Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи

Ялинський водоспад та Піп Іван Мармароський

   Маршрут: село Ділове - водоспад Ялинський - гора Щевора - полонина Щевора - полонина Латундур - полонина Квасний - Піп Іван Мармароський - полонина Лисича - потік Білий - Ділове.


   Мармароси, як давно я хотів пройтись в цих горах та все ніяк і от відпустка, а отже можна наперед знати коли зможеш піти в похід та заздалегідь подати заявку на перебування в прикордонній зоні, як цього вимагає закон, а ще зібрати групу, коротше - нормально підготуватись до походу, бо переважно в мене виходить так - зранку взнаю, що є можливість кудись поїхати зі Львова, до обіду купляю білет та продукти і пакую рюкзак, а після обіду вже їду в поїзді чи автобусі до початку маршруту).
   Маршрут Мармаросами я запланував аж на 120 кілометрів, правда в планах було пройти не тільки Мармароси, а ще одне цікаве місце в Українських Карпатах, але погода, кількість снігу і ще деякі обставини не дали втілити заплановане, та про все по порядку...
   Склалось так, що за тиждень до запланованої дати початку походу мене відправили в відрядження, тож закінчував підготовку знайомий з яким ми колись ходили Чорногорою, він і спланував добиратись в Ділове зі Львова, не поїздом Львів - Рахів, як хотів я та як їздили мої знайомі, а поїздом Львів - Солотвино і цей варіант набагато кращий бо Рахівський приїздить в Рахів пізно вночі і потрібно чекати ранку щоб пересісти на автобус та їхати в Ділове, правда Солотвинський їде довше, зате - завалився на полку в вагоні і спиш всю дорогу плюс не потрібно вночі шукати місце де б поблизу вокзалу поставити намет.
   9:05 виходимо на вокзалі в Солотвино, за кілька кроків від потягу до нас підходить мужчина та питає чи потрібен бус, спитали за скільки відвезе в Ділове, у відповідь чуємо:"20", якось невірячи в ціну, переживаю легенький шок, бо навіть не сподівався за таку ціну їхати приватним бусом з Солотвино в Ділове і мабуть від шоку ляпаю: "з кожного?" відповідь добиває: "та ні за всіх", тут шок переживає вже вся група, один таки оговтавшись перепитує: "20 гривень?", тепер шок вже був в хлопа, правда він справився з ним за секунду і відповів:"ні 20 євро", ми чемно подякували і пішли на автостанцію, по дорозі порадивши одному з групи зняти його гамераканського капелюха бо зараз ше в рейсовому автобусі будемо за валюту їхати).
   Від вокзалу до автостанції іти недовго, ось карта.


   Білет до Ділового обійшовся в 17 гривень, правда в касі брати не рекомендую, бо коли приїхав автобус то водій добродушно назвав нас антонімом до слова "мудрі" хлопці, "мудрі" хлопці не могли знати, що за ранковий рейс водій заробив менше ніж хотів, тож без докорів сумління закинули рюкзаки в автобус і поїхали вздовж Українсько-Ромунського кордону в Ділове.

Краса рідного краю, яка врятує від нудьги)

   Нудьга - штука, яка приходить до всіх без розбору).
   Осінню і так день стає коротшим, а до цього ще й годинники перевели назад. Тепер повертаєшся з роботи темно, прийшов додому ввімкнув лампу натиснув кнопку на системнику і під гудіння коробочки сидиш перед монітором і думаєш чим себе зайняти до часу коли захочеться спати.
   Перевірив пошту, відписав віртуальним друзям, передзвонив реальним - дружно вирішили, що всі вже стомлені щоб кудись іти, передивився новини від віртуальних, пішов на кухню, перекусив, подивився кіно чи врятував, кілька разів, світ борючись з чисельно переважаючим тебе злом, в якісь забавці, знову безцільно побродив просторами мережі і через три чотири дні розумієш - ось він, твій варіант кінострічки "День бабака", а з розумінням приходить - нудьга.  
   Набридло читати пости якими народ: описує світ, скаржиться на інших, пускає рожеві соплі, займається спортом, змінює країну, обурюється, пояснює, що правильно, а що ні - не встаючи з крісел і все тими самими статусами в соцмережах, котрі читав ще рік тому.
   Закриваю все це, відкриваю папку в якій зберігаю фотографії з моїх подорожей та переглядаю фото і відео, яких назбиралось уже більше 30гб. І нудьга відступає, уже замість безцільного перегляду сторінок, планую нову подорож, а вже найближчими вихідними візьму свій потертий рюкзак і вирушу кудись, щоб наповнити життя новими враженнями.


