Є у Львові своєрідне місце, подібного до нього ви, мабуть, не знайдете в жодному іншому місті України - вулиця Вірменська.
Сучасна Вірменська простягнулась від проспекту Свободи до Домініканського монастиря, колись це було кілька вуличок древнього міста які в 1871 році об'єднали в одну. Правда, після цього Вірменську ще кілька разів знову роз'єднували і перейменовували, а почалась історія вулиці приблизно в XIII столітті, коли вірмени почали селитись у Львові.
Вірмени мали рівні права з руським населенням Львова, у вірмен була своя рада старійшин, суд, шпиталь, бібліотека. З наданням Львову магдебурзького права почалась розбудова вірменського кварталу, котрий в ті часи був одним з найкрасивіших у Львові, у XV столітті в вірменському кварталі вже були водопостачання і каналізація, а територія сучасної вулиці Вірменської була вкрита кам'яним бруком.
Вулиця Вірменська вважалась центром тогочасного вірменського кварталу, який в ті часи був середмістям середньовічного Львова.
Вітаю Вас у блозі про мої подорожі в різні цікаві місця: збережені і зруйновані замки, стародавні капища, скелі котрі служили храмами та фортецями, а також походи в гори і не тільки.
Львів, цікаві місця. Вулиці Краківська і Лесі Українки.
До Львова прийшла весна, я якраз встиг дописати свої "мемуари" з мандрів), а тепер вирушаю далі розглядати все цікаве, що є у Львові.
Отож, після зимової перерви, Вашій увазі вулиця Краківська.
Вперше про вулицю Краківську, в документах, згадували ще в 1382 році, але тоді вона ще була Татарською, а ще Поганською і Сарацинською - такі назви вулиця отримала завдяки татарам, які в ті часи тут жили.
Вперше сучасна назва вулиці згадується в 1441 році, саме з теперішньої Краківської починався шлях до міста Краків, скоріш за все, від цього вулиця й отримала свою сучасну назву.
В 1386 році в кінці вулиці збудували браму, котра спочатку називалась Татарською, а далі разом з вулицею стала Краківською - це було одне з найкращих укріплень тогочасного Львова. Брама закривалась подвійними кованими воротами та мала звідний міст. В 1404 році, для підсилення Краківської брами збудували вежу котрою опікувавсь цех кушнірів і відповідно вежа отримала назву - Кушнірська.
Отож, після зимової перерви, Вашій увазі вулиця Краківська.
Вперше про вулицю Краківську, в документах, згадували ще в 1382 році, але тоді вона ще була Татарською, а ще Поганською і Сарацинською - такі назви вулиця отримала завдяки татарам, які в ті часи тут жили.
Вперше сучасна назва вулиці згадується в 1441 році, саме з теперішньої Краківської починався шлях до міста Краків, скоріш за все, від цього вулиця й отримала свою сучасну назву.
В 1386 році в кінці вулиці збудували браму, котра спочатку називалась Татарською, а далі разом з вулицею стала Краківською - це було одне з найкращих укріплень тогочасного Львова. Брама закривалась подвійними кованими воротами та мала звідний міст. В 1404 році, для підсилення Краківської брами збудували вежу котрою опікувавсь цех кушнірів і відповідно вежа отримала назву - Кушнірська.
Весна.
Весна. Післявчора у Львові прогриміли перші весняні грози, а отже вже сміло можна вважати, що до нас таки прийшла весна). Тож пора підкачувати колеса в роверах і починати кататись до цікавих місць, що неподалік. То я маю на увазі сезонних велолюбителів - таких, як я), бо знаю людей котрим не страшні ні вітри, ні дощі, ні снігопади - вони в будь-яку погоду не розлучаються з своїми велосипедами, а мо то їх просто вже так дістали львівські маршрутки... хто його знає).
Але то все тут - вдолині. Кілька днів тому пройшовся в Сколівських Бескидах, то там, ще навіть невисоко в горах, лежить сніг і бува потягує таким морозним вітерцем. правда уже й там відчувається весна.
Але то тільки тут знизу, в високих Карпатах ще панує зима, отож якщо надумали вже глянцувати літні похідні мешти то відкладіть це заняття, а хоча можете наглянцувати, але ще, поки що, йдіть в гори у зимовому.
