Писав я, писав про осінь і написав цілий твір про осінь, але потім, як почитав... Коротше всю ту купу букв можна було звести до того трагічного вірша про осінь на одну лінійку).
Витер я ту всю дурню, бо кому вони потрібні ті соплі?) Тре мислити позитивно, бо кажуть всі думки стають реальністю - ну якось так, дослівно не пам'ятаю.
А мислити позитивно заважає новини з ящика, зарплата, курс долара, вибори через які мусів топати понаднормово на роботу, ще й годинник перевели).
Ну робота то окрема тема, можна вже сміло прирівняти до куріння - здоров'ю шкодить, задоволення ніякого, користі - тим більше, а кинути важко))), а ні - від куріння інколи отримуєш - хоч малесеньке, але задоволення. Увага хто не курить, навіть ніколи не пробуйте бо то малесеньке задоволення нічого не варте в порівнянні з противними наслідками куріння.
Навіть не встиг дописати про площу Ринок,
з серії публікацій про Львів, до терміну який собі намітив, а вже так мало залишилось, але тут, ще й трохи, моя вроджена лінь зіграла невелику роль).
То всьо таке - якось воно буде. Поїхав на вокзал взяв квитки в укрзалізниці, завтра поїду роздивлятись картинки осені, далеко від дому).
Бо там вже буде далеко до лямпочки: курси валют, результати виборів, котра зараз година (правда не довго, бо тре буде повертатись, а поїзда в нас ходять по графіку). Зате, на деякий час нові враження змінять стандартний набір картинок з дороги "дім-робота", а цього вистачить, щоб підтримати ту іскру котра, ще не дає, остаточно, проміняти мрію на їжу, а сонячні промені світанку на масляний обігрівач).
