Ура, збулась ще одна мрія), нарешті я таки буду зустрічати Новий рік в горах. Не те щоб ця дата була для мене вже, аж такою значущою, але... стадні інстинкти ще ніхто не відміняв і якщо весь світ встрічає той момент коли стрілки годинників проскочать цифру 12 чи 24, а мо 00 і підуть на новий круг - то тра й мені).
Зібралось нас менше ніж планувалось, але так є завжди, головне, що люди з якими хотілось зустріти цей Новий рік були поряд. Не всі звичайно ж, але на це я і не розраховував бо тих людей з якими виріс, зимою в похід не витягнеш точно та й літом не всіх і не завжди).
Їдем). В електричці виспатись не вдалось - будили звуки колядок які лунали з уст, музичних інструментів і навіть динаміків різноманітних фрілансерів, що безупину ходили туди-сюди вагонами, а так хотілось покімарити.
Зате в автобусі і бусі, що ми взяли з Долини до Осмолоди - виспався гарно, ями на дрозі не заважали, а навіть заколисували, група також не скаржилась - всі звикли вже до наших доріг "в глубінку". Водія троха шкода), але шо зробиш - то є жІзнь))).
Приїхали. Водій, на запитання чи є в нього бажання забрати нас з Осмолоди через кілька днів відповів, що більше ні за які гроші сюди не поїде).
Не поїде то не поїде, якось виберемось). Одягнули рюкзаки і вперед, до місць де снігу по коліна і вище, а хмари летять тобі прямо в писок.
Дорогою згадую, як в далекому 2012), топав тут у свій перший похід))).
Цікаві тоді були відчуття - щось змішане з ейфорії і "зара здохну").
Тепер я в курсі, що мене там чекає - все теж саме "зара здохну") і кожного разу нове відчуття ейфорії від того, що я тут, серед вже таких знайомих, але незважаючи на це, кожного разу різних - гір.
Вирішили іти до колиби на полонині Плісце, а далі вже буде видко чи будемо продовжувати запланований маршрут - все залежало від погоди.
Хача, мабуть), багато хто з групи вже здогадувався, що на Плісце буде таки організований "базовий табір" і максимум нам святять "радіалки" до найближчих вершин, а точніше вершини).
Правда, іноді над нами проскакувало чисте небо,
але прогнози на найближчі дні не тішили - вітер і хмари, а якщо ще врахувати різкі перепади температур, то і самим пертись не дуже охота, а тим більше вести людей які в горах не часто та й дурною то б було затією.
Ну вже, як буде так буде...)
Попереду засніжений карпатський ліс,
позаду залишилось болото низин, галасливі міста і села, шум, гам та суєта).
Тепер просто йти. Йдеться тут зовсім не так, як ми в "Чорнобилі" ходили), тут хоч кожен крок і дається важче, але все якось по-іншому - не "бісить" тебе важкість рюкзака, відстані та й зовсім нічого не "бісить") - мир, тишина і спокій.
А, і про "йти" - маршрут з Осмолодм до туристичного притулку на полонині Плісце маркований доволі добре, а ще через популярність місцини, до колиби, майже завжди протоптані стежки.
Відстань від Осмолоди до Плісце ми подолали, порівняно, швидко, а хоча)... як завжди на підйомі "сили покинули мене") і останні кілька метрів доплентувався в кінці групи.
Коли я сі кину тої дурної звички - курити), якраз Новий рік на носі, мо з нового року? Ага, вже навіть не думаю про таке).
Прийшли. В колибі на полонині Плісце, як в вулику), весь перший поверх забитий під завязку, на "другому", а точніше під стріхою, було ще місце і ми практично без роздумів "окопували" вільну територію.
А народ все приходив і приходив, ті що приходили казали, що знизу йдуть ше), з часом колиба перетворилась на казкову рукавичку).
Якось відразу не помітив, що на "нашому" чердаку доволі прохолодно. На щастя все обійшлось і ніхто не занедужав.