   Звичайно зірватись з місця і вирушити на інший кінець світу, щоб наповнити життя - життям, важкувато принаймні мені, принаймні зараз, та знаю, що є люди котрі з легкістю, коли розуміють, що життя перетворюється на існування, кидають нудне і вирушають на зустріч новому і щоб зважитись на це, їм не потрібно навіть цілого дня). Та краса рідного краю рятує від нудьги не гірше від заморських берегів). А для подорожі до одного з красивих місць іноді вистачає одного дня.


Фото з походу на гору Кукул / Photos from the hike to the mountain Kukul

 Ранок в горах, поблизу села Вороненко / Morning in the mountains near the village Voronenko



Цікаве чи нудне життя, що обрати?

   ...або, подорожуйте рідним краєм.

   Тільки ми робимо своє життя нудним чи навпаки - цікавим.
   Якось, дивлячись, тупувате, чи то шоу чи то програму, під назвою "Простак за кордоном" почув фразу: "Я не бачив пірамід, але і більшість місцевих їх не бачили", згадав як в фільмі "В диких умовах" головного героя, один з місцевих пропонує підвезти і коли чує куди йому потрібно то відповідає, що прожив в цих місцях вже років шість і ніколи не чув про це місце.
   До чого я це все написав? А от до чого - ми сидимо вдома, дивимось рекламу і передачі про дивні місця у світі, складаючи гроші на банальний тур в якому так само будемо лежати і дивитись на те саме кожен день, тільки в іншій обстановці, зате - це круто, бо так каже ящик).



 
   Принаймні так роблять 99% людей котрих я знаю, іноді їхні мрії про подорож накриваються "мідним тазом" чи правильніше сказати - обставинами: не дали відпустку, змінився курс долара і тд і тп. і знову приходиться лежати перед ящиком та дивитись на дивні місця та жалітись на нудне життя.


   А зробити своє життя цікавішим можна без значних затрат та й чекати відпустки для цього непотрібно. Вистачить вихідних днів, щоб подорожувати рідним краєм. Скільки цікавих місць в Україні, скільки з них на відстані кількох кілометрів від вас, а в скількох ви були?
   Все, що потрібно для того щоб зробити життя цікавим - тільки мандрувати, але коли вже приїхали кудись то ходіть дивіться, а не, до прикладу, приїхавши в гори, сидіти так само в чотирьох стінах, або пити пиво в місцевих забігайлівках - зате в горах).
 

   Декотрі з цікавих місць можна знайти тут, або сплануйте свою подорож самі, головне не сидіти на місці продовжуючи жити нудним життям, а робити крок до нового - цікавого життя.


Фото з подорожі в Чернівці / Photo from a trip to Chernivtsi

   Чернівці - вперше письмово згадуються в грамоті Александра (Олександра Доброго) 8 жовтня 1408 року, та перші поселення на місці сучасних Чернівців виникли задовго до вказаної дати. В передмістях та околицях Чернівці виявлено поселення трипільської культури. 

   Chernivtsi, first mentioned in writing - literacy Alexander (Alexander the Good) 8 October 1408, but the first settlement on the site of modern Chernivtsi emerged long before that date. In the suburbs and outskirts Chernivtsi found settlement Tripoli culture.


