину височіла "Пуста" вежа.
Ну, що за середньовічне місто без ворожбитів, відьом, полтергейстів і тому подібних містичних явищ?) Приворожать, відворожать, заворожать, розкажуть про майбутнє і минулі життя в будинку за адресою вулиця Братів Рогатинців 26 де зараз розмістилась Львівська лабораторія паранормальних явищ).
Поблизу місця де тепер стоїть будинок з адресою Братів Рогатинців 28,
стояла Жидівська вежа.
Під будинком №32,
до наших часів збериглись залишки башти-бастіону Низького муру.
От ми й прийшли до площі де колись стояла Велика міська синагога, про яку я згадував в попередній своїй екскурсії.
Звідси важко не помітити будівлю Міського арсеналу,
про який я вже також писав. Правда не сказав тоді, що поряд з Арсеналом стояла Шевська вежа, імітацію руїн якої можна побачити в наш час.
Їх було добудовано в 70-ті роки минулого сторіччя, під час реконструкції Міського арсеналу. Імітація решток вежі можливо й непогана ідея, але от коли її добудовували - кудись поділись стародавні герби Львова, родини Собеських та родини Яблонських, що були зняті з міських мурів, коли їх розбирали і вмуровані в стіну Міського арсеналу. Куди і чому зникли ці три герби донині залишається загадкою.
Перед тим, як іти далі, заглянемо на невеличку бічну вуличку Братів Рогатинців - вулиця Архівна.
Свою сучасну і офіційну назву, ця вулиця отримала в 1993 році, але окрім офіційної назви в цієї вулиці є ще багато назв і їх кількість буде збільшуватись). А все завдяки традиції започаткованій в 2006 році.
Починаючи з 2006 у Львові проводять фестиваль незалежного кіно "КіноЛев", а патроном фестивалю, кожного року обирають одного з відомих кінорежисерів, а вулицю Архівну називають іменем обраного режисера і відповідно чіпляють табличку з новою назвою вулиці). Уже багато хто Архівну називає просто - "Вулиця з багатьма назвами").
В червні 2016, я тут побачив ось такі назви вулиці...
Цікава Архівна ще тим, що хоч і має багато назв, але немає жодного будинку приписаного до себе, уся забудова належить до сусідніх вулиць.
Шпацерую сьогодні ще на вулицю Сербську, а то вже не гоже залишати її на наступну публікацію).
Вулиця Сербська.
Перша назва теперішньої Сербської - Скотська, називали вулицю так, через те що тут був великий ринок худоби. З XVI століття вулицю починають називати Шкотська, існувала версія, що назва Шкотська пішла від кількох шотландських родин які жили на цій вулиці, але історики схиляються до версії, що Шкотська - це просто перекручена назва від Скотська.
Та всі ці назви відносяться лише до частини сучасної Сербської, що займали ділянку від площі Ринок до Староєврейської. Територія теперішньої Сербської займали, окрім вищезгаданої, ще дві вулиці: Ружанцьова - від Староєврейської до Братів Рогатинців і Бернардинська - від Братів Рогатинців до площі Соборної.
Всі ці вулиці вулиці об'єднали в 1871 році в одну - Сербську. Назвали вулицю Сербською на честь сербських родин, що мешкали на цій вулиці, але й тут історики розходяться в думках, бо достовірних доказів проживання сербів на сучасній Сербській - немає.
Ну трішки з історією вулиці ознайомились, йдемо глянемо, що тут є цікавого).
Великий залізний ключ на будинку №3).
Висить тут цей ключ ще з початку ХІХ століття, колись в цій кам'яниці була слюсарська майстерня. Хм дивно, чому б не назвати цю камяницю, за старою доброю львівською традицією - "Під ключем").
Правда тепер треба трішки постаратись щоб той ключ розгледіти).
Біля будинку №7
ви побачите пам'ятник Мазоху, те що родився він у Львові ви мабуть вже знаєте, а я ще й підкажу де приблизно - на місці де зараз стоїть "Гранд-Готель" на проспекті Свободи, колись стояв будинок, що належав сім'ї поліцай-президенту королівства Галичини і Володимирії Леопольду Захеру, що і був батьком відомого на весь світ Леопольда фон Захер-Мазоха. Правда існує ще версія, що народився засновник мазохізму на теперішній вулиці Коперніка, але архівні дослідження цієї версії не підтверджують.
Окрім, як засновника мазохізму, Захер-Мазох ще відомий австрійський і німецький письменник.
Цікаві (чоловікам не варто цього робити), можуть запхати руку у ліву кишеню Мазоху, а ще коли роздивлятиметесь пам'ятник то заглянути через збільшувальне скло, котре розміщено на пам'ятнику трішки вище рівня грудей (тут уже можна всім))).
Позаду памятника знаходиться вхід в тематичне "Мазох-кафе"(з дітьми туди заходити не варто).
Про будинки за адресою вулиця Сербська 10
і вулиця Сербська 13
я вже писав в попередній публікації, бо окрім адреси Сербська, мають вони ще й адресу Староєврейська.
Ну, на сьогодні вистачить). На завершення ще карта цікавих місць про які я згадував. До нових зустрічей.
Читайте далі: "Вулиця Валова, площа Галицька та площа Соборна"
Весь Львів тут
Більше фото з вулиць Галицької, Братів Рогатинців, Архівної та Сербської тут
Старі фотографії тут
Немає коментарів:
Дописати коментар