Відкладаю на потім свої розповіді-спогади з серії "Як все починалось", бо на спогади ще буде час, а от на подорожі, щоб було, що згадати, як виявляється часу може і бракувати(.
Поїзд Одеса - Чернівці, відправлення зі Львова о 3:52, був ще о 1:14 Ковель - Чернівці, та на вирішення куди їхати, обдзвонювання знайомих і все решта - було години дві, тож коли приїхали на вокзал по білети, залишились тільки кілька боковушок на 3:52, звичайно хотілось виїхати раніше щоб було більше часу на екскурсію Чернівцями і поїздку в Хотинську фортецю, але добре і так.
2:00 підйом, таксі і верхня боковушка в плацкарті, заснути ніяк не вдавалось, не поміщались то ноги, то голова і ще, я не дуже люблю верхні полиці в поїзді бо колись вже навернувся з неї))), а ще виявляється ями в Україні бувають навіть на залізній дорозі), принаймні так здалось коли вагоном кілька раз, дорогою, стукало так, неначе він їхав не по рейсах, а трасою з Кам'янки-Бузької до Радехова - котрою ми проїжджали коли їхали в Луцьк. Але є в верхній полиці і плюс - можна відхилити шторку і під стукіт коліс роздивлятись простори неньки України.
9:26 приїхали в Чернівці, хоча в розкладі на сайті УЗ пише, що поїзд Одеса - Чернівці повинен прибувати о 8:55 та щоб там не писало ми ж знаємо, що наші поїзди - найпоїздатіші поїзди в світі. Спочатку вирішили їхати в Хотин подивитись на замок, а час, що залишиться присвятити Чернівцям. Карти Google показали відстань від Чернівців до Хотина 62км, а от, як туди добратись не сказали. Зайшовш в магазин по сигарети і заодно розпитав, як заїхати в Хотин. Продавщиця сказала, що нам потрібно їхати на автостанцію "Кемпінг" - не знаю чи це народна, чи офіційна назва, а щоб доїхати до "кемпінга" - треба іти від вокзалу до вулиці Головна, на якій розпитати людей де зупиняється тролейбус №4.
Підіймаємось вулицею Гагаріна, дорогою натрапляємо на танк Т-34, подібний до того, що колись бачили в Кам'янець-Подільському,
а ще дивуємось, кому прийшла "геніальна" ідея зверху по бруківці виложити асфальт), але раз зробили значить так було краще, от тільки не знати краще кому?.
Ще десь 350 метрів, від танка, вверх по дорозі і звертаємо праворуч на вулицю Головна і знову вверх. Ідемо, ідемо - дроти тролейбусних ліній є, а от зупинки немає), помітив, що ноги, за майже за три місяці з останнього візиту в гори, до Скель Довбуша, трішки відвикли від підйомів, та приблизно за 100 метрів від церкви святої Параскеви Сербської
знаходимо зупинку, а біля неї відразу ще дві пам'ятки архітектури з розділу "Що варто відвідати або побачити в Чернівцях"
Дім-корабель та костел Воздвиження Святого Хреста
Пофотографували, постояли на зупинці, а тролейбус все не їхав, після 20 хвилин чекання пішов я розпитувати людей, як радила продавщиця в магазині). Виявляється не на ту зупинку ми прийшли, зупинка котра нам потрібна знаходиться на вулиці Руській. Спитав дорогу і вирушили ми далі вулицями чудового міста Чернівці.
Та, за метрів сто, знову зупинились - перед нами була Ратуша міста, а праворуч пам'ятник Тарасові Шевченку.
Позаду Тараса Григоровича, окрім красивих фонтанів, встановлено плакати, з яких можна прочитати коли вперше письмово згадується місто Чернівці та поглянути на карту міста та околиць 1774 року.
А по ліву руку Шевченка починається вулиця Руська, на котрій ми вже точно повинні відшукати зупинку тролейбуса №4. Чекаючи на світлофорі, щоб перейти дорогу, трішки невдало, але встиг сфотографувати автомобіль "Чайка".
якраз, за нею, починається вулиця Руська. Чайка не єдине ретро авто, що ми побачили сьогодні, біля потрібної нам зупинки, що поблизу собору Успіння Пресвятої Богородиці, на нас чекала приємна несподіванка - старенький тролейбус, востаннє бачив такий, дуже давно, в Криму.
та це тролейбус №2 а нам потрібна четвірка, перейшли дорогу, про всяк випадок спитали чи зупиняється тут потрібний нам тролейбус і стали чекати, а поки чекали я собі думав: "класно б було в якомусь з древніх міст України зробити, так щоб там їздили тільки ретро тролейбуси, трамваї, автобуси, автомобілі"))).
