Фото з походу на гору Кукул / Photos from the hike to the mountain Kukul

 Ранок в горах, поблизу села Вороненко / Morning in the mountains near the village Voronenko

Третій соло похід. Гора Кукул.

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

   Третій соло похід. Як і у випадку з мандрівкою в Чернівці і Хотинську фортецю, можливість кудись виїхати за межі Львівської області з'явилась нежданно-негадано.
   Вільного часу майже три дні, вирішую іти в похід. Склалось так, що люди з котрими переважно ходжу, або уже в поході, або не можуть приєднатись.
    Ось і прийшов час для третього соло походу). З переглянутих варіантів маршрутів - обрав іти з Вороненка на гору Кукул і спускатись в Ворохту. Протяжність маршруту приблизно 25 км, в село Вороненко доберусь поїздом Львів-Рахів, з Ворохти до Львова доїхати уже не проблема у час повинен вкластись).
   15:57 відправлення зі Львова, а далі 6 годин в поїзді.
   Поки в тамбурі чекав на зупинку, встиг поговорити з місцевою мешканкою, краще б не говорив). Наслухався історій, про рись, що завелась неподалік села і кілька днів тому з'їла барана, про вовків, котрі, як розповіли чабани, нещодавно перейшли границю, яку з границь - стару чи нову, уточняти не було бажання, вистачало з мене рисі).
   22:30 село Вороненко. Те, що пише в білеті 21:57 - брехня, як сказала місцева мешканка, потяг Львів-Рахів, завжди прибував у Вороненко о 22:20, тепер, правда, приїхав трішки пізніше). Вийшли з потяга, розійшлись. Ввімкнув ліхтарик, іду собі і думаю то про рись то про вовків))), а довкола темно, зорі світла багато не дадуть, місяця зовсім ніде не видно, добре, що хоч замінив батарейки в ліхтарику.
   Поки ішов селом, під гавкіт собак і де не де світла від лампочок на веранді будинків, думки про рисей і вовків були, якісь, веселіші) "от класно було б побачити рись" - думав собі,  та коли дійшов майже до краю села і єдиним джерелом світла залишився мій ліхтарик, котрий освітлював, хоч і прекрасно, але тільки строго туди, куди я дивився, а різні звуки доносились з боків), згадав собі, як колись читав про Карпатську рись, був там розділ про те, як вона полює, коротше, можна і не встигнути побачити рись))), та й нічого доброго, уява, не малювала про зустріч з вовками.
   До запланованого місця ночівлі так і не дійшов, знайшов більш-менш рівну ділянку під намет і зупинився на ніч). Розклав намет, поглянув на небо чи не хмариться і побачив Чумацький Шлях, рисі з вовками зачекають, час подумати про них ще буде коли залізу в спальний мішок і буду прислухатись до звуків навколо намету), а зараз просто стояв і дивився на небо, за три місяці, що не був в горах уже й забув про те, що в небі над Україною можна побачити диво під назвою - Чумацький Шлях, в місті цього не побачиш.
   Заснув швидко, мабуть втома і недосипання - сильніша за диких звірів намальованих уявою).
   Ранок. Вночі мене ніхто не з'їв, тож спакував намет і мабуть ліхтарик разом з ним, бо не міг його ніде знайти, закинув усе в рюкзак та й пішов до цілі походу гори Кукул, хоча мабуть слово "цілі" не зовсім підходить, адже уже давно основною ціллю походу, для мене - є похід.
   Ранковий туман, помаленьку, розганяв вітер

Карта (мапа) маршруту на гору Кукул

   Маршрут: село Вороненко - полонина Буковина - полонина Григорівка - полонина Середня - полонина Озірна - полонина Кукул - Гора Кукул - полонина Лаб'єска - Ворохта. 

Клікніть по зображенню, щоб збільшити

Цікаве чи нудне життя, що обрати?

   ...або, подорожуйте рідним краєм.

   Тільки ми робимо своє життя нудним чи навпаки - цікавим.
   Якось, дивлячись, тупувате, чи то шоу чи то програму, під назвою "Простак за кордоном" почув фразу: "Я не бачив пірамід, але і більшість місцевих їх не бачили", згадав як в фільмі "В диких умовах" головного героя, один з місцевих пропонує підвезти і коли чує куди йому потрібно то відповідає, що прожив в цих місцях вже років шість і ніколи не чув про це місце.
   До чого я це все написав? А от до чого - ми сидимо вдома, дивимось рекламу і передачі про дивні місця у світі, складаючи гроші на банальний тур в якому так само будемо лежати і дивитись на те саме кожен день, тільки в іншій обстановці, зате - це круто, бо так каже ящик).

 
   Принаймні так роблять 99% людей котрих я знаю, іноді їхні мрії про подорож накриваються "мідним тазом" чи правильніше сказати - обставинами: не дали відпустку, змінився курс долара і тд і тп. і знову приходиться лежати перед ящиком та дивитись на дивні місця та жалітись на нудне життя.

   А зробити своє життя цікавішим можна без значних затрат та й чекати відпустки для цього непотрібно. Вистачить вихідних днів, щоб подорожувати рідним краєм. Скільки цікавих місць в Україні, скільки з них на відстані кількох кілометрів від вас, а в скількох ви були?
   Все, що потрібно для того щоб зробити життя цікавим - тільки мандрувати, але коли вже приїхали кудись то ходіть дивіться, а не, до прикладу, приїхавши в гори, сидіти так само в чотирьох стінах, або пити пиво в місцевих забігайлівках - зате в горах).
 

   Декотрі з цікавих місць можна знайти тут, або сплануйте свою подорож самі, головне не сидіти на місці продовжуючи жити нудним життям, а робити крок до нового - цікавого життя.

Туристичне спорядження, або що брати з собою в похід (літній варіант).

   Що таке туристичне спорядження? Все просто беремо рюкзак, пакуємо в нього все, що нам знадобиться в поході і от те, що в нього помістилось та навішали на нього, крім їжі, буде нашим туристичним спорядженням яке ми беремо з собою в похід. Що брати з собою? Щоб визначитись з цим питанням пораджу вам те, що колись прочитав в одній цікавій книзі під назвою  "Нехай тобі присняться гори", беремо всі речі котрі на нашу думку знадобляться нам в поході і складаємо їх на купку, тепер цю купку ділимо на дві купки, в першу купку кладемо речі без котрих реально не обійтись, а на другу речі, що не так уже й необхідні в поході, наприклад: косметика, зарядне до телефону, три пари джинсів, сім футболок, подушка, домашні тапочки, улюблену плюшеву іграшку, усі томи книги "Війна і мир",  далі дивіться самі на купку і вирішуйте, що ви взяли просто так, аби було, а не тому, що ця річ реально необхідна та сміло відкладайте їх на другу купку, бо більше нічого до прикладу придумати не можу). Книга радить повторити цей процес ще раз з першою купкою, але це вже мабуть буде перебір, так можна робити хіба з одягом, що беремо в похід, бо інколи люди з собою наберуть стільки шмаття, що аж смішно, як от я в в своєму першому поході на три дні взяв п'ять футболок, зате не взяв шапки).

   А тепер, розберемось з потрібним спорядженням, щоб не вийшло, як у мене з шапкою). Якраз збираюсь в гори тож будемо паковувати рюкзак разом.

Фото з походу до витоків річок Стрий і Опір / Photos from a hike to the sources of rivers Striy and Opir

Україна

Львівська / Закарпатська області

Вододільний хребет

Карпати

Ukraine 

Lviv / Transcarpathian region 

Dividing Range

Carpathians

Як все починалось. Похід до витоків рік Стрий і Опір. Бескиди, гора Явірник.

   Маршрут: село Бескид - перевал Бескид - гора Явірник - витоки рік Стрий і Опір - Лавочне.

   Повернувшись з походу на гору Параска, думав, що найближчим часом буду лише валятись на дивані, таки не зовсім простий маршрут я обрав, один з учасників походу, котрий ішов в гори перший раз, сказав, що тепер підійматись буде тільки на пік диван). Та пройшло два дні і я уже в пошуках нових маршрутів штурмую сайти мандрівників).
   Тепер, знаючи уже, що навіть невисокі гори бувають важкодоступні, маю на меті знайти, щось дійсно легеньке, типу прогулянки в парку, але в горах))), без великих перепадів висот, щоб весь час іти по дорозі і не блукати, тоді я ще навіть не здогадувався, що трішки заблукати стане майже традицією моїх походів))), не блукаю, поки що, тільки в соло походах.
   Переглянувши купу маршрутів, знаходжу те що потрібно - похід вихідного дня, протяжністю 16 кілометрів, для новачків, маршрут пролягає з села Бескид до однойменного перевалу, а звідти на гору Явірник, далі до витоків рік Стрий, Опір і спуск в село звідки потрібно дійти до станції в Лавочному.
   Маршрут який розрахований на один день, я розбив на два з ночівлею біля витоків Стрия та Опору, спакував рюкзак, зібрав знайомих і вирушили ми в похід.
   Тією ж електричкою Львів-Лавочне, якою ми їхали до села Верхнє Синьовиднє коли ішли на Параску, тепер добирались до станції Бескид, до речі станція Бескид знаходиться найвище над рівнем моря в Україні. Хоч їхати довго, навіть встигли перекусити по дорозі,  зате за вікном мальовничі краєвиди.