Коротке оповідання "Як я втік з гір)"

   І хоть зарікався я ходити сам в короткий світловий день, і хоть зарікався я ходити сам в погану погоду, і хоть зарікався я ще колись довго і нудно трястись в автобусі Львів-Хуст, але...)
   Зарікатись то одне))), а жІзнь то є жІзнь - потрясся п'ять годин в автобусі Львів-Хуст по нашим чудовим дорогам, вийшов в селі Мислівка,


   на дворі і не мороз, і не сонце, і шось зовсім не "чудєсний день", трохи дує трохи падає, але іноді (ну раз чи два) над головою пробивається клапоть синього неба.


   Топаю собі по болоті і думаю дійду нинька до полонини Мшана чи ні.


   Ледь не пробімбав початок маршруту). Дістав карту і компас, щоб не сталось так, як в мене часто буває в походах коли іду сам - йдеш йдеш, розглядаєш краєвиди, думаєш про не знати шо, слідкуєш за дорогою і роздоріжжями аби як, а в результаті отримуєш, що йшов йшов, не знати куда дійшов, не знати де я є і куда далі мені іти).
   Карта і компас то штуки хороші от ще б на них дивитися час від часу), але завдяки праці "Карпатських Стежок", збитись з маршруту який я обрав дуже важко))), маркування чудове і плюс ще й стенди з картами стоять, свою можна навіть не добувати.


   Підійшов, поглянув, обрав потрібний напрямок і йдеш собі далі по маршруту).


   Погода не тішила зовсім, гори затягнуло хмарами, отой дрібний дощ зовсім не хотів переставати. Ну, з надією, а мо таки розпогодиться - йду далі))).


   Дорогою розглядаючи, вже свою), карту "сильно" цікавило мене, як там далі тре буде річечку переходити? Мочити лапи в стрімкій гірській ріці не прийшлось), попереду мене чекав добротний "бетонний" міст.


   Перейшов я той міст поглянув - збоку гарна така місцина, можна і перепочити).


   Перепочив, дивлюсь на годинник - та то вже пізня година (от тобі і маєш полонину Мшана), ше трохи і темніти буде, напевно тут і переночую.
   Так і зробив. Розклався, шось поїв, валяюсь в спальнику, час від часу виповзаючи щоб поглянути, як там з погодою). З погодою все згідно прогнозів - "темно не видно"(. Влягаюсь спати з надією, мо таки хоч трохи сі завтра розпогодить, шо ті "сіноптіки" знають).
   Серед ночі мене розбудив якийсь дивний звук схожий на "глухий хруст", що був гучніший навіть за ріку, під "шепіт" якої я засинав.
   Виліз з палатки, цікаво ж), "дивний звук глухого хрусту") - це ламався лід на ріці, який ще залишався попри береги. Течія стала ще стрімкішою, таки файно там вверху чогось нападало, а мо ще й паде. Поглянув на небо


   вітер жене хмари, а крізь них, інколи, пробивається повний місяць. Надія на те, що до ранку вітер порозганяє все, або хоч більшу частину, дужчала). Заліз в намет і з думками про хорошу погоду на завтра, заснув.
   Не помогло.
   Ранок зустрів мене мокрим, лапатим снігом, який щедро засипав все довкола). Виліз з намету, начерпав води з ріки, яка кольором нагадувала "капучіно"), закип'ятив, зробив собі з того "капучіно" кави і поки пив, думав, що робити далі).
   Посидів, допив каву, а нічого так і не придумується. Приперся блін, якраз в саму жо непогоду і вертатись неохота і йти далі в щоб ще кілька днів протопати в хмарах нічого так і не побачивши також не дуже й то тішить.
   Спакуюсь, а далі буде видно.
   Спакувався, поки складав намет рукавиці постійно примерзали до дуг, а тент зараза був весь мокрющий, засунув тент окремо в кульок і навішав на рюкзак (мо так не тре було робити, але...). Постояв, покурив - йду ще трішки вверх, а далі буде видко, мо то тільки внизу так мете, мо пройде))).
   Ага пройшло). Довкола все сіре, в писок ліпить снігом. Зупинився, знайшов де менше дує, закурив. Так, тре дзвонити в "базовий табір") взнати, шо там з прогнозами. Ну все, як я і думав, правда ще мені чітко, ясно і з матюгами сказали, що мене далі чекає). Закурив ше одну, помацяв тент в кульку, починає "хрустіти"). Файно всьо обдумавши - розвертаюсь і топаю назад в Мислівку.


   Хм, а внизу все якось, не так "страшно"))), дорогою навіть виникало бажання знов "розвернутись", але ні - не пускають то не пускають, ще прийду колись...
    А тепер причини по яких я втік)
    Ідіть взимку тільки на ті маршрути по яких ходили влітку, це вам скаже кожен), але не всі так роблять))). Отож, звичайно я роздивлявся маршрут яким збирався іти, але роздивлятись то одне, а вже знати, що там попереду тебе чекає, так сказати "на живо") то зовсім інше.
    Сніг і дуже погана видимість, тут також думаю все ясно пертись в таких умовах задоволення навіть не мінімальне, а ще зовсім не корисне для здоров'я). Чому? Бути повністю мокрим, а вночі і "повністю закацяблим" це одне, тут є ще "бонус" можна нечаянно вискочити на карнизі тоді вже буде зовсім зле.
   Хз, як там буде з наметом бо почав зараза підмерзати), а ночувати в снігу тільки через "дурну голову" якось не весело).
   Ходіння в таку погоду, дуже добре "вимотує" організм і потім він починає зле переносити холод, шо також не сприяло б нічному "здоровому сну" при мінусових температурах).
   Негода, згідно інформації яку я отримав з "базового табору" затягнеться на дні 3-4, часу десь пересидіти її не було.
   Іти тільки заради того щоб довести собі, а тим більше комусь "я сІльний я вЬИдєржу", чи для галочки, шо я там був в таких умовах, також затія дибільна.
   Для чого ці "оправдання"?). Мо колись хтось скористається ними і також подумавши зійде з маршруту, чим збереже своє здоров'я і здоров'я інших, чого інших? Бо чомусь так часто буває, шо після слів "я сІльний я вЬИдєржу" того хто пішов, інші люди чують з телефону слова "пАмагітє пАгібаю!").
   Ага і чому я попер зимою на маршрут де не був влітку? Бо не люблю по кілька разів топати там де вже був. А чого в "таку погоду"? Бо "шо ті сінопті знають" і "мо, як завжди, не вгадають"). Ну і перся я бо мені так захотілось, а тут вже нич не зробиш.

Немає коментарів:

Дописати коментар