Ось карта, як добратись до зупинки, з якої їде тролейбус на автовокзал.
Приїхав потрібний нам тролейбус і поїхали ми на автостанцію №2 - така її офіційна назва. Приїхавши, почали шукати автобус на Хотин, та даремно ні на одному не писало що він збирається проїжджати чи їхати в Хотин. Пішли питати у водіїв і перша відповідь була невтішною з автостанції №2 прямого автобуса немає, потрібно їхати в Клішківці, а звідти, щогодини, уже їздять автобуси в Хотин. Невесело виходить, коли дивився розклади автобусів на різних сайтах то там були прямі рейси з Чернівців в Хотин, пішли шукати автобус на Клішківці, знайшли, але на наше щастя водія не було на місці та й місця в автобусі всі вже були зайняті, тому вирішили підійти до сусіднього в якому був водій і ще раз спитати про всяк випадок чи є прямий автобус в Хотин, цей водій виявився більш обізнаний за попереднього, виявляється прямі автобуси є та їдуть вони не з автостанції №2, а з головного автовокзалу. Ми вже почали погано думати про продавщицю котра відправила нас сюди, але обізнаний водій порадив нам спуститись кілька метрів вниз по вулиці там повинні бути приватники котрі завезуть в Хотин.
Проходимо кілька метрів і мужчина біля буса запитує в нас куди їдемо, кажемо, що в Хотин, відразу спитавши скільки коштує - 30 гривень. Як тільки всі місця в бусі були зайняті, вирушаємо в дорогу.
Дорогою, мимоволі починаєш прислухатись до розмов людей, говорили переважно про ситуацію в країні, гроші, про своїх колег, знайомих, сусідів - отак за пів години можна дізнатись усі новини не тільки державного, але й місцевого значення, а ще прийшло кілька смс з тарифами на мобільний зв'язок в Румунії і пропозиція підключити Travel Life). Розговорились з водієм, розказав нам, як дійти до Хотинської фортеці і як краще повернутись з Хотина в Чернівці. Виявляється приватні буси курсують між Чернівцями та Хотином регулярно і проблем заїхати немає.
Висадив нас водій, набагато дальше від автовокзалу і поближче до фортеці, на перехресті вулиць Шевченка і Олімпіська, поблизу Хотинського Будинку культури в подвір'ї якого є криниця-глечик.
Водій ще раз нагадав нам, щоб ми, звідси, зажди ішли прямо, поїхав в своїх справах, а ми попрямували до Хотинської фортеці. Ще на перехресті під бігбордом встановлено вказівник.
Ідемо, як і порадив водій, весь час по вулиці Шевченка. Пройшовши приблизно півтора кілометри бачимо старенький вказівник.
Котрий сповіщає, що пора звертати до Хотинського замку. Ось карта, як дійти з автостанції Хотина до Хотинської фортеці.
Звернули, спускаємось до КПП на територію Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця". Перед входом, праворуч, плакати з короткою історією, план-схема і тим, що забороняється на території заповідника,
а ще, навіть не зауважив, коли збирався сюди їхати, Хотинська фортеця - одне з семи чудес України.
Відразу за КПП, невеличкий будиночок, в якому потрібно придбати вхідний квиток - вартість 20 гривень. Також тут можна придбати магнітики, сувеніри та інші дрібниці. На стіні, біля дверей висить плакат з інформацією про послуги та ціни.
На площі за КПП встановлені столи та кіоски, кілька кафе під відкритим небом де можна перекусити - стандартний набір товарів та послуг поблизу визначних місць. Ціни, як і заведено в таких місцях - набагато вищі.
Доріжка з бруківки веде до вежі з брамою в зовнішніх стінах фортеці.
За котрими на нас чекає ціль поїздки в Хотин - Хотинська фортеця.
Організованих туристичних груп не зустрів взагалі, усі на території фортеці мандрують, як і ми, мабуть так цікавіше, коли не потрібно весь час бігати за піднятим вверх прапорцем, подовгу стояти на одному місці слухаючи історії, спішити бо туристичний автобус відправляється через 10 хвилин і тд. і тп. Хоча, якщо екскурсовод майстер своєї справи, то сам поневолі зупиняюсь послухати захоплюючу розповідь про місце, споруду, чи предмет - про який, уже чув і читав десятки раз, але на жаль переважно бувають розповіді подібні до тих, яку почув коли ходив до Скель Довбуша: "Всі підійдіть до мене. Ось - Бук. Бук - це дерево. З нього роблять кораблі" - хоча, якщо поглянути з іншого боку - все змістовно, коротко, чітко))).
Вийшли на вежу, пройшлись по стінам, поглянули на Дністер.
Красиво, хоча дроти та лінії електорпередач котрі, таке враження, тут усюди, трішки псують картину середньовічного замку на березі однієї з найвідоміших та найгарніших рік України.
Ідемо до місця, фото з котрого, згідно досліджень), заслуговує, як мінімум, на місяць - бути аватаркою в соцмережах).
Справді звідси чудово видно фортецю і Дністер. Залишається тільки вставити себе в усю цю красу. Або просто зробити фото і інколи, переглядаючи його згадувати, як колись ти ходив історичним місцем, посеред мурів фортеці, котрі пережили багато облог і пам'ятають хоробрих захисників і відважних солдат, що штурмували ці неприступні стіни.
Зараз, зайти всередину неприступного замку проблем немає, середньовічна фортеця виконавши обов'язки захисника народу - стала хранителем історії, чудовою пам'яткою відкритою для кожного.
Всередині, як і прийнято в замках, котрі стали архітектурними пам'ятками, розміщені виставки та експозиції. Тут можна поглянути на: картини художників, древні монети, зброю та обладунки, машини для штурму замків, знаряддя тортур.
На жаль піднятись на мури немає можливості(, хоча і стоячи на подвір'ї фортеці є на що подивитись.
Вежі, колодязь, внутрішні будівлі - все це запам'ятається надовго, мабуть тому, що кожна споруда тут унікальна - це не збудовані під копірку, коробки мікрорайонів. Хоч і не можна на стіну, є можливість поглянути на Дністер з вікон.
І звичайно ж тут можна постріляти з лука, зробити монетку та сфотографуватись в обладунках чи іншому одязі.
Обійшовши все подвір'я, всі підземелля та галереї, виходимо з фортеці і спускаємось вниз до Дністра.
Звідси можна по достоїнству оцінити всю велич та неприступність стін. Далі вирішуємо пройтись до віддаленого бастіону.
Мабуть до цієї вежі, туристи ходять нечасто, порівняно з іншими дорогами в фортеці, сюди веде стежина, а сходи на вежу позаростали кропивою. Зате звідси можна добре роздивитись Хотинську фортецю.
15:40 пора повертатись в Чернівці, щоб ще залишився час оглянути місто.
Повертаємось на автовокзал Хотина, приватний бус поїхав кілька хвилин тому, тож ідемо до кас. Найближчі рейсові автобуси з Хотина в Чернівці о 16:30 і 17:30.
16:30 нам підходить, беремо квиток, вартість 27 гривень. Поки чекали автобус під'їхав бус, в Хотині вони зупиняються навпроти автостанції.
Рейсовий автобус прибув на Центральний автовокзал Чернівців. Якраз інформацію з цього автовокзалу, про відправлення автобусів в Хотин, я знайшов в мережі. Сфотографував розклади руху автобусів, мабуть комусь пригодиться).
Від автовокзалу їдемо до центральної площі, а звідти ідемо до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Коли підходили до воріт університету, здалеку побачили, що брама уже закрита, подумали про те, що вхід може бути зачинений, через пізній час, уже коли повернулись з Хотина в Чернівці.
На щастя, охоронець виявився хорошою людиною і впустив нас на подвір'я університету.
Вже тільки університет вартий, того, щоб приїхати в Чернівці), а ще прогулянки містом, зокрема вулицею Ольги Кобилянської.
Залишились тільки найкращі спогади. Таке враження, що люди тут уже все встигли і просто насолоджуються життям. Ми не застали пробок на дорогах, набитих маршруток. Тут почуваєшся затишно ніби вдома, можливо тому, що Чернівці чимось нагадали мені Львів, правда, останнім часом Львів все більше перетворюється на один з так званих "бізнес центрів" де все частіше трапляються затори на дорогах, навіть у вихідні, а люди постійно кудись біжать, навіть не помічаючи краси міста, що їх оточує, стараючись проміняти життя на папір(. На щастя, ще залишилось місто в якому можна просто постояти посеред тротуару, роздивляючись якийсь будинок, що тобі сподобався, чи просто дивлячись на небо.
Після подорожі на 100% погоджуюсь з плакатом, котрий побачив в центрі Чернівців...
Більше фото можна переглянути тут:
Хотинська фортеця
Чернівці
Відео з Хотинської фортеці тут
Немає коментарів:
Дописати коментар