Ага, ще хочу похвалитись, що я таки, нарешті, доплентав свої ноги до нашого, місцевого "Острова Пасхи" в Сколівських Бескидах,
Але то все тут - вдолині. Кілька днів тому пройшовся в Сколівських Бескидах, то там, ще навіть невисоко в горах, лежить сніг і бува потягує таким морозним вітерцем. правда уже й там відчувається весна.
Але то тільки тут знизу, в високих Карпатах ще панує зима, отож якщо надумали вже глянцувати літні похідні мешти то відкладіть це заняття, а хоча можете наглянцувати, але ще, поки що, йдіть в гори у зимовому.
Ага, ще хочу похвалитись, що я таки, нарешті, доплентав свої ноги до нашого, місцевого "Острова Пасхи" в Сколівських Бескидах,
Фото з походу: Лумшори і полонина Руна в міжнародний день гір / Photos from the hike: Lumshory and Runa mountain valley in the International Mountain Day
Україна
Закарпатська область
Лумшори
озеро Велика Трусця
полонина Руна
Закарпатська область
Лумшори
озеро Велика Трусця
полонина Руна
Ukraine
Transcarpathian region
Lumshory
Lake Vel. Trustsya
Runa mountain valley
Лумшори і полонина Руна (Рівна) в міжнародний день гір
Маршрут: Лумшори - озеро Велика Трусця - полонина Руна - Липовець
В 2015 вдалось таки провести міжнародний день гір в горах, а не на роботі).
00:16 зі Львова до Ужгорода відправляється поїзд Київ-Ужгород, а разом з ним і ми. 6:23 Ужгород, сідаємо на маршрутний автобус в центр міста, а звідти кількасот метрів пішки до автостанції Ужгород 2 або, як її ще називають Перечинський автовокзал, дорогу до автостанції, на диво, пам'ятаю добре хоча з останнього мого візиту сюди пройшло майже три роки, але що там пам'ятати ту дорогу - весь час прямо))).
Перечинський автовокзал, взяли квитки, чекаємо автобус в Лумшори, думав потрапимо на автостанцію в притик до відправлення автобуса, але ні - часу, в запасі, залишилось ще багацько. В приміщенні автостанції є невелике кафе з хорошою і порівняно з Львівськими цінами, дешевою кавою. Якраз допив каву та перекурив коли приїхав наш автобус. Пакуємось і їдемо в Лумшори, саме з Лумшорів запланував іти на полонину Руну, до якої не дійшов влітку. Нічого, не дійшов літом - дійдемо зимою, головне бажання.
Спав, майже, всю дорогу в Лумшори, прокинувся лише один раз в Перечині, коли до нас приєднався третій учасник походу. Люблю я поспати в маршрутках, що тут зробиш?).
Лумшори,
навіть не скажеш, що на дворі 11 грудня - хмарно, часом моросить дрібний дощ, така собі осінь, але зовсім не зима.
Останні приготування перед тим, як почати похід. Розкрутив трекінгові палки, перекурив, одягнув рукавиці і вперед...
00:16 зі Львова до Ужгорода відправляється поїзд Київ-Ужгород, а разом з ним і ми. 6:23 Ужгород, сідаємо на маршрутний автобус в центр міста, а звідти кількасот метрів пішки до автостанції Ужгород 2 або, як її ще називають Перечинський автовокзал, дорогу до автостанції, на диво, пам'ятаю добре хоча з останнього мого візиту сюди пройшло майже три роки, але що там пам'ятати ту дорогу - весь час прямо))).
Перечинський автовокзал, взяли квитки, чекаємо автобус в Лумшори, думав потрапимо на автостанцію в притик до відправлення автобуса, але ні - часу, в запасі, залишилось ще багацько. В приміщенні автостанції є невелике кафе з хорошою і порівняно з Львівськими цінами, дешевою кавою. Якраз допив каву та перекурив коли приїхав наш автобус. Пакуємось і їдемо в Лумшори, саме з Лумшорів запланував іти на полонину Руну, до якої не дійшов влітку. Нічого, не дійшов літом - дійдемо зимою, головне бажання.
Спав, майже, всю дорогу в Лумшори, прокинувся лише один раз в Перечині, коли до нас приєднався третій учасник походу. Люблю я поспати в маршрутках, що тут зробиш?).
Лумшори,
Останні приготування перед тим, як почати похід. Розкрутив трекінгові палки, перекурив, одягнув рукавиці і вперед...
Підписатися на:
Дописи (Atom)