Чернівецький національний університет / Chernivtsi National University



Фото з подорожі в Стільське городище / Photos from travel to ancient settlement Stilsko

   Стільське городище  існувало в IX-XIст. за деякими з версій - середньовічна столиця білих хорватів. Знаходилось на території сіл: Стільсько, Ілів, Дуброва - загальною площею приблизно 250 га, для порівняння Київ в Xст. займав площу приблизно 9,8 га. Більше інформації про Стільске городище можна дізнатись прочитавши працю Ореста Корчинського "РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО НА ВЕРХНЬОМУ ДНІСТРІ"

   Stilsko ancient settlement existed in the IX-XIst. for some of the versions - the medieval capital of the White Croats. Was located in the villages: Stilsko, Iliv, Dubrova - total area of ​​approximately 250 hectares, for comparing Kyiv in Xst. occupied an area of ​​approximately 9.8 hectares. More information about Stilske ancient settlement can be found by reading the work of Orestes Korchynskyi "Medieval bridge on the upper Dniester"

Україна
Львівська область
Миколаївський район
Ukraine
Lviv region
Mykolaiv region


Дорогою до Стільського городища / Road to Stilsko ancient settlement



Похід Петрос - Говерла

   Мій другий соло похід. Знайомство з Чорногорою.

Маршрут: Кваси - гора Петрос- гора Говерла - Заросляк.

   Вже пройдені гори: Висока, Ігровець, СивуляПікуй, Парашка (Параска), Лопата, Великий Верх, Плай, Темнатик. А на найвищій вершині України, горі Говерла ще не побував, тож виправляючи такі справи, беру квиток на потяг і вирушаю...
   15:57 виїжджаю поїздом Львів-Рахів, крім мене в вагоні, з мандрівників, ще сім поляків, які також їдуть відвідати Чорногору. З їхніх розмов (польський знаю недуже) зрозумів, що для них Чорногірський хребет - дикі місця, мало не частина гір куди не ступала нога людини))). Мабуть ця група не була в наших Сколівських бескидах де маркування зроблено - аби було, а зустріти туристичну групу можна тільки на місцях ночівлі і то не завжди. Цікаво, як у них, в Європі, розвинений гірський туризм. 
   Слухаючи музику в плеєрі і роздивляючись неньку Україну, через вікно потягу, вибігаючи перекурити на зупинках, довіряючи охорону рюкзака полякам, інколи кімарячи під стукіт коліс, доїхав до села Кваси. 
   22:39 Виходжу з потяга з надією, що будуть ще мандрівники, та на вокзалі з туристичним рюкзаком тільки я. Ну що ж, дістаю карту ліхтарик і компас, і пробую вийти на маршрут, проблем з цим не виникає, від вокзалу виходжу на трасу, далі п'ятсот метрів по трасі на північ і я уже біля таблички з маркером маршруту. Звірившись з картою іду далі, до місця ночівлі, яке позначене на карті ще йти і йти. Хм, якось незручно іти одному в гори вночі ще й місцями де ти вперше. Та пройшовши менше кілометра доходжу до закинутої будівлі на краю села, по лівій стороні дороги на невеликому підвищенні чути звуки гітари і голоси. Видираюсь верх і бачу ціле наметове містечко. Що ж іти одному вночі не прийдеться). Знаходжу вільне і рівне місце, розкладаю намет, вечеряю і лягаю спати.
   Ранок, погода чудова, наперекір всім сайтам, з надією, що сонячно буде увесь день, складаю намет, випиваю каву, пакую рюкзак і вирушаю до гори Петрос. 
   Недалеко від місця ночівлі КПП Карпатського біосферного заповідника.


   Тут мене зустрічає єгер. Поцікавившись чи є у мене номера телефонів МНС і моїм досвідом походів, виписує квиток та на всякий випадок записує свій номер телефону з іншої сторони квитка, кажучи, що нехай буде, в горах різне буває, бажає щасливої дороги. 

Київ. Майдан Незалежності / Євромайдан

   Опишу Вам все що чув і бачив на головній площі країни майдані Незалежності, площі яка вже стала одним з символів боротьби нашого народу. Отож Євромайдан...




Хто стоїть на майдані Незалежності?

