Вітаю Вас у блозі про мої подорожі в різні цікаві місця: збережені і зруйновані замки, стародавні капища, скелі котрі служили храмами та фортецями, а також походи в гори і не тільки.
Дивно та багато людей не знає, що робити літом))). Можливо і справді, якщо ти студент чи учень і в тебе три вільних місця то виникає таке питання, або таке: "що робити, коли нема чого робити?". Ще варіант - відпустка влітку, стандартний набір: провалятись десять днів на пляжі, з'їздити в село, просидіти кілька днів в будиночку втішаючись радостями матрасного відпочинку - уже набридли, як гірка редька і хочеться чогось нового. Вихідні, програма котрих повторюється кожного тижня, правда, трішки змінюються декорації в залежності від погоди. Посидів в забігайлівці, лісі, біля озера, сходили в клуб, переглянули фільм, перебили всіх ворогів в комп'ютерній грі, оновили аватарку (тепер я за зовсім іншим столиком, або тепер я в іншому дзеркалі) - усе. З часом починаєш розуміти - ти робив це минулого і позаминулого тижня, весь минулий місяць, рік... життя? Набридає, а що робити?
Покидайте свою зону комфорту, повірте літом може бути комфортно не тільки в коробочках) ідіть, їдьте туди де ще не були, робіть те, що ще ніколи не робили. Можна записатись в екскурсійний тур, чи спланувати подорож самому, піти в похід, або знайти якесь хобі.
В залежності від вільного часу ви зможете, побувати в надзвичайно цікавих місцях про котрі, колись тільки чули чи дивились передачі по ящику. Навіть, якщо на тиждень тільки два вихідні, відпустки найближчим часом не намічається та й ви давно не студент і не учень, а літо на котре було стільки сподівань проходить - повірте за один чи два дні можна також встигнути побачити щось нове, ось тут мої подорожі тривалістю до трьох днів.
Надіюсь, комусь допоміг з відповіддю на запитання - що робити літом?.
Коли писав розповідь про похід на гору Параска, згадав, як за допомогою чорниць і ожини боровся з спрагою.
Про чорниці уже писав, тож напишу і про ожину, мабуть буде корисна інформація усім мандрівникам, бо переважна більшість з нас знає про ожину, тільки те, що вона смачна).
Отож продовжуючи тему "Корисні рослини Карпат" - Ожина.
Як і у всіх ягодах, придатних до вживання, що ростуть в Карпатах, в ожині міститься багато корисних речовин, про котрі ви з легкістю можете прочитати в мережі, тому не бачу потреби, вкотре усе це переписувати.
Краще напишу, що за допомогою ожини можна лікувати, чи просто вживати її для профілактики таких захворювань: застуди, пневмонії, гарячки, бронхіт. Буває в поході змерз, змок і починаєш покашлювати, а ось і вихід - казанок з водою на багаття, в казанок - листя і ягоди ожини, а далі з вірою в чудотворні властивості нашого узвару, сидимо довкола вогню попиваючи смачний напій, відчуваючи, як підступна хвороба залишає нас).
Кажуть, що ожина має також заспокійливу і потогінну дію, але мабуть в поході ці властивості нам не будуть дуже корисні), за день переходу з нас і так сходить сім потів, а хіба може бути в світі хтось спокійніший і щасливіший за мандрівника ввечері біля багаття?).
Можливо, ще хтось пам'ятає ті часи, коли ми розбивши собі коліно чи лікоть, шукали не клавішу на клавіатурі, щоб зупинити кров, а листя подорожника))), так от листя ожини, також має: заживляючу, кровоспинну і антисептичну дію.
І звичайно ж, коли вас мучить спрага, а вода закінчилась, до джерела далеко - ожина допоможе вам.
Використовують не тільки листя і ягоди ожини, а ще й коріння. Властивості в кореня майже ті самі, що і в листя, описувати їх не буду, думаю небагато мандрівників буде копати коріння ожини, ця інформація буде більш корисна тим хто називає себе виживальщики, або людям котрі займаються народною медициною, впевнений і ті і інші знають про корисні рослини Карпат, їх властивості та способи приготування, набагато більше за мене).
Тепер в поході натрапивши на кущі ожини, ми будемо знати, що не тільки їмо смачну ягоду, але і зміцнюємо та оздоровлюємо організм.
Уже якось писав "як спланувати подорож?", а тепер, коли писав розповідь про
свій перший похід в гори, згадав, як я планував похід на гору Парашка, а після
цього уже й усі решта походів і вирішив поділитись досвідом.
Отож, як
спланувати похід в гори? Час. При плануванні маршруту визначіться на скільки днів ви маєте можливість іти в похід, тут варто врахувати і час витрачений щоб добратися до місця початку маршруту і час на повернення додому з кінцевої точки. Адже якщо для жителя Ворохти похід на Говерлу і повернення додому займе один день чи навіть менше, то мешканцям Києва на це саме сходження доведеться використати два дні.
