Маршрут: Драгобрат - Перемичка - гора Жандарм -гора Близниця Велика - гора Близниця - полонина Стремчеська - полонина Браїлка - Кваси
Поїзд Київ-Рахів привіз нас в Ясіня, а звідти ми і ще кілька груп (лижники, сноубордисти), спакувались в УАЗ "таблєтка", що вивіз весь "різношерстний" народ до Драгобрату.
Дорогою встигли потриндіти про всяке і навіть познайомитись), а в Драгобраті розбрелись, хто куди, шоб можливо, вже й не звидітись більше, а як сі звидимо то певно й не впізнаємо один одного, так буває з випадковими попутниками.
Як вже казав: "Хто куди", а ми на свидовець, стартуємо з Драгобрату і йдем - доки зайдем, там по часу буде видно). Ця частина Свидовця, в порівнянні з моєю попередньою прогулянкою Свидовцем, зручніша простотою добирання і вибирання з гір до "цивілізації".
Гори зустріли нас туманом і снігом, внизу таким добротним, пухнасто-лапатим снігом), а вже ближче до верхів - зернистим, таким, шо троха січе писок.
З Драгобрата піднімались до Перемички під горою Стіг, бувало, що місцями навіть розвиднювалось,
Хмари переповзали Стіг і вже певно не маючи сили летіти далі), падали на Драгобрат.
Погода, як погода, на то вона й зима, хоч на календарі, ше тіко, перші числа листопада. Та, і таке бувало за моєї молодості, шо сніг в горах і осінню лежав, ех, не то шо тепер))).
Ми собі помалу топали вверх, поряд якісь хлопи лупили палюгами підйомник,
відбиваючи з нього лід, бо вже во-во і лижний сезон, та й тра запускати підйомники, а як на отаких кріслах всидиш, зак ті на ту гору виволочит?
Вибрались на хребет.
Вказівник задуло гет-наніц,
тоді, востаннє я бачив такі "горизонтальні" бурульки(. Вже кілька літ минуло з того часу і шось на отаке чудо, більше втрафити не годен.
А ше, завдяки хмарам, через які сонце просвічувало на схили Свидовця вкриті снігом, створювався цікавий блиск, що здавалось ніби гори вкриті сріблом.
А тепер ще одне, бачите, на фото, з правої сторони і в центрі
такі штуки з снігу, схожі на вигини лекала, мо ше хто не в курсі - то "карнизи". Якщо на такий вийти, то дуже скоро можна опинитися біля підніжжя гори, засипаним, а мо й затрамбованим під снігом, шо дуже зле для здоров'я і мо навіть для життя. В погану погоду, при обмеженій видимості, втрафити на такий карніз, може кожен,
тож пам'ятайте - інколи, краще відступити, а хоча все вирішувати вам, моя справа попередити.
Нас, отак задувало нечасто, та й то, може, на кілька хвилин, тож дорогу до вершини, ми бачили чітко і ясно).
Позаду Жандарми,
попереду Близниці, під ногами порепує сніг, по якому, до нас, ще ніхто не ходив і хмари, хмари всюди - над нами, під нами, між нами, а крізь хмари, прямо в писок, світить яскраве зимове сонце.
На Великій Близниці, нас таки затягло "молоком" надовго.
Постояли, почекали, мо випогодиться. Нє, не випогоджується, а розігрітий після підйому, на вершині, під вітром і в мороз - довго не почекаєш. Нє, ну почекаєш, але знову ж таки - для здоров'я хреново).
Спустились з Великої Близниці і потопали на Близницю ту, шо "не велика".
В задумі, біло пройтись Свидовцем десь, аж до полонини Засови, але спускаючись з Близниці, хмари затягували нас все сильніше і хоч думалось мені зійти до зони лісу за Малою Близницею та й там стати на ночівлю, але ми ся розвернули, знов вийшли на Близницю, а точніше на пологе місце перед вершиною, біля вказівника і там поставили намет.
Ну а шо? Так тоже можна, єсі осторожно. За прогнозом погоди: ні сильного вітру, ні поривів, навіть грози вночі) - не повинно бути, дуги з дюралю, тож навіть коли троха вдує, мусят витримати, а снігова спідниця прикидана снігом не дасть вітру пірвати тент зсередини. Трекпалки, на сантиметрів 30 в "землю", або доки влізуть), а до них штормові розтяжки. Ну і, ше сі до стовпа з вказівником примотали. Снігову стінку, правда, не робили, бо лєнь і сніг зле на морозі ліпиться, і лопати не мали, і та, таки лєнь).
Ніч пройшла тихо й мирно, нич нас не здуло і навіть не зіло, а вранці...
... а вранці - я ше такого чуда не бачив). Це був мій перший світанок в горах, який я не проспав).
Сонце помалу сходило над Чорногірським хребтом
забарвлюючи вершини гір в рожево-помаранчевий колір,
а вонтамвуво, внизу, все було в хмарах з яких ніби рифи в морі, височіли гори,
здавалось зійдеш пару метрів вниз і можна буде топати отак по хмарах, між вершин).
Добре, що вчора мене переконали повернутись, бо хтозна, чи буде ще можливість поспостерігати таке, довкола себе.
А враховуючи, мою любов до сну, то мо вже й ніколи).
І про сон - світанок побачили, можна й ше троха покімарити).
Зак я ше спав, а потім зак ше сі збирав, то в дорогу вирушили вже ледь не під обід.
За цей час сонце відігріло хмари і вони почали вилазити зі своїх "ямок" на гірські хребти.
На вершинах хмари не затримувались, а летіли собі вище і вище, тож нич нам не заважало роздивлятись красу зимових Карпат, спускаючись вниз, до полонини Браїлка.
Провалюючись в сніг, місцями - по коліна, а місцями й повище, топали ми по засніжених горах, залишаючи позаду Близниці де вже панувала справжня зима
і спускались в сторону Квасів.
Там внизу, ще осінь, але до осені ми дійдемо завтра, а сьогодні... А сьогодні, зійшли до колиби на Браїлці, поставили снігу на чай і каву.
Зак назбирали дрів, зак випили кави і чаю, зак я перекурив поміж тими відповідальними справами разів з десять - вже можна йти дивитись, як сонце, що заходить, вимальовує хмари в яскраві "вогняні" кольори.
Сонце сіло, на гори спустилась ніч, пора вечеряти і спати.
Вранці спуск в Кваси,
де під ногами ще зелена трава, над головою яскраве сонце і якось навіть не віриться, що вчора ти борсався в глибоких снігах).
То було вчора, а сьогодні пора в "цівілізацію", до міст, в яких вулиці ще не скоо вкриються білим снігом, а навіть коли й вкриваються, то за кілька годин, перетворюють сніг в якусь брудну жижу, але нич з тим не зробиш, бо - "то є жізнь"))).
Відео з походу Свидовцем
Немає коментарів:
Дописати коментар