Карта маршруту Вільшанське водосховище та Полонина Красна

   Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (полонина Красна) - село Усть-Чорна (приблизно 46 кілометрів)

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Починається маршрут на початку села Противень (якщо їхати з Міжгір'я), неподалік монастиря Успіння Пресвятої Богородиці. Чому саме звітам? Бо якщо добиратись зі Львова - це, на мою думку, найкращий варіант щоб потрапити до Вільшанського водосховища, звичайно є й інші можливості, але тут все просто, без пересадок і тому подібного, правда потрібно трішки пройтись, але ж і так збираєтесь в похід).

Час)

   І знову про час, а точніше, як його бракує.

   Вже вдруге, за цей рік, не встигаю шось накалякати про свої походи, навіть раз в місяць, як колись собі запланував - аби часом не забулось.
   Більше року минуло з походу на полонину Красна, а шем так нічо і не занотував.

   А скільки, ще походів було після цього і все помаленьку стирається. Ні загальні спогади звичайно залишаться, але...
   Час є час, щоб не робив, а він обов'язково все зітре.
   Пора засідати за мемуари, бо ото прихватить скліроз і всьо, навіть не буду знав, шо вже був на Красній, а разом з "мемуарами" і пробувати описувати, щось зі "свіжого" якщо таке буде і якщо на це все буде час...

Фото з походу на Свидовець "Четверта частина")

Україна

Карпати

Свидовець

Від Рахова до села Білин

Свидовець. Частина четверта)

   Чому четверта? Бо моя епопея походів на Свидовець розпочалась ще з походу в 2014 - це була перша). Літом і восени 2017 я ще двічі ходив на Свидовець, але все ніяк не вдавалось пройти його всього - то час, то погода, то погода й час. Навіть після четвертої вилазки ще залишилось кілька вершин на цьому хребті до яких мене не донесло.
   Про "другий" і "третій" похід ще щось накалякаю шоб було собі "на пам'ять", коли засяду) за "мемуари", а зара - про "четвертий".
   Приїхали ми в Рахів пообіді, докупили продуктів і пігнали до гори по синьому маршруту.

   "Пігнали" то сильно сказано), ну, як я можу гнати вверх з своєю дурноватою залежністю від дзигарів?) Але, то вже таке ...
   Розглядаючи віддалений закуток міста, місячи болото дороги, слухаючи відгомін машин і поїздів внизу, шукаючи маркер маршруту на перехрестях вулиць. Помалу-помалу і піднялись над Раховом.

   Вже доводилось в одному з походів дивитись на Рахів зверху, правда то було вночі і якщо бути точнішим, бачили ми тоді лише вогні Рахова. Тепер ж місто присипане снігом, правда зовсім мало, оно дахи вже без снігу та й на дорогах багнюку. Ну, як не як, а скоро закінчиться перший місяць весни. Народ в соцмережах вже крокусів хоче))), а де їх взяти? В горах ще сніги, хоча й тут вони помалу відступають перед весняним сонцем.

Карта маршруту по Свидовцю. Частина четверта)

   Маршрут: Рахів - гора Терентин - полонина Думин - полонина Довжина - село Білин (приблизно 19 кілометрів)

Клікніть по зображенню щоб збільшити

   Добратись до початку маршруту, в Рахів, немає жодних проблем, в місті хороше автобусне та залізничне сполучення.

   Згідно мапи, синій маршрут з Рахова на Свидовець починається одразу за мостом неподалік вокзалу,

Фото з походу "Майже до Петроса)"

Україна

Карпати

Кваси

Полонина Менчул

Гора Копиця

Гора Шешул

З Квасів і майже до Петроса)

   Приїхали в Кваси потягом Київ-Рахів. З Квасів починається наш маршрут до Петроса.

   Йдемо. Дорогою в голові "вспливають") спогади, як давним-давно - в 2013), я топав цими місцями, шукав серед ночі початок маршруту, ішов з думкою "скільки б то пройти так, шоб задалеко не було бо ше шось зіст, зак спати буду"))) - я тоді тільки вдруге йшов соло і ше не впевнений в тому, що "я несмачний") і, що можу сміло спати де хочу і коли хочу без страху бути з'їждженим). Та й далеко тоді не зайшов - заночував біля закинутої будівлі яка в проекті мала стати базою відпочинку для космонавтів.
   Є доволі цікава легенда щодо цієї будівлі і місця де її почали будувати. Розповідають, що на місці теперішньої руїни, колись селились "мольфари", "совєтам" місце приглянулось і вирішили вони тут збудувати базу відпочинку, а мольфарів "виселити". Мольфари пішли, але на останок побажали "всього найкращого" майбутній будівлі і "забудовникам". Базу відпочинку так й не добудували, "забудовників" та й тієї "вєлікой дєржави" вже давно немає, а мольфари? А мольфари, кажуть, ще є і ще довго будуть).