Маршрут. Визначившись з часом, підбираємо маршрут походу. Спосіб перший вводимо в google "Туристичний маршрут на 1,2,3,4,5 ... ( виберіть потрібну цифру) днів" вам видасть сайти з переліком маршрутів. На цих сайтах ви зустрінете різну інформацію від опису чийогось походу до запланованого комерційного походу котрий, як правило коштує дорогувато (скільки мені коштує похід можна подивитись тут), але зараз, нам не важливо ні ціна ні опис, зараз головне підібрати маршрут котрий найбільше нас зацікавить. Тож переглядаємо фото і вибираємо декілька маршрутів, краєвиди з яких нам найбільше сподобались. Тепер мабуть найважливіше, врахуйте свої, а також, фізичні можливості групи. Швидкість швидкої ходьби людини, якщо вірити вікіпедії 5-6км/год. В горах ця швидкість, як правило нижча, а в такому чудовому районі Українських Карпат, як Горгани ця швидкість може падати до 2-2.5 км/год.
У виборі і плануванні маршруту також допоможе Google Earth
Вибираємо в боковому меню - Глерея -> Wikiloc
Час пік, вікіпедія пише, що час пік - це часові проміжки найбільшого навантаження на транспортну систему міста. Стаються в будні дні, при переміщенні людей із місць проживання на роботу... Детальніше тут).
Навіть не задумувався раніше, скільки часу витрачаю щоб добратись на роботу
і додому, доки не забракло часу на улюблену справу - подорожі. Справді, зараз з
роботою та ще деякими справами уже більше місяця безвилазно просидів вдома, з
білою заздрістю дивлячись на людей з рюкзаками, коли проїжджав повз вокзал.
Якось їдучи на роботу подумав цікаво а скільки нас таких зараз - людей, котрим
бракує часу? Часу на улюблене заняття, що томляться в години пік добираючись
туди, куди зовсім не хочеться, котрим ночами сняться гори і прокинувшись вранці
під звуки будильника, змушених з певних причин іти не за мрією а деінде... Хтось
скаже, що ніхто нам в цьому не винуватий і кожен сам обирає шлях яким піде
піднявшись з ліжка на початку нового дня і буде правий на 100%, але думаю він
погодиться зі мною, коли я скажу, що не так вже й легко відкинути все, що
нав'язується з дитинства, навіть - коли вирушаєш за своєю мрією.
Та все одно, нехай
не відразу нехай з багажем непотрібних стереотипів успіху і щастя, ми - все ще
залишаючись частиною цієї чудернацької системи, котра заставляє людей замість
того щоб насолоджуватись кожним світанком, кожним початком нового дня, зливатись
в масу невиспаних, злих, дратівливих, метушливих людей. Ми робимо маленькі кроки на
зустріч мрії, помаленьку викидаючи непотрібне з свого життя і наповнюючи його
новим тим, що вже обрали ми самі.
А поки ми ще частина, вранішньої не виспаної юрби котра прямує не туди
куди хочеться, а куди "потрібно" - впізнати один одного в цій юрбі важко. Та
інколи можна помітити, як в час пік хтось на мить закриває очі і на його устах з'являється посмішка, можливо це тому, що хоч зараз ми і в метушливому місті та в наших очах назавжди залишились відблиски гірських вершин...
Ось такі думки
бувають коли десь стоїш в години час пік, а в житті той період - коли бракує часу...)
Спланувати подорож досить просто, я роблю це так - відкриваю Google і в пошуку пишу ТОП 10 найцікавіших місць Львівської, Тернопільської, Закарпатської і т. д. області, або України, все залежить від часу який планую присвятити подорожі.
Вибираю місце яке сподобалось - це вже зроблено перший і в принципі основний пункт в плануванні подорожі).
Далі відкриваю Google Earth і дивлюсь точне місце розташування, а заодно чи не має поблизу ще якихось цікавих місць, для цього використовую опцію, що показує фотографії в Google Earth
І переглядаю найбільше скупчення фото поблизу місця в котре збираюсь їхати. Буває, що знаходжу поблизу ще щось цікаве, саме так сталось під час планування подорожі в Ужгород.
Тепер потрібно знайти інформацію про те, як добратись в місце яке обрали. Тут нам допоможуть карти Google, або той самий Google Earth.
Заходимо в карти Google в верхньому лівому куті вибираємо МАРШРУТИ
Чорниця або, як її ще називають афина - одна з найсмачніших і корисніших ягід. Входить до списку десяти продуктів без яких неможливий здоровий спосіб життя, який склала ВООЗ. Вживання чорниці покращує пам'ять і зір, зміцнює серцево-судинну систему, покращує імунітет, кажуть навіть допомагає позбавитися зайвої ваги (тим хто її збирає точно))), має протизапальні властивості, нормалізує роботу травної системи. З власного досвіду додам, що при відсутності води можна трішки, або не трішки - залежить від кількості, чорницями - втамувати спрагу.
Отож в період з кінця червня і до вересня в походах Карпатами можна насолоджуватись не тільки красою природи, а й ягодами чорниці, при цьому з неабиякою користю для здоров'я.
Тим хто ходить в походи Карпатами відомо на скільки в часі може збільшитись перехід коли натрапляєш на чорницю). Найбільше чорниці в Карпатах без сумніву на хребті Боржава.
Мабуть в кожної людини буває момент, коли відчуваєш, що все уже дістало. Перелічувати, що може дістати людину не буду, тому і написав ВСЕ))).
А що в таких випадках робити? Способів боротися з тим "дістало" багато: таблетки, лікарі (про котрих наші бабусі і дідусі навіть не чули), алкоголь, наркотики (нагадав собі білборд який бачив в Камянці-Подільському)
і хороші способи: спорт, екстремальний відпочинок, подорожі. Пораджу спосіб котрий допомагає, принаймні мені на всі 100%. Отож беремо рюкзак і їдемо або йдемо. Що це Вам дасть? Вам не знаю, скажу що дає мені. Як тільки автобус, чи поїзд рушає, позаду залишаються проблеми, помаленьку відступають тривоги котрі мучили до тепер і ось уже мчиш на зустріч новому, уже зовсім забувши про те що так тебе дістало. Тепер думаєш тільки про подорож, про те, що чекає тебе попереду...
А коли перед тобою постають вежі древніх замків чи вершини гір то уже навіть не пам'ятаєш про те все, що дістало, навіть нічого не потрібно робити просто сприймати нові враження. Якщо захотіли пройтись по горам - ну тут уже зовсім не до "мирських" проблем, тут уже думаєш як би ото пройти ті метри до вершини, а після декількох таких підйомів, коли вже той привал на ніч. Колись знайшов в вк таку картинку
Кажуть, під час подорожі ми починаємо сприймати світ по-іншому, а значить і на проблеми почнемо дивитись по-іншому. Ніщо не заважає Вам зробити крок до нових вражень,а можливо і до нового життя.
Тепер Ви знаєте на один спосіб більше, у випадку, що потрібно робити якщо все дістало. Подорожуйте)
Збираючись в мандрівку до Скель Довбуша, що в селі Бубнище і скельного монастиря в Розгірче, домовились зустрітись на вокзалі щоб взяти квитки на автобус до села Труханів - звідки планували старт походу.
До часу зустрічі залишалось ще пів години, тож вирішив випити кави, та замість запашної і смачної кави, автомат видав мені стаканчик гарячої води), уявляю, як зараз цінителі кави з осудом подумали про мене. Є такий за мною гріх - люблю каву з автоматів), пам'ятаю, як в Кам'янець-Подільську, в який ми приїхали з самого ранку, в пошуках де б попити кави (зранку більшість кафе, кав'ярень, барів, піцерій і тд. і тп. були зачинені) зайшли в супермаркет, недалеко від входу стояла невеличка барна стійка, за якою на вітрині не було нічого окрім незліченної кількості сортів кави. Продавець, чи то бармен, чи то кавовар почувши, що ми зі Львова, зрадів, як відомо Львів - кавова столиця України, нарешті хтось оцінить увесь асортимент і буде з ким поговорити про його захоплення (поговоривши , виявилось, що він давно захоплюється кавою і кавоварінням, а нещодавно розпочав власну справу). Та коли на запитання: "яку будете пити каву?" почув відповідь: "любу, аби багато" - був трішки розчарований.
Знайшовши таки працюючий автомат, став біля кованої пальми (Пальма Мерцалова) на Львівському вокзалі і поки є час просто спостерігав за життям вокзалу. За людьми і групами людей котрі метушливо бігають туди сюди), таксистами, що на перебій пропонують довезти вас куди захочете, туристичними автобусами, що привозять організовані групи туристів з великими валізами на колесах котрі їдуть чи приїхали на цивілізований, комфортний відпочинок, людьми в ділових костюмах з портфелями і серед цього натовпу виділяються люди з великими туристичними рюкзаками в зручному одязі і щасливими обличчями, котрі на відміну від інших не бігають за екскурсоводом не говорять без перестану по телефону нервово махаючи руками, котрі просто ідуть собі незважаючи на важкість ноші, курс долара, наявність кабельного в номерах). Вже скоро вони будуть іти зовсім по інших дорогах і в інших місцях, стомлені, але щасливі. Помітив, що навіть в телеящику туристичний рюкзак - символ свободи, не кейс, не валіза, не гроші, а рюкзак - початок нового, щасливого і вільного життя, якого прагне кожен.
Отакі думки крутились у мене в голові поки пив каву, можете не погодитись, можете погодитись, а можете додумати щось своє).
Тим часом підійшов колєга і ми пішли по квитки.
... люди з рюкзаками ішли до своїх поїздів і автобусів, а ми, поки що повертались до дому, щоб через декілька днів взяти свої рюкзаки і також відправитись в гори, міняючи ліжко на спальний мішок, а стіни дому на тент намету - котрий за стільки часу став другим домом, правда без постійного місця прописки))).
Опишу Вам все що чув і бачив на головній площі країни майдані Незалежності, площі яка вже стала одним з символів боротьби нашого народу. Отож Євромайдан...
Хто стоїть на майдані Незалежності?
Говорять про те, що на майдані тільки західна Україна, неправда, зустрів дівчат з Донецька з медичною освітою, що допомагають в операційній Українського дому, хлопців з Луганська - бійців Самооборони, дівчина з Криму - волонтер на кухні біля нашого намету. А ще Суми, Дніпропетровськ, Харків тож коли ви чуєте: "о кучке бандеровцев, которые захватили Киев" (с) - це брехня, тут справді ВСЯ Україна, просто трішки більше заходу і центру.
Як тут жити?
На території майдану кілька кухонь тож ніхто тут не голодує, кухня біля пам'ятника козаку Мамаю працює цілодобово. Продукти для приготування їжі привозять з усієї України, наша сотня допомагала розвантажувати буси з продуктами, хліб привіз підприємець з Запоріжжя, гречку, рис і макарони фермер з Волині, також продукти привозять з центрів збору, що діють в регіонах по Україні куди їх приносять прості громадяни. Тож, хто кричить "о американцах которые все это финансируют" можна відповісти, що вони помиляються.
Переночувати можна в будинках які зараз під контролем народу, тут є душ, туалети, їдальні все що потрібно. Отож, якщо вам кажуть що люди тут живуть в антисанітарії - це також неправда. Звичайно це не готель і навіть не хостел, спав я на матрасі в Українському домі, та погодьтесь ми їдемо сюди не спати...
Поблеми?
Звичайно є і проблеми. Алкоголь, іноді дехто перебирає зайвого і відчуває себе героєм, та з таким відразу дають раду патрулі Самооборони. Невеликі розбіжності в поглядах та проблеми в загонах Самооборони (тих хто побував в армії, чи довгий час прожив в колективі, або навіть бував в походах з великою кількістю людей думаю знайомий з цими проблемами). Та погодьтесь все це дрібниці, якщо завтра влада знову піде в наступ, вони стануть пліч о пліч і прикриють спину один одному тому що у всіх одна ціль...
Зараз все тихо, для чого їхати?
Коли кажуть, зараз в Києві все мирно і нема чого їхати, не вірте - їхати потрібно.Там завжди потрібні люди. Заступити в патруль, постояти на пропуску до намету, допомогти на кухні чи навіть для масовки побігати з фотоапаратом або побути перед сценою, щоб влада бачила людям не байдужий Майдан, а люди, що на Майдані знали вони не самі - з ними Україна. Побути хто скільки може на Майдані - набагато краще ніж постити патріотичні картинки в соцмережах і міняти аватарки.
Чистота і порядок
Так, зараз тут не гламурний блиск вітрин і купа розваг, а барикади, намети і вогні революції, але повірте все чисто і прибрано. І вирішувати Вам, що для Вас більша цінність, що важливіше, вигляд чи суть. Навіть коли клітка золота, все одно - це клітка.
А тепер трішки від себе про Євромайдан
Тут стоять не за політиків...
Тут стоять за себе, за своїх дітей, батьків, за майбутнє. Якщо ми не переможемо зараз, подумайте, що буде... Тисячі активістів за ґратами чи пропавші безвісти - тисячі людей котрі боролись за Вас, за те, щоб Вас не давили машинами, не били і не гвалтували, не вбивали, не виганяли з домівок, щоб Ви мали достойне життя, зарплату за вашу працю, повагу від влади, котра повинна служити Вам. Щоб Ви мали майбутнє.
Та на жаль ще не всі в Україні розуміють це, навіть на Майдані коли лунає гімн України - одні стоять поклавши руку на серце, а інші розкладають товар на лотки... Та думаю ще прийде час і отямляться всі Українці.
Задовго співаємо сумних пісень. Можливо варто відкласти і взяти в руки шаблю. І допоки горітимуть вогні Майдану, стоятимуть барикади, допоки хоч в одного Українця залишатиметься крапля козацької крові - боротьба буде тривати.
... і нехай полум'я повстанських багать розплавить наші кайдани.