   Говорять про те, що на майдані тільки західна Україна, неправда, зустрів дівчат з Донецька з медичною освітою, що допомагають в операційній Українського дому, хлопців з Луганська - бійців Самооборони, дівчина з Криму -  волонтер на кухні біля нашого намету. А ще Суми, Дніпропетровськ, Харків тож коли ви чуєте: "о кучке бандеровцев, которые захватили Киев" (с) - це брехня, тут справді ВСЯ Україна, просто трішки більше заходу і центру.

Як тут жити?

   На території майдану кілька кухонь тож ніхто тут не голодує, кухня біля пам'ятника козаку Мамаю працює цілодобово. Продукти для приготування їжі привозять з усієї України, наша сотня допомагала розвантажувати буси з продуктами, хліб привіз підприємець з Запоріжжя, гречку, рис і макарони фермер з Волині, також продукти привозять з центрів збору, що діють в регіонах по Україні куди їх приносять прості громадяни. Тож, хто кричить "о американцах которые  все это финансируют" можна відповісти, що вони помиляються.
   Переночувати можна в будинках які зараз під контролем народу, тут є душ, туалети, їдальні все що потрібно. Отож, якщо вам кажуть що люди тут живуть в антисанітарії - це також неправда. Звичайно це не готель і навіть не хостел, спав я на матрасі в Українському домі, та погодьтесь ми їдемо сюди не спати...

Поблеми?

   Звичайно є і проблеми. Алкоголь, іноді дехто перебирає зайвого і відчуває себе героєм, та з таким відразу дають раду патрулі Самооборони. Невеликі розбіжності  в поглядах та проблеми в загонах Самооборони (тих хто побував в армії, чи довгий час прожив в колективі, або навіть бував в походах з великою кількістю людей думаю знайомий з цими проблемами). Та погодьтесь все це дрібниці, якщо завтра влада знову піде в наступ, вони стануть пліч о пліч і прикриють спину один одному тому що у всіх одна ціль...
Зараз все тихо, для чого їхати?
   Коли кажуть, зараз в Києві все мирно і нема чого їхати, не вірте - їхати потрібно.Там завжди потрібні люди. Заступити в патруль, постояти на пропуску до намету, допомогти на кухні чи навіть для масовки побігати з фотоапаратом або побути перед сценою, щоб влада бачила людям не байдужий Майдан, а люди, що на Майдані знали вони не самі - з ними Україна. Побути хто скільки може на Майдані - набагато краще ніж постити патріотичні картинки в соцмережах і міняти аватарки.

Чистота і порядок 

   Так, зараз тут не гламурний блиск вітрин і купа розваг, а барикади, намети і вогні революції, але повірте все чисто і прибрано. І вирішувати Вам, що для Вас більша цінність, що важливіше, вигляд чи суть. Навіть коли клітка золота, все одно - це клітка.

А тепер трішки від себе про Євромайдан

   Тут стоять не за політиків...
Тут стоять за себе, за своїх дітей, батьків, за майбутнє. Якщо ми не переможемо зараз, подумайте, що буде... Тисячі активістів за ґратами чи пропавші безвісти - тисячі людей котрі боролись за Вас, за те, щоб Вас не давили машинами, не били і не гвалтували, не вбивали, не виганяли з домівок, щоб Ви мали достойне життя, зарплату за вашу працю, повагу від влади, котра повинна служити Вам. Щоб Ви мали майбутнє.
   Та на жаль ще не всі в Україні розуміють це, навіть на Майдані коли лунає гімн України - одні стоять поклавши руку на серце, а інші розкладають товар на лотки... Та думаю ще прийде час і отямляться всі Українці.


   Задовго співаємо сумних пісень. Можливо варто відкласти і взяти в руки шаблю. І допоки горітимуть вогні Майдану, стоятимуть барикади, допоки хоч в одного Українця залишатиметься крапля козацької крові - боротьба буде тривати.
... і нехай полум'я повстанських багать розплавить наші кайдани.


Фото з Євромайдану 


Taraka Podaj Rękę Ukrainie. Виступ на Євромайдані.




Фото: Київ. Майдан Незалежності. Євромайдан / Photo: Kyiv. Maydan Nezalezhnosti. Euromaydan