Як добратися, доїхати, дійти до гори Пікуй зі Львова

   Гора Пікуй - найвища вершина Львівської області і одна з найкрасивіших вершин Карпат, недаремно в народі побутує вислі - хто не бачив Пікуя той не бачив ні чого). Отож вирішив описати, як добратися до гори Пікуй.
 

   Отож найпростішим варіантом добратися до гори Пікуй зі Львова буде сісти на автобус Львів-Ужгород і ним доїхати в село Біласовиця, а звідти вже, можна сказати, всі дороги ведуть до вершини гори Пікуй. Автобус-автобусом, але віднедавна, порівняно))), в Україні дуже добре працює така штука, як "блаблакар"). Отож, можна сказати, навіть краще аніж автобус - заходите в блаблакар вводите Льві і Нижні Ворота (Біласовиця може не висвітлюватись), а далі вже вибираєте собі час і водіїв, щойно перевірив, знайшло рейсів певно 10, а мо й більше.
   Їдете поїздом зі Львова в Воловець, в Воловці пересідаєте на автобус в Біласовиця, що відправляється в 11:30 з автостанції в Воловці, або ж в напрямку Щербовця і звідти підніматись на Пікуй. Ось вам розклад руху автобусів з автостанції Воловець (2018 рік).


   Ще можна вибратись з Воловця бусом (стоять відразу біля вокзалу), вартість точно сказати не можу, але літом 2018, від Біласовиці до Воловця, з нас взяли по 20 гривень, але то хлоп просто вертався в Воловець і підібрав нас дорогою.

Фото з походу до Вільшанського водосховища та Полонини Красна

Україна
Закарпатська область
Вільшанське водосховище (Закарпатське Море)
Полонина Красна (хребет Красна)



Вільшанське водосховище та полонина Красна

Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (Полонина Красна) - село Усть-Чорна


   І такс, Вільшанське водосховище та Полонина Красна.
   Початок травня, перші "майскіе" ну як тут сидіти вдома?) Давно вже хотів поглянути на Вільшанське водосховище, ну і в додачу, від водосховища починається один з маршрутів на Полонину Красна - гірська олінклюзя).
   Доїжджав зі Львова автобусом Львів-Хуст, майже 6 годин. В якомусь селі, між Міжгірям і Хустом), здибаюсь з ще одним учасником походу і ми вирушаємо... в сусіднє село), бо повиходили з автобусів троха не там де тра). Але то таке - глянули карту, спитали людей і ми вже на вірному шляху.


   До речі, якшо збираєтесь добиратись до Вільшанського водосховища автобусами зі Львова то вам потрібно буде виходити біля ГЕС, попередьте водія, думаю він в курсі де та ГЕС.
   Ну а мені навіть на користь трохи розім'яти ноги після довгого сидіння в автобусі, йдучи трасою, перед підйомом в гори). От тільки дрібний дощ, що цяпає і цяпає, вже починає так крепко надоїдати.

Карта маршруту Вільшанське водосховище та Полонина Красна

   Маршрут: село Противень - гора Бовцар - Вільшанське водосховище - село Мерешор - хребет Красна (полонина Красна) - село Усть-Чорна (приблизно 46 кілометрів)



Клікніть по зображенню щоб збільшити


   Починається маршрут на початку села Противень (якщо їхати з Міжгір'я), неподалік монастиря Успіння Пресвятої Богородиці. Чому саме звітам? Бо якщо добиратись зі Львова - це, на мою думку, найкращий варіант щоб потрапити до Вільшанського водосховища, звичайно є й інші можливості, але тут все просто, без пересадок і тому подібного, правда потрібно трішки пройтись, але ж і так збираєтесь в похід).

Час)

   І знову про час, а точніше, як його бракує.


   Вже вдруге, за цей рік, не встигаю шось накалякати про свої походи, навіть раз в місяць, як колись собі запланував - аби часом не забулось.
   Більше року минуло з походу на полонину Красна, а шем так нічо і не занотував.


   А скільки, ще походів було після цього і все помаленьку стирається. Ні загальні спогади звичайно залишаться, але...
   Час є час, щоб не робив, а він обов'язково все зітре.
   Пора засідати за мемуари, бо ото прихватить скліроз і всьо, навіть не буду знав, шо вже був на Красній, а разом з "мемуарами" і пробувати описувати, щось зі "свіжого" якщо таке буде і якщо на це все буде час...

Фото з походу на Свидовець "Четверта частина")

Україна
Карпати
Свидовець
Від Рахова до села Білин



Свидовець. Частина четверта)

   Чому четверта? Бо моя епопея походів на Свидовець розпочалась ще з походу в 2014 - це була перша). Літом і восени 2017 я ще двічі ходив на Свидовець, але все ніяк не вдавалось пройти його всього - то час, то погода, то погода й час. Навіть після четвертої вилазки ще залишилось кілька вершин на цьому хребті до яких мене не донесло.
   Про "другий" і "третій" похід ще щось накалякаю шоб було собі "на пам'ять", коли засяду) за "мемуари", а зара - про "четвертий".
   Приїхали ми в Рахів пообіді, докупили продуктів і пігнали до гори по синьому маршруту.


   "Пігнали" то сильно сказано), ну, як я можу гнати вверх з своєю дурноватою залежністю від дзигарів?) Але, то вже таке ...
   Розглядаючи віддалений закуток міста, місячи болото дороги, слухаючи відгомін машин і поїздів внизу, шукаючи маркер маршруту на перехрестях вулиць. Помалу-помалу і піднялись над Раховом.


   Вже доводилось в одному з походів дивитись на Рахів зверху, правда то було вночі і якщо бути точнішим, бачили ми тоді лише вогні Рахова. Тепер ж місто присипане снігом, правда зовсім мало, оно дахи вже без снігу та й на дорогах багнюку. Ну, як не як, а скоро закінчиться перший місяць весни. Народ в соцмережах вже крокусів хоче))), а де їх взяти? В горах ще сніги, хоча й тут вони помалу відступають перед весняним сонцем.