Повечерявши, повлягались спати, а на наступний день почали налаштовувати побут.
Не помічали? Як тільки людина десь зупиняється, вона одразу починає щось змінювати довкола себе.
"Змінювали" і ми). Збирали, рубали, кололи дрова, палили в "загальній" печі - тепло від неї до нашого чердака майже не доходило, але принаймні закип'ятити трохи води і шось зварити можна було, правда давалось це дуже важко, якось зле той п'єц горів, чи то витяжка чи то шо). Окрім "змінювання" і облаштування, ще трішки займались міграцією) - двох вдалось пересилити в теплі кімнати на першому поверсі. Правда місця від цього більше не стало їх на нарах відразу замінили новоприбулі).
Тим часом довкола колиби почало виростати наметове містечко. Комерційна група усердно облаштовувала свій побут), вперше бачив комерційну групу "так близько"))). Здивувало - не помітив жодного "ниття", народ весело "окопався" в снігу, розставив намети, облаштував місце для багаття. Хм, чомусь в мене раніше було інше уявлення про "комерційні групи".
Якось в тій "побутовій" волокиті і майже минуло 31 січня 2017.
А ні, ще час від часу ми спілкувались з учасниками інших груп). Різноманітний нарід бував на "нашому" чердаку. Кожен зі своєю історією... хтось розказував "свої історії" і бачення, хтось ні, а хтось просто слухав. Хм, "історії", скільки назбирується тих історій: веселих, сумних, повчальних... та всякі є ті історії. Буває, що в зовсім чужих людей подібні оті історії, але лише подібні, бо як б там не було, а двох однакових історій не зустрінеш. Бувають ще історії які майже ніколи і нікому не розповідають, бувають чужі історії які чомусь нагадують тобі якусь з твоїх історій... але це все вже історії і всі історії мають обов'язково початок та кінець, тож вже краще для здоров'я згадувати лише веселі історії), а навіть якщо чиясь весела історія нагадає тобі одну з твоїх "сумних" то шо вже зробиш - смійся))), для суму і так завжди знаходиться час. Дивно лише те, що вже назбиралось тих історій "аж забагато", а мо й ні), все одно, вже давно на всі "історії" ти реагуєш або сміхом, або "кам'яною мордою".
Ще до нас заходив собака).
Собака, як виявилось, умів виконувати команди), народ взявся давати песу вказівки типу сидіти і дай лапу, а за успішне виконання вгощав собаку).
Ну от, до Нового року залишилось орієнтовно година, а ми "опитні туристи" не можемо навіть води закип'ятити на" загальній печі", щоб зварити щось). З тим "варенням" ледь не пробімбали оту мить коли шарик мотнув ще один кружок. Хм, чогось в той момент згадалось, як і минулу зустріч Нового року чуть не пробімбали, правда все було трішки за інших обставин і на роботі), дамн щось я почав скучати за "дежуркою", ну то таке - пройде))).
Шось ми таки зварили і здається вчасно ляпнули ото "З Новим роком").
Ось так й зустріли отой 2018, знайомі і незнайомі люди, довкола нас гори і ліс, з неба падає сніжок в колибі гамірно, після перших побажань та тостів народ помаленьку виходить на вулицю, лунають звуки гітари і відгомін пісень).
Вранці, ну не зовсім вранці), коли прокинувся, довкола вже знов тривав "побутовий процес", рубались дрова, палились печі, хтось збирався до вершини гори Грофа, а хтось вже встиг звідти прийти.
Виповз зі спальника, покурив і з словами: "починаю сходження на гору Грофа" - заліз знов в спальник).
Шось тєжко мені останнім часом прокидатись).
Народ час від часу цікавився, як там обстанівка і погода "на сходженні"), відповідав, що "тєпло і уютно", інколи добував руку з спальника, брав фотоапарат, піднімав до вікна, клацав і відправляв "фотозвіт" в "базовий табір").
Добре, що таки "зважились" кудись пройтись бо третій день сидіти в хаті то якось зовсім не тово). Також виповз з спальника щоб прийняти вже реальну участь в "сходженні"). Утеплились, "екіпірувались" і рушили.
Підйом доволі легкий, правда без рюкзаків), стежка протоптана, вітер "в межах норми", але все в хмарах(. Мабуть багато хто розділяє мою нелюбов до ходіння в хмарах), не так щоб вже надто і категорично, але коли ідеш, а навкруги видніються гори то таки веселіше.
Вийшли. Народ сі казив на вершині, дивувався намерзшим "горизонтальним" бурулькам, фотографувався, "лежав на вітрі", коротше - весело проводив час).
Мені подумалось про те, що перша вершина в 2018 в хмарах, невже всі наступні до кінця року будуть в мене також затягнуті "молоком"))). Ну в такі штуки я не дуже то й вірю то ж не дуже й переживав - якраз на одну сигарету,
викурив і в голові вже зовсім інші "переживання").
Потішились і пора вниз). Хоча і спускаючись люди не скучали), катались на дупі схилом, осідлали "мотоцикиль" з жерепу і снігу, катулялись в снігу і тд і тп. Добре коли люди не забувають, як це - просто радіти...
А ще, коли спустились трішки нижче то втрафили на "дно хмари").
Зійшли, а далі дуже довго і нудно палили піч, яка горіла ще гірше аніж вчора).
Ще трохи поспілкувались з рештою груп, побавились в карти та й полягали спати.
Вранці, завдяки комерційній групі яка виділила нам в користування свого пальника, ми таки випили кави і чаю та розігріли сніданок ("бавитися" з тою загальною пічкою вже ні в кого бажання не було).
Пора пакувати рюкзаки.
Промайнули три дні "походу", повертаємось в свої міста і села, залишаючи позаду засніжені вершини, сходимо в "цивілізацію".
Ось так ми й зустріли тоді ще Новий 2018 рік. Наша "історія" в 2018 лише починалась... а якою вона буде в "Новому році", як завжди на 99% залежить лише від нас.
Ще кілька фото з походу тут
Відео
Карта (мапа) маршруту тут
Зібралось нас менше ніж планувалось, але так є завжди, головне, що люди з якими хотілось зустріти цей Новий рік були поряд. Не всі звичайно ж, але на це я і не розраховував бо тих людей з якими виріс, зимою в похід не витягнеш точно та й літом не всіх і не завжди).
Їдем). В електричці виспатись не вдалось - будили звуки колядок які лунали з уст, музичних інструментів і навіть динаміків різноманітних фрілансерів, що безупину ходили туди-сюди вагонами, а так хотілось покімарити.
Зате в автобусі і бусі, що ми взяли з Долини до Осмолоди - виспався гарно, ями на дрозі не заважали, а навіть заколисували, група також не скаржилась - всі звикли вже до наших доріг "в глубінку". Водія троха шкода), але шо зробиш - то є жІзнь))).
Приїхали. Водій, на запитання чи є в нього бажання забрати нас з Осмолоди через кілька днів відповів, що більше ні за які гроші сюди не поїде).
Не поїде то не поїде, якось виберемось). Одягнули рюкзаки і вперед, до місць де снігу по коліна і вище, а хмари летять тобі прямо в писок.
Дорогою згадую, як в далекому 2012), топав тут у свій перший похід))).
Цікаві тоді були відчуття - щось змішане з ейфорії і "зара здохну").
Тепер я в курсі, що мене там чекає - все теж саме "зара здохну") і кожного разу нове відчуття ейфорії від того, що я тут, серед вже таких знайомих, але незважаючи на це, кожного разу різних - гір.
Вирішили іти до колиби на полонині Плісце, а далі вже буде видко чи будемо продовжувати запланований маршрут - все залежало від погоди.
Хача, мабуть), багато хто з групи вже здогадувався, що на Плісце буде таки організований "базовий табір" і максимум нам святять "радіалки" до найближчих вершин, а точніше вершини).
Правда, іноді над нами проскакувало чисте небо,
але прогнози на найближчі дні не тішили - вітер і хмари, а якщо ще врахувати різкі перепади температур, то і самим пертись не дуже охота, а тим більше вести людей які в горах не часто та й дурною то б було затією.
Ну вже, як буде так буде...)
Попереду засніжений карпатський ліс,
позаду залишилось болото низин, галасливі міста і села, шум, гам та суєта).
Тепер просто йти. Йдеться тут зовсім не так, як ми в "Чорнобилі" ходили), тут хоч кожен крок і дається важче, але все якось по-іншому - не "бісить" тебе важкість рюкзака, відстані та й зовсім нічого не "бісить") - мир, тишина і спокій.
А, і про "йти" - маршрут з Осмолодм до туристичного притулку на полонині Плісце маркований доволі добре, а ще через популярність місцини, до колиби, майже завжди протоптані стежки.
Відстань від Осмолоди до Плісце ми подолали, порівняно, швидко, а хоча)... як завжди на підйомі "сили покинули мене") і останні кілька метрів доплентувався в кінці групи.
Коли я сі кину тої дурної звички - курити), якраз Новий рік на носі, мо з нового року? Ага, вже навіть не думаю про таке).
Прийшли. В колибі на полонині Плісце, як в вулику), весь перший поверх забитий під завязку, на "другому", а точніше під стріхою, було ще місце і ми практично без роздумів "окопували" вільну територію.
А народ все приходив і приходив, ті що приходили казали, що знизу йдуть ше), з часом колиба перетворилась на казкову рукавичку).
Якось відразу не помітив, що на "нашому" чердаку доволі прохолодно. На щастя все обійшлось і ніхто не занедужав.
Повечерявши, повлягались спати, а на наступний день почали налаштовувати побут.
Не помічали? Як тільки людина десь зупиняється, вона одразу починає щось змінювати довкола себе.
"Змінювали" і ми). Збирали, рубали, кололи дрова, палили в "загальній" печі - тепло від неї до нашого чердака майже не доходило, але принаймні закип'ятити трохи води і шось зварити можна було, правда давалось це дуже важко, якось зле той п'єц горів, чи то витяжка чи то шо). Окрім "змінювання" і облаштування, ще трішки займались міграцією) - двох вдалось пересилити в теплі кімнати на першому поверсі. Правда місця від цього більше не стало їх на нарах відразу замінили новоприбулі).
Тим часом довкола колиби почало виростати наметове містечко. Комерційна група усердно облаштовувала свій побут), вперше бачив комерційну групу "так близько"))). Здивувало - не помітив жодного "ниття", народ весело "окопався" в снігу, розставив намети, облаштував місце для багаття. Хм, чомусь в мене раніше було інше уявлення про "комерційні групи".
Якось в тій "побутовій" волокиті і майже минуло 31 січня 2017.
А ні, ще час від часу ми спілкувались з учасниками інших груп). Різноманітний нарід бував на "нашому" чердаку. Кожен зі своєю історією... хтось розказував "свої історії" і бачення, хтось ні, а хтось просто слухав. Хм, "історії", скільки назбирується тих історій: веселих, сумних, повчальних... та всякі є ті історії. Буває, що в зовсім чужих людей подібні оті історії, але лише подібні, бо як б там не було, а двох однакових історій не зустрінеш. Бувають ще історії які майже ніколи і нікому не розповідають, бувають чужі історії які чомусь нагадують тобі якусь з твоїх історій... але це все вже історії і всі історії мають обов'язково початок та кінець, тож вже краще для здоров'я згадувати лише веселі історії), а навіть якщо чиясь весела історія нагадає тобі одну з твоїх "сумних" то шо вже зробиш - смійся))), для суму і так завжди знаходиться час. Дивно лише те, що вже назбиралось тих історій "аж забагато", а мо й ні), все одно, вже давно на всі "історії" ти реагуєш або сміхом, або "кам'яною мордою".
Ще до нас заходив собака).
Собака, як виявилось, умів виконувати команди), народ взявся давати песу вказівки типу сидіти і дай лапу, а за успішне виконання вгощав собаку).
Ну от, до Нового року залишилось орієнтовно година, а ми "опитні туристи" не можемо навіть води закип'ятити на" загальній печі", щоб зварити щось). З тим "варенням" ледь не пробімбали оту мить коли шарик мотнув ще один кружок. Хм, чогось в той момент згадалось, як і минулу зустріч Нового року чуть не пробімбали, правда все було трішки за інших обставин і на роботі), дамн щось я почав скучати за "дежуркою", ну то таке - пройде))).
Шось ми таки зварили і здається вчасно ляпнули ото "З Новим роком").
Ось так й зустріли отой 2018, знайомі і незнайомі люди, довкола нас гори і ліс, з неба падає сніжок в колибі гамірно, після перших побажань та тостів народ помаленьку виходить на вулицю, лунають звуки гітари і відгомін пісень).
Вранці, ну не зовсім вранці), коли прокинувся, довкола вже знов тривав "побутовий процес", рубались дрова, палились печі, хтось збирався до вершини гори Грофа, а хтось вже встиг звідти прийти.
Виповз зі спальника, покурив і з словами: "починаю сходження на гору Грофа" - заліз знов в спальник).
Шось тєжко мені останнім часом прокидатись).
Народ час від часу цікавився, як там обстанівка і погода "на сходженні"), відповідав, що "тєпло і уютно", інколи добував руку з спальника, брав фотоапарат, піднімав до вікна, клацав і відправляв "фотозвіт" в "базовий табір").
Добре, що таки "зважились" кудись пройтись бо третій день сидіти в хаті то якось зовсім не тово). Також виповз з спальника щоб прийняти вже реальну участь в "сходженні"). Утеплились, "екіпірувались" і рушили.
Підйом доволі легкий, правда без рюкзаків), стежка протоптана, вітер "в межах норми", але все в хмарах(. Мабуть багато хто розділяє мою нелюбов до ходіння в хмарах), не так щоб вже надто і категорично, але коли ідеш, а навкруги видніються гори то таки веселіше.
Вийшли. Народ сі казив на вершині, дивувався намерзшим "горизонтальним" бурулькам, фотографувався, "лежав на вітрі", коротше - весело проводив час).
Мені подумалось про те, що перша вершина в 2018 в хмарах, невже всі наступні до кінця року будуть в мене також затягнуті "молоком"))). Ну в такі штуки я не дуже то й вірю то ж не дуже й переживав - якраз на одну сигарету,
викурив і в голові вже зовсім інші "переживання").
Потішились і пора вниз). Хоча і спускаючись люди не скучали), катались на дупі схилом, осідлали "мотоцикиль" з жерепу і снігу, катулялись в снігу і тд і тп. Добре коли люди не забувають, як це - просто радіти...
А ще, коли спустились трішки нижче то втрафили на "дно хмари").
Зійшли, а далі дуже довго і нудно палили піч, яка горіла ще гірше аніж вчора).
Ще трохи поспілкувались з рештою груп, побавились в карти та й полягали спати.
Вранці, завдяки комерційній групі яка виділила нам в користування свого пальника, ми таки випили кави і чаю та розігріли сніданок ("бавитися" з тою загальною пічкою вже ні в кого бажання не було).
Пора пакувати рюкзаки.
Промайнули три дні "походу", повертаємось в свої міста і села, залишаючи позаду засніжені вершини, сходимо в "цивілізацію".
Ось так ми й зустріли тоді ще Новий 2018 рік. Наша "історія" в 2018 лише починалась... а якою вона буде в "Новому році", як завжди на 99% залежить лише від нас.
Ще кілька фото з походу тут
Відео
Карта (мапа) маршруту тут
Немає коментарів:
Дописати коментар