Маршрут: Шибене - полонина Луковиці - полонина Озірний - полонина Масний Присліп - урочище Штефулец - урочище Альбин - полонина Мількова - гора Чивчин - кордон - полонина Радул - полонина Щівник - гора Вихід - гора Васкул - гора Піп Іван Чорногірський - гора Вухатий Камінь - гора Смотрич - Дзямброня
Не близько отой Чивчин і Гринявські гори від рідного села, але то всьо в порівнянні і вже від того, як та з чим порівнюєш, то може вийти так, що нема нічого далекого, чи близького.
До Ворохти потягом, з Ворохти автобусом в Верховину, а з Верховини в Шибене... хм, якось навіть не пасує отой легендарний транспорт "автобусом" називати, але ото ним ми й приїхали в Шибене.
Прийшли на заставу, там дівка в формі глянула наші паспорти, кинула оком на роздруковану заявку про дозвіл з маршрутом, та й сказала, шо можемо йти.
Дозволу ніякого нам не видали, ну крім усного, але як можемо то можемо, паспорти в нас ж при собі, а вільне пересування Україною, ще ніхто не відміняв. Тож йдемо і совість а ні ні.
Наш маршрут до гори Чивчин починається одразу від прикордонної застави в Шибеному. Маркування немає, лише на карті є штрих-пунктирна лінія нанесена поверх позначок доріг через Гринявські гори, а далі в урвища Штефулец та Альбин і звідти вже на Чивчин. Отой "штрих-пунктирний" маршрут, ще зіграє з нами "веселий" жарт, але то буде потім, а поким...
... а поким, ми підіймались до полонини Луковиці добротною дорогою, час від часу відпочиваючи в затінку дерев, бо спека була аж страх і збирали гриби.
Добре, шо тільки збирали, а не жерли, бо гриби виявились отруйними. Хоч на вигляд такі нічо і грибом пахне, але коли їх розламати, одразу синіють, а основа ніжки червонувата.
Чортів гриб, певно, ото був. Повикидали їх кібенумать.
