Ура, збулась ще одна мрія), нарешті я таки буду зустрічати Новий рік в горах. Не те щоб ця дата була для мене вже, аж такою значущою, але... стадні інстинкти ще ніхто не відміняв і якщо весь світ встрічає той момент коли стрілки годинників проскочать цифру 12 чи 24, а мо 00 і підуть на новий круг - то тра й мені).
Зібралось нас менше ніж планувалось, але так є завжди, головне, що люди з якими хотілось зустріти цей Новий рік були поряд. Не всі звичайно ж, але на це я і не розраховував бо тих людей з якими виріс, зимою в похід не витягнеш точно та й літом не всіх і не завжди).
Їдем). В електричці виспатись не вдалось - будили звуки колядок які лунали з уст, музичних інструментів і навіть динаміків різноманітних фрілансерів, що безупину ходили туди-сюди вагонами, а так хотілось покімарити.
Зате в автобусі і бусі, що ми взяли з Долини до Осмолоди - виспався гарно, ями на дрозі не заважали, а навіть заколисували, група також не скаржилась - всі звикли вже до наших доріг "в глубінку". Водія троха шкода), але шо зробиш - то є жІзнь))).
Приїхали. Водій, на запитання чи є в нього бажання забрати нас з Осмолоди через кілька днів відповів, що більше ні за які гроші сюди не поїде).
Не поїде то не поїде, якось виберемось). Одягнули рюкзаки і вперед, до місць де снігу по коліна і вище, а хмари летять тобі прямо в писок.
Дорогою згадую, як в далекому 2012), топав тут у свій перший похід))).
Цікаві тоді були відчуття - щось змішане з ейфорії і "зара здохну").
Тепер я в курсі, що мене там чекає - все теж саме "зара здохну") і кожного разу нове відчуття ейфорії від того, що я тут, серед вже таких знайомих, але незважаючи на це, кожного разу різних - гір.
Зібралось нас менше ніж планувалось, але так є завжди, головне, що люди з якими хотілось зустріти цей Новий рік були поряд. Не всі звичайно ж, але на це я і не розраховував бо тих людей з якими виріс, зимою в похід не витягнеш точно та й літом не всіх і не завжди).
Їдем). В електричці виспатись не вдалось - будили звуки колядок які лунали з уст, музичних інструментів і навіть динаміків різноманітних фрілансерів, що безупину ходили туди-сюди вагонами, а так хотілось покімарити.
Зате в автобусі і бусі, що ми взяли з Долини до Осмолоди - виспався гарно, ями на дрозі не заважали, а навіть заколисували, група також не скаржилась - всі звикли вже до наших доріг "в глубінку". Водія троха шкода), але шо зробиш - то є жІзнь))).
Приїхали. Водій, на запитання чи є в нього бажання забрати нас з Осмолоди через кілька днів відповів, що більше ні за які гроші сюди не поїде).
Не поїде то не поїде, якось виберемось). Одягнули рюкзаки і вперед, до місць де снігу по коліна і вище, а хмари летять тобі прямо в писок.
Дорогою згадую, як в далекому 2012), топав тут у свій перший похід))).
Цікаві тоді були відчуття - щось змішане з ейфорії і "зара здохну").
Тепер я в курсі, що мене там чекає - все теж саме "зара здохну") і кожного разу нове відчуття ейфорії від того, що я тут, серед вже таких знайомих, але незважаючи на це, кожного разу різних